Постанова від 25.05.2020 по справі 915/1946/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/1946/19

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Будішевської Л.О.

суддів Таран С.В., Аленіна О.Ю.

при секретарі судового засідання Бендерук Є.О.

за участю представників учасників справи:

від ДП «АМПУ» - Ревенко О.В.,

від ТОВ «Нікморсервіс Ніколаев» - Сизоненко Л.Р.,

від Міністерства інфраструктури України - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.01.2020, ухвалене суддею Ткаченком О.В., м. Миколаїв, повний текст складено 31.01.2020

у справі № 915/1946/19

за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаев»

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Міністерства інфраструктури України

про припинення сервітуту та договору

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (далі ДП «АМПУ») звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаев» (далі ТОВ «Нікморсервіс Ніколаев»), в якому просило суд:

- припинити сервітут, встановлений згідно з договором від 10.07.2013 №А6-А, укладеним між ДП «АМПУ» та ТОВ «Нікморсервіс Ніколаев» щодо користування причалом №9 (інв. №1031036) та причальною інфраструктурою: залізничними коліями № 33, № 36 (інв. №№ 1031079, 1031080), підкрановими коліями (інв. №1031065), номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право 7757771 (далі договір про встановлення сервітуту);

- припинити договір про встановлення сервітуту.

Позов мотивований тим, що відповідно до рекомендаційних роз'яснень Антимонопольного комітету України подальше виконання сторонами договору про встановлення сервітуту може призвести до порушення вимог статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки встановлена у ньому вартість користування навантажувально-розвантажувальними роботами значно менша, ніж розмір тарифів, регламентований Наказом Міністерства інфраструктури України № 541 від 18.12.2015, що сплачується іншими портовими операторами при проведенні аналогічних робіт за укладеними договорами доступу до причалу. Ціна користування навантажувально-розвантажувальними роботами має істотне значення для ДП «АМПУ», а подальше виконання сторонами договору про встановлення сервітуту може спричинити загрозу інтересам держави, а також обмежує права ДП “АМПУ” щодо ефективного користування державним майном, належного його утримання, ефективного управління та використання об'єктів портової інфраструктури.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.09.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 915/1946/19, залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство інфраструктури України.

30.09.2019 від Міністерства інфраструктури України надійшли пояснення по суті спору, в яких останнє підтримало доводи та вимоги ДП «АМПУ».

01.10.2019 від ТОВ «Нікморсервіс Ніколаев» надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнє заперечувало проти його задоволення.

Зокрема, зазначило, що прийняття у 2015 році певних нормативно-правових актів про регульовані тарифи для послуг ДП «АМПУ» не припинило обставин, які були підставами для встановлення спірного сервітуту. Вказані нормативні акти не містять вимог щодо необхідності та обов'язковості розірвання договорів, в т.ч. спірного. Їх положення не містять прямої вказівки на те, що правові механізми існуючого користування причалом та причальною інфраструктурою мають припинити свою дію.

Рекомендаційні роз'яснення Антимонопольного комітету України здійснені виключно в межах і на підставі наданої ДП «АМПУ» інформації, в рамках статті 14 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та не є рекомендаціями і рішеннями в розумінні статей 46,47,48 вказаного Закону, отже, не є обов'язковими для виконання.

Вартість плати за встановлення сервітуту є вільною, що відповідає приписам ч. 3 ст. 21 Закону України «Про морські порти України». Сервітут як речове право користування чужим майном не є предметом регулювання постанови Кабінету Міністрів України № 483 та наказу Міністерства інфраструктури України №541, на які посилається позивач.

Сервітут не позбавляє позивача права володільця, щодо якого він встановлений, права володіння та користування причалом та причальною інфраструктурою (ч. 5 ст. 403 ЦК України, п. п. 4.5, 8.6 Договору сервітуту А5-А).

Свої зобов'язання за договором про встановлення сервітуту відповідач виконує в повному і погодженому сторонами обсязі, що підтверджується, зокрема, відсутністю відповідних претензій з боку позивача. Саме тільки бажання позивача отримувати підвищену плату за встановлення сервітуту не може бути достатньою правовою підставою для висновку про порушення інтересів держави.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.01.2020 у справі № 915/1946/19 у задоволенні позову ДП «АМПУ» відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд виходив з того, що рекомендаційні роз'яснення Антимонопольного комітету України не відносяться до актів, що є обов'язковими для виконання, а мають виключно рекомендаційний характер. Крім того, висновки Антимонопольного комітету України ґрунтуються виключно на підставі інформації та документів, наданих ДП «АМПУ». Таким чином, саме по собі рекомендаційне роз'яснення не може вважатися обставиною, що має істотне значення, з якою закон пов'язує можливість припинення сервітуту згідно ч. 2 ст. 406 ЦК України.

Укладаючи договір про встановлення сервітуту сторони погодили умови щодо плати за користування сервітутом та порядок розрахунків, тобто реалізували своє право на свободу умов договору, в тому числі щодо його ціни, що узгоджується з вимогами ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України.

Чинним законодавством та умовами договору про встановлення сервітуту не позбавлено права ДП «АМПУ» на володіння, користування та розпорядження майном, що належить йому на праві господарського відання та є об'єктом сервітуту. Позивачем не надано жодного доказу того, що внаслідок протиправних дій або бездіяльності відповідача, ДП «АМПУ» позбавлено можливості володіти, користуватися та розпоряджатися цим майном.

Суд також не прийняв до уваги доводи позивача про порушення інтересів держави внаслідок укладення договору сервітуту.

Враховуючи необґрунтованість та недоведеність позовних вимог ДП «АМПУ», суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для застосування до вимог ДП «АМПУ» наслідків спливу строків позовної давності.

Не погодившись з рішенням суду, ДП «АМПУ» подало на нього апеляційну скаргу, яка мотивована наступним.

Суд інстанції дійшов помилкового висновку, що отримання позивачем рекомендаційних роз'яснень Антимонопольного комітету України не є істотною обставиною для припинення сервітуту. Скаржник зазначає, що істотною обставиною є не сам по собі факт отримання роз'яснень, а той факт, що подальше виконання умов договору про встановлення сервітуту може призвести до порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а Рекомендаційні роз'яснення є доказом, що підтверджують цей факт.

Суд першої інстанції не надав оцінки доводам позивача про те, що застосування різних цін при виконання договорів сервітуту та договорів про надання спеціалізованої послуги з боку ДП «АМПУ» призводить до порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Суд першої інстанції не звернув увагу, що наявність у відповідача сервітуту не дозволяє позивачу надавати йому спеціалізовану послугу доступу до причалу, тому ДП «АМПУ» позбавлено можливості власними засобами отримати максимальний дохід від використання власного майна при наданні послуги, забезпечивши тим самим ефективне його використання.

Також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, зазначивши, що позивач вказує на порушення інтересів держави внаслідок укладення договору сервітуту. Скаржник зазначає, що порушення інтересів держави відбувається не внаслідок укладення договору, а внаслідок подальшого його виконання та існування сервітуту на конкретні об'єкти державного майна (причал, залізничні та підкранові колії). Порушення інтересів держави полягає у тому, що сервітут спричиняє неефективне використання державного майна, доходи від сервітуту є значно меншими ніж він спеціалізованої послуги, що призводить до недоотримання коштів державним підприємством.

Відповідач не спростував наявність обставин, що сервітут не дозволяє ДП «АМПУ» ефективно використовувати державне майно та володіти ним.

Враховуючи, викладене, ДП «АМПУ» просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 21.01.2020 у справі №915/1946/19, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2020 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді Будішевської Л.О., суддів Таран С.В., Аленіна О.Ю.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 за апеляційною скаргою ДП «АМПУ» відкрито апеляційне провадження, встановлено ТОВ «Нікморсервіс Ніколаев» та Міністерству інфраструктури України строк до 23.03.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз'яснено учасникам справи про їх право в строк до 23.03.2020 подати до суду будь-які заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань.

23.03.2020 від ТОВ «Нікморсервіс Ніколаев» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість, а саме про те, що позивачем не про наведено обставин, з якими закон пов'язує можливість припинення спірного сервітуту згідно ч. 2 ст. 406 ЦК України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 справу №915/1946/19 призначено до розгляду на 25.05.2020 о 11:30 год.

19.05.2020 від ДП “АМПУ” надійшло клопотання про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою ПІвденно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 вказане клопотання задоволено та забезпечено участь представника ДП «АМПУ» в судовому засіданні у справі № 915/1946/19 в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».

25.05.2020 від Міністерства інфраструктури України надійшла заява про розгляд даної справи без участі його представника.

У судовому засіданні 25.05.2020, проведеному в режимі відеоконференції, представник ДП «АМПУ» просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Миколаївської області від 21.01.2020 у справі № 915/1946/19 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представник ТОВ «Нікморсервіс Ніколаев» заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення місцевого господарського суду - без змін.

Представник Міністерства інфраструктури України в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників ДП «АМПУ» та ТОВ «Нікморсервіс Ніколаев», перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

10.07.2013 між ДП «АМПУ» в особі Миколаївської філії ДП «АМПУ» (Адміністрація Миколаївського морського порту) (володілець) та ТОВ «Нікморсервіс Ніколаев» (користувач), беручи до уваги необхідність виконання користувачем комплексу робіт і послуг, пов'язаних з перевалкою вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт) через причал №9 та з використанням причальної інфраструктури (залізничні колії, підкранові колії, ділянки колій, стрілочні переводи), а також забезпечення володільцем можливості користування користувачем вказаними причалами та причальною інфраструктурою, укладено договір №А6-А про встановлення сервітуту.

Відповідно до п. 1 договору ТОВ «Нікморсервіс Ніколаев» користується причалом № 9 (інв. №1031036) та причальною інфраструктурою: залізничними коліями № 33, № 36 (інв. №№1031079, 1031080), підкрановими коліями (інв. №1031065), надалі за текстом даного Договору - “причали та причальна інфраструктура” та/або “об'єкт сервітуту”.

Миколаївська філія ДП «АМПУ» має на окремому балансі причал № 9 (інв. №1031036) та причальну інфраструктуру: залізничні колії № 33, № 36 (інв. №№1031079, 1031080) та підкранові колії (інв. №1031065). Місце розташування: територія Миколаївського морського порту. Причал (інв. №1031036), загальною довжиною 209,0 м.п., загальною технологічною шириною 14,50 м.п., залізничні колії №33, №36 (інв. №№1031079, 1031080) загальною довжиною 405,0 м.п., підкранові колії (інв. №1031065) загальною довжиною 202,5 м.п. у дві нитки.

Згідно з п. 1.1 статті 1, п. 1.2., 2.2. статті 2 договору сервітут встановлюється щодо користування причалом та причальною інфраструктурою, які розташовані за адресою: 54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23. До положень даного договору застосовуються норми чинного законодавства України, що регулюють такі відносини. Сервітут встановлюється для можливості здійснення користувачем навантажувально-розвантажувальних робіт через причал з використанням причальної інфраструктури. Обсяг прав та обов'язків по користуванню причалом та причальною інфраструктурою, щодо яких встановлюється право сервітуту згідно даному договору, визначається на підставі чинного законодавства України та умовами даного договору.

Відповідно до п. 3.1 статті 3 договору видом права сервітуту є право користування майном (причалом та причальною інфраструктурою) згідно з «Планом - схемою причалів №9 та причальної інфраструктури (додаток №1, який є невід'ємною частиною цього договору), наступною довжиною: причал №9 (інв. №1031036) - 209,0 м.п., технологічна ширина 14,50 м.п.; залізнична колія №33 (інв. №1031079) - 202,5 м.п.; залізнична колія №36 (інв. №1031080) - 202,5 м.п.; підкранові колії (інв. №1031065) - 202,5 м.п. у дві нитки.

Пунктом 3.2 статті 3 договору зазначено, що сервітут полягає у можливості вільного та безперешкодного користування користувачем причалом та причальною інфраструктурою, визначених вище у пункті 3.1 даного договору.

Пунктом 4.2 статті 4 Договору встановлено, що сервітут є строковим та платним.

Сервітут, встановлений за даним договором, є речовим правом користувача, має абсолютний характер і підлягає захисту від неправомірних дій невизначеного кола осіб відповідно до діючого законодавства України. Сервітут не позбавляє володільця, щодо якого він встановлений, права володіння та користування причалом та причальною інфраструктурою (п. 4.4., 4.5. договору).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 договору (в редакції додаткової угоди № 2 до договору) плата за сервітут за місяць складає:

- причал №9 (інв. №1031036) - 199571,49 грн. без ПДВ;

- залізничні колії №№ 33, 36 (інв. №№ 1031079, 1031080) - 2633,14 грн. без ПДВ;

- підкранові колії (інв. №1031065) - 1856,15 грн. без ПДВ.

ПДВ стягується відповідно до чинного законодавства України.

У разі, якщо фактичне користування причалом користувачем не відбувається, плата за цей період володільцем з користувача не справляється.

У разі, якщо протягом місяця фактичне користування об'єктом причальної інфраструктури користувачем не відбувається, плата за такий місяць володільцем з користувача не справляється, у протилежному випадку - плата за користування таким об'єктом справляється у повному обсязі за місяць.

Плата за сервітут причалу за період, який становить менше місяця, визначається як місячна плата за сервітут (п. 5.1. даного договору) поділена на кількість днів місяця, в якому був укладений (розірваний) договір та помножена на кількість днів дії договору в такому місяці (п. 5.2. статті 5 договору в редакції додаткової угоди № 2 до договору).

Пунктом 5.3 статті 5 договору передбачено, що оплата в розмірі, визначеному п. 5.1, п. 5.2 даного договору, здійснюється користувачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок володільця на підставі акту наданих послуг, підписаного обома сторонами згідно виставленого рахунку щомісячно до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 5.7 статті 5 Договору володілець залишає за собою право на зміну тарифу за користування сервітутом за даним договором виключно у разі:

- підвищення мінімального рівня заробітної плати на законодавчому рівні;

- змін у розмірі відрахувань у фонди (пенсійний, соцстраху та інше), інфляції на законодавчому рівні,

з подальшим укладанням додаткової угоди до даного договору. При цьому, тариф за користування сервітутом за даним договором змінюється володільцем на розмір зміни собівартості послуг (сервітуту) у зв'язку з обставинами, вказаними у цьому пункті.

Пунктом 9.1.4 статті 9 договору сторони погодили, що володілець має право вимагати припинення сервітуту у випадках, встановлених діючим законодавством України.

Згідно до п. 14.1 статті 14 Договору цей Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє протягом 6 місяців з моменту набуття чинності. У випадку якщо користувач не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору не повідомить володільця про намір припинити його дію, договір вважається автоматично пролонгованим ще на 6 місяців на тих самих умовах.

Сторони дійшли до згоди, що згідно з ч. 3 ст. 631 ЦК України, умови цього договору застосовуються до правовідносин, що виникли між ними з 13.06.2013 року (п. 14.2 статті 14 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 08.08.2013 до договору).

Відповідно до п. 14.4 статті 14 договору його одностороннє розірвання з ініціативи володільця не допускається. Користувач має право припинити цей договір в односторонньому порядку шляхом направлення володільцю письмового повідомлення про відмову від сервітуту, встановленого цим Договором. У такому разі договір вважається припиненим після спливу п'яти днів з дати відправлення такого повідомлення.

Пунктом 14.5 статті 14 договору встановлено, що він може бути припинений за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору, підписаної уповноваженими представниками сторін та скріпленої печатками. Договір вважається припиненим з дати набуття чинності відповідної додаткової угоди.

Згідно з п.14.6 статті 14 договору він припиняється також у разі припинення сервітуту у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також у випадку передання об'єкта сервітуту користувачу в оренду.

Відповідно до п. 15.2 статті 15 договору будь-які інші зміни і доповнення до даного договору мають силу тільки у випадку, якщо вони оформлені у письмовому виді, підписані повноважними представниками обох сторін та скріплені печатками.

Всі права та обов'язки володільця, які передбачені цим договором, виконуються Миколаївською філією ДП «АМПУ» (адміністрацією Миколаївського морського порту), в т.ч. ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів тощо (п. 16.4. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 08.08.2013 до договору).

Колегією суддів встановлено, що у 2014 році ДП «АМПУ» зверталось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ «Нікморсервіс Ніколаев» про спонукання внести зміни до договору про встановлення сервітуту від 10.07.2013 №А6-А шляхом підписання додаткової угоди №3 в редакції ДП «АМПУ».

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.04.2014 у справі №915/381/14 у задоволенні позову ДП «АМПУ» відмовлено повністю. Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 28.04.2014.

В подальшому, у 2016 році ДП «АМПУ» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ «Нікморсервіс Ніколаев» про припинення дії договору про встановлення сервітуту від 10.07.2013 №А6-А на підставі п. 4 ч. 1 ст. 406 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог ДП «АМПУ» зазначило, що прийняття Постанови Кабінету Міністрів України № 483 від 07.07.2015 «Про внесення змін в додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 405 «Про затвердження переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню» є припиненням обставин, які були підставою для встановлення сервітуту на причал №9 та причальну інфраструктуру.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.05.2016 у справі №915/197/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 та постановою Вищого господарського суду від 23.11.2016 у задоволенні позову «АМПУ» відмовлено повністю.

З матеріалів даної справи також вбачається, що впродовж 2014-2018 років між сторонами велось листування з приводу внесення змін до спірного договору сервітуту та щодо укладання договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу, однак, змін до договору щодо збільшення розміру плати за сервітут сторонами внесено не було, договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу укладено не було.

24.01.2019 ДП «АМПУ» звернулось до Антимонопольного комітету України із заявою №285/10-01-01/Вих. про надання рекомендаційних роз'яснень щодо відповідності дій заявника положенням статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

01.08.2019 Антимонопольний комітет України надав ДП «АМПУ» рекомендаційні роз'яснення №21-рр, в яких дійшов висновку, що дії ДП «АМПУ» щодо подальшого виконання договорів сервітуту, зокрема з ТОВ «Нікморсервіс-Ніколаев», якими встановлена вартість користування сервітутом у частині плати за користування причалом для здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт, враховуючи той факт, що інші портові оператори під час проведення аналогічних робіт здійснюють оплату згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 №541 «Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України», можуть призвести до порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченої статтею 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (а.с.176-181 т.1).

Предметом спору у даній справі є вимога ДП «АМПУ» припинити сервітут щодо користування причалом та причальною інфраструктурою, та припинити договір про встановлення сервітуту на підставі ч. 2 ст. 406 ЦК України.

В якості підстав для задоволення позову позивач посилається на те, що подальше використання сервітуту може призвести до порушення статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; плата за користування сервітутом значно менша, ніж розмір тарифів, регламентований Наказом Міністерства інфраструктури України № 541; ДП «АМПУ» не має можливості повноцінно володіти майном, щодо якого встановлено сервітут; невідповідність ціни договору має наслідком недоотримання доходу ДП «АМПУ» що, в свою чергу, суперечить інтересам держави).

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що рекомендаційні роз'яснення Антимонопольного комітету України не можуть вважатись обставиною, що має істотне значення; матеріали справи не містять будь-яких доказів порушення відповідачем договору про встановлення сервітуту; сторони реалізували своє право на свободу умов договору щодо його ціни; ДП «АМПУ» не позбавлено права на володіння, користування та розпорядження майном, що є об'єктом сервітуту; позивачем не доведено порушення інтересів держави внаслідок укладення договору сервітуту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може бути встановлений, зокрема, договором (ч. 1 ст. 402 ЦК України).

Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном (ч. 3 ст. 403 ЦК України).

Частиною 2 ст. 406 ЦК України визначено, що сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає що саме на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність обставин, що мають істотне значення для можливості припинення сервітуту за рішенням суду.

Як вже зазначалось раніше, ДП «АМПУ», обґрунтовуючи свої вимоги про припинення сервітуту та договору про його встановлення, зазначає про наявність 4-х обставин, що мають істотне значення, а саме:

1) подальше використання сервітуту може призвести до порушення статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;

2) плата за користування сервітутом значно менша, ніж розмір тарифів, регламентований Наказом Міністерства інфраструктури України № 541 від 18.12.2015;

3) ДП «АМПУ» не має можливості повноцінно володіти майном, щодо якого встановлено сервітут;

4) невідповідність ціни договору має наслідком недоотримання доходу ДП «АМПУ» що, в свою чергу, суперечить інтересам держави.

Щодо першої обставини, колегії суддів зазначає наступне.

На підтвердження доводів щодо можливого порушення вимог ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» ДП «АМПУ» надано рекомендаційні роз'яснення Антимонопольного комітету України від 01.08.2019 № 21-рр., в яких зазначено, зокрема, що плата, яка нараховується за навантажувально - розвантажувальні роботи на причалах у Миколаївському морському порту суб'єктам господарювання за договорами сервітуту, є значно меншою, ніж, якщо б ці суб'єкти господарювання сплачували за договором доступу портового оператора до причалу, як сплачують їх конкуренти.

Частиною першою ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про захист економічної конкуренції» з метою запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, підвищення передбачуваності його застосування Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія Антимонопольного комітету України може надавати суб'єктам господарювання на підставі наданої ними інформації висновки у формі рекомендаційних роз'яснень щодо відповідності дій суб'єктів господарювання положенням статей 6, 10 та 13 цього Закону та статті 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Пунктом 13 ч. 3 ст. 7 Закону України «Про антимонопольний комітет України» визначено, що до повноважень Антимонопольного комітету України у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції віднесено надання рекомендаційних роз'яснень з питань застосування законодавства про захист економічної конкуренції.

Проаналізувавши зміст вказаних рекомендаційних роз'яснень, колегія суддів зазначає, що вони складені у відповідності до ст. 14 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за заявою ДП «АМПУ» та на підставі наданих останнім документів.

При цьому, вказані рекомендаційні роз'яснення не відносяться до актів Антимонопольного комітету України, що є обов'язковими для виконання, а мають виключно рекомендаційний характер. Також не містять обов'язкових для виконання ДП «АМПУ» вказівок щодо вчинення дій, спрямованих на припинення укладених з портовими операторами договорів про встановлення сервітуту, в т. ч. спірного договору.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 405 «Про затвердження переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню» (далі постанова Кабінету Міністрів України № 405), визначено перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, до якого включені: забезпечення лоцманського проведення; регулювання руху суден; забезпечення проведення криголамних робіт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2015 № 483 «Про внесення змін в додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 405» (далі постанова Кабінету Міністрів України № 483) перелік спеціалізованих послуг доповнено послугою з забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.

При цьому, вищевказані постанови не містили вказівок для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність у відповідних сферах, щодо способів подальшого врегулювання правовідносин, пов'язаних з користуванням причалами та причальною інфраструктурою.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.

Разом з тим, рекомендаційні роз'яснення Антимонопольного комітету України не містять порівняльного та/або правового аналізу договору сервітуту і договору про надання послуг з забезпечення доступу портового оператора до причалу, тому доводи скаржника про те, що ці угоди є рівнозначними є передчасними.

Визначення договору про надання послуг закріплено статтею 901 ЦК України, відповідно до якої за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В свою чергу сервітут є одним з різновидів речового права на чуже майно.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги доводи ДП «АМПУ» про те, що подальше виконання сторонами договору сервітуту може привести до порушення вимог ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Щодо другої обставини про те, що плата за користування сервітутом значно менша, ніж розмір тарифів, регламентований Наказом Міністерства інфраструктури України № 541 від 18.12.2015, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 договору (в редакції додаткової угоди № 2 до договору) плата за сервітут за місяць складає: причал №9 (інв. №1031036) - 199571,49 грн. без ПДВ; залізничні колії №№ 33, 36 (інв. №№ 1031079, 1031080) - 2633,14 грн. без ПДВ; підкранові колії (інв. №1031065) - 1856,15 грн. без ПДВ.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що плата за користування сервітутом значно менша, ніж розмір тарифів, регламентований Наказом Міністерства інфраструктури України № 541 від 18.12.2015, та зазначає. що цей нормативно - правовий акт встановлює розмір тарифу для спеціалізованих послуг, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України № 405 (зі змінами та доповненнями), та не регулює правовідносини сторін, пов'язаних із встановленням сервітуту.

Доводи ДП «АМПУ» про те, що діючий розрахунок вартості плати за сервітут не враховує компенсацію витрат ДП «АМПУ», пов'язаних із забезпеченням функціонування об'єктів сервітуту, зокрема, виробничих та адміністративних витрат які несе Миколаївська філія ДП «АМПУ», а також витрат на використання суміжної (залізничних станцій, електромереж, автодоріг), та забезпечувальної інфраструктури, без яких неможливе належне використання та функціонування об'єктів сервітуту для здійснення вантажних операцій, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що на час укладення договору сторони досягли згоди щодо його істотних умов, зокрема, ціни, а подальша незгода ДП «АМПУ» з розміром плати за користування сервітутом не є обставиною, яка має істотне значення для припинення сервітуту у розумінні ч. 2 ст. 406 ЦК України.

Щодо третьої обставини про те, що ДП «АМПУ» не має можливості повноцінно володіти майном, щодо якого встановлено сервітут, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось раніше, умовами п. 4.5. договору визначено, що сервітут не позбавляє володільця, щодо якого він встановлений, права володіння та користування причалом та причальною інфраструктурою.

Аналогічне положення закріплене ч. 3 ст. 403 ЦК України.

Таким чином, чинним законодавством та умова договору ДП “АМПУ” не позбавлено права володіння, користування та розпорядження майном, що належить йому на праві господарського відання та є об'єктом сервітуту.

Щодо четвертої обставини про те, що невідповідність ціни договору має наслідком недоотримання доходу ДП «АМПУ» що, в свою чергу, суперечить інтересам держави, колегія суддів зазначає, що ці доводи ДП «АМПУ» фактично дублюють доводи щодо незгоди володільця з ціною за користування сервітутом, яким вище вже надана правова оцінка.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем обставин, з якими закон пов'язує можливість припинення сервітуту згідно ч. 2 ст. 406 ЦК України.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.01.2020 у справі №915/1946/19 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283

ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.01.2020 у справі №915/1946/19 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.05.2020.

Головуючий суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран

Суддя О.Ю. Аленін