справа №380/2522/20
26 травня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 03.03.2018;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 03.03.2018.
Також позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу та витрати на скерування поштовою кореспонденцією процесуальних документів.
В обґрунтування позову зазначено, що після звільнення позивача з військової служби та виключення зі списків особового складу Академії та всіх видів забезпечення позивач довідався проте, що за період з 01.01.2016 по 30.03.2018 індексація його грошового забезпечення не здійснювалася. Позивач намагався з'ясувати причини нездійснення відповідної індексації, а тому його представник звертався до відповідача із адвокатськими запитами з вказаного питання. У відповідь на такі запити відповідач повідомив, що індексація грошового забезпечення не проводилася через відсутність фінансового ресурсу, фінансування на виплату індексації не здійснювалося. Позивач вважає твердження Академії у відповіді №1679 про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно в межах фінансових ресурсів бюджетів всіх рівні є необґрунтованим, оскільки ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», на яку покликається Академія не обмежує проведення, передбачених чинним законодавством виплат, а вказує на джерела походження коштів.
Позивач вказує, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження ним військової служби з 01.01.2016 по 30.03.2018 слід визнати протиправною, оскільки вона не узгоджується з вказаними нормам матеріального права, а тому для її усунення слід зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження ним військової служби з 01.01.2016 по 03.03.2018.
Ухвалою суду від 01.04.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
14.04.2020 за вх. №20420 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що Академія є бюджетною установою та утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно з приписами ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Пунктом 14 вказаного Порядку передбачено, що роз'яснення щодо застосування вказаного порядку надає Мінсоцполітики. Листами від 09.06.2016 №252/10/136-16, від 08.08.2017 №78/0/66-17, від 08.09.2017 №13700 Міністерство соціальної політики України надало роз'яснення щодо грошового забезпечення військовослужбовців, відповідно до яких проведення індексації грошових доходів, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється у межах фінансових ресурсів усіх рівнів, тобто у межах коштів, передбачених на ці цілі. При цьому зазначений Порядок №1078 не передбачає механізму нарахування та виплати індексації за попередні періоди. З огляду на викладене у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України за оскаржуваний період у Міністерства оборони України не було.
Також станом на момент виключення позивача зі списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного з ним були проведені усі належні розрахунки, до проведення яких він не заперечував щодо виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, про що свідчить поданий рапорт на ім'я начальника Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, у якому наголошено про відсутність у позивача претензій до Міністерства оборони України та керівництва Національної академії.
Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення. Вказує, що у 2016 році відбулося збільшення грошового забезпечення (посадових окладів) військовослужбовців, в тому числі й позивача.
З позиції відповідача індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення в розумінні ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер та проводиться в разі, якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Відповідач вважає, що відсутні підстави для визнання дій Академії протиправними, оскільки діяв у спосіб та порядку, що передбачені чинним законодавством.
Крім вказаного відповідач ствердив про пропуск строку звернення до суду з цим позовом. Позивач виключений зі списків особового складу Академії та з усіх видів забезпечення з 02.08.2019, а позов подав до суду 30.03.2020, що перевищує шестимісячний строк звернення до суду. Крім того ОСОБА_1 не навів поважності причин пропуску такого та не просив визнати відповідні причини поважними.
Щодо розподілу судових витрат з відповідача то зазначив, що розмір понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
У зв'язку з вищенаведеним просить у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, вважати, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду із позовом.
21.04.2020 за вх. №20544 від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначив, що відзив від 10.04.2020 не містить жодних заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується із посиланнями на відповідні докази та норми права щодо таких обставин та правових підстав позову.
ОСОБА_1 про те, що йому не була нарахована і виплачена індексація за період проходження ним військової служби з 01.01.2016 по 03.03.2018 дізнався не при звільненні з військової служби, а з відповіді Академії від 24.03.2020 на його запит. Саме тому при звільненні у позивача були відсутні претензії.
Також позивач зазначив, що Академія не подавала суду клопотання про зменшення судових витрат, не надала жодних обґрунтувань такого зменшення, а тому у суду відсутні підстави для самостійного зменшення відповідних витрат.
30.04.2020 за вх. №22061 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Просив визнати розмір витрат понесених адвокатом Дмитренко В.П. на правову допомогу у сумі 5000,00 грн. не спів мірною зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатських робіт, як і очікуючі витрати в розмірі 1200,00 грн. за кожне судове засідання, а в апеляційній та касаційній інстанції 1500,00 грн.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
На підставі ст. 262 КАС України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів, -
Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в Національній академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного.
Згідно з витягом з наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) №201 від 02.08.2019 полковника ОСОБА_1 , начальника кафедри автомобілів та автомобільного господарства факультету бойового застосування військ Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного звільненого наказом начальника генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 11.06.2019 №262 з військової служби в запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу, визнано таким, що 02.08.2019 справи та посаду здав. Позивача з 02.08.2019 виключено зі списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та усіх видів забезпечення і направити до Сихівського РВК м. Львова для постановки на військовий облік.
23.03.2020 Адвокатське об'єднання «Дмитренко та Партнери» звернулося до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного в інтересах позивача із адвокатським запитом про отримання довідки про нараховані та виплачені позивачу суми індексації грошового забезпечення помісячно за період з 01.01.2014 по 02.08.2019.
Згідно з листом від 24.03.2020 за №1679 ОСОБА_2 надано довідку про виплачену індексацію ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 02.08.2019. Інформація за 2014 рік не надається, оскільки всі справи 2014 року стосовно грошового забезпечення передані для зберігання до Львівського територіального архіву Міністерства оборони України.
Оскільки позивач вважає, що йому протиправно у період з 01.01.2016 по 03.03.2018 невиплачено індексацію грошового забезпечення, що є бездіяльністю, з метою захисту своїх прав звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи питання своєчасності звернення позивача із цим позовом до суду суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 за №8-рп/2013, сформовано висновок, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» додаткова заробітна плата це винагорода, за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством та премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань та функцій.
Таким чином у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713.
Таким чином, оскільки індексація є складовою частиною заробітної плати, то у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 листопада 2019 року у справі №340/184/19.
Отже строки звернення до суду з вказаною позовною заявою позивачем не пропущено, а доводи відповідача у цій частині є безпідставними.
Вирішуючи справу, суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991, у редакції чинній станом на момент спірних правовідносин (далі - Закон №2011-ХІІ).
Частинами 1-3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Абзацом 5 ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» №2017-III від 05.10.2000 установлено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частиною 2 ст. 19 Закону №2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII від 03.07.1991 у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1282-ХІІ) визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ч. 6 ст. 2 ст. 2 Закону №1282-ХІІ).
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з приписами ч.ч. 2, 6 ст. 5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №1078).
Пунктом 1-1 Порядку №1078 передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 р. №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з п. 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення).
Пунктом 2 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзаци 1-4 п. 5 Порядку №1078).
Згідно з п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 (далі - Рішення №№9-рп/2013) за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Верховний Суд у постановах від 19.06.2019 у справі №825/1987/17, 20.11.2019 у справі №620/1892/19, 05.02.2020 у справі №825/565/17 зазначив, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому КМУ порядку, а саме відповідно до Порядку №1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону №1282-XII, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Підсумовуючи викладене, суд констатує, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачу в період з 01.01.2016 по 03.03.2018 не проведено індексацію грошового забезпечення.
Однак як на підставу для її невиплати відповідач вказує про відсутність належного фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України.
З позиції суду покликання відповідача на те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється лише у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки дійсно, як зауважив позивач, ч. 6 ст. 5 Закону №1282-ХІІ, на яку посилається відповідач, не обмежує здійснення, передбачених чинним законодавством України, виплат, а лише вказує на джерела походження цих коштів.
При цьому слід зазначити, що обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач не посилається на відсутність обставин, передбачених ст. 4 Закону №1282-XII для проведення індексації, а зазначає лише про відсутність коштів, передбачених на виплату грошового забезпечення та можливості виплати індексації грошового забезпечення.
Критично суд оцінює також покликання відповідача щодо відсутності фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України, з огляду на те, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2015 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) сформував висновок, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
З огляду на викладене, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Отже обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.
Відповідачем не підтверджено долученими до матеріалів справи письмовими доказами існування факту відсутності в бюджеті відповідного рівня, з якого він фінансується коштів на індексацію грошового забезпечення, не надходження відповідних фінансових асигнувань на його рахунки для виплати індексації військовослужбовцям за оскаржуваний період. Відповідач не підтвердив також і те, що ним впродовж 2016-2018 років здійснено запити до органів вищого чи центрального рівня щодо додаткових асигнувань для забезпечення виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.
Суд вважає необґрунтованими покликання відповідача в обґрунтування правомірності його дій на телеграму ТВО директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 20.02.2016 за №248/3/9/1/108 та роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 за №13700/з, від 08.08.2017 за №78/0/66-17, оскільки відповідач повинен діяти відповідно до вимог закону, який має вищу юридичну силу.
Суд звертає увагу відповідачу на те, що невиплата індексації грошового забезпечення військовослужбовців за минулі періоди не може бути підставою для позбавлення позивача права на оплату праці, однією з основних державних гарантій якого є індексація грошового забезпечення, а не дотримання цієї гарантії (ненарахування та невиплата індексації) є невиправданим втручанням у права, передбачені ст. 1 Першого протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також покликання на те, що позивач станом на момент його виключення зі списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного не заперечував щодо виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, оскільки з ним були проведені усі належні розрахунки, що підтверджується відповідним рапортом на ім'я начальника Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, з відсутністю будь-яких претензій, як на підставу для невиплати індексації не є такими, що спростовують позовні вимоги, з огляду на таке.
Згідно з п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Оскільки грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону, а індексація є складовою частиною заробітної плати (грошового забезпечення), сам факт звільнення позивача з військової служби зобов'язував відповідача провести з позивачем повний розрахунок, у тому числі в частині виплати індексації його грошового забезпечення.
Оскільки за період з 01.01.2016 по 03.03.2018, відповідач протиправно, без наявності для цього правових підстав не нараховував та не виплачував позивачу індексацію його грошового забезпечення, його слід зобов'язати вчинити відповідні дії.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Позивач вказує, що він поніс судові витрати у розмірі 5000,00 грн. на правову (правничу) допомогу адвоката.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно зі ст. 30 Закону №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
За вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).
Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.
Отже при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір №20.03-23.01 від 23.03.2020 про надання правової (правничої) допомоги; додаток від 23.03.2020 до Договору №20.03-23.01 від 23.02.2020 про надання правничої (правової) допомоги; акт передачі-приймання наданих послуг за Договором №20.03-23.01 від 23.03.2020 про надання правничої (правової) допомоги від 30.03.2020; дублікат квитанції №0.0.1663120428 від 29.03.2020 на суму 5000,00 грн.; ордер серії ВС №1018195, наданий адвокатом Дмитренко В.П..; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 17.12.2008 1458; копію Витягу з Єдиного реєстру адвокатів України стосовно адвоката Дмитренка В.П.; копію Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Адвокатського об'єднання «Дмитренко та партнери».
Відповідно до умов договору №20.03.-23.01 від 23.03.2020 адвокатське об'єднання «Дмитренко та партнери» (виконавець) бере на себе зобов'язання надати замовнику правничу (правову) допомогу у правовідносинах щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (замовник) Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного індексації грошового забезпечення, а замовник зобов'язаний прийняти ці послуги і сплатити за них гонорар в порядку, розмірі та на умовах, передбачених у додатках до цього договору.
У додатку до вказаного Договору від 23.03.2020 сторони визначили відповідні порядок, умови та розмір виплати гонорару виконавцю.
Зміст надання виконавцем правничої допомоги для замовника полягає у наступному: 1.2.1 ознайомлення з матеріалами наданими замовником, а також судовою практикою у правовідносинах, які є аналогічними спірним правовідносинам між замовником та Академією, що викладені у п. 1.1. ст. 1 Договору; 1.2.2. підготовка та подання адвокатом виконавця в інтересах замовника запиту до Академії про надання довідки про нараховані та виплачені Замовнику суми індексації грошового забезпечення помісячно за період з 01.01.2014 по 02.08.2019; підготовка, підписання та скерування до суду адвокатом виконавця в інтересах замовника позовної заяви з вимогами до Академії відносно замовника щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення та зобов'язання нарахувати та виплатити замовнику індексацію грошового забезпечення, а також заяв по суті справи та з процесуальних питань; 1.2.4. представництво інтересів замовника у судових засіданнях у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а також у Великій Палаті Верховного Суду.
Згідно з актом передачі-приймання наданих послуг від 30.03.2020 за Договором №20.03-23.01 від 23.03.2020 на дату його складання виконавцем надані замовнику, а останнім отримані від виконавця такі послуги: ознайомлення з документами, наданими замовником, а також судовою практикою у правовідносинах які є аналогічними спірним правовідносинам між замовником та Національною академією, що викладені у п. 1.1. ст. 1 Договору - 60 хв., - 1000,00 грн.; підготовка та подання адвокатом виконавця в інтересах замовника запиту до Академії про надання довідки про нараховані та виплачені замовнику суми індексації грошового забезпечення помісячно за період з 01.01.2014- 02.08.2019 - 60 хв., - 1000,00 грн.; підготовка підписання та скерування до суду адвокатом виконавця в інтересах замовника позовної заяви з вимогами до академії про визнання протиправної бездіяльності Академії відносно замовника щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення та зобов'язання Академії нарахувати та виплатити замовнику індексацію грошового забезпечення, а також заяв по суті справи з процесуальних питань - 180 хв, - 3000,00 грн.
Судом встановлено, що ордер від 30.03.2020 видано на підставі Договору №20.03-23.01 від 23.03.2020.
Вартість вказаних послуг встановлено 5000,00 грн., оплату яких підтверджено дублікатом квитанції №0.0.1663120428 від 29.03.2020.
З позиції суду витрати позивача в розмірі 5000,00 грн. на професійну правничу допомогу адвоката дійсно понесені позивачем та підтверджено належними і допустимим доказами, тому такі слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
У клопотання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за вх.№22061 від 30.04.2020 відповідач наголосив на тому, що заявлений адвокатом позивача розмір понесених витрат на правничу допомогу у цій справі не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також як і витрати, що очікує понести позивач у розмірі 1200,00 грн. за кожне судове засідання в апеляційній інстанції та 1500,00 грн. в касаційній інстанції. Тобто суд оцінює рівень адвокатських витрат з врахуванням їх реалізації, тобто чи такі понесені фактично та чи їх сума була обґрунтованою. Відповідач вказує, що витрати адвоката є завищеними, оскільки ця справа є типовою, з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами оприлюднено в Єдиному реєстрі судових рішень численні судові рішення, що спрощувало роботу адвоката при підготовці цього позову. Визначений проміжок часу у підготовці даного позову не є співмірним із виконаними роботами, складністю справи. Просив визнати розмір понесених адвокатом Дмитренком В.П. на правову допомогу у сумі 5000,00 грн. не співмірною зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, як і очікуючі витрати в розмірі 1200,00 грн. за кожне судове засідання, а в апеляційній та касаційній інстанції 1500,00 грн.
Дослідивши доводи сторін в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Проаналізувавши адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 до Академії судом не встановлено аналізу у такому будь-яких спеціальних норм стосовно індексації грошового забезпечення, окрім як Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Також враховуючи те, що справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними матеріалами витрати, витрати на прибуття адвоката до суду не понесено.
Крім того з позиції суду витрати згідно з актом передачі-приймання наданих послуг від 30.03.2020 у п. 1.1 охоплюються витратами у п. 1.3.
Суд також погоджується з тим, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reestr.court.gov.ua, оприлюднено велику кількість судових рішень у подібних правовідносинах та враховує, що заперечення відповідача проти позову зводяться до відсутності коштів, передбачених на виплату індексації у спірний період.
При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).
Також суд зважає на нескладність предмету позову, відсутність репутаційних ризиків та публічного інтересу до справи.
З врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 2000,00 грн.
Щодо витрат на скерування поштовою кореспонденцією іншим учасникам справи і суду процесуальних документів орієнтовно 20,00 грн. за одне реєстроване поштове відправлення, суд зазначає, що такі слід віднести до витрат, що пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Оскільки письмовими доказами долученими до матеріалів справи підтверджується скерування відповідачу одного поштового відправлення - відповіді на відзив, вартістю 17,00 грн. згідно з квитанцією ПАТ «Укрпошта» від 16.04.2020, вимоги стосовно суми відшкодування 17,00 грн. підлягають задоволенню.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати у виді судового збору з відповідача стягувати не слід.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження ним військової служби за період з 01.01.2016 по 03.03.2018.
3. Зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного (79026, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32; ЄДРПОУ 08410370) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.03.2018.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного (79026, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32; ЄДРПОУ 08410370) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у виді витрат на правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного (79026, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32ЄДРПОУ 08410370) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у виді витрат на скерування поштовою кореспонденцією іншим учасникам справи і суду процесуальних документів у сумі 17 (сімнадцять) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2020.
Суддя Кравців О.Р.