12 травня 2020 року Справа № 280/1455/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії. -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), відповідно до якої позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 56 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік; зобов'язати Запорізький обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 56 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 з військової служби 22 серпня 2018 року.
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що станом на день прийняття наказу про виключення його зі списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунків щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вказує, що звертався в порядку досудового врегулювання спору до відповідача, однак листом від 13.02.2020 позивача повідомлено про відсутність підстав для нарахування та виплати компенсації за неотриману додаткову відпустку у зв'язку із припиненням права. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач позовну заяву не визнав, у відзиві від 27.03.2020 вх. № 19538 з посиланням на положення ч. 19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначив, що надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам, у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком - (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється. Зазначає, що статтею 24 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Отже, зазначеним Законом компенсація за додаткову відпустку учасникам бойових дій не передбачається. Крім того вказує, що наказом від 28.07.2015 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас та з 24.09.2015 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для постановки на облік до Центрального районного військового комісаріату м.Запоріжжя. Наказом від 12.01.2016 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Хортицького РВК. Звільнено позивача 22.08.2018. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою судді від 10.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 07.04.2020 без виклику сторін.
У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів ухвалою суду від 07.04.2020 розгляд справи відкладено до 05.05.2020 з викликом сторін, у ОСОБА_1 витребувано трудову книжку.
05.05.2020 представники сторін у судове засідання не з'явилися, позивач заяв, клопотань та витребувані докази до суду не надав, представником відповідача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 відповідно до Довідки №737/с від 25.03.2020 проходив військову службу наступним чином:
31.07.2014 призваний до Збройних Сил України (Указ Президента України №607 від 21.07.2014);
01.08.2014-27.04.2015 - начальник зв'язку - командир взводу управління командира гаубичного артилерійського дивізіону НОМЕР_3 (наказ №165 від 01.08.2014);
27.04.2015 - 24.09.2015 - начальник взводу управління командира гаубичного артилерійського дивізіону (наказ №341 від 27.04.2015);
24.09.2015 - виключений зі списків особового складу частини пп НОМЕР_4 (УВОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №22 від 28.05.2015, ком.в/ч пп НОМЕР_4 №196 від 23.09.2015);
12.01.2016 укладено контракт про проходження військової служби (наказ ММОУ №19 від 12.01.2016);
12.01.2016 - 1.06.2016 начальник відділення офіцерів запасу і кадрів Хортицького РВК (н-з МОУ №19 від 12.01.2016):
16.06.2016 - 22.08.2018 заступник військового комісара з територіальної оборони Хортицького РВК (н-зв/чА1314 №108 від 16.06.2016);
22.08.2018 виключений зі списків особового складу Хортицького РВК (н-зн-з ОК « ІНФОРМАЦІЯ_3 » №156 від 06.08.2018, н-з Хортицького РВК №57 від 22.08.2018.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 від 08.06.2015 ОСОБА_2 є учасником бойових дій.
Позивач у 11.02.2020 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 2015 по 2018 роки.
Листом від 13.02.2020 вих. № 258 Запорізький обласний військовий комісаріат відмовив у наданні компенсації з посиланням на відсутність правових підстав.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 22.08.2018 та з вимогою вчинити певні дії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України Про відпустки від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР (далі - Закон України Про відпустки), Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту), Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей), Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію),
Відповідно до статті 4 Закону України Про відпустки встановлено такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону);додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;.
Стаття 16-2 Закону України Про відпустки передбачено додаткові відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, відповідно до якої учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, особам, реабілітованим відповідно до Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Учасниками бойових дій, відповідно до визначення в статті 5 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту встановлено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, зокрема, учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей):
Статтею 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей закріплено право військовослужбовців на відпустки та порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них.
Відповідно пункту 8 статті 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України Про відпустки. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України Про відпустки або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Згідно пункту 14 вказаної статті у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до пунктів 17-19 зазначеної статті в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється. У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.
Особливий період, відповідно до статті 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Системний аналіз змісту верховенства права, вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.
Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 Про часткову мобілізацію, затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку із звільненням позивача виникли в особливий період.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, припиняється.
Відповідно до частини 8 статті 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України Про відпустки. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Так, відповідно до частини 14 статті 101 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Тому, суд зазначає, що норми Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Вказана позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18 (адміністративне провадження №Пз/9901/4/19), яке набрало законної сили.
Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту за період з 12.01.2016 по 22.08.2018.
Суд вважає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
З огляду на те, що відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності, а позивач навів законні й обґрунтовані підстави для нарахування та виплати йому грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 12.01.2016 по 22.08.2018, відтак позовна заява ОСОБА_1 в цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2015 рік суд зазначає наступне, що статус учасник бойових дій отримано позивачем 08.06.2015, при цьому 24.09.2015 позивач виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 . Відтак в даному випадку вимоги за 2015 рік не відносяться до Запорізького обласного військового комісаріату.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учасника бойових дій за період з 12.01.2016 по 22.08.2018, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22.08.2018.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за період з 12.01.2016 по 22.08.2018, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 22.08.2018.
В іншій частині позовних вимог відмовити у повному обсязі..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 12 травня 2020 року.
Суддя О.О. Артоуз