Справа № 420/1849/20
22 травня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Одеський завод гумових технічних виробів» до Державної екологічно інспекції в Одеській області про визнання протиправним та скасування припису,
03 березня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Одеський завод гумових технічних виробів» до Державної екологічно інспекції в Одеській області про скасування припису від 07.11.2019 року №40/13.
Ухвалою суду від 10.03.2020 року позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову.
16.03.2020 року (вх. №12064/20) від позивача до суду надійшла заява на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху разом із додатками, згідно переліку, зазначеного у ньому, зокрема, разом із уточненою позовною заявою приватного акціонерного товариства «Одеський завод гумових технічних виробів» до Державної екологічно інспекції в Одеській області про визнання протиправним та скасування припису від 07.11.2019 року №40/13 Державної екологічно інспекції в Одеській області та доказами на підтвердження повноважень ОСОБА_2 як голови правління приватного акціонерного товариства «Одеський завод гумових технічних виробів».
В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено фактичні обставини справи свідчать про відсутність в діях ПАТ «ОЗГТВ» будь-яких порушень законодавства України. Зокрема, підприємством було отримано Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 5110137600-76 від 24.09.2013 року та «Висновки Головного управління Державної санітарно-епідеміологічної служби в Одеській області» від 01.08.2013 року № 05.03.02-07/69104 та № 05.03.02-04/83009 від 12.09.2013 року. Згідно дослідам спеціальної ліцензованої організації «Компанія «Екосвіт» і вищевказаних документів на заводі існує 4 джерела викидів: № 0001 - основний виробничий корпус - через «аераційний ліхтар»; № 0002 - виробництво формових гумових технічних виробів і амортизаторів - через «аераційний ліхтар»; №0003 - дробильна дільниця - вентиляційна труба (з 2013 року виведена з експлуатації); №0004- інструментальна дільниця - не організаційні викиди.
Позивач вказує, що за допомогою примусової вентиляції викиди крізь труби в атмосферу не виробляються, вона відключена тому що згідно проекту розрахована на роботу 44 одиниць пресів, 3 шприцмашини, 2 автоклави, гумозмішувач, 2-х вальців 2 каландри і т.п. Проте, із перерахованого обладнання в дійсний час використовується лише п'ять пресів, один автоклав, один валець і одна шприцмашина.
У позові вказано, що згідно п. 1 розділу IX «Прикінцевих положень» до Закону України № 1193-VII від 09.04.2014 року дія вище зазначеного «Дозволу» не обмежується, тому що підприємство відноситься до ІІІ групи і згідно дослідам спеціальної ліцензованої організації «Екосвіт» та листу Державної обласної адміністрації №207/0502-13/1035 від 12.02.2014 року по ступеню впливу забруднення повітря і на Державний облік не ставиться.
Таким чином, як стверджує позивач, висновки відповідача про наявність порушення та відповідно Припис від 07.11.2019 року №40/13 є неправомірними та такими, що не відповідають дійсним обставинам.
Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним було подано скаргу до Державної екологічної інспекції України. Листом від 03.01.2020р, в якому викладена позиція центрального органу державної влади щодо правомірності оформлення результатів перевірки Державної екологічної інспекції в Одеській області та складення Припису від 07.11.2019р. №40/13, Державна екологічна інспекція України надала доручення Державній екологічні інспекції України в Одеській області провести службове розслідування та за результатами цього розслідування скасувати Припис від 07.11.2019р. №40/13. Проте, відповідачем цього доручення центрального органу державної влади виконано не було.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 року судом прийнято до розгляду позовну заяву приватного акціонерного товариства «Одеський завод гумових технічних виробів» (Миколаївська дорога, буд.124, м.Одеса, 65013) до Державної екологічно інспекції в Одеській області (просп.Шевченка, 12, м.Одеса, 65058) про визнання протиправним та скасування припису (в редакції уточнень від 16.03.2020 року за вх. №12064/20) і відкрито провадження в адміністративній справі.
Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.262 КАС України.
23.04.2020 року (вх. №16512/20) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву разом додатками, згідно переліку, який у ньому наведено.
Так, у відзиві, з посиланням на фактичні обставини справи щодо проведення перевірки за результатами якої прийнято спірний припис, зазначено, що згідно заявленого у позові, позивач не погоджується лише з одним пунктом Припису, жодних заперечень чи аргументів стосовно інших пунктів оскаржуваного Припису - не наведено.
Стосовно правомірності вимоги отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами, відповідач зазначає, що факти порушень було зафіксовано в Акті перевірки №68/13 від 01.11.2019 року. Зокрема, зазначено, при огляді території за адресою: АДРЕСА_1 були виявлені не враховані джерела викидів до наданого підприємством діючого дозволу, а саме: преса, котел на твердому паливі, зварювальні апарати, витяжки. Таким чином, встановлено, що відповідач здійснює господарську діяльність з порушенням ст. 10 та ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».
У відзиві вказано, що доказом виявлених порушень, які нічим не спростовано, є Акт перевірки.
Відповідач зазначає, що при огляді території ПрАТ «Одеський завод гумових технічних виробів » за адресою: АДРЕСА_1 виявлено не враховані джерела викидів, дозвіл на який не отримано, а тому господарська діяльність позивача здійснюється з порушення норм чинного законодавства. Крім того, позивач зазначає, що твердопаливний котел, який знаходиться на інструментальній дільниці не використовується, знятий з експлуатації і демонтований, однак будь-яких доказів, які свідчили про даний факт, а саме наказів по підприємству, актів пломбування, актів прийому - передачі матеріальних цінностей, актів списання тощо не надає. Інспекцією було встановлено під час огляду території «ПрАТ «ОЗГТЦ» наявність неврахованих джерел викидів, а саме зварювальних апаратів, витяжки труб, преса тощо.
У відзиві також вказано, що розглянувши лист Державної екологічної інспекції України № 31/2.5/8-20 від 03.01.2020 щодо підстав проведення службового розслідування стосовно посадових осіб, які накладали адміністративні стягнення на директора ПА «Одеський завод гумових технічних виробів» та стосовно скасування Припису від 07.11.2019 №40/13 та постанов про накладення адміністративних стягнень, з приводу чого Інспекцією було надано відповідь. Із урахуванням факту проведення планової перевірки у період 04.05.2017 по 18.05.2017, беручи до уваги факт накладення адміністративних стягнень при повторному вчиненні тих ж самих адміністративних правопорушень ОСОБА_1 та розгляду справ і винесення постанов різними посадовим особами при проведенні перевірки у період з 21.10.2019 01.11.2019, державними інспекторами з охорони навколишнього природно середовища Одеської області протоколи про адміністративні правопорушення складено відповідно до вимог законодавства. Розглянувши наявність правових підстав проведення службового розслідування стосовно посадових осіб, які виносили постанови про накладення адміністративного стягнення на директора ПАТ «ОЗГТВ» ОСОБА_2 керуючись положеннями Закону України «Про державну службу» та вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення, підстав для скасування постанов про накладення адміністративних стягнень на ОСОБА_2 згідно викладеного ОСОБА_1 , не виявлено.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Одеський завод гумових технічних виробів».
Станом дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
З урахуванням положень ч.1 ст.120, ч.6 ст.120 КАС України, ст.258 КАС України, дана адміністративна справа вирішується судом у межах строку, визначеного ст. 258 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Приватне акціонерне товариства «Одеський завод гумових технічних виробів» зареєстровано як юридична особа 15.04.1997 року та здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 22.19 Виробництво інших гумових виробів (основний); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 55.20 Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.
Судом встановлено, що позивач має дозвіл №5110137600-76 (а.с.36-42, 98-104) на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на 4 джерела викидів, які зазначенні в Таблиці 6.2 Дозволу, а саме:
- на викиди, які здійснюються при виробництві або обробці хімічних продуктів. Обробка каучука (цех №1 - основних виробничий корпус) (джерело викиду №0001 - аераційний ліхтар);
- на викиди, які здійснюються при виробництві або обробці хімічних продуктів. Обробка каучука (цех №3, виробництво формових ГТВ і амортизаторів) (джерело викиду №0002 аераційний ліхтар);
- на викиди, які здійснюються при виробництві або обробці хімічних продуктів. Обробка каучука (Дробильна ділянка) (джерело викиду №0003- венттруба);
- на викиди, які здійснюються при технологічному процесі в машинобудуванні, деревообробній, целюлозно-паперовій промисловості, в інших секторах машинобудування (механічна обродка металу (цех№3 Інструментарна ділянка) (джерело викиду №0004 - н/о).
У період з 21.10.2019 року по 01.11.2019 року на підстав наказу №594 від 18.10.2019 року та направлення №372 пр від 18.10.2019 року посадовими особами Державної екологічної інспекції в Одеській області відносно позивача проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів за результатами якого складено акт №68/13 (а.с.3-33, 75-86, 93-97).
Так, у розділі «Атмосферне повітря» вказаного акту встановлено, що згідно дозволу № 5110137600-76 на підприємстві розташовано 4 організованих та 1 неорганізоване джерело. Відповідно до Наказу ПАТ «Одеський завод гумових технічних виробів від 02.10.2013 року за № 22 - виведено з експлуатації дробильне приміщення (подрібнювач, дробарка, циклон). Тобто, вказано у висновку, виведено з експлуатації джерело №0003.
Перевіркою встановлено, що при огляді території ПАТ «Одеський завод гумових технічних виробів за адресою: АДРЕСА_1 виявлені не враховані джерела викидів, дозвіл на які не отримано, а саме: преса, котел на твердому паливі, зварювальні апарати, витяжки, труби інше. На території здійснюється виробнича діяльність з виготовленню дерев'яних виробів, матраців, канатів нейлонових, ремонт машин та обладнання. Крім того, ПАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» надав Довідку про наявність орендарів, які здійснюють господарську діяльність на територій яка належить ПАТ «Одеський завод гумових технічних виробів». Однак, самих договорів оренди, які б підвереджували факт законної діяльності ТОВ «Енергія тепла-С», ПП «Рост-Ком-БМ», ТОВ «Гідроспецтрейд», ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 на території ПАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» за адресою: АДРЕСА_1 не надано.
Тобто, зроблено висновок перевіряючими, ПАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» (ЕДРПОУ 0015227) здійснює господарську діяльність з порушенням ст.10, 11 ЗУ «Про охорон атмосферного повітря». Заходи щодо скорочення викидів забруднюючих речовин дозволом и передбачені.
У розділі «Водні ресурси» вказаного акту встановлено, що ПАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» не надано інформацію щодо водопостачання та водовідведення, що є порушення ст.11 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
У розділі «земельні ресурси» вказаного акту встановлено, що рішенням від 28.11.1958 року №1058 закріплено за заводом ПАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» земельну ділянку. Затверджений план земельної ділянки Виконавчим комітетом Одеської міської ради депутатів та трудящих від 04.12.1958 року.
Перевіряючими зроблено висновок, що ПАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» використовує земельну ділянку без належним чином оформлених правовстановлюючих документів, що є порушенням ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України.
У розділі «Поводження з відходами» вказаного акту встановлено, що в процесі діяльності підприємства утворюються наступні види відходів: І клас небезпеки: лампи люмінесцентні та відходи, які містять ртуть, інші зіпсовані або відпрацьовані (відпрацьовані люмінесцентні лампи); III клас небезпеки: промаслений пісок; матеріали обтиральні зіпсовані, відпрацьовані чи забруднені (ганчір'я); відпрацьовані масла; IV клас небезпеки: брухт чорних металів; стружка металів чорних; шлам від очистки вод стічних; відходи комунальні (міські) змішані, у т.ч. сміття з урн.
В ході перевірки виявлено відходи, на які не визначено склад та властивості не розроблено паспорт, а саме будівельні відходи, залишки абразивних кругів та абразивний пил що є порушенням пункту "в" частини першої статті 17 ЗУ «Про відходи».
Перевіркою встановлено, що відповідно до наданої декларації показник загального утворення відходів (Пзув) складає 91,055 < 1000. Надано наступні договори на прийом на утилізацію відходів: 1) договір поставки № 5/2019 від 15.02.2019 укладений з ТОВ «Агростіл ЛТД» про передачу металобрухту та відходів чорного металу. Термін до 31.12.2019 р. 2) договір № 691 від 31 травня 2017 року укладений з ТОВ «Наукова виробнича компанія «Укрекопром». Згідно додаткової угоди № 3 договір дійсний 31.12.2019р. 3) договір на вивіз ТПВ №7367К/С/1 від 01.03.2014 року;
Також, перевіркою встановлено, що місця тимчасового зберігання відходів не обладнані та знаходяться не належному стані, що є порушенням пункту "з" статті 17 ст. ЗУ «Про відходи». В ході перевірки виявлено змішування відходів, що є порушенням пупи "ж" статті 17 ст. ЗУ «Про відходи».
Зважаючи на вищевикладене, в розділі VІ «Опис виявлених порушень» акту №68/13 зазначено про допущення позивачем наступних порушень:
1) пункту «ж» ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи» - допускається змішування відходів;
2) пункту «в» ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи» - склад і властивості відходів зазначені не у повному обсязі;
3) пункту «з» ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи» - місця тимчасового зберігання відходів не обладнані та знаходяться не в належному стані;
4) частини 5,6 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» - здійснення господарської діяльності без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;
5) ст..11 Закону України «Про засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»;
6) статті 125, 126 Земельного кодексу України; ч.6 ст.3 Закону України - використання земельної ділянки без належним чином оформлених документів.
Копію вказаного акту отримано позивачем 31.10.2019 року про що свідчить підпис уповноваженої особи позивача у відповідній графі (а.с.11).
Судом встановлено, що 07.11.2019 року Державною екологічною інспекцією в Одеській області відповідно до ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про Державну екологічну інспекцію в Одеській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.09.2017року №652 з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час проведення планової перевірки в період з 21.10.2019 року по 01.11.2019 року державними інспекторами навколишнього природного середовища Одеської області складено припис №40/13 (а.с.34-35,92), яким приписано позивачу:
1. Не допускати змішування відходів для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу;
2. Визначити склад і властивості не врахованих відходів;
3. Обладнати місця тимчасового зберігання відходів;
4. Отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;
5. Оформити належним чином документи на користування земельною ділянкою.
Копію вказаного припису отримано уповноваженою особою позивача 07.11.2019 року (а.с.35).
Як вказує позивач та не заперечується відповідачем ПАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» було подано скаргу до Державної екологічної інспекції України. Листом від 03.01.2020р, в якому викладена позиція центрального органу державної влади щодо правомірності оформлення результатів перевірки Державної екологічної інспекції в Одеській області та складення Припису від 07.11.2019р. №40/13, Державна екологічна інспекція України надала доручення Державній екологічні інспекції України в Одеській області провести службове розслідування та за результатами цього розслідування скасувати Припис від 07.11.2019р. №40/13.
До суду відповідачем надано копію листа Державної екологічно інспекції в Одеській області, який складено за результатами розгляду лист Державної екологічної інспекції України № 31/2.5/8-20 від 03.01.2020 щодо підстав проведення службового розслідування стосовно посадових осіб, які накладали адміністративні стягнення на директора ПАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» та стосовно скасування Припису від 07.11.2019 №40/13 та постанов про накладення адміністративних стягнень.
У листі зазначено, що із урахуванням факту проведення планової перевірки у період 04.05.2017 по 18.05.2017, беручи до уваги факт накладення адміністративних стягнень при повторному вчиненні тих ж самих адміністративних правопорушень ОСОБА_1 та розгляду справ і винесення постанов різними посадовим особами при проведенні перевірки у період з 21.10.2019 01.11.2019, державними інспекторами з охорони навколишнього природно середовища Одеської області протоколи про адміністративні правопорушення складено відповідно до вимог законодавства.
Також, у листі зазначено, що розглянувши наявність правових підстав проведення службового розслідування стосовно посадових осіб, які виносили постанови про накладення адміністративного стягнення на директора ПАТ «ОЗГТВ» ОСОБА_2 керуючись положеннями Закону України «Про державну службу» та вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення, підстав для скасування постанов про накладення адміністративних стягнень на ОСОБА_2 згідно викладеного ОСОБА_1 , не виявлено.
Вважаючи припис Державної екологічно інспекції в Одеській області від 07.11.2019 року №40/13 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017р. № 275 (надалі Положення № 275), Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11.08.2017 № 312, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2017 р. за № 1080/30948 (надалі Положення) Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковується.
На підставі п. 2 розділу 2 Положення, Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства.
Правові, організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877).
У відповідності до абз.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
За приписами абзацу 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб'єкта господарювання та виправлення технічних помилок.
Частинами 1-3 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Частиною 6 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.
Частиною 6 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Аналіз наведених норм свідчить, що відповідач, за наявності визначених законом підстав, наділений повноваженнями здійснювати державний нагляд (контроль) на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства, а саме: про охорону, захист, використання та відтворення лісів та за додержанням вимог законодавства про природно-заповідний фонд, та у разі виявлення порушення вимог законодавства, видавати приписи щодо усунення порушень вимог законодавства.
Відповідно до ч.8 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Згідно зі статтею 8 Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків, а обов'язком суб'єкта господарювання, відповідно до статті 11 Закону «Про основні засади», є виконання вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.
Отже, з аналізу вищезазначених правових норм випливає, що підставою для винесення припису є встановлення органом державного нагляду (контролю) порушень вимог законодавства суб'єктом господарювання.
Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначає Закон України «Про охорону атмосферного повітря».
Згідно з ст. 28 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, а також іншими органами виконавчої влади.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані:
здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо;
вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів;
забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів;
здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік;
заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря;
забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок;
забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин;
використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел;
здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря;
своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.
Виконання заходів щодо охорони атмосферного повітря не повинно призводити до забруднення ґрунтів, вод та інших природних об'єктів.
Щодо пункту 1 припису від 07.11.2019 №40/13, яким було зобов'язано в порядку п. «ж» ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи» не допускати змішування відходів для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу, пункту 2 припису від 07.11.2019 №40/13, яким було зобов'язано в порядку п. «в» ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи» визначити склад і властивості не врахованих відходів; пункту 3 припису від 07.11.2019 №40/13, яким було зобов'язано в порядку ст.10, 28 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» обладнати місця тимчасового зберігання відходів, суд зазначає наступне.
Так, правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України визначає Закон України «Про відходи».
Так, статтею 17 Закону України «Про відходи» визначено обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами
Відповідно до п.п. «в», «ж», «з» ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані:
- визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров'я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;
- не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки;
- не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.
Як вже вказано вище, перевіркою встановлено, що в процесі діяльності підприємства утворюються наступні види відходів: І клас небезпеки: лампи люмінесцентні та відходи, які містять ртуть, інші зіпсовані або відпрацьовані (відпрацьовані люмінесцентні лампи); III клас небезпеки: промаслений пісок; матеріали обтиральні зіпсовані, відпрацьовані чи забруднені (ганчір'я); відпрацьовані масла; IV клас небезпеки: брухт чорних металів; стружка металів чорних; шлам від очистки вод стічних; відходи комунальні (міські) змішані, у т.ч. сміття з урн.
В ході перевірки виявлено відходи, на які не визначено склад та властивості не розроблено паспорт, а саме будівельні відходи, залишки абразивних кругів та абразивний пил що є порушенням пункту "в" частини першої статті 17 ЗУ «Про відходи».
Перевіркою встановлено, що відповідно до наданої декларації показник загального утворення відходів (Пзув) складає 91,055 < 1000. Надано наступні договори на прийом на утилізацію відходів: 1) договір поставки № 5/2019 від 15.02.2019 укладений з ТОВ «Агростіл ЛТД» про передачу металобрухту та відходів чорного металу. Термін до 31.12.2019 р. 2) договір № 691 від 31 травня 2017 року укладений з ТОВ «Наукова виробнича компанія «Укрекопром». Згідно додаткової угоди № 3 договір дійсний 31.12.2019р. 3) договір на вивіз ТПВ №7367К/С/1 від 01.03.2014 року;
Також, перевіркою встановлено, що місця тимчасового зберігання відходів не обладнані та знаходяться не належному стані, що є порушенням пункту "з" статті 17 ст. ЗУ «Про відходи». В ході перевірки виявлено змішування відходів, що є порушенням пупи "ж" статті 17 ст. ЗУ «Про відходи».
До суду протягом усього строку розгляду даної адміністративної справи з боку позивача не надано доказів, які б підтвердили відсутність вищевказаних порушень.
Крім того, позивачем не наведено жодного доводу в спростування правомірності прийняття припису в цих частинах.
Зважаючи на що, суд приходить до висновку про правомірність пунктів 1-3 припису Державної екологічної інспекції в Одеській області від 07.11.2019 №40/13 та про відсутність підстав для їх скасування.
Щодо пункту 5 припису від 07.11.2019 №40/13, яким було зобов'язано в порядку ст. 125,126 Земельного кодексу України оформити належним чином документи на користування земельною ділянкою, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з ст.126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Так, відповідачем встановлено, що рішенням від 28.11.1958 року №1058 закріплено за заводом ПАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» земельну ділянку. Затверджений план земельної ділянки Виконавчим комітетом Одеської міської ради депутатів та трудящих від 04.12.1958 року.
До суду протягом усього строку розгляду даної адміністративної справи з боку позивача не надано доказів, які б підтвердили відсутність вищевказаних порушень.
Крім того, позивачем не наведено жодного доводу в спростування правомірності прийняття припису в цій частині.
Зважаючи на що, суд приходить до висновку про правомірність пункту 5 припису Державної екологічної інспекції в Одеській області від 07.11.2019 №40/13 та про відсутність підстав для його скасування.
Щодо пункту 4 припису від 07.11.2019 №40/13, яким було зобов'язано в порядку ч.5, 6 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, суб'єкту господарювання, об'єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Частиною 11 вказаної статті визначено, що дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови:
неперевищення протягом строку їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки;
неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел;
дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин.
У разі зміни параметрів джерел викидів, їх кількості, кількісного та якісного складу забруднюючих речовин, заходів із зниження їх кількості до зазначених дозволів вносяться зміни.
Так, пвідповідачем встановлено, що при огляді території ПАТ «Одеський завод гумових технічних виробів за адресою: АДРЕСА_1 виявлені не враховані джерела викидів, дозвіл на які не отримано, а саме: преса, котел на твердому паливі, зварювальні апарати, витяжки, труби інше. На території здійснюється виробнича діяльність з виготовленню дерев'яних виробів, матраців, канатів нейлонових, ремонт машин та обладнання. Крім того, ПАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» надав Довідку про наявність орендарів, які здійснюють господарську діяльність на територій яка належить ПАТ «Одеський завод гумових технічних виробів». Однак, самих договорів оренди, які б підвереджували факт законної діяльності ТОВ «Енергія тепла-С», ПП «Рост-Ком-БМ», ТОВ «Гідроспецтрейд», ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 на території ПАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» за адресою: АДРЕСА_1 не надано.
Тобто, зроблено висновок перевіряючими, що ПАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» (ЕДРПОУ 0015227) здійснює господарську діяльність з порушенням ст.10, 11 ЗУ «Про охорон атмосферного повітря». Заходи щодо скорочення викидів забруднюючих речовин дозволом и передбачені.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» в цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища;
забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища;
викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин;
норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела - гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду;
джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» у галузі охорони атмосферного повітря встановлюються такі нормативи: нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря; нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел; технологічні нормативи допустимого викиду забруднюючих речовин.
Порядок розроблення та затвердження нормативів у галузі охорони атмосферного повітря встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
Статтею 7 цього Закону визначено, що нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.
Для діючих і тих, що проектуються, окремих типів обладнання і споруд залежно від часу розроблення та введення у дію, наявності наукових і технічних розробок, економічної доцільності встановлюються:
норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела;
технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин або їх суміші, які визначаються у місці їх виходу з устаткування.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що для отримання суб'єктом господарювання дозволу на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря необхідна наявність одночасно у сукупності таких умов: наявність стаціонарних джерел викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря; наявність забруднюючої речовини у переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин встановлюється Кабінетом Міністрів України; встановлені нормативи гранично допустимого викиду конкретно визначеної забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від конкретного стаціонарного джерела викиду.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 09.04.2020 року по справі №810/3027/16.
Судом встановлено, що вимога п.4 оскарженого припису стосувалась отримання дозволу на викиди у атмосферне повітря забруднюючих речовин пресом, котлом на твердому паливі, зварювальними апаратами, витяжками, трубами, іншим.
На виконання Порядку №302 Міністерством охорони навколишнього природного середовища 09.03.2006 прийнято наказ № 108 Про затвердження Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2006 р. за N 341/12215) (далі - Інструкція №108), яка встановлює загальні вимоги в частині побудови, оформлення та змісту документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди існуючими та новоствореними об'єктами.
Пунктом 2.9. цієї Інструкції визначено, що у відомостях щодо виду та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами наводяться дані, які готуються на підставі звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві.
Відповідно до Переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 №1598, та Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік (додаток 1 до Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затвердженої наказом Мінекоресурсів України від 10.05.2002 N 177 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 22.05.2002 за N 445/6733), надаються: перелік найбільш поширених забруднюючих речовин та їх обсяги, викиди яких підлягають регулюванню та за якими здійснюється державний облік; перелік небезпечних забруднюючих речовин та їх обсяги, викиди яких підлягають регулюванню та за якими здійснюється державний облік; перелік інших забруднюючих речовин та їх обсяги, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами об'єкта; перелік забруднюючих речовин та їх обсяги, для яких не встановлені ГДК (ОБРД), в атмосферному повітрі населених міст.
Судом встановлено, що відповідачем не визначено під час проведення перевірки та прийняття припису про вимогу отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин ні виду забруднюючих речовин ні гранично допустимих викидів таких речовин.
З огляду на це неможливо зробити висновок про наявність під час здійснення господарської діяльності позивача викидів у атмосферне повітря найбільш поширених забруднюючих речовин, небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких підлягають регулюванню.
Крім того, Порядком розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел (далі - Порядок №1780), затвердженим постановою КМ України від 28 грудня 2001 р. №1780 встановлено, що він визначає вимоги щодо розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря із стаціонарних джерел.
У пункті 7 Порядку визначено, що перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінекоенерго.
На виконання Порядку №1780 Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 № 317 Про затвердження Переліку типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2004 р. за №1102/9701) (далі - Перелік №317) затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел.
У цьому переліку відсутні такі устаткування як прес, котел на твердому паливі, зварювальні апарати, витяжки, труби.
За таких обставин у позивача були відсутні умови, необхідні для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря і вимога відповідача отримати такий дозвіл - безпідставна
Таким чином, суд дійшов висновку, що пункт 4 припису від 07.11.2019 №40/13, яким було зобов'язано в порядку ч.5, 6 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява приватного акціонерного товариства «Одеський завод гумових технічних виробів» підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування пункт 4 припису Державної екологічно інспекції в Одеській області від 07.11.2019 №40/13.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Одеський завод гумових технічних виробів» до Державної екологічно інспекції в Одеській області про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 4 припису Державної екологічно інспекції в Одеській області від 07.11.2019 №40/13 щодо отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - приватне акціонерне товариство «Одеський завод гумових технічних виробів» (Миколаївська дорога, буд.124, м.Одеса, 65013, код ЄДРПОУ 00152276);
Відповідач - Державна екологічна інспекція в Одеській області (просп.Шевченка, 12, м.Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 38017120);
Суддя С.М. Корой
.