26 травня 2020 року Чернігів Справа № 620/690/20
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
судді Баргаміної Н.М.,
при секретарі Федорок К.М.,
за участю представника позивача Тарабанька Д.М., представника відповідача Лисиці О.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2019 № 00003519305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 230300,74 грн., в тому числі: за податковими зобов'язаннями - 184240,59 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 46060,15 грн.; від 21.11.2019 № 00003533305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в сумі 17329,65 грн., в тому числі: за податковими зобов'язаннями - 13863,72 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3465,93 грн.; від 21.11.2019 № 00003523305, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 170,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що контролюючим органом під час проведеної перевірки зроблено висновок, що його оподатковуваний дохід за 2015 рік становить 924247,93 грн., на підставі чого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Вважає, висновки акту перевірки є хибними, а прийняті податкові повідомлення-рішення незаконними та необґрунтованими, оскільки відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України сума анульованого позивачу АТ «УкрСиббанк» кредиту не вважається додатковим благом та не включається до оподаткованого доходу.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено, що позивачем у 2015 році отримано дохід у сумі 924247,93 грн. за ознакою доходу «126» - додаткове благо, без визначення суми утриманого податку, джерело отримання - ПАТ «УкрСиббанк». Зазначає, що банком було підтверджено анулювання (прощення) заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, що відображається як додаткове благо та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Також вказує, що позивач не подав до Чернігівської ОДПІ ГУ ДПС у Чернігівській області податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік.
Вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів та платежів за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складений акт № 89/13/ НОМЕР_1 від 28.10.2019 (а.с. 21-34).
Згідно висновку, викладеного в акті, під час перевірки було встановлено порушення:
- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, а саме неподання до Чернігівської ДПІ (м. Чернігів) Чернігівського управління Головного управління ДПС у Чернігівській області податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік;
- абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України, а саме ОСОБА_1 не включив суму доходу, отриманого від РБ ДРсПЗ АТ «УкрСиббанку» за ознакою доходу «126» в сумі 924247,93 грн. до загального річного оподатковуваного доходу та не подав податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також не сплатив податок на доходи фізичних осіб;
- підпункт 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України, а саме занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами 2015 року на суму 13863,72 грн.
На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Чернігівській області були винесені:
- податкове повідомлення-рішення від 21.11.2019 № 00003519305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за результатами річного декларування на 230300,74 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 184240,59 грн; за штрафними санкціями - 46060,15 грн. (а.с. 45);
- податкове повідомлення-рішення від 21.11.2019 № 00003533305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування на 17329,65 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 13863,72 грн; за штрафними санкціями - 3465,93 грн. (а.с. 48);
- податкове повідомлення-рішення від 21.11.2019 № 00003523305, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у суму 170,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за результатами річного декларування (а.с. 50).
Фактичною підставою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стали висновки відповідача про те, що оскільки кредитором (банком) позивача здійснено прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту), з метою оподаткування така сума анульованого боргу вважається додатковим благом та включається до загального місячного оподатковуваного доходу і є підставою для подання декларації про майновий стан та сплати військового збору.
Як встановлено судом, між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УКРСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11360718000 від 17.06.2008, за умовами якого останньому надано кредит (грошові кошти) в сумі 65000 доларів США, з кінцевим терміном повернення до 18.06.2029 (а.с. 10-19).
Згідно повідомлення АТ «УкрСиббанк» від 28.12.2015 № 31-7/926 про анулювання боргу, отриманого позивачем 28.12.2015, кредитором було прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості позивача, що станом на 28.12.2015 року становила 40189,90 доларів США, а саме: суму основного боргу (кредиту) 39945,91 доларів США, що складає 924247,93 грн. по курсу НБУ станом на 28.12.2015 та суму процентів 243,99 доларів США, що складає 5645,32 грн. по курсу НБУ станом на 28.12.2015 (а.с 100).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено положеннями Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є вичерпним.
Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2015) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» № 321-VIII від 09.04.2015, положення якого набрали чинності 07.05.2015, підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, слід розглядати окремо.
За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Наведені норми також вказують на те, що основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.
При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.
Крім того, кредитор в свою чергу має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Аналогічна правова позиція вже неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 826/6896/17, від 01.10.2019 № 826/4578/17, від 29.01.2019 № 821/707/17.
При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство чітко визначало, що сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014 не є додатковим благом, у силу визначеного пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України правового врегулювання, однак необхідною передумовою є саме зміна валюти кредитування. Доказів того, що така умова мала місце, або що позивачу відмовлено банком у застосуванні такої умови сторонами не надано, а судом не встановлено.
Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.01.2019 у справі № 821/707/17, від 05.11.2019 у справі № 821/465/17, від 25.03.2020 у справі № 813/3283/17, від 10.04.2020 у справі № 500/583/19.
З огляду на встановлені судом обставини нарахування сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору саме за прощення (анулювання) кредитором за його самостійним рішенням основної суми боргу (кредиту), відсутності доказів зміни валюти за відповідним кредитом з іноземної валюти у гривню, суд прийшов до висновку про те, що такий борг набуває статусу додаткового блага та відповідно до вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2019 № 00003523305, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 170,00 грн.. то суд зазначає наступне.
В силу абзацу «в» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
Відповідно до пунктів 179.1, 179.2, 179.7 статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Відповідно до цього розділу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи: від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом; від операцій продажу (обміну) майна, дарування, дохід від яких відповідно до цього розділу не оподатковується, оподатковується за нульовою ставкою та/або з яких при нотаріальному посвідченні договорів, за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу; у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу. Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Згідно підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (пункт 120.1 статті 120 Податкового кодексу України).
Враховуючи те, що, у даному випадку, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням основна сума боргу набула статусу додаткового блага та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, у зв'язку з неподанням позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, контролюючим органом правомірно застосовано до позивача штраф в розмірі 170 грн.
За таких обставин, податкові повідомлення - рішення від 21.11.2019 № 00003519305, № 00003533305, № 00003523305 прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв'язку з чим визнанню протиправними та скасуванню не підлягають.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову, понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03.06.2020.
Суддя Н.М. Баргаміна