26 травня 2020 року м. Житомир справа № 240/4214/20
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Попової О. Г.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративниго суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому просить (з урахуванням уточненої позовної заяви):
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомлення про відмову №0600-0329-8/2323 від 14.02.2020 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.01.2020 року зареєстрованої за №21 про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку жінкам, які мають стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці.
В обгрунтування позову зазначено, що в серпні 2015 року позивач звернулась до УПФУ в м. Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, на яку надано відповідь про підтвердження періоду роботи на посаді гірника поверхні з 27.01.1993 по 03.09.1997 для зарахування стажу роботи по списку № 2, в стаж роботи по списку № 2 можливо зарахувати - 07 років 02 місяці 01 день (згідно рішення Комісії від 16.09,2015 № 105 та пільгової довідки від 17.11.2014 № 01/1681). Також ОСОБА_1 було повідомлено, що страховий стаж роботи складає 19 років 02 місяці 11 днів, що недостатньо для призначення пенсії відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Позивач вказує, що 13.11.2019 року з метою придбання необхідної кількості страхового стажу у кількості 22 років 06 місяців позивачем було укладено договір № 01906039100005 про одноразову сплату у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Після чого 02.01.2020 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2. Відповідач надав відповідь, що згідно поданих документів її страховий стаж становить 22 роки 06 місяців 11 днів, в тому числі із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України становить - 04 роки 07 місяців 07 днів. До пільгового стажу роботи за списком № 2 не зараховано період роботи з 08.09.2011 по 31.03.2014 року в структурному підрозділі «Шахта «Булавинська» державного підприємства «Орджонікідзевугілля», так як в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування - відсутня інформація про проведення атестації робочого місця на даному підприємстві.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву.
22.05.2020 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву. ГУ ПФУ в Житомирській області просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що стаж позивача із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України становить - 4 роки 7 місяців 7 днів, загальний страховий стаж становить 22 роки 6 місяців 11 днів. Період роботи з 08.09.2011 року по 31.03.2014 в структурному підрозділі «Шахта» Булавинська ДП "Орджонікідзевугілля", так як в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про проведення атестації робочого місця на даному підприємстві.
Також відповідач вказує, що не має підстав для зарахування до пільгового стажу період роботи в опалювальних сезон кочегаром в загальноосвітній шкоді № 30 (на сьогодні НВК №14) в м. Єнакісво Донецької області.
Відповідач вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 15 січня 2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" винесене на підставі та у спосіб визначених Конституцією та законами, оскільки спеціального стажу Позивачки, підтвердженого документально в пенсійній справі документами, недостатньо.
У відповідності до положень частини п'ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала з 02.01.1983 по 21.05.1984 на Бердичівській швейній фабриці. З 17.12.1992 по 10.01.1993 - учнем гірника поверхні, з 11.01.1993 по 03.09.1997 - гірником поверхні виробничого об'єднання "Орджонікідзевугілля" шахтоуправління "Олександрівське", правонаступником якого виступає державне підприємство шахта №3 шахтоуправління "Олександрівське" ВО "Орджонікідзевугілля", яке відповідно до наказу Міністерства палива і енергетики України від 02.04.2002 за №200 ліквідовано та на період ліквідації призначено ДК "Укрвуглереструктуризація" правонаступником даного підприємства.
ОСОБА_1 з 03.01.2005 року по 15.04.2005 року; 16.10.2006 року по 16.04.2007 року; з 15.10.2007 - 15.04.2008 року; з 15.10.2008 року - 15.04.2009 року; з 06.10.2009 - по 15.04.2010 року; з 06.10.2010 - 15.04.2011 року працювала на період опалювального сезону кочегаром в загально освітній школі №30 (на сьогодні НВК№14) в м. Єнакієво Донецької області.
З 08.09.2011 по 31.03.2014 року позивач працювала машиністом в структурному підрозділі «Шахта «Булавинська» державного підприємства "Орджонікідзевугілля".
Вказані періоди роботи підтверджуються копією трудової книжки, довідкою, виданою структурним підрозділом шахтою "Булавенською" державного підприємства "Орджонікідзевугілля" від 17.11.2014 за № 01/1681, наказом про результати атестації робочих місць за умовами праці від 28.02.2011 № 95 та даними системи персоніфікованого обліку (а.с. 31-34, 40, 41-43).
На звернення позивача управлінням Пенсійного фонду України в м. Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області було надано відповідь за №1365/Х7 від 11.11.2015 р., у якій повідомляли, що до пільгового стажу роботи за списком № 2 враховано періоди роботи з 27.01.1993 по 03.09.1997 (згідно рішення Комісії від 16.09.2015 №105) та з 08.09.2011 по 31.03.2014 (згідно довідки від 17.11.2014 №01/1681, наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці від 28.02.2011 № 95 та даними системи персоніфікованого обліку). У зв'язку з чим період зарахованого ОСОБА_1 пільгового стажу роботи за списком № 2 становить 07 років 02 місяці 01 день, страховий стаж на дату звернення становив 19 років 02 місяці 11 днів, що недостатньо для призначення пенсії відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.18-21).
13.11.2019 року з метою придбання необхідної кількості страхового стажу у кількості 22 років 06 місяців ОСОБА_1 укладено договір № 01906039100005 про одноразову сплату у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с. 27-30).
02.01.2020 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2.
Листом від 14.02.2020 року за № 0600-0329-8/2323 ГУ ПФУ в Житомирській області відмовило у призначення пенсії на пільгових умовах. В обгрунтування відмови вказало, що за відсутності стажу роботи, встановленого Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у період до 01 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок. До пільгового стажу роботи не зараховано періоди роботи з 08.09.2011 року по 31.03.2014 року в структурному підрозділі "Шахта" Булавинська державного підприємства "Орджонікідзевугілля", так як в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування - відсутня інформація про проведення атестації робочого місця на даному підприємстві. Згідно поданих документів страховий стаж становить 22 роки б місяців 11 днів, в тому числі із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України становить - 4 роки 7 місяців 7 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, тому рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 15 січня 2020 року у призначенні пенсії відмовлено через відсутність необхідного пільгового стажу роботи - 10 років (а.с.25-26).
Вважаючи протиправною відмову у підтвердженні пільгового стажу з 08.09.2011 року по 31.03.2014 року, позивач звернулася до суду за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом Закон 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно п.2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі за текстом Закон 1788).
Відповідно до положень п.16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону 1058 положення Закону 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
На підставі статті 114 Закону № 1058- IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Вищевказана норма закону кореспондується із статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 01 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону :- жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Відповідно до ст.24 Закону, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі неменшій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 20 Порядку№ 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Підставою відмови у зарахуванні пільгового стажу періоди роботи з 08.09.2011 року по 31.03.2014 року в структурному підрозділі "Шахта" Булавинська державного підприємства "Орджонікідзевугілля" стало відсутність інформація про проведення атестації робочого місця на даному підприємстві в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З 08.09.2011 по 31.03.2014 року позивач працювала машиністом в структурному підрозділі "Шахта "Булавинська" державного підприємства "Орджонікідзевугілля".
Суд зазначає, що копія трудової книжки, довідка, видана структурним підрозділом шахтою "Булавенською" державного підприємства "Орджонікідзевугілля" від 17.11.2014 за № 01/1681, наказ про результати атестації робочих місць за умовами праці від 28.02.2011 № 95 та дані системи персоніфікованого обліку є належним доказом роботи позивача на вказаних посадах і у наведений період часу.
Отже, вказаний період роботи позивача машиністом в структурному підрозділі "Шахта «Булавинська" державного підприємства "Орджонікідзевугілля" має бути зарахований до пільгового стажу позивача згідно записам у трудовій книжці.
Щодо посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на відсутність документів про проведення атестації робочих місць, суд зазначає таке.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442 не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
На підставі аналізу зазначених норм Велика Палата Верховного Суд дійшла висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Також, з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Таким чином, беручи до уваги зазначені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, у справі, що розглядається, позивач не може бути позбавлений права на пенсію через відсутність документів на підтвердження проведення атестації робочих місць, на яких він набув пільговий стаж.
Отже, посилання відповідача в листі відмови про відсутність у позивача права на пільгову пенсію з огляду на відсутність документів на підтвердження проведення атестації робочих місць, на яких працював позивач, є помилковим та безпідставним.
Крім того, суд звертає увагу, що при розгляді заяви позивача від 02.01.2020 року, ГУ ПФУ в Житомирській області не враховано та не надано роз'яснень причин не включення до пільгового стажу роботу ОСОБА_1 з 03.01.2005 року по 15.04.2005 року; 16.10.2006 року по 16.04.2007 року; з 15.10.2007 - 15.04.2008 року; з 15.10.2008 року - 15.04.2009 року; з 06.10.2009 - по 15.04.2010 року; з 06.10.2010 - 15.04.2011 року на період опалювального сезону кочегаром в загально освітній школі №30 (на сьогодні НВК№14) в м. Єнакієво Донецької області кочегаром.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах оформлене листом №0600-0329-8/2323 від 14.02.2020 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Житомирській про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах оформлене листом №0600-0329-8/2323 від 14.02.2020 року та зобов'язати ГУ ПФУ в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.01.2020 року зареєстрованої за №21 про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку жінкам, які мають стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також суд зазначає, що згідно зі статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Як свідчать матеріали справи, ухвалою суду від 21.04.2020 відстрочено сплату судового збору за подання до суду даної позовної заяви до ухвалення рішення у справі.
Однак, на момент винесення судом рішення у даній справі позивачем не надано документ про сплату судового збору за подання позову немайнового характеру у сумі 840,40 грн за платіжними реквізитами для перерахування судового збору.
А тому, зважаючи на висновок суду про часткове задоволення позовних вимог та керуючись положеннями ч.2 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до висновку про розподіл судових витрат шляхом стягнення судового збору у розмірі 840,80 грн на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003. Код ЄДРПОУ 37752900) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку оформлене листом №0600-0329-8/2323 від 14.02.2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.01.2020 року зареєстрованої за №21 про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку жінкам, які мають стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 грн. (вісімсот сорок) 80 коп. за платіжними реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеномустаттею 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленимистаттями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 26 квітня 2020 року.
Суддя О.Г. Попова