27 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 січня 2020 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 , погодженого прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_8 , про арешт майна та накладено арешт на об'єкт нерухомого майна, а саме земельну ділянку, кадастровий номер 4610600000:01:031:0268, площею (га): 0.0701, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1538393546106, що на праві власності зареєстрована за ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , заборонивши розпоряджатись зазначеним майном.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 січня 2020 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.
Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що слідчим суддею під час розгляду клопотання порушено правило підслідності, відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України не доведено.
Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то, як зазначає апелянт, розгляд клопотання проводився без повідомлення власника майна або його представника, копія оскаржуваного рішення отримана лише 27.02.2020 року, а апеляційна скарга подана в строк, визначений ч. 3 ст. 395 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання органу досудового розслідування про арешт майна відбувся без повідомлення власника майно або його представника, колегія суддів, виходячи з положень ст. 395 КПК України, погоджуються з доводами апелянта про своєчасність оскарження ухвали слідчого судді.
Як вбачається з матеріалів провадження, СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017110000000154 від 17.03.2017 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України та за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 368 КК України.
28.01.2020 року слідчий в ОВС СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме земельну ділянку, кадастровий номер 4610600000:01:031:0268, площею (га): 0.0701, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1538393546106, що на праві власності зареєстрована за ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , із забороною розпорядження вказаним майном, посилаючись на наявність правових підстав, передбачених ч.ч. 3, 4, 5 ст. 170 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2020 року вказане клопотання органу досудового розслідування задоволено.
Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КГІК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Крім того, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому, згідно п. 1 ч. З ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Однак, вказані вимоги закону ні слідчим суддею, ні органом досудового розслідування не дотримані.
Так, на думку апеляційного суду, враховуючи викладене мотивування клопотання, слідчий в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Вказані обставини вплинули і на те, що належним чином не було встановлено, як в ухвалі слідчого судді, так і в клопотанні сторони обвинувачення, правової підстави для накладення арешту на майно.
Як вбачається з внесеного на розгляд клопотання, останнє містить лише виклад фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень та посилання на норми кримінального процесуального закону, відповідно до яких можливе накладення арешту на майно, без належного на це обґрунтування та зазначення певних доказів наявності правової підстави для застосування в даному випадку такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Зокрема, як вбачається з інформації наданої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вказане майно, яке в подальшому було арештоване, придбано ОСОБА_5 22.03.2019 року, тоді як відомості про вчинення інкримінованого кримінального правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових рішень 17.03.2017 року, тобто вже спливу певного часу після вчинення злочину.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КГ1К України.
Разом з тим, слідчим суддею не надано належної оцінки наведеним обставинам та в порушення наведеної норми закону безпідставно, без належного обґрунтування правової підстави задоволено внесене на розгляд клопотання та накладено арешт на майно.
На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановлениям апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 січня 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 , погодженого прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_8 , про арешт майна та накладено арешт на об'єкт нерухомого майна, а саме земельну ділянку, кадастровий номер 4610600000:01:031:0268, площею (га): 0.0701, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1538393546106, що на праві власності зареєстрована за ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , заборонивши розпоряджатись зазначеним майном, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого в ОВС СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 , погодженого прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_8 , про арешт майна, а саме земельної ділянки, кадастровий номер 4610600000:01:031:0268, площею (га): 0.0701, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1538393546106, що на праві власності зареєстрована за ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/1902/2020 Категорія ст.170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_11
Доповідач: ОСОБА_1