ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.05.2020Справа № 910/3692/20
Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін
за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129)
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (036680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815)
про стягнення грошових коштів
12 березня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (позивач) надійшла позовна заява №09/91 від 05.03.2020 року до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (відповідач) про стягнення збитків. Судовий збір позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача виникли збитки внаслідок незбереження вантажу при перевезенні його відповідачем.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2020 року було прийнято вказану позовну заяву до провадження, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без виклику представників сторін.
Відповідно до ч.1 п. 3 ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.
Ч. 1 ст. 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
12.05.2020 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, який був приєднаний судом до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
На виконання умов договору №245/108/16Сб, укладеного 01.02.2016 р. між ПАТ «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» та ПАТ «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» , згідно з договором перевезення, оформленого залізничною накладною № 51523876 від 10.09.2019 р. на адресу позивача (одержувач вантажу, графа « 4» залізничної накладної) надійшов вантаж - кокс доменний, вантажовідправник (графа « 1» накладної) - ПРАТ «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД».
14.02.2018 р. між ПАТ «Українська залізниця» та ПРАТ «ММК ІМ.ІЛЛІЧА» був укладений договір № 00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг.
Відповідно до п. 1.1 договору, предметом цього договору є здійснення перевезенні вантажів, надання вантажного вагону до перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць, інших держав та/або вагонах замовника, і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до Статуту ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» є правонаступником у повному обсязі, майна прав та обов'язків ПАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА».
Відповідно до ч.1 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ст. 307 ГК України, ст. 8 Закону України "Про залізничний транспорт", розділу 1 Правил планування перевезень вантажів та ст. 17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах.
Статтею 914 ЦК України встановлено, що перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір про організацію перевезень вантажів за формою, наведеною у додатку 1 до Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000 N 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 864/5085. У договорі визначаються обсяги, строки та умови надання транспортних засобів, порядок розрахунків за перевезення та додаткові послуги, а також відповідальність за порушення зобов'язань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938 «Деякі питання акціонерного товариства «Українська залізниця» змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Українська залізниця».
Відповідно до статті 6 Статуту та п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів (затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року) накладна - основний перевізний документ, встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна (залізнична) є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.
Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Згідно п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Відповідно до ст.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
12.09.2019 р. на підставі попутного акту загальної форми № 12187 від 12.09.2019р. станції Волноваха Донецької залізниці було перевірено кількість та масу вантажу у вагоні № 56812910 та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу, з вагою, що зазначена у накладній № 51523876 від 10.09.2019 p., та складено комерційний акт, який свідчить про недостачу вантажу, про що в зазначеній накладній була зроблена відповідна відмітка.
В комерційному акті № 485604/1078 від 12.09.2019 р. вказано, що за документом значиться: вантаж кокс доменний. Вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, тара з брусу - 23 500кг, нетто - 40 250кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 60 300 кг, тара з брусу - 23 500 кг, нетто - 36 800 кг, що менше документа на 3450 кг.
При комерційному огляді виявлено навантаження в вагоні вище рівня бортів на 400-500 мм, «шапкою». Вантаж марковано по центру однією поздовжньою смугою шириною 400-600 мм вздовж вагона вапном. За рухом поїзда над 1-7 люками є виїмка розміром 12000 мм х 2800 мм х 500 мм у глиб вагона, що відповідає попутному акту №12187 від 12.09.2019 р. Маркування порушено. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає.
12.09.2019 р. на підставі попутного акту загальної форми № 12188 від 12.09.2019р. станції Волноваха Донецької залізниці було перевірено кількість та масу вантажу у вагоні № 52876810 та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу, з вагою, що зазначена у накладній № 51523876 від 10.09.2019 p., та складено комерційний акт, який свідчить про недостачу вантажу, про що в зазначеній накладній була зроблена відповідна відмітка.
В комерційному акті № 485604/1079 від 12.09.2019 р. вказано, що за документом значиться: вантаж кокс доменний. Вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, тара з брусу - 23 000кг, нетто - 41 350кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 60 900 кг, тара з брусу - 23 000 кг, нетто - 37 900 кг, що менше документа на 3450 кг.
При комерційному огляді виявлено навантаження в вагоні вище рівня бортів на 400-500 мм, «шапкою». Вантаж марковано по центру однією поздовжньою смугою шириною 400-600 мм вздовж вагона вапном. За рухом поїзда над 1-7 люками є виїмка розміром 12000 мм х 2800 мм х 500 мм у глиб вагона, що відповідає попутному акту №12188 від 12.09.2019 р. Маркування порушено. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає.
Згідно з п. 2 Правил складання актів (затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року) комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Дані в комерційних актах зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
На підтвердження кількості та розміру дійсної вартості втраченого вантажу позивач надав оригінал комерційного акту, оригінал залізничної накладної, належним чином засвідчені копії виданого вантажовідправником рахунку-фактури і сертифікату якості.
Відповідач в свою чергу, у відзиві зазначив, що вартість втраченого вантажу не підтверджена належним чином, оскільки рахунок-фактуру на підтвердження вартості вантажу надав вантажоотримувач.
Проте, суд не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на ст. 115 Статуту залізниць України, в якій зазначено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника. Відправником в даних правовідносинах бів ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод». Отже, вартість вантажу підтверджена належним доказом.
Статтею 920 ЦК України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Отже, обставини нестачі, які зафіксовані комерційними актами, свідчать про незабезпечення залізницею збереження вантажу в процесі перевезення.
Стаття 113 Статуту залізниць України передбачає, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Відповідно до ст.114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, які виникли з її вини під час перевезення вантажу.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів (затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року) вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить для кокс, який зазначений у накладній як вологій, 2% маси, зазначеної в перевізних документах.
Для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки, норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються від маси нетто.
Відповідно до п. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Вартість 1 тони вантажу у вагоні № 56812910 відповідно до рахунку вантажовідправника № 92816189 від 10.09.2019р та сертифікату якості 27791 складає 7964, 50 грн. (в т.ч. ПДВ), виходячи з розрахунку: 804 746,56 грн. х 1,2(загальна сума рахунку, з урахуванням ПДВ) : 121,25т (загальна кількість вантажу згідно рахунку) = 8122, 42 грн. (в т.ч. ПДВ).
Згідно з комерційним актом № № 485604/1078 від 12.09.2019 року недостача склала 3450 кг.
Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто становить 2% (від маси нетто 40,250 т): 40250 кг * 2% = 805,0 кг
Таким чином, кількість фактичної недостачі складає:
3450 кг - 805,0 кг = 2645,0кг (2,65 т)
Отже, сума втраченого вантажу в вагоні № 56812910 складає:
2,65т * 7964,50грн. = 21 105,93 грн.
Вартість 1 тони вантажу у вагоні № 52876810 відповідно до рахунку вантажовідправника № 92816189 від 10.09.2019р та сертифікату якості 27791 складає 7964,50 грн. (в т.ч. ПДВ), виходячи з розрахунку: 804 746,56 грн. х 1,2(загальна сума рахунку, з урахуванням ПДВ) : 121,25т (загальна кількість вантажу згідно рахунку) = 8122, 42 грн. (в т.ч. ПДВ).
Згідно з комерційним актом № № 485604/1079 від 12.09.2019 року недостача склала 3450 кг.
Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто становить 2% (від маси нетто 41,350 т): 40250 кг * 2% = 827,0 кг
Таким чином, кількість фактичної недостачі складає:
3450 кг - 827,0 кг = 2623,0кг (2,62 т)
Отже, сума втраченого вантажу в вагоні № 52876810 складає:
2,62т * 7964,50грн. = 20 866,99 грн.
Загальний розмір недостачі (вартість втраченого вантажу) складає: 41 972,92 грн. (21 105,93 грн. + 20 866,99 грн.)
Позивач свої зобов'язання за договором №245/108/16С6 виконав, оплативши виставлений вантажовідправником рахунок № 92816189 від 10.09.2019 р. у повному обсязі платіжним дорученням №4500071198 від 15.10.2019р.
Підпунктом 8 пункту 2 статті 16 ЦК України одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 ГК України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати причинені цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.
Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування.
У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.
Відповідно до статті 909 ЦК України та статті 307 ГК України, статті 110 Статуту залізниць України по договору перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж у пункт призначення, видати його отримувачу, та несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту видачі отримувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження сталося внаслідок обставин, яких залізниця не могла запобігти і усунення яких від неї не залежало.
Згідно з п. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.
Відповідно до офіційного роз'яснення, наданого Конституційним Судом України у справі №1-4/2013 від 11 липня 2013 року, до складу судових витрат, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені за послуги адвоката.
Між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» 30.03.2018 року було укладено договір №845 про надання юридичних послуг (правової допомоги), проте на підтвердження наданих послуг до матеріалів справи не було надано акта виконаних робіт, що суперечить умовам договору, а саме п.5.3 та доказів оплати наданих послуг.
Тому суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» підлягають задоволенню частково.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись, ст. ст. 16, 22, 611, 909, 914, 920, 924 ЦК України, ст. ст. 224, 307, 314 ГК України, ст. ст. 6, 17, 52, 110, 114, 115, 130 Статуту залізниць України, ч. 1 ст. 30, ст. 161-164 ГПК України, ст. ст. 8, 12, 23 Закону України "Про залізничний транспорт" суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ПРИВАТНОГО АКЦИОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (87504, Донецька обл.., м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) суму збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 41 972,92 грн., судовий збір у сумі 2102,00 грн.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення з урахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ X "Прикінцеві положення" доповнити пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19 )".
Повне рішення складено 19.05.2020 р.
Суддя М.В. Данилова