П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2689/19
Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
В грудні 2019 року ТОВ «Строй Мир» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби (надалі - відповідач, Митниця), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA508030/2019/000055/2 від 25.11.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що спірне рішення є протиправним, оскільки відсутні обґрунтовані підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Митниця подала апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 06.02.2018 року між ТОВ «Строй мир» (Покупець) та «METAL GROUP CO., LTD» (Продавець) був укладений контракт №СН-UA-18/02/06.
На умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів Продавець здійснив поставку на адресу Покупця відповідного товару - профіль з алюмінієвого сплаву (без технологічних отворів), не порожнистий, який використовується при виробництві шафи-купе, у асортименті.
25.11.2019 року під час декларування вищевказаного товару, позивачем була заявлена митна вартість товарів, визначена ним самостійно, а саме у сумі 38283,00 доларів США.
Митна вартість вказаних товарів визначалась за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). На підтвердження митної вартості товарів та для митного оформлення позивач надав митному органу пакет документів, а саме: пакувальний лист, рахунок-фактура, коносамент, автотранспортну накладну, зовнішньоекономічний договір (контракт), доповнення до контракту.
Митним органом здійснено перевірку митної декларації за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
За результатами оцінки ризику щодо вказаних митних декларацій спрацювала автоматизована система з оцінки ризиків зі змістом «По товару можливе заниження митної вартості».
Так, митним органом зазначається, що у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 23.09.2019 року №НYН190821-1/3 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця.
У зв'язку з тим, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості, декларанту було запропоновано надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортні (перевізні) документи, а також документи що містять інформацію про вартість перевезення товару.
У відповідь на звернення щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, декларантом додатково були надіслані прайс-лист компанії «METAL GROUP CO., LTD» від 17.09.2019 року та бізнес-пропозицію компанії «METAL GROUP CO., LTD» від 19.09.2019 року.
Перевіркою додатково поданих документів відповідачем встановлено, що у своїй сукупності вони не спростовують сумнівів щодо достовірності заявленого рівня митної вартості. Так, додатково наданій комерційній пропозиції виробника товару від 27.06.2019 року, яка адресована ТОВ «Строй Мир» відсутня інформація щодо терміну дії цін на день виставлення специфікації до контракту. Крім того, декларантом не було надано документи, що містяться у вимозі митного органу, а саме: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Перевіривши зазначені документи, на підставі вищевикладеного відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA508030/2019/000055/2 від 25.11.2019 року, відповідно до якого коригування митної вартості товарів здійснено за резервним методом на підставі наявної у митного органу щодо вартості алюмінієвого профілю марки 6063-Т5 МД від 30.09.2019 року №UA1001120/2019/211023 та визначено митну вартість товару, задекларованого позивачем, а саме 2,01 дол.США/кг (числове значення митної вартості товару становить 25663,00х2,01=51582,63 дол.США).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що декларантом під час проведення митного контролю, одночасно з поданням митних декларацій, відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам ч.2 ст.53 Митного кодексу України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товарів та підтверджують ціну товарів, вказану в контракті.
Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Положеннями ч.4 та ч.5 ст.58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
За приписами ч.1 та ч.2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (ч.3 ст.53 МК України).
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Витребуванню підлягають тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем як при декларуванні товару, так і на вимогу Митниці надані всі документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України, які містили числові показники ціни товару, крім тих, що підтверджують страхування товару.
Підстави для витребування відповідачем додаткових документів у зв'язку із сумнівами щодо заявленої позивачем митної вартості товару, крім іншого, полягали у відсутності документів щодо страхування ввезеного товару.
Згідно з Контрактом постачання товару здійснювалось на умовах CIF ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNIY.
Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак, за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.
Отже, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.
Таким чином, при поставці на умовах CIF в ціну товару включається вартість товару, фрахт до порту призначення та страхування від узгоджених ризиків. А тому позивач не повинен додатково страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту Одеса/Чорноморськ/Южний.
Отже, якщо певні витрати вже включені до контрактної вартості товару, то митний орган не може запитувати додаткові документи для підтвердження їх числових показників. Оскільки поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.
Враховуючи наведене, твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування є безпідставними, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються в силу приписів п.п.6, 8 ч.2 ст.53 МК України.
Також, однією з підстав для витребування відповідачем додаткових документів у зв'язку із сумнівами щодо заявленої позивачем митної вартості товару, є ненадання декларантом висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, але митним органом жодним чином не обґрунтована необхідність вказаних документів, що вірно було встановлено судом першої інстанції.
Крім цього, митний орган, як на підставу для висновку про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору, посилався на відсутність у комерційній пропозиції відправника товару адресованій ТОВ «Строй Мир» інформації щодо терміну дії ціни.
При розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка містяться в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів.
В комерційній практиці при просуванні товару на ринок одними із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа).
Під комерційною пропозицією (офертою), зазвичай, розуміється письмова пропозиція продавця, спрямована можливому покупцю або конкретним покупцям про продаж партії товару на певних умовах.
Колегія суддів зазначає, що комерційна пропозиція взагалі не є обов'язковим документом відповідно до приписів ч.2 ст.53 МК України, який повинен подаватися декларантом, та в розумінні норм МК України тим документом, який визначає та/або впливає на числові значення складових митної вартості товару.
Крім цього, митний орган жодним чином не довів, як відсутність у комерційній пропозиції відправника товару інформації щодо терміну дії цін впливає в даному конкретному випадку на визначення складових митної вартості товару.
Ще однією підставою прийняття оскарженого рішення є відсутність банківських реквізитів продавця та посилання на контракт у рахунку-фактурі від 23.09.2019 року №НYН190821-1/3.
Як вже зазначалось вище, перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною 2 ст.53 МК України, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Рахунок-фактура - це вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ.
Затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.
Згідно з загальносвітовою практикою, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в рахунку фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.
Таким чином, згідно з загальносвітовою практикою реквізити зовнішньоекономічної угоди не є обов'язковим реквізитом інвойсу.
Отже, оскільки законодавством України не затверджено форму рахунку-фактури (інвойсу), посилання митного органу на відсутність того чи іншого реквізиту інвойсу є необґрунтованим та безпідставним.
Суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що відсутність банківських реквізитів та посилання на контракт у рахунку-фактурі від 23.09.2019 року №НYН190821-1/3 жодним чином не впливає на складові митної вартості та не може бути підставою для коригування вартості товару.
В спірному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач також посилається на наступне: відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції).
Слід зазначити, що відповідно до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього кодексу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах №814/2659/16, №804/3893/17.
Щодо посилань митного органу на факт спрацювання автоматизованої системи з оцінки ризиків зі змістом «По товару можливе заниження митної вартості», необхідно зазначити наступне.
Згідно зі ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно із п.2 ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товарів.
Відповідно до ч.2 ст.55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 МК України, на підставі інформації, наявної у митного органу. У якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товарів було обрано митну декларацію від 30.09.2019 року №UA1001120/2019/211023.
Ухвалою суду першої інстанції від 13.12.2019 року про відкриття провадження в адміністративній справі зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали надати до суду засвідчені копії усіх документів на підставі яких прийнято спірне рішення.
Вказана ухвала суду першої інстанції була виконана частково, вище зазначена митна декларація від 30.09.2019 року №UA1001120/2019/211023, на яку посилається відповідач у відзиві, до суду надана не була.
Відповідно до положень ст.77 КАС України на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.
Враховуючи відсутність митної декларації від 30.09.2019 року №UA1001120/2019/211023, на підставі якої відповідачем скориговано та визначено митну вартість товарів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що такі розрахунки є не доведеними та документально не підтвердженими.
Крім того, відомості отримані з митної декларації, раніше визнаних митним органом, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, а тому не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, враховуючи наведене та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, що надавались позивачем митному органу, колегія суддів робить висновок, що сукупність таких документів чітко ідентифікує оцінюваний товар, документи не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.
Митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів, а тому помилково прийшов до висновку про неможливість на основі вказаних документів підтвердити складові частини митної вартості товару.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані для визначення вартості, зазначеної в вантажній митній декларації.
Отже, враховуючи, що позивачем під час проведення митного контролю було подано митному органу всі необхідні документи, які чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товарів та підтверджують ціну товарів, вказану в контракті, колегія суддів робить висновок, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA508030/2019/000055/2 від 25.11.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених по справі судових витрат.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач зазначив орієнтовний розмір витрат, які він може понести у зв'язку з розглядом даної справи, до якого віднесено: судовий збір за подання позову в сумі 1921,00 грн., професійна правнича допомога під час розгляду справи у суді першої інстанції 4000,00 грн., професійна правнича допомога під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції 5000,00 грн., всього 10920,00 грн..
При цьому на підтвердження вказаних витрат позивачем надано до суду платіжне доручення №290 від 10.12.2019 року про сплату судового збору у сумі 1921,00 грн., копію договору про надання правової допомоги від 02.05.2019 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвокатом Малюком Є.В. серії ХС №000148.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України вбачається, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 Судом було висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем не надано до суду доказів оплати правової допомоги (документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги).
Також, позивачем не надано до суду детального опису робіт, здійснених адвокатом. Окремо слід звернути увагу, що позов і додані до нього письмові докази підписані та засвідчені директором ТОВ «Строй Мир». Також до суду не надано жодного документу на підтвердження оплати правової допомоги.
Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення витрат понесених у справі, а саме в частині відшкодування сплаченого судового збору.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.