ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.05.2020Справа № 910/3696/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 6 303,00 грн
без виклику представників сторін
У березні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ПрАТ «ММК ім. Ілліча», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця», відповідач) про стягнення 6 303,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час його перевезення залізничним транспортом, внаслідок чого частину вантажу було втрачено, а позивачу були спричинені збитки, які відповідач, як перевізник, зобов'язаний відшкодувати.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача збитки, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при його перевезенні в розмірі 6 303,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 відкрито провадження у справі № 910/3696/20 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Так, ухвала суду від 19.03.2020 була отримана позивачем 31.03.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103053666004. Вказана ухвала також була отримана відповідачем 27.03.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103053666012.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
28.04.2020 до суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що вважає недоведеним понесення позивачем збитків з огляду на відсутність доказів оплати товару, що перевозився відповідачем. Крім того, заявлені до стягнення витрати на правову допомогу відповідач вважав необґрунтованими та просив відмовити в їх стягненні з відповідача.
08.05.2020 до суду надійшла подана позивачем відповідь на відзив, у якій позивач вказав, що матеріали справи містять усі необхідні і достатні докази на підтвердження понесення ним збитків. Навів додаткове обґрунтування розміру витрат на правову допомогу.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
08.09.2019 вантажовідправник - ПрАТ «АКХЗ» відправив з залізничної станції Авдіївка ДОН до залізничної станції Маріуполь-Сортувальний ДОН вантаж, а саме - дріб'язок коксовий, вантажоотримувачем якого був зазначений позивач, у вагоні № 62313846, що підтверджується залізничною накладною № 51494656.
Під час перевезення вантажу залізничними шляхами у вищевказаному вагоні була виявлена недостача вантажу. Так, на залізничній станції Маріуполь-Сортувальний ДОН була виявлена недостача вантажу у вагоні № 62313846 в розмірі 3000 кг, про що складено комерційний акт № 485604/1073 від 11.09.2019.
За таких обставин, позивач зазначає, що внаслідок втрати перевізником частини вантажу під час здійснення перевезення йому були завдані збитки, що рівні вартості недоотриманого вантажу за вирахуванням норми недостачі (суми норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто).
Відповідно до ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Згідно з положеннями ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р. (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Частиною 1 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 314 Господарського кодексу України, положення яких кореспондуються з положеннями ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Частинами 1, 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» також встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Положеннями ст. 105 Статуту встановлено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
При цьому відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Поряд з відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу (ст. 114 Статуту).
Згідно зі ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
З матеріалів справи вбачається, що вантажовідправник при відправленні вантажу зазначив у залізничній накладній № 51494656 загальну масу вантажу у вагоні № 62313846
- 53600 кг, однак, як встановлено судом та слідує з комерційного акту № 485604/1073 від 11.09.2019, у вказаному вагоні була виявлена недостача вантажу в кількості 3000 кг, а при складанні вказаного комерційного акту встановлено та зазначено про навантаження у вагоні вище рівня бортів на 100-150мм, «шапкою». Вантаж марковано по центру однією поздовжньою смугою шириною 400-600 мм вздовж вагона вапном. Зліва, за рухом поїзда над 5-6 люками є воронкоподібна виїмки розміром 1800 мм Х 1800 мм Х 1600 мм. Маркування порушене. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає.
При цьому будь-які заперечення щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які його підписали, а також факту опротестування їх сторонами відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Відсутність хоча б одного з вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.
Відповідачем, усупереч вищевказаним положенням чинного законодавства та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, не спростовано відсутність своєї вини у незабезпеченні схоронності переданого йому для перевезення вантажу, а наведені ним у відзиві заперечення проти правомірності заявлених позовних вимог спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що внаслідок втрати частини вантажу при перевезенні позивачу були завдані збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу.
Вирішуючи питання про розмір спричиненої шкоди, завданої відповідачем, суд врахував наступне.
Згідно з п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких внаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива.
Норма природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 62313846 складає 1072 кг (53600 * 2%), відповідно, маса втраченого вантажу, вартість якого підлягає відшкодуванню, становить 1 928 кг (3000 - 1072) або 1,93 т. З огляду на вартість 1 т вантажу, що вказана у рахунку-фактурі № 92810992 від 08.09.2019 та становить 3 265,81 грн (з ПДВ), розмір завданого позивачу збитку складає 6 303,00 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
У порушення наведених приписів чинного законодавства позивач не подав до суду ані рахунків, складених адвокатським об'єднанням, ані детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги в межах даної справи.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення витрат позивача на оплату правової допомоги на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1, ідентифікаційний код 00191129) вартість недостачі вантажу в розмірі 6 303,00 грн (шість тисяч триста три грн 00 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві грн 00 коп.).
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 27.05.2020.
Суддя О.Г. Удалова