20 травня 2020 року Справа № 280/2493/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
13 квітня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ПФУ у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком з урахуванням ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосування середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2017, 2018 та 2019 роки;
зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з урахуванням ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 05.03.2020, із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2017, 2018 та 2019 роки.
Ухвалою суду від 21.04.2020 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до 21.11.2010 вона проходила державну службу в Пологівському районному суді Запорізької області на посаді керівника апарату суду. Вказує, що 22.11.2010 після звільнення з державної служби управлінням Пенсійного фонду їй була призначена пенсія, відповідно до Закону України «Про державну службу». Зазначає, що 05.03.2020 вона звернулася до відповідача з заявою, в якій просила призначити їй пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вказує, що відповідачем було призначено їй пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте, під час обрахунку пенсії було протиправно застосовано показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосування оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1%. Позивач вважає, що відповідачем протиправно застосовано положення ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки мало місце призначення нового виду пенсії за новим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший. За таких обставин, позивач вважає, що її пенсія повинна бути обрахована із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2017, 2018 та 2019 роки. У зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 «Про державну службу» №3723-ХІІ, пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Вказує, що частина пенсії позивача була призначена з урахуванням ст.26 та ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме врахована заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.1995 року по 30.06.2000 року та за даними СПОВ з 01.07.2000 року по 31.10.2010 року із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2009 рік, яка склала 1650,43 грн. З урахуванням викладеного, при перерахунку пенсії позивачу з 05.03.2020, на думку відповідача, відсутні підстави для застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за останні три роки, що передують року звернення з заявою при призначенні пенсії за віком, оскільки показник середньої заробітної плати був застосований під час призначення пенсії за Законом України «Про державну службу». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 22.11.2010 перебувала на обліку в територіальному підрозділі ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу».
Також, судом встановлено, що 05.03.2020 позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за віком, відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 05.03.2020 позивачу призначена пенсія за віком, відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка обрахована із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн.), і величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Разом з тим, позивач вважає, що під час призначення їй пенсії за віком, відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосування підлягала середня заробітна плата в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2017, 2018 та 2019 роки, що зумовило звернення до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З матеріалів адміністративної справи встановлено та не заперечувалось сторонами, що з 22.11.2010 позивачу вже призначалась пенсія за віком, на умовах Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993.
Відповідно до положень ч.2 ст.37 Закону України «Про державну службу», на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Згідно ч.3 ст.37 Закону України «Про державну службу», пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.
За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати (ч.5 ст.37 Закону України «Про державну службу»).
В свою чергу, згідно зі статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
За частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Однак, в даному випадку позивач отримувала пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідно до ч.2 ст.40 Закону №1058-ІV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.
Поряд із тим, при призначенні пенсії за віком за Законом №3723-ХІІ показник середньої заробітної плати (доходу) при її розрахунку не застосовується.
Так, в матеріалах справи міститься протокол №1516 від 29.11.2010, за яким позивачу первинно призначено пенсію, відповідно до Закону №3723-ХІІ, та з якого встановлено, що пенсія позивачу призначена в розмірі 90 відсотків від заробітку, а не в порядку визначеному статтею 40 Закону №1058-ІV.
Тобто, 05.03.2020 позивач звернулася до відповідача за призначенням іншого виду пенсії на підставі іншого закону, який передбачає інший порядок розрахунку, а не за переведенням з одного виду пенсії на інший відповідно до ст.45 Закону №1058-ІV.
Враховуючи те, що пенсія позивачу згідно із Законом №1058-ІV призначається вперше, отже для її розміру мають застосовуватися формули, які використовуються при призначенні пенсії вперше за цим законом, а не формули, які використовуються при переході із одного виду пенсії, призначеної за цим законом, на інший.
Таким чином, відповідач при обрахунку пенсії за віком позивача відповідно до Закону №1058-ІV повинен був застосувати показники середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три роки, що передували року звернення за призначенням пенсії.
У спростування позиції відповідача, суд також вважає за необхідне зазначити, що за приписами статті 37 Закону №3723-ХІІ пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Разом з тим, вказана норма жодним чином не спростовує того факту, що пенсія за віком державного службовця розраховується саме у відсотковому розмірі від заробітної плати, а не за формулою, визначеною ст.40 Закону №1058-ІV.
Також виплата частини пенсії державного службовця за рахунок коштів державного бюджету не є підставою для висновку про відсутність у позивача права на призначення пенсії за віком за Законом №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати саме за 2017-2019 роки.
При цьому, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком, з урахуванням ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 05.03.2020, із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2017, 2018 та 2019 роки, а також виплатити різницю між виплаченою та перерахованою пенсією.
Зазначених висновків щодо способу захисту порушеного права суд дійшов з огляду на те, що позивачу з 05.03.2020 призначено пенсію за віком, проте невірно обраховано її розмір, у зв'язку з чим суд не має правових підстав зобов'язувати відповідача ще раз призначати ту саму пенсію, проте зобов'язує перерахувати її відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховую правову позицію щодо переведення з одного виду пенсії на інший, яка викладена в постанові ВЕРХОВНОГО СУДУ від 18 жовтня 2019 року по справі №185/2603/17 (адміністративне провадження №К/9901/43192/18).
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку відповідачем не доведено правомірність відмови у призначенні позивачу пенсії виходячи із середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2017, 2018 та 2019 роки, що зумовлює висновок суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, з урахуванням ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосування середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2017, 2018 та 2019 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком, з урахуванням ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 05.03.2020, із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2017, 2018 та 2019 роки, а також виплатити різницю між фактично виплаченою та перерахованою пенсією.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України у перебіг установленого судом строку для подання апеляційної скарги не враховується строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), запроваджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями).
Суддя І.В. Новікова