П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/178/19
Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д..
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мио-Спецстрой» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Мио-Спецстрой» звернулося з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 19.11.2018 року 992798/41756707;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних надіслану Товариством з обмеженою відповідальністю «Мио-Спецстрой» податкову накладну вiд 30.04.2018 року № 11;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 19.06.2018 року № 801967/41756707;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних надіслану Товариством з обмеженою відповідальністю «МИО-СПЕЦСТРОЙ» податкову накладну від 30.04.20l8 року № 12.
В обґрунтування позову позивач вказав, що відповідач безпідставно не здійснив реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки позивач не допускав порушення норм податкового законодавства, а відповідачу були надані всі наявні у позивача документи.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року, ухваленим в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мио-Спецстрой» до Державної фіскальної служби України задоволено повністю.
Визнане протиправним та скасоване рішення Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 19.11.2018 року № 992798/41756707 про відмову в реєстрації податкової накладної № 11 від 30.04.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних надіслану товариством з обмеженою відповідальністю «Мио-Спецстрой» податкову накладну вiд 30.04.2018 року № 11.
Визнане протиправним та скасоване рішення Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 19.06.2018 року № 801967/41756707 про відмову в реєстрації податкової накладної № 12 від 30.04.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних надіслану товариством з обмеженою відповідальністю «Мио-Спецстрой» податкову накладну вiд 30.04.2018 року № 12.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, особа, яка не брала участі у справі, Головне управління ДФС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції прийняв рішення про його обов'язки, оскільки саме комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, проте у справі апелянт участі не брав. Також апелянт зазначив, що вимоги про зобов'язання зареєструвати податкові накладні є похідними від вимог про скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.
Апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що позивач перебуває на податковому обліку саме в Головному управлінні ДФС у Миколаївській області, оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних були прийняті саме комісією регіонального рівня - комісією ГУ ДФС у Миколаївській області, проте як скасовані судом першої інстанції рішення ДФС України про відмову в реєстрації податкових накладних, комісією центрального рівня не приймались. За таких підстав, апелянт вважає, що ДФС України є неналежним відповідачем у справі стосовно позовних вимог про скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (т. 2 а.с. 149-157), у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, справа розглянута апеляційним судом у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мио-Спецстрой» зареєстроване як юридична особа - 24.11.2017 року. Видами діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво інших споруд, н.в.і.у.; знесення; розвідувальне буріння; малярні роботи та скління; інші роботи із завершення будівництва; інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (т. 2 ас. 1, 2)
Відповідно до матеріалів справи 01.03.2018 року мiж ТОВ «Мио-Спецстрой» та товариством з додатковою відповідальністю «МИКОЛАЇВБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» укладений договір про надання послуг транспортного обслуговування № 38/03-АТ (т. 1 а.с. 27-31 ), на підставі якого позивачу були надані послуги з доставки піщаного ґрунту на загальну суму 269827,18 грн.
22.03.2018 року мiж товариством з додатковою відповідальністю "МИКОЛАЇВБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» та позивачем укладений договір поставки піщаного ґрунту № 980/03П (т. 1 а.с. 35-37), на підставі якого позивачем було поставлено до товариства з додатковою відповідальністю «МИКОЛАЇВБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» піщаного ґрунту вартістю 329848,76 грн.
ТОВ «Мио-Спецстрой» були складені податкові накладні № 11 від 30.04.2018 року та № 12 від 30.04.2018 року та подані на реєстрацію до органів ДФС (т. 1 а.с. 15, 20).
Податкова накладна № 11 від 30.04.2018 року була доставлена до ДФС України, документ прийнятий, але реєстрація зупинена підставі п. 201.16 ст. 201 ПК України, що підтверджено квитанцією № 9097583010 від 21.05.2018 року (т. 1 а.с. 16).
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної вказано, що податкова накладна № 11 відповідає вимогам п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.
13.11.2018 року позивач надав пояснення щодо податкової накладної № 11 від 30.04.2018 року, що підтверджено відповідним повідомленням № 1 від 13.11.2018 року, в , в якому зазначено про надання додатків у кількості 3 (т. 1 а.с. 17).
19.11.2018 року прийнято рішення № 992798/41756707 про відмову в реєстрації податкової накладної № 11 від 30.04.2018 року (т. 1 а.с. 18-19), підставою для прийняття такого рішення вказано не надання платником податку копій документів ( первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків -фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робі, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків).
Податкова накладна № 12 від 30.04.2018 року була доставлена до ДФС України, документ прийнятий, але реєстрація зупинена на підставі п. 201.16 ст. 201 ПК України, що підтверджено квитанцією № 9098546129 від 22.05.2018 року (т. 1 а.с. 21).
11.06.2018 року позивач надав пояснення щодо податкової накладної № 12 від 30.04.2018 року, що підтверджено відповідним повідомленням № 1 від 11.06.2018 року, в якому зазначено про надання додатків у кількості 3 (т. 1 а.с. 22).
19.06.2018 року прийнято рішення № 801967/41756707про відмову в реєстрації податкової накладної № 12 від 30.04.2018 року (т. 1 а.с. 23-24), підставою для прийняття такого рішення вказано надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, а саме не надання копій первинних документів, які підтверджують факт першої події (податкова накладна від 30.04.2018 року на суму ПДВ 54974,79 грн.) з реалізації товару.
19.06.2018 року позивач подав скаргу на рішення комісії контролюючого органу у реєстрації податкової накладної в ЄРПН (т. 1 а.с. 25), яка була залишена без задоволення рішенням комісії з розгляду скарги від 11.07.2018 року № 17193/41756702/2 (т. 1 а.с. 26).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не зазначено яким саме вимогам, передбаченим п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризковості платника податків вони відповідають, що позбавило позивача можливості надати необхідні документи. Також суд першої інстанції виходив з того, що ДФС України є належним відповідачем в цій справі.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Спірні правовідносини врегульовані Порядком зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Постановою КМУ № 117 від 21.02.2018 року, чинним на час виникнення спірних правовідносин (надалі Порядок зупинення реєстрації № 117).
Відповідно до пунктів 15 - 24 Порядку зупинення реєстрації № 117, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
ДФС розміщує та постійно оновлює на своєму офіційному веб-сайті відомості щодо засобів електронного зв'язку ДФС, якими можуть подаватися письмові пояснення та копії документів.
Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.
Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).
Зазначені комісії приймають рішення про:
- реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;
- відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;
- ненадання платником податку копій документів відповідно допінпункту4 пункту 13 цього Порядку;
- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі.
Комісією регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку:
- щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень та які на дату зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі не відповідали критеріям ризиковості платника податку, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу;
- щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, більше 30 млн. гривень включно та/або які на дату зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі відповідали критеріям ризиковості платника податку, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня.
Комісія центрального рівня протягом семи робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів відповідно до пункту 15 цього Порядку, але не раніше отриманого рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі комісії регіонального рівня, може прийняти інше рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Прийняте комісією центрального рівня рішення реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу, а рішення Комісії регіонального рівня скасовується.
Таким чином, рішення про відмову в реєстрації податкової накладної приймається комісією регіонального рівня, зокрема комісією Головного управлінь ДФС в Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації.
Матеріалами справи підтверджено що ТОВ «Мио-Спецстрой» , на час виникнення спірних правовідносин, перебувала на податковому обліку у Вітовському відділені Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області, а тому оскаржувані рішення прийняті комісією регіонального рівня ДФС - ГУ ДФС у Миколаївській області.
Предметом спору у цій справі є законність рішень про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №801967/41756707 від 19.06.2018 року та №992798/41756707 від 19.11.2018 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мио-Спецстрой», звертаючись до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якості відповідача зазначив лише Державну фіскальну службу України.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України, відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України - похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Статтею 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За приписами ст. ст. 42, 46 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Статтею 48 КАС України передбачена процесуальна можливість заміни неналежної сторони. Так, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
У розумінні вказаної статті залучення другого відповідача (заміна відповідача належним відповідачем) можливе лише в стадії судового розгляду справи, на якій зазначене в позовній заяві порушення прав чи інтересів ще не отримало судового розсуду у вигляді судового рішення по суті спору.
При цьому, слід враховувати, що особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача має процесуальні права та процесуальні обв'язки, визначені КАС України.
Залучення ж такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавляє залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.
Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відтак, саме суду першої інстанції процесуальним законом надано повноваження, за наявності підстав, щодо заміни первинного відповідача належним відповідачем, залучення другого відповідача, залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися не лише за клопотанням позивача, а у тому числі й за ініціативою суду. Жодних доказів того, що суд запропонував позивачу здійснити заміну відповідача матеріали справи не містять.
Оскільки позовні вимоги про скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, заявлені до неналежного відповідача, а на стадії апеляційного оскарження рішення суд позбавлений процесуальної можливості здійснити заміну первісного відповідача належним відповідачем або залучити до участі у справі другого відповідача, позовні вимоги скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних з підстав заявлення таких вимог до неналежного відповідача.
При цьому апеляційний суд відхиляє доводи апелянта стосовно того, що вимоги про зобов'язання здійснити реєстрацію податкових накладних є похідними вимогами від вимог про скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, оскільки скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не завжди має наслідком - зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснити реєстрацію податкової накладної. Задоволення позовної вимоги про зобов'язання зареєструвати податкову накладну, залежить від сукупності фактичних обставин, які зумовили прийняття рішення про відмову в її реєстрації, зокрема обставини зупинення реєстрації податкової накладної, обставини щодо надання пояснення та певного обсягу документів (або їх ненадання), належного або неналежного дослідження наданих документів та пояснень.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов'язання здійснити реєстрацію податкових накладних через передчасність заявлення таких вимог в цій справі, в якій належний відповідач не був залучений до участі у справі в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За приписами ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Пунктом 4 частини 3 статті 317 КАС України встановлено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі;
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позову.
Керуючись ст.ст. 2-12, 71-78, 242, 257, 308, 310, 315, 317, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року № 400/178/19 - скасувати і ухвалити нове судове рішення.
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мио-Спецстрой» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складений 27.05.2020 року.
Головуючий суддя Домусчі С.Д.
Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.