Справа №162/379/20
Номер провадження 1-кс/162/126/2020
18 травня 2020 року смт.Любешів
Слідчий суддя Любешівського районного суду Волинської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
старшого слідчого СВ Любешівського ВП
Камінь-Каширського ВП ГУНП у
Волинській області ОСОБА_3 ,
слідчого СВ Любешівського ВП
Камінь-Каширського ВП ГУНП у
Волинській області ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене із начальником Любешівського відділу Маневицької місцевої прокуратури Волинської області ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020030140000120 від 14 травня 2020 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, про арешт тимчасово вилученого майна,-
В поданому до Любешівського районного суду клопотанні старший слідчий СВ Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 просить суд накласти арешт на майно вилучене в ході проведення огляду місця події 14 травня 2020 року, шляхом заборони на його відчуження, розпорядження та користування.
Клопотання мотивоване тим, що 12 травня 2020 року, близько 09 години ОСОБА_6 , перебуваючи у кімнаті житлового будинку в АДРЕСА_1 , керуючись корисливим мотивом та метою заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, відкито викрав мобільний телефон та документи ОСОБА_7 , чим заподіяв останній майнову шкоду в сумі близько 3500 гривень.
Відомості за даним фактом були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020030140000120 від 14 травня 2020 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України.
В ході огляду місця події 14 травня 2020 року у приміщенні господарської будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , були виявлені і вилучені паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , в якому знаходились картка платника податків № НОМЕР_2 та довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №186501, які видані на ім'я ОСОБА_7 . У замкненому сейфі білого кольору, який знаходився у зазначеному гаражному приміщенні, був виявлений та вилучений мобільний телефон синього кольору марки “Xiaomi Redmi 8”.
Вказав, що накладення арешту на вилучене в ході огляду місця події від 14 травня 2020 року майно, дозволить зберегти речові докази у кримінальному провадженні унеможлививши їх знищення чи відчуження, забезпечить виконання завдань кримінального провадження, в разі необхідності надасть змогу безперешкодно провести судові експертизи та прийняти законне процесуальне рішення у справі в найкоротші строки, тому старший слідчий СВ ОСОБА_3 звернувся з відповідним клопотанням до слідчого судді.
Старший слідчий СВ Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 та слідчий СВ Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 , кожен окремо, в судовому засіданні підтримали подане клопотання та просили його задовольнити з підстав викладених в самому клопотанні.
Вислухавши доводи та пояснення слідчих СВ, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання про арешт тимчасово вилученого майна слід відмовити.
Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.2 цієї ж статті арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами, згідно з ст.98 КПК України, є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Однак під час розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі, на даний час проживають в одному житловому будинку , який є спільною власністю подружжя, разом виховують своїх трьох неповнолітніх дітей.
Разом з цим, в поданому клопотанні слідчий СВ просить слідчого суддю накласти арешт на мобільний телефон марки “Xiaomi Redmi 8”, який належить потерпілій, проте слідчим не було вжито заходів щодо повідомлення потерпілої про розгляд даного клопотання, що відповідно позбавило слідчого суддю дізнатись думку володільця вилученого майна, власника мобільного телефону ОСОБА_7 щодо доцільності накладення арешту на вказане майно.
Крім того, з доданого до клопотання протоколу допиту потерпілої та рапорта старшого інспектора убачається, що 12 травня 2020 року в житловому будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , між співмешканцями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виникла сварка, під час якої ОСОБА_6 забрав у ОСОБА_7 смартфон та документи, звинувачуючи співмешканку у втраті ключів від мотоцикла. В наявних при клопотанні матеріалах відсутній будь-які докази того, що ОСОБА_6 діяв саме з корисливим мотивом та метою заволодіння майном колишньої дружини, а не з метою помсти.
Враховуючи вказане вище, виникає обґрунтований сумнів щодо вчинення ОСОБА_6 саме кримінального правопорушення, а не вчинення останнім адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ст.173-2 КУпАП.
Крім того, всупереч вимогам ст.170, 173 КПК України, звертаючись з клопотанням слідчим не вказано, яким чином буде досягнута мета накладення арешту, як це визначено ч.2 ст.170 КПК України, а обмежився лише формальним посиланням на доведення підстав, передбачених ст.170 КПК України.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норму закону.
У відповідності до п.1 ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна є видом втручання у право на мирне володіння майном, що закріплено у ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини втручання у це право має мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу. Зазначені вимоги у контексті застосування заходів забезпечення кримінального провадження вимагаються визначення статусу суб'єкта, майно якого підлягає арешту у кримінальному провадженні та законної мети здійснення такого обмеження відповідного права.
Згідно статтей 7 та 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Зважаючи, що слідчим та прокурором в клопотанні та в судовому засіданні не доведено наявності підстав для накладення арешту на майно, окрім винесення формальної постанови про визнання вилученого майна речовим доказом, натомість встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є співмешканцями, проживають в одному житловому будинку, який разом із господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю останніх як подружжя, де було викрадено, заховано та знайдено мобільний телефон, що викликає у суду розумний сумнів щодо доцільності накладення арешту та виконання завдань кримінального провадження, в зв'язку з чим в задоволенні клопотання про арешт майна слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.170-173 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна, вилученого в ході проведення огляду місця події 14 травня 2020 року в господарській будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а саме: мобільного телефону марки “Xiaomi Redmi 8 ”, синього кольору, IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 19 травня 2020 року
Слідчий суддя: ОСОБА_1