19 травня 2020 року Справа № 280/1608/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС в Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945)
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС в Запорізькій області (далі - відповідач ), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 №Ф-57717-50, визнавши виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, виключити суму податкового боргу з інтегрованої карти платника податків позивача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про те, що з інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сайту Міністерства юстиції України, вбачається, що ФОП ОСОБА_1 - припинено 05.02.2020р. З деталізованої інформації вбачається, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець 30.07.2003 року. Дата проведеного запису 04.02.2020 року номер 2 103 017 0000 106316. Вказує, що відомості про неї як ФОП в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сайту Міністерства юстиції були відсутні. Зазначає, що у лютому 2020 року звернулася до Центру надання адміністративних послуг Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради з метою перевірки факту реєстрації її як ФОП. Реєстратором їй було повідомлено, що відомості щодо неї в реєстрі відсутні, але можливо вони не були внесені, у зв'язку з чим їй необхідно подати реєстраційну картку про включення відомостей про фізичну особу-підприємця та заяву про припинення підприємницької діяльності. Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації включення відомостей про фізичну особу - підприємця, зареєстровану до 1 липня 2004 року, відомості про яку не містяться в Єдиному державному реєстрі, подається заява про державну реєстрацію включення відомостей про фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру. Тобто, вказує, спочатку була внесена інформація щодо неї, як до фізичної-особи підприємця, а вже після цього була внесена інформація щодо припинення підприємницької діяльності, що вбачається з деталізованої інформації та описів документів, що надаються ФОП для проведення реєстраційної дії: дата проведеного запису 04.02.2020 року номер 2 103 017 0000 106316. Саме у зв'язку з зазначеною обставиною, зазначає, звернулася за правовою допомогою та було перевірено Єдиний реєстр боржників та з'ясовано, що на виконанні Хортицького відділу ДВС м.Запоріжжя знаходиться виконавче провадження №61076294 про стягнення з неї коштів на користь держави. Позивач вказує, що з 2011 року підприємницьку діяльність не здійснює, доходів від такої діяльності не отримувала та не отримує, жодних звітів до податкових органів не надавала, з 2011 року офіційно працевлаштована та сплачує необхідні податки та збори. Відповідно до індивідуальної відомості про застраховану особу, з січня 2011 року до травня 2017 року працювала в TOB «Запорізькій хлібзавод №3». З червня 2017 року по листопад 2018 року офіційно була працевлаштована в Польщі. Факт перебуванні за кордоном підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон з відмітками про перетин кордону. З лютого 2019 року знов працюю в TOB «Запорізькій хлібзавод №3» та із мого заробітку за вищезазначені періоди нараховано і утримано єдиний соціальний внесок, що підтверджується індивідуальною відомістю про застраховану особу. Однак, відповідач наполягає на необхідності сплати єдиного внеску позивачем ще й як фізичною особою - підприємцем. Позивач вважаючи вимогу про сплату боргу протиправною та такою, що підлягає скасуванню звернулась із даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 16.03.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 13.04.2020. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
07.04.2020 представником відповідача подано відзив на позовну заяву (вх.№16431), в якому зазначає, що позивач згідно реєстраційної та обліку картки платника податків перебуває на обліку як фізична особа - підприємець з 05.08.2003 року - 83 Головне управління ДПС у Запорізькій області, Вознесенівське управління м. Запоріжжя, Вознесенівська ДПІ (Хортицький район м. Запоріжжя), загальна система оподаткування, 05.02.2020 року - здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням, стан платника податків - 11 - припинено, але не знято з обліку. Згідно інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (Для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб які проводять незалежну професійну діяльність). Вказує, що позивачу нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 в сумі - 15819,54 грн., за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 в сумі - 10719,72грн. ОСОБА_1 сплату єдиного внеску не здійснювала, заборгованість по сплаті єдиного внеску склала 26539,26 грн. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 20.04.2020 розгляд справи відкладався на 14.05.2020 та було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області докази.
13.05.2020 на виконання вимог ухвали суду від 20.04.2020 від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшла інформація.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що 08 листопада 2019 року Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-57717-50У відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, згідно з якою за позивачем визнано суму боргу в розмірі 26 539, 26 грн.
Головним управлінням ДПС у Запорізькій області пред'явлено до примусового виконання вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57717-50У від 08.11.2019.
Хортицьким районним відділом державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження №61076294 з примусового виконання вимоги №Ф-57717-50У від 08.11.2019, виданої Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.
Позивач не погоджуючись з правомірністю винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57717-50У від 08.11.2019 звернулась за захистом своїх прав до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464).
Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України надано визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Суд акцентує увагу на тому, що пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд зазначає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Вищевказана правова позиція щодо застосування норм права була викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 по справі №440/2149/19, яка враховується судом під час ухвалення рішення у даній справі.
Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 05 грудня 2019 року (справа №260/358/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 27 лютого 2020 року (справа №0440/5632/18).
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 №Ф-57717-50У в частині нарахування позивачу недоїмки за період з 01.01.2017 по 31.05.2017 року та з 01.02.2019 по 31.12.2019 року.
В іншій частині, а саме починаючи з 01.06.2017 по 31.01.2019 року включно вимога сформована правомірно, у зв'язку з чим скасуванню не підлягає.
Щодо визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд вважає, що належним способом порушеного права позивача в дану випадку, буде визнання протиправною та скасування податкової вимоги відповідача від 08.11.2019 №Ф-57717-50У на суму нарахованого зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.05.2017 року та з 01.02.2019 по 31.12.2019 року, а тому у задовленні позовної вимоги в цій частині суд відмовляє.
Вирішуючи позовну вимогу про виключення з інтегрованої картки платника податків заборгованості, нарахованої згідно з податковою вимогою від 08.11.2019 №Ф-57717-50У за період з 01.01.2017 по 31.05.2017 року та з 01.02.2019 по 31.12.2019 року, суд враховує, що пунктом 1 глави 4 розділу V Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року №422 передбачено, що працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв'язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати КПР.
Отже, рішення про скасування вимоги є підставою для внесення відповідних змін до інтегрованої картки платника податків. Тому, вимога про виключення з інтегрованої картки платника суми податкового боргу, нарахованого згідно з податковою вимогою від 08.11.2019 №Ф-57717-50У за період з 01.01.2017 по 31.05.2017 року та з 01.02.2019 по 31.12.2019 року є передчасною.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваної вимоги відповідач діяв у частині нарахування недоїмки за період з 01.01.2017 по 31.05.2017 року та з 01.02.2019 по 31.12.2019 року необґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог в зазначеній частині.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 420,40 грн. слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 №Ф-57717-50У на суму нарахованого зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.05.2017 року та з 01.02.2019 по 31.12.2019 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 420,40 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
З урахуванням пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165,169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 19.05.2020.
Суддя А.В. Сіпака