Справа № 420/1213/20
19 травня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тарасишиної О.М.,
за участю секретаря: Сидорівського С.А.,
представників позивача: Васильєва П.П., Шевченко Т.Ю.,
представника відповідача: Буханова Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Лампочка” до Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2019р. № 0002351401, від 16.01.2020 року № 0002510504, -
До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Лампочка” до Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2019р. № 0002351401, від 16.01.2020 року № 0002510504.
Ухвалою від 17.02.2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
06.03.2020 року (вх. № 10593/20) представником відповідачів до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.
20.03.2020 року (вх. № ЕП/3204/20) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.
09.04.2020 року (вх. № ЕП/4972/20) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою від 09.04.2020 року зупинено провадження у справі.
Ухвалою від 07.05.2020 року призначено судове засідання для вирішення питання щодо поновлення провадження у справі.
24.03.2020 року (вх. № 13255/20) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.
У судовому засіданні 12.05.2020 року усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, було поновлено провадження у справі.
Ухвалою від 12.05.2020 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству.
Представник відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що при складанні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зокрема посилаючись на акт проведеної перевірки.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Лампочка” Одеському окружному адміністративному суду.
Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі пп. 20.1.4, п. 20.1, ст. 20, п. 75.1, п.п. 78.1.5, п. 78.1 ст. 78 ПК України, на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 21.11.2018 року № 9146, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Лампочка», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 30.06.2018р., валютного законодавства за період з 01.01.2015р. по 30.06.2018р., з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 30.06.2018р., відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.
За наслідками перевірки складено акт № 2887/15-32-14-01/35749 від 26.12.2018р. (а.с. 15-21)), відповідно до висновків якого встановлено порушення п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України ТОВ «Лампочка» занижено задекларований обсяг контрольованих операцій з нерезидентом Waytrans Limited Corporate Corp на загальну суму 15285240,52 грн., у т.ч.:
в звіті за 2016 рік на суму 1 626110,52 грн.;
в звіті за 2017 рік на суму 13659130,00 грн.
Крім того, Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.15, п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України, на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 24.06.2019 року № 4990, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок трансферного ціноутворення упрвління аудиту ГУ ДФС в Одеській області Амбарніковою Іриною Михайлівною, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Лампочка», з питання несвоєчасного подання уточнюючого звіту про контрольовані операції за 2017 рік після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу, визначеного п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України.
За наслідками перевірки складено акт № 1347/15-32-14-03/35749786 від 11.07.2019 року (а.с. 24-31), відповідно до висновків якого встановлено порушення пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України в частині несвоєчасного подання уточнюючого звіту про контрольовані операції за 2017 рік після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу.
Як вбачається з відзиву на позовну заяву, ТОВ «Лампочка» було подано заперечення на Акт перевірки № 12/11/18 від 12.11.2018 року, в результаті чого ГУ ДФС в Одеській області не стало приймати податкове повідомлення-рішення та наказом від 21.11.2018 року № 916 призначено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лампочка» за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 рік, за наслідками проведення якої і було встановлені порушення: згідно даних звіту про контрольовані операції за 2016 рік ТОВ «Лампочка» відображено контрольовані операції з нерезидентом Waytrans Limited Corporate Corp на загальну суму 80060956 грн. Згідно даних баз Головного управління ДФС в Одеській області АІС «Аудит», АІС «Податки», АІС «Митниця» встановлено, що операції ТОВ «Лампочка» з нерезидентом Waytrans Limited Corporate Corp складали 81687066,52 грн., що на 1626110,52 грн., менше ніж задекларовано в звіті.
Так, за наслідками перевірки ГУ ДФС в Одеській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 11.01.2019 року № 0023511401 на загальну суму 150852.41 грн. (а.с. 12).
Крім того, ГУ ДПС в Одеській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 16.01.2020 року № 0002510504 (а.с. 13).
Позивач, не погоджуючись з зазначеними рішеннями контролюючого органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить їх скасувати.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пп.39.2.1.1, пп.39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є: а) господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентам; б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.
Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін що включена до переліку держав яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку.
Під час визначення переліку держав (територій) Кабінет Міністрів України враховує такі критерії: держави (території), у яких загальна ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні; держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією.
Затверджений Кабінетом Міністрів України перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, оприлюднює щороку в офіційних друкованих виданнях та на своєму офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток підприємств (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок оприлюднюється протягом трьох місяців з дати їх зміни.
Згідно з пп. 39.2.1.7 пп.39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови: річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік; обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
Згідно з пп.39.4.1, 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік.
Платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з Переліком держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. №977-р.), входить Республіка Панама.
При цьому, позивачем наголошено на тому, що в наказі про проведення позапланової документальної перевірки № 916 від 21.11.2018 року зазначено, що зокрема проводиться перевірка контрольованих операцій за період з 01.01.2015р. по 30.06.2018р.
Проте, Головне управління ДПС в Одеській області при проведенні перевірки ТОВ «Лампочка» перевищила свої повноваження у частині здійснення перевірки податкової звітності з контрольованих операцій за 2017 рік та включення її до результатів висновків, які були викладені в акті № 2887/15-32-14-01/35749786 від 26.12.2018 року Головного управління ДПС в Одеській області та на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002351401 від 11.01.2019 року. Поряд з цим, вказана податкова звітність з контрольованих операцій подається платником податків, який у звітному році здійснював контрольовані операції до 01 жовтня року, що настає за звітним (п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України).
Також, включення інформації з поданої податкової звітності з контрольованих операцій за 2017 рік до акту перевірки підтверджується тим, що в акті № 2887/15-32-14-01/35749786 від 26.12.2018 року в п. 3.2.1 вказано, «Звіт про КО за 2017 рік подано ТОВ «Лампочка» до податкового органу 01.10.2018р. за № 9300702895».
Також, в п. 3.2.2 Акту, вказано, що «Перевіркою встановлено, що згідно даних звіту про контрольовані операції за 2017 рік ТОВ «Лампочка» відображено контрольовані операції з нерезидентом Waytrans Limited Corporate Corp (Республіка Панама) на загальну суму 0 гривень».
Згідно з п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу у розмірі:
300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції.
При цьому, суд зауважує на тому, що обґрунтуванням вчиненого порушення пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України, в частині не повного декларування в звіті про контрольовані операції за 2017 рік всіх контрольованих операцій, а саме недекларування операцій проведених з компанією-нерезидентом Waytrans Limited Corporate Corp (Республіка Панама), стала саме податкова звітність ТОВ «Лампочка», яка була подана 01.10.2018 року, та яка не входила до предмету перевірки контролюючим органом.
Крім того, суд погоджується із позивачем, що податковим органом під час проведення позапланової виїзної перевірки не було виявлено будь-яких порушень чи зауважень до проведених контрольованих операцій за 2017 рік та наявність яких, у свою чергу, не заперечувалось ТОВ «Лампочка». Одночасно з цим податковим органом були виявлені порушення в поданій звітності про контрольовані операції, яка була подана 01.10.2018 року, у частині не відображення усіх контрольованих операцій у 2017 році.
Таким чином, перевірка правильності поданої податкової звітності (достовірності та повноти відображення інформації про контрольовані операції) не входила до предмету перевірки контролюючого органу та перевіряємого періоду.
За таких обставин, суд дійшов висновку що податкове повідомлення-рішення № 0002351401 від 11.01.2019 року було прийнято із порушенням чинного законодавства України.
Враховуючи, що суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0002351401 від 11.01.2019 року було прийнято із порушенням чинного законодавства України суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002510504 від 16.01.2020 року, оскільки ця вимога є похідною.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2019р. № 0002351401, від 16.01.2020 року № 0002510504.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лампочка” за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Одеській області судовий збір у розмірі 2295,00 грн. та з Головного управління ДПС в Одеській області судовий збір у розмірі 9240,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Лампочка” (місцезнаходження: 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. 14-А, офіс 222; код ЄДРПОУ 35749786) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646), Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2019р. № 0002351401, від 16.01.2020 року № 0002510504 - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.01.2019р. № 0002351401, від 16.01.2020 року № 0002510504.
Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лампочка” (код ЄДРПОУ 35749786) судові витрати у розмірі 2295,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто п'ять грн. 00 коп.).
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лампочка” (код ЄДРПОУ 35749786) судові витрати у розмірі 9240,00 грн. дев'ять тисяч сорок грн. 00 коп.).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2020 р.
Суддя О.М. Тарасишина
.