Справа № 320/3727/19 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.
27 травня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснапро» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Деснапро» (далі - позивач) з позовом до Київської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000410/1 від 24.06.2019, що прийняте посадовими особами Київської митниці ДФС;
- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125220/2019/00089 від 20.06.2019, якою було відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № UA125220/220/708552.
Свої вимоги позивач обґрунтовує протиправністю оскаржуваних рішень. Вважає, що на підтвердження заявленої числової вартості оцінюваного товару ним було надано всі необхідні документи, а тому коригування відповідачем митної вартості товару за шостим (резервним) методом є протиправним.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000410/1 від 24.06.2019. Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці ДФС № UA125220/2019/00089 від 20.06.2019, якою було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA125220/220/708552.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вважає, що позивачем до митного оформлення було надано документи, які містять розбіжності та не дозволяють митному органу визначити всі числові складові митної вартості товару.
Також апелянтом заявлено клопотання про заміну Київської митниці ДФС на її правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.
Розглянувши клопотання апелянта, колегія суддів дійшла висновку про необхідність допущення процесуального правонаступництва шляхом заміни відповідача у справі - Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947) на її правонаступника - Київську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359).
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи або заяв про розгляд справи за їх участі до суду не находило.
З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги те, що позивач скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, а також те, що явку сторін судом не було визнано обов'язковою, колегія суддів ухвалила подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 16.10.2018 року між FontexxImport/Export (Компанія Фонтекс Імпорт/експорт) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деснапро» (покупець) був укладений Контракт купівлі - продажу (далі - Контракт), відповідно до якого продавець зобов'язаний передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити товар - б/в баштові крани і секції баштового крана в розібраному стані - на загальну суму 47 000,00 EUR (євро) на умовах, викладених в інвойсах до цього контракту.
Згідно з пунктом 2.1 Контракту покупець купляє товар в асортименті, кількості і за цінами, що містяться в інвойсах, які є додатками до цього Контракту та є його невід'ємною частиною.
На виконання умов Контакту, продавець поставив товар - крани баштові на загальну суму 18 000,00 EUR (євро) згідно з інвойсом № 219172661 від 16 жовтня 2018 року.
Відповідно до пункту 4.1 Контракту покупець здійснює оплату кожної партії товару на підставі інвойсу, наданого продавцем.
Оплата згідно з Контрактом була проведена у повному обсязі, що підтверджується: 1) платіжним дорученням в іноземній валюті № 6 від 30 жовтня 2018 року (сума - 23 000, 00EUR(євро); 2) платіжним дорученням в іноземній валюті № 7 від 31 жовтня 2018 року (сума - 24 000, 00EUR (євро).
20.06.2019 року позивач подав відповідачу електронну митну декларацію №UA125220/2019/708552 за Контрактом з метою митного оформлення товару, а саме: кран баштовий, поворотний кран бувший у використанні, представлений у розібраному стані для зручності транспортування, не військового призначення, не містить радіоелектронні засоби та випромінювальні пристрої: USEDBRP446СЗ. Кран баштовий, модель BRP446СЗ, вантажопід'ємність - 12 000 кг, виліт стріли - 55 метрів, висота під крюком - 31 метр, вантажопід'ємність на кінці стріли - 4 800 кг, максимальна висота вільного стояння 59 метрів, максимальна робоча висота - 120,0 метрів, потужність грузового двигуна - 2х45 кВт, сумарна потужність - 110 кВт, швидкість підйому вантажу - 68 метрів/хвилину, основа - хрест з пригрузами, кабіна крановщика. Торговельна марка: BRP. Виробник: AlphacapsBRP (а.с.153-154).
Відповідно до змісту електронної митної декларації № UA125220/2019/708552, враховуючи ціну поставленого товару згідно з інвойсом № 219172661 від 16 жовтня 2018 року, Позивач заявив митну вартість товару - 18 000,00 EUR (євро), що становить 531 230,42 грн., нарахування митних платежів: (20%) - 106 246,08 грн.
Крім митної декларації № UA125220/2019/708552 позивач надав відповідачу такі документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів:
1) Контракт купівлі продажу, укладений 16 жовтня 2018 року між FontexxImport/Export (Компанія Фонтекс Імпорт/експорт) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деснапро" (покупець);
2) Specification (Специфікацію) від 16 жовтня 2018 року № 219172661 (а.с.25,27);
3) Invoice (інвойс) від 16 жовтня 2018 року № 219172661;
4) Автотранспортну накладну (Roadconsignmentnote) (Truck№1) від 06 червня 2019 року;
5) Packinglist (пакувальний лист)(Truck№1) від 06 червня 2019 року;
6) Автотранспортну накладну (Roadconsignmentnote) (Truck№2) від 06 червня 2019 року;
7) Packinglist (пакувальний лист) (Truck№2) від 06 червня 2019 року;
8) Автотранспортну накладну (Roadconsignmentnote) (Truck№3) від 06 червня 2019 року;
9) Packinglist (пакувальний лист) (Truck№3) від 06 червня 2019 року;
10) Автотранспортну накладну (Roadconsignmentnote) (Truck№4) від 06 червня 2019 року;
11) Packinglist (пакувальний лист) (Truck№4) від 06 червня 2019 року;
12) Автотранспортну накладну (Roadconsignmentnote) (Truck№5) від 13 червня 2019 року (а.с.45);
13) Packinglist (пакувальний лист) (Truck№5) від 13 червня 2019 року (а.с.46);
14) Автотранспортну накладну (Roadconsignmentnote) (Truck№6) від 13 червня 2019 року;
15) Packinglist (пакувальний лист) (Truck№6) від 13 червня 2019 року;
16) Автотранспортну накладну (Roadconsignmentnote) (Truck№7) від 13 червня 2019 року;
17) Packinglist (пакувальний лист) (Truck№7) від 13 червня 2019 року;
18) Автотранспортну накладну (Roadconsignmentnote) (Truck№8) від 14 червня 2019 року;
19) Packinglist (пакувальний лист) (Truck№8) від 14 червня 2019 року;
20) Автотранспортну накладну (Roadconsignmentnote) (Truck№9) від 14 червня 2019 року;
21) Packinglist (пакувальний лист) (Truck№9) від 14 червня 2019 року;
22) зображення товару;
23) Контракт купівлі - продажу, укладений 08 листопада 2018 року між FontexxImport/Export (Компанія Фонтекс Імпорт/експорт) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деснапро" (покупець), (подання якого для митного оформлення не супроводжується).
Електронним листом відповідач просив позивача надати додаткові документи.
Заявою від 24.06.2019 року представник позивача згідно з договором повідомив відповідача про те, що відповідно до запиту надано всі необхідні документи.
Відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості баштового крану у кількості 1 одиниця, що належить ТОВ «Деснапро», зроблений суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю Глобалапрайзер груп", ринкова вартість майна - баштового крану BRPGT446СЗ, 1989 р.в., - станом на 19 червня 2019 року становить 584 000,00 грн.
Пунктом 8.3.4 Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 21 червня 2019 року визначено, що в ході митного огляду під час обстеження місць встановлено, що товар являє собою кран баштовий бувший у використанні, модель BPR-CadillionGT446СЗ, країна виробництва - Франція, 03.10.1989 р.в. За ознаками та маркуванням товар не відповідає заявленому. Сторонніх вкладень не виявлено. Результати митного оформлення зафіксовано за допомогою цифрової фотозйомки.
Відповідач Рішенням про коригування митної вартості товарів від 24.06. 2019 року № UA125000/2019/000410/1 скоригував заявлену позивачем митну вартість товарів у декларації № UA125220/2019/708552, збільшивши митну вартість товару до 84 523,05 EUR (євро).
Підставами для прийняття Рішення про коригування відповідач зазначив, що під час розгляду документів було встановлено, що вони містять розбіжності, зокрема: 1) пунктом 4.1 Контракту визначено, що оплата за товар здійснюється відповідно до інвойсу, який є невід'ємною частиною контракту, в свою чергу інвойсом обумовлено 100% передплату до завантаженого товару, проте банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, відсутні серед поданих документів; 2) пунктом 3.4 Контракту передбачено наявність рахунку на оплату та копії декларації країни відправлення, які також не надано до митного оформлення; 3) документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей щодо технічного стану товару, декларантом не надано жодних документів, що підтверджували б стан б/в товару (рік випуску, термін експлуатації, технічні характеристики тощо); 4) в акті митного огляду від 21 червня 2019 року № UA125220/2019/708552 зазначено: "В ході митного огляду під час обстеження місць встановлено, що товар являє собою кран баштовий бувший у використанні, модель BPR-CadillonGT446СЗ, країна виробництва - Франція, 03.10.1989 р. За ознаками та маркуванню товар не відповідає заявленому" (а.с.18-19, 180-181).
У зв'язку із прийняттям Рішення про коригування відповідач виніс Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125220/2019/00089.
У зв'язку із прийняттям відповідачем Рішення про коригування та Картки відмови позивач повторно надав відповідачу документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів та митну декларацію № UA 125220/2019/708790 з урахуванням зауважень Відповідача, сплативши додатково 395 453,94 грн. митних платежів.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, а також винесення ним Картки відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що подані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження вартості товару дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому коригування митної вартості товару відповідачем вчинено із порушенням порядку визначення митної вартості, передбаченого ст. 57 МК України.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Вимогами статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та законами України.
Спеціальним законодавчим актом, яким регулюються правовідносини у сфері митного оформлення товарів є Митний кодекс України (МК України), Податковий кодекс України та Правила заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила).
Відповідно до ст. 543 МК України безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів (митний орган).
До митної справи відповідно до ст. 7 МК України належать, зокрема, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п.п. 23, 24 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм МК України, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
В силу вимог МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою відповідно до статті 49 МК України є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.
Частинами 1, 2, 3 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 55 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами 5, 6 ст. 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 статті 55 цього Кодексу (частина 4 статті 54 МК України).
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, І визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості І товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання І відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина 5 статті 54 МК України).
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі; 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або І відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 55 МК України).
Розділом "Графа 33 „Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" Правил визначено, що у вказаній графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 МК України); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ МК України; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Згідно з ч. 7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Частинами 2, 3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).
Частиною 10 ст. 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, а саме Митний кодекс України, Податковий кодекс України, Правила заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, неправомірно прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів від 24 червня 2019 року № UA125000/2019/000410/1 та виніс Картку відмови № UA125220/2019/00089 з огляду на таке.
Відповідно до пункту 4.1 Контракту покупець здійснює оплату кожної партії товару на підставі інвойсу, наданого продавцем.
Invoice (інвойс) від 16 жовтня 2018 року № 219172661 містить інформацію про те, що оплата за товар здійснюється 100% перед відправленням.
Оплата в повному обсязі згідно з Контрактом підтверджується: 1) платіжним дорученням в іноземній валюті № 6 від 30 жовтня 2018 року (сума - 23 000, 00EUR (євро); 2) платіжним дорученням в іноземній валюті № 7 від 31 жовтня 2018 року (сума - 24 000, 00 EUR (євро).
При цьому суд першої інстанції звернув увагу на те, що згідно з усталеною судовою практикою у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови термінів оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплату товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Крім того, суд зазначив, що платіжне доручення є доказом щодо виконання (неналежного виконання) покупцем умов Контракту, а не доказом розбіжностей у документах чи неповноти документів, доданих до вантажної митної декларації. Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2014 року у праві № 826/13142/13-а.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги відповідача, зазначені в Рішенні про коригування щодо неподання позивачем банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, до митного оформлення, є неправомірними.
Суд першої інстанції вірно відхилив доводи відповідача про те, що позивач повинен був оплатити товар згідно з інвойсом 100% до відправлення товару, оскільки термін такої оплати свідчив про виконання (неналежне виконання) умов Контракту, а не про неможливість перевірити митним органом розрахунків, зазначених у митній декларації.
Відповідно до пункту 3.4 Контракту, оплата кожної поставленої продавцем партії товару повинна здійснюватися в повному обсязі протягом двох днів з моменту виставлення рахунку. Датою поставки вважатиметься дата оформлення покупцем імпортної вантажної митної декларації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які надаються митному органу для митного оформлення товару. Відповідно до частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.
Враховуючи пункт 3.4 Контракту та вимоги статті 53 МК України суд дійшов висновку, що твердження відповідача щодо неможливості завершення процедури митного оформлення товару позивача у зв'язку із ненаданням рахунку на оплату та копії декларації країни відправлення, є неправомірним.
Аналізуючи комплексно Контракт, інвойс, автотранспортні накладні та пакувальні листи, звіт про оцінку, лист позивача № 21/06-2019, акт огляду товару, а також вимоги статті 53 МК України щодо вимог до переліку документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товару, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що документи, що підтверджували б стан б/в товару (рік випуску, термін експлуатації, технічні характеристики), не є основою для визначення числових показників митної вартості товарів. У зв'язку з цим твердження відповідача з приводу відсутності документів, що підтверджували б технічні характеристики товару, зазначені у Рішенні про коригування, є неправомірним.
Суд звертає увагу, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи, митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між Позивачем та його контрагентом.
Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-53а15 та №21-127а15.
Приписи законодавства з питань митної справи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Отже, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів посилання на належні та допустимі докази того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надані позивачем до відповідача документи на підтвердження вартості товару дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, що свідчить про порушення митним органом передбаченого статтею 57 МК України порядку визначення митної вартості товару.
Відповідач не довів наявності обставин, які виключають використання першого методу, та не встановив обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, а також неможливість послідовного застосування наступних методів визначення митної вартості.
Таким чином, виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, оскільки станом на день випуску товарів у вільний обіг надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товарів, визначені за ціною договору, що відповідачем в суді апеляційної інстанції спростовано не було.
Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву, з урахуванням якого суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Наведене дає суду підстави дійти висновку, що спірні рішення прийняті відповідачем з порушенням вимог законодавства, а отже, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 288, 289, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина
Судді: Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк