Справа № 509/5047/19
18 травня 2020 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Кочко В.К.,
при секретарі - Сірман Г.В.,
за участю позивачки - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт.Овідіополь цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області про визначення місця проживання дітей
В обґрунтування позовної заяви позивачка ОСОБА_1 посилається на те, що з відповідачем по справі перебуває у шлюбі зареєстрованому 08.11.2013 р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №233. Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Причиною звернення до суду стало те, що відносини у позивачки з відповідачем не склалися по причині різниці в характерах та поглядів на життя. Вони різні люди і не можуть мирно співіснувати як подружжя. Проживають окремо, не ведуть спільне господарство. Шлюб сторін фактично розпався, припинив своє існування і його відновлення неможливе та недоцільне. Просить шлюб розірвати, дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - залишити на виховання матері.
Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей. Позовні вимоги за первісним позовом визнає частково в частині розірвання шлюбу. В обґрунтування позову про визначення місця проживання дітей з батьком посилається на те, що ОСОБА_1 покинула сім'ю, проживає окремо в квартирі з іншим чоловіком, зазначає, що мати спілкується з дітьми лише у вихідні дні, мати не може дати дітям належного виховання та розвитку, матеріального забезпечення, умов проживання. А тому, ознайомившись із змістом заяви про розірвання шлюбу та вимоги про залишення дітей на виховання матері, він категорично з цим не погоджується. Просить визначити місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком.
Ухвалою суду від 17.10.2019 р. зустрічну позовну заяву об'єднано з первісним позовом в одне провадження.
Позивачка за первісним позовом та відповідачка за зустрічним - ОСОБА_1 первісний позов підтримала, а у задоволенні зустрічного позову просила відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав частково, згідний на розірвання шлюбу. Зустрічний позов просить задовольнити повністю.
Представник органу опіки та піклування Овідіопольської РДА в судове засідання не з'явився, згідно поданої заяви просить розгляд справи провести за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, докази по справі, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що подружжя перебуває у шлюбі зареєстрованому 08.11.2013 р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №233, згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 .
ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 .
ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 .
Згідно письмового висновку органу опіки та піклування Овідіопольської РДА №01/01-25/608 від 06.03.2020 р., вважають за доцільне визначити місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно з ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинили сімейні і подружні стосунки та не бажають їх поновлення.
Суд вважає, що подальше збереження шлюбу порушує, передбачене ст.56 Сімейного кодексу України, право дружини та чоловіка на особисту свободу.
Згідно ч.3, ч.4 ст.56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує, відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є не припустимим.
Відповідно до ст. 112 ч. 2 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання дітей береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Враховуючи, що на даний час діти проживають з батьком, за місцем проживання дитини створені всі необхідні умови для проживання та розвитку дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дітей з батьком, суд вважає що зустрічна позовна заява підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,258,259,265 ЦПК України, ст.ст.104,105,110,112,161 СК України
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити.
Розірвати шлюб, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований 08.11.2013 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №233.
Визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області, а в разі складання рішення у повному обсязі - з дня складання у повному обсязі.
Суддя В.К.Кочко