про забезпечення позову
21 травня 2020 року № П/320/518/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № КВ2029/56/АВ/ТД/ФС-692 від 13.12.2019 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 125 190,00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 у задоволенні заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
20.05.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просить суд зупинити стягнення на підставі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.12.2019 №КВ2029/56/АВ/ТД/ФС-692, яке здійснюється в рамках виконавчого провадження №61531145 Тетіївським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
В обґрунтування наведеної вище заяви позивач зазначив, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно унеможливити виконання рішення суду, так як 13.03.2020 головним державним виконавцем Тетіївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Шевченко Т.Ю. було відкрито виконавче провадження №61531145 з виконання постанови №КВ2029/56/АВ/ТД/ФС-692 від 13.12.2019 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 125 190,00 грн., та 27.03.2020 постановою про арешт коштів боржника накладено арешт на грошові активи ФОП ОСОБА_1 .
Відповідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2)забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 № 2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 ( реєстраційний номер в ЄДРСР - 78022699).
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Як зазначено вище, у заяві про забезпечення позову позивач просить суд зупинити стягнення на підставі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ2029/56/АВ/ТД/ФС-692 від 13.12.2019.
Так, постановою Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ2029/56/АВ/ТД/ФС-692 від 13.12.2019 на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125190,00 грн. на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.
Згідно з пунктом 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509 (надалі - Порядок №509, у редакції, яка була чинна на момент прийняття спірної постанови) штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.
Відповідно до пункту 11 Порядку №509 не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються - органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Частиною першою статті 10 Закону №1404 передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Як убачається з матеріалів заяви, 13.03.2020 головним державним виконавцем Тетіївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Шевченко Т.Ю. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №61531145, якою постановлено відкрити виконавче провадження з виконання постанови Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ2029/56/АВ/ТД/ФС-692 від 13.12.2019 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 125190,00 грн.
Стягувачем за вказаною постановою є держава в особі Головного управління Держпраці у Київській області, а боржником - ФОП ОСОБА_1 .
Крім того, 27.03.2020 головним державним виконавцем Тетіївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Шевченко Т.Ю. було прийнято постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .
Отже, відповідач вчинив дії щодо примусового виконання оскаржуваного рішення, що, на думку суду, свідчить про те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Таким чином, беручи до уваги те, що існує очевидна небезпека стягнення з позивача штрафу у сумі 125190,00 грн. на підставі спірної постанови, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача та застосувати захід забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі спірної постанови, оскільки в даному випадку, саме такий вид забезпечення позову є обґрунтованим, співмірним із предметом позову та таким, що спрямований на захист прав, свобод та інтересів позивача до ухвалення рішення у даній справі.
При цьому, суд звертає увагу на те, що лише подання до суду позову про оскарження спірної постанови та відкриття провадження у справі не зупиняють дію оскаржуваної постанови та не є підставою для зупинення вчинення виконавчих дії, а тому у разі невжиття заходів забезпечення позову та, відповідно, відсутності у державного виконавця будь-яких перешкод для вчинення виконавчих дій, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у вигляді примусового стягнення коштів, а для відновлення прав та інтересів позивача (у випадку задоволення позову та скасування спірної постанови) необхідно буде докласти значних зусиль.
Аналогічна правова позиція про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у справах даної категорії викладена Верховним Судом у постанові від 10.10.2019 у справі №640/7046/19, а тому підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 Закону №1404 виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. При цьому, зупинення дії оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень не є, згідно з нормами Закону №1404, підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, а тому суд вважає, що позивачем обрано адекватний вид забезпечення позову.
Згідно з частинами першою та другою статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
2. Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.12.2019 №КВ2029/56/АВ/ТД/ФС-692, до набрання законної сили відповідним судовим рішенням у цій справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.