Справа № 157/563/20
Провадження №1-кс/157/165/20
19 травня 2020 рокумісто Камінь-Каширський
Слідчий суддя Камінь-Каширського районного суду Волинської області ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_5 про скасування заходу забезпечення кримінального провадження - арешту майна, застосованого в кримінальному провадженні №12020030090000183 від 08 травня 2020 року,
встановив:
ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування заходу забезпечення кримінального провадження - арешту майна, застосованого в кримінальному провадженні №12020030090000183.
Клопотання мотивовано тим, що 7 травня 2020 року на автодорозі сполученням Ківерці - Дольськ, поблизу с. Тоболи Камінь-Каширського району Волинської області, заявник керував власним вантажним автомобілем марки «ЗИЛ-5301», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску, яким перевозив сухостійну лісопродукцію породи сосна довжиною 1,2 м. - 1,3 м., загальним об'ємом 4 м.куб. та був зупинений співробітниками Маневицької місцевої прокуратури. Затим, до місця зупинки його транспортного засобу прибули співробітники Камінь-Каширського відділу поліції, які вилучили автомобіль і деревину.
На підставі ухвали слідчого судді Камінь-Каширського районного суду від 08 травня 2020 року було накладено арешт на тимчасово вилучені в ході огляду місця події транспортний засіб та сухостійну лісопродукцію породи сосна.
Розгляд клопотання про арешт майна був проведений без участі ОСОБА_5 , у зв'язку з чим він вправі, згідно з вимогами ч. 1 ст. 174 КПК України, ставити питання перед слідчим суддею про скасування такого заходу забезпечення кримінального провадження. Арешт майна також може бути скасований повністю або частково під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.
Ухвалу суду ОСОБА_5 отримав 12 травня 2020 року і відтоді дізнався про те, що на його майно було накладено арешт.
З рішення слідчого судді від 08 травня 2020 року заявник дізнався, що слідчим відділенням Камінь-Каширського відділу поліції провадиться досудове слідство у кримінальному провадженні № 12020030090000183 за фактом незаконного перевезення ОСОБА_5 власним автомобілем «ЗИЛ-5301», реєстраційний номер НОМЕР_1 , сухостійної лісопродукції породи сосна загальною кубомасою 4 м.куб.
Вважає, що як суб'єкт підприємницької діяльності він вправі придбати та перевозити лісодеревину. До діяльності, пов'язаної із незаконними порубками дерев, перевезення, зберігання, збуту незаконно зрубаних дерев, він жодного відношення не має.
Пунктом 3.1 наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 202 від 27.06.2012 року «Про затвердження Тимчасової інструкції з електронного обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Державного агентства лісових ресурсів України», передбачено порядок заготівлі та перевозки деревини, зокрема, маркування, кріплення бирок та ведення відповідної документації на підприємствах Держлісагентства України, де запроваджується Єдина державна система електронного обліку деревини у відповідності з Концепцією, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року № 1090-р. Вказаний порядок оформлення первинних документів і приймання лісопродукції застосовується на всіх видах рубок, після чого дозволяється її відпуск (реалізація). Тимчасова інструкція має виключно відомчий характер та по суті залишається рекомендаційним документом для виконання підприємствами Держлісагентства. Цей документ не є обов'язковим для застосування постійними лісокористувачами, що не відносяться до сфери управління Держлісагентства. Нормативні акти, що визначають застосування електронного обліку деревини не мають належної юридичної сили.
Вилучена в ОСОБА_5 деревина є технічною сировиною або як зазначено у протоколі огляду місця події - сухостійною, тому він не зобов'язаний був її маркувати.
Попри те, що в ухвалі слідчого судді зазначається про наявність кримінального провадження за ч. 1 сг. 246 КК України, жодних фактичних даних про вчинення лісопорушення немає. У зв'язку з відсутністю відомостей про вчинене лісопорушення немає і даних про шкоду, зокрема істотну, заподіяну даним правопорушенням. Також немає обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення як такого. Відповідно не існує будь-яких обставин, які б свідчили про необхідність заборони права володіти, користуватися та розпоряджатися майном, оскільки у даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування підозра будь-кому не оголошувалась.
Посилаючись на вказані обставини, просить скасувати захід забезпечення кримінального провадження - арешт майна, а саме: вантажного автомобіля марки «ЗИЛ-5301», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску, та сухостійної лісопродукції породи сосна довжиною 1,2 м. - 1,3 м., загальною кубомасою 4 м.куб., застосований у кримінальному провадженні №12020030090000183 від 08 травня 2020 року, згідно з ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 08 травня 2020 року.
Представник власника майна адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав повністю. Пояснив, що ОСОБА_5 тривалий час займається підприємницькою діяльністю. З 18 лютого 2020 року видом його господарської діяльності є лісопильне та стругальне виробництво, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Тому перевезення деревини є його повсякденним заняттям. На підтвердження законності походження пиломатеріалів ОСОБА_5 надав відповідні товарно-транспортні накладні, однак працівники поліції цього до уваги не взяли. На даний час в органу досудового розслідування немає жодних підстав вважати, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 246 КК України, тому просить скасувати арешт, накладений на належні останньому вантажний автомобіль та сухостійну деревину.
Слідча ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо скасування арешту майна заперечила. Пояснила, що на момент зупинки вантажного автомобіля, яким керував ОСОБА_5 , останній не надав супровідних документів на пиломатеріали, які він перевозив, тому були підстави для тимчасового вилучення даного майна та внесення відомостей до ЄРДР про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконного перевезення лісу. Також повідомила, що на час розгляду даного клопотання ще не вдалося встановити фактів незаконної порубки лісу на території Камінь-Каширського та сусідніх районів.
Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, надані сторонами матеріали, вважаю, що клопотання підставне та підлягає до задоволення.
Відповідно до частин 1, 2 та 3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів встановлено, що слідчим відділенням Камінь-Кашиського ВП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 травня 2020 року за № 12020030090000183, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконного перевезення ОСОБА_5 деревини породи сосна.
Згідно з протоколом огляду місця події від 07 травня 2020 року та постановою слідчого про визнання предметів речовими доказами від 08 травня 2020 року в ОСОБА_5 був вилучений вантажний автомобіль марки «ЗИЛ-5301» та сухостійна лісопродукція загальною кубомасою 4 м.куб., які визнані речовими доказами.
Ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 08 травня 2020 року на перелічене вище майно накладено арешт.
Аналіз наведеного вище законодавства вказує на те, що умовами для накладення арешту на майно з метою його збереження для подальшого використання в якості речового доказу в кримінальному провадженні є, крім іншого, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та розмір шкоди, завданої цим правопорушенням.
Диспозиція частини 1 статті 246 КК України передбачає кримінальну відповідальність за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду.
Згідно з приміткою до статті 246 КК України в цій редакції, істотною шкодою вважається така шкода, яка у дві тисячі і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода, завдана навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.
З часу застосування заходу забезпечення кримінального провадження - арешту майна і до моменту розгляду клопотання про скасування цього заходу орган досудового розслідування не встановив розміру шкоди, завданої навколишньому природному середовищу або лісовому господарству. Також не встановлено фактів самовільної рубки лісу.
Таким чином, у ході досудового розслідування слідчий не встановив наявність об'єктивної сторони злочину, передбаченої ст. 246 КК України, яка обов'язково має полягати в незаконній порубці лісу або його перевезенні.
Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, ні ОСОБА_5 , ні іншій особі не повідомлено.
За обставин, коли в кримінальному провадженні слідчий не зібрав доказів, які вказують на подію та підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення, застосування запобіжного заходу у вигляді арешту майна є необґрунтованим.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Наведені обставини свідчать, що подальше застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна втратило свою необхідність, оскільки не виправдовує потреб досудового розслідування у такому ступені втручання у права особи розпоряджатися своєю власністю.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 р. констатовано порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.06.2005 р. у справі «Бакланов проти Російської Федерації», від 24.03.2005 р. у справі «Фрізен проти Російської Федерації» наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1982 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Беручи до уваги наведене вище, вважаю, що власник майна ОСОБА_5 довів, що в подальшому застосуванні арешту майна, накладеного згідно з ухвалою слідчого судді, відпала потреба, а тому дане клопотання слід задовольнити.
Керуючись статтею 174 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 травня 2020 року за № 12020030090000183, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, задовольнити.
Скасувати арешт майна, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 08 травня 2020 року, на тимчасово вилучені в ході проведення огляду місця події 07 травня 2020 року на 111 км автодороги Р-14 сполученням Ківерці - КПП Дольськ поблизу с. Тоболи Камінь-Каширського району Волинської області автомобіль марки «ЗИЛ 5301», номерний знак НОМЕР_1 , 1999 року випуску, білого кольору, власником якого згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 30.08.2019 року є ОСОБА_5 , та сухостійну лісопродукцію породи сосна довжиною 1.2 м. - 1.3 м. загальною кубомасою близько 4 м.куб.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1