25 травня 2020 року Справа № 280/3314/20 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сіпака А.В., перевіривши матеріали адміністративного позову
Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехінвест»
до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Державної фіскальної служби України
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехінвест» (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач 1), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відмову в реєстрації розрахунків коригування кількісних і вартісних показників складених до податкових накладних та зобов'язати відповідача 2 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування кількісних і вартісних показників складених до податкових накладних.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Дослідженням позовної заяви та доданих до неї документів суддя встановив, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.
Так, відповідно до частити 4 статті 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з частини 7 статті 161 КАС України, до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
У прохальній частині позивач просить, зокрема, визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відмову в реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №145 від 18.12.2018 складеного до податкової накладної №130 від 18.12.2018, та до суду в якості додатку вказане оскаржуване рішення не додає.
Крім того, суддя зазначає, що відповідно до позовних вимог позивач просить суду визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відмову в реєстрації розрахунків коригування кількісних і вартісних показників складених до податкових накладних та зазначає реквізити оскаржуваних рішень як рішень, які прийняті за результатами розгляду скарг на рішення комісії регіонального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.
Таким чином, позивачу необхідно уточнити прохальну частину позову, зазначивши реквізити оскаржуваних рішень та надати копію оскаржуваного рішення відповідача 1 про відмову в реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №145 від 18.12.2018 складеного до податкової накладної №130 від 18.12.2018 (за наявності), а у разі відсутності оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №145 від 18.12.2018 складеного до податкової накладної №130 від 18.12.2018 , подати до суду клопотання про його витребування.
Разом із цим, судом встановлено, що згідно інформації з офіційного сайту Державної податкової служби України - ДПС України почала роботу 28.08.2019 року, що підтверджується розпорядженням Кабінету Міністрів України №682-р від 21.08.2019 року та Положенням про ДПС України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України №227 від 06.03.2019 року.
Відповідно до підпункту14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Отже, з 28.08.2019 року належним відповідачем за позовними вимогам про зобовязання зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування є Державна податкова служба України.
Враховуючи викладене, позивачу необхідно надати суду уточнену позовну заяву із визначенням належних відповідачів у справі.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов'язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.
Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Згідно з частинами 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Верховного Суду від 14.02.2019 у справі №813/4921/17 та від 17.07.2019 у справі №640/46/19 суд прийшов до висновку, що положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальними щодо приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів.
Водночас, у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 (адміністративне провадження № К/9901/16396/19) судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів вирішено відступити від висновку про застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах та сформульовано новий правовий висновок.
Суд касаційної інстанції зазначив, що із прийняттям чинної редакції Кодексу адміністративного судочинства України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Разом з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначено, що суди при вирішенні спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Суд встановив, що позивач скористався правом на адміністративне оскарження рішень комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відмову в реєстрації розрахунків коригування кількісних і вартісних показників складених до податкових накладних, звернувшись зі відповідними скаргами, за результатами розгляду яких комісією центрального рівня прийнято рішення №29387/38732010/2 від 30.05.2019, №29406/38732010/2 від 30.05.2019, №29267/38732010/2 від 27.05.2019, №29266/38732010/2 від 27.05.2019 про залишення скарг без задоволення.
Таким чином, з огляду на зазначені положення Кодексу адміністративного судочинства України та висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі №640/20468/18, суд вважає, що позивач мав звернутися до адміністративного суду з даним позовом у тримісячний строк з дня отримання рішень №29387/38732010/2 від 30.05.2019, №29406/38732010/2 від 30.05.2019, №29267/38732010/2 від 27.05.2019, №29266/38732010/2 від 27.05.2019 про відмову у задоволенні скарг. Разом з тим, останній звернувся до суду з позовом 14.05.2020, тобто, з пропуском строку на звернення до суду.
При цьому, позивач заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до суду не надав.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Наведене свідчить про недотримання позивачем вимог статті 161 КАС України та є недоліком позовної заяви.
У свою чергу, частиною 1 статті 123 КАС України встановлено, що протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивач необхідно подати до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів наявності поважних причин його пропуску, позовної заяви з зазначенням відомостей, визначених у пункті 2 частини 5 статті 160 КАС України відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до ч.1-ч.2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин позов підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись статтями 160, 161, 241, 243, 246 КАС України, суддя,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехінвест» до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, - залишити без руху.
Позивачу встановити десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії вказаної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (ч.3 ст.169 КАС України) .
Копію ухвали надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України у перебіг установленого судом строку для усунення недоліків позовної заяви не враховується строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), запроваджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями).
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя А.В. Сіпака