ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"19" травня 2020 р. справа № 300/722/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмову у здійсненні перерахунку пенсії із включенням до складу грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди та сум індексації грошового забезпечення, а також зобов'язання здійснити такий перерахунок з 30.12.2017, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) 02.04.2020 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Головне управління ПФУ в області) про визнання протиправною відмову у здійсненні перерахунку пенсії із включенням до складу грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди та сум індексації грошового забезпечення, а також зобов'язання здійснити такий перерахунок з 30.12.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно, в порушення вимог статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей", відмовлено у проведенні перерахунку пенсії із врахуванням (включенням) до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди як одного із видів щомісячного додаткового грошового забезпечення. На переконання позивача такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області є неправомірними, вчиненими всупереч нормам чинного законодавства, які грубо порушують його право на пенсійне забезпечення в належному розмірі. Як стверджує позивач із сум отримуваної щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до довідки №46 від 16.01.2020, виданої Харківським національним університетом Повітряних Сил Збройних Сил України імені Івана Кожедуба, щомісяця сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а відтак остання повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, в тому числі із врахуванням сум індексації грошового забезпечення. Вказує також на те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому також має бути врахована до складу грошового забезпечення для перерахунку пенсії. У зв'язку із наведеними обставинами, позовні вимоги позивач просить задоволити у повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.14-16).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву №0900-0802-8/5963 від 27.04.2020, що надійшов на адресу суду 30.04.2020 із відповідними письмовими доказами (а.с.21-27, 28-77). У відзиві представник відповідача заперечив проти позовних вимог позивача та посилаючись, зокрема, на Рішення Конституційного Суду України від 13.05.2015 за №4-рп/2015 зазначив, що щомісячна додаткова грошова винагорода не входить до складу грошового забезпечення як для перерахунку, так і для призначення пенсії. Водночас відмітив, що норми статей 43 та 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", "Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року за №393", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №45 від 12.02.2008, не містять положень про включення до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія таких виплат як щомісячна додаткова грошова винагорода. Такі виплати, на переконання відповідача, є разовими платежами та за своєю суттю являються державними соціальними гарантіями для осіб, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а тому вони не входять до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія. Відтак, відповідач не наділений правом самостійно визначати розмір і склад грошового забезпечення військовослужбовця. Стосовно поданої позивачем довідки №46 від 16.02.2020 та індексації, відповідач вказав на невідповідність такої довідки встановленій Порядком №45 формі та на відсутність правових підстав для включення індексації до грошового забезпечення, так як індексація не відноситься до виплат, на які нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та складових грошового забезпечення, з яких обчислюється пенсія. Окрім зазначеного, представник органу пенсійного забезпечення вказує на пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши у письмовому провадженні справу, вивчивши відзив на позов, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Як встановлено судом, відповідно до витягу з наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 03.08.2015 за №474, підполковника ОСОБА_1 , заступника начальника льотного факультету Харківського національного університету Повітряних Сил, звільнено з військової служби у відставку (за станом здоров'я) за підпунктом "б" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (а.с.31).
Відповідно до витягу із наказу начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (по стройовій частині) від 28.08.2015 за №211, ОСОБА_1 з 28.08.2015 виключено зі списків особового складу університету та усіх видів забезпечення (зворотна сторона а.с.31).
На підставі поданих до Головного управління ПФУ в області документів, в тому числі подання про призначення пенсії №70 від 30.09.2015, заяви про призначення пенсії від 28.09.2015, довідки про додаткові види грошового забезпечення, грошового атестату серії ЗУ №120339 ОСОБА_1 з 29.08.2015 призначена та виплачується пенсія за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" за №2262-XII від 09.04.1992 (а.с.28-33 та зворотна сторона).
За даними протоколу за пенсійною справою позивача №0901004368 (Міноборони) від 05.10.2015 (а.с.28) грошове забезпечення для обчислення пенсії становило: посадовий оклад - 1688,00 гривень, оклад за військове звання - 130,00 гривень, процентна надбавка за вислугу років 40% - 727,00 гривень, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці - 2683,60 гривень, в тому числі - надбавка за роботу в умовах режимних обмежень 15%, надбавка за особливо важливі завдання 50%, премія 90%. Сума грошового забезпечення становила 5228,80 гривень, загальний розмір пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення складав 3660,16 гривень. У такому ж розмірі, та з урахуванням вищевказаних складових грошового забезпечення, позивач отримував пенсію до 31.12.2017, що вбачається із протоколу за пенсійною справою від 31.12.2017.
Надалі, на підставі прийнятої Кабінетом Міністрів України постанови №103 від 21.02.2018, відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з починаючи 01.01.2018 (а.с.41), при цьому, грошове забезпечення позивача розраховано у розмірі 14805,00 гривень, а саме - посадовий оклад - 8460,00 гривень, оклад за військове звання - 1410,0 гривень, процентна надбавка за вислугу років 50% - 4935,00 гривень. Основний розмір пенсії виходячи з 70% сум грошового забезпечення складав 10363,0 гривень.
ОСОБА_1 19.02.2020 звернувся до відповідача із заявою від 11.02.2020 (а.с.43-44), в якій просив здійснити з 29.08.2015 перерахунок пенсії із врахуванням (включенням) до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, сум щомісячної додаткової грошової винагороди, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та суми індексації грошового забезпечення. До заяви долучив довідку від 16.01.2020 за №46 (а.с.45).
Відповідач, листом від 12.03.2020 за №508-382/Г-02/8-0900/20 (а.с.54-5) відмовив позивачу у проведенні такого перерахунку пенсії, вказавши на відсутність правових підстав, оскільки статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пункту 7 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особа начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 за №393, пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою; окладу за військове (спеціальне) звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому, положення про включення до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, таких виплат як матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, допомога на оздоровлення, індексація та одноразова допомога при звільненні у вищевказаних правових нормах - відсутні. Такі виплати, на переконання відповідача, є разовими платежами та за своєю суттю є державними соціальними гарантіями для осіб, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а тому, не входять до додаткових видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.
Позивач, вважаючи протиправною відмову органу пенсійного фонду у проведенні перерахунку пенсії із включенням до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія сум щомісячної додаткової грошової винагороди та сум індексації грошового забезпечення, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 6 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №2011-XII).
Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Виходячи із вказаного можна дійти висновку, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Досліджуючи доводи позивача про протиправність дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії із включенням до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія сум щомісячної додаткової грошової винагороди та сум індексації грошового забезпечення, суд виходить із такого.
Частиною 1 статті 15 Закону №2011-XII визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Так, частиною 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (надалі по тексту також - КМУ).
Відповідно до пункту 7 постанови КМУ від 17.07.1992 за №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (надалі по тексту також - Постанова №393) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Таким чином, Закон №2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, виключно види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Тобто, при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду України у постанові від 06.02.2019 у справі 522/2738/17.
Даною постановою Велика Палата Верховного Суду, серед іншого, "зобов'язала Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 2 листопада 2013 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 на підставі довідки Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси від 28 грудня 2016 року №3528 із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди".
Описова частина коментованої постанови Великої Палати Верховного Суду свідчить, що 2 листопада 2013 року є датою призначення ОСОБА_3 пенсії відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Тобто, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність поновлення порушеного права колишнього військовослужбовця саме із дати призначення пенсії.
Крім того, висновки Великої палати суду касаційної інстанції свідчать, що так як щомісячна додаткова грошова винагорода мала постійний (щомісячний) характер і виплачувалася протягом останніх 24 місяці перед звільненням, то в розумінні частини 3 статті 43 Закону №2262-ХІІ і пункту 7 Постанови №393 вона є одним із видів щомісячного додаткового грошового забезпечення, із розміру (складу) якого обчислюється пенсія.
Як з'ясовано вище, позивач, звертаючись до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, долучив довідку №46 від 16.01.2020, зміст якої свідчить про щомісячну виплату ОСОБА_1 в період з серпня 2013 року по липень 2015 року щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації з травня 2014 року по липень 2015 року (а.с.9). Із нарахованих та виплачених сум щомісячної грошової допомоги у встановленому порядку сплачений єдиний соціальний внесок.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що отримувана позивачем в період з серпня 2013 року по липень 2015 року, згідно з довідкою Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба №46 від 16.01.2020 щомісячна додаткова грошова винагорода, з якої щомісяця її виплати утримувався єдиний внесок, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.
З приводу тверджень представника відповідача щодо відсутності підстав для врахування висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 по справі №522/2738/17, з огляду на правову позицію Верховного Суду у рішенні від 13.03.2019 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 по справі №240/6263/18 (Пз/9901/1/19), суд зазначає наступне.
Відповідно до змісту рішення Верховного Суду (надалі по тексту також - Суд), ухваленого у зразковій справі №240/6263/18, висновки Суду у цій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, звільнених з військової служби, які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з адміністративними позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України, на пенсійному обліку якого перебувають позивачі, з позовними вимогами щодо визнання протиправною бездіяльності щодо перерахунку та виплати пенсії з 01 січня 2018 року з урахуванням у складі грошового забезпечення для обчислення пенсії середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення; зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2018 року з урахуванням у складі грошового забезпечення для обчислення пенсії середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення.
З наведеного вбачається, що предметом спору у зразковій справі було встановлення правомірності проведеного територіальним органом Пенсійного фонду України перерахунку пенсії особі з 01.01.2018 на підставі прийнятої Кабінетом Міністрів України постанови №103 від 21.02.2018. При цьому, у своєму рішенні Верховний Суд наголосив, що питання врахування у складі грошового забезпечення середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення не охоплювалось предметом спору у зразковій справі.
Відтак, за результатом розгляду справи №240/6263/18 Верховний Суд, з висновками якого погодилася і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020, вказав що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" перерахунок пенсії військовослужбовцям та деяким іншим особам здійснюється із урахуванням трьох складових оновленого грошового забезпечення, визначеного на 1 березня 2018 року - окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років. Врахування інших видів грошового забезпечення цією постановою не передбачено. Відповідно до довідки Житомирського обласного військового комісаріату про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку визначеному рішенням Кабінету Міністрів України, від 9 березня 2018 року №хз71448, виданої ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103, посадовий оклад складає 4230,00, оклад за військовим званням - 1200, надбавка за вислугу років - 1900. Усього - 7330,50. Зазначена сума була врахована відповідачем для обчислення пенсії з 01 січня 2018 року, що відповідало вимогам чинного законодавства.
Суд зазначив, що оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачу без врахування положень Порядку №45 та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103.
У зв'язку з викладеним, Верховний Суд вказав на правомірність дій відповідача при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області діяло у відповідності до законодавства, чинного на момент виникнення у ОСОБА_1 права на перерахунок пенсії, а саме: Закону №2262-ХІІ, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103, Порядку №45 (в редакції на момент перерахунку пенсії позивача, із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ №103 від 21.02.2018).
Таким чином, враховуючи те, що рішення Верховного Суду та постанова Великої Палати Верховного Суду, на які вказує представник відповідача у відзиві на позов, стосуються виключно питання перерахунку пенсії особі з 01.01.2018 на підставі прийнятої Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 постанови №103, висновки Суду та Великої Палати Верховного Суду сформовані у межах розгляду зразкової справи №240/6263/18 застосуванню до правовідносин, пов'язаних із призначенням пенсії у 2015 році, а не її перерахунком, - не підлягають.
Водночас, суд зазначає, що рішення Верховного Суду та постанова Великої Палати Верховного Суду, ухвалені за наслідком розгляду зразкової справи №240/6263/18 не містять жодних вказівок на відступ від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.02.2019 по справі №522/2738/17, оскільки питання наявності підстав для включення, зокрема, щорічної додаткової грошової винагороди до додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовця саме при призначенні пенсії Судом у межах розгляду справи №240/6263/18 не досліджувалось.
З приводу наявності підстав для включення до грошового забезпечення, що враховується при обчисленні пенсії позивача сум індексації, суд зазначає таке.
Наявною в матеріалах справи довідкою Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 16.01.2020 за №46 підтверджено також проведення індексації грошового забезпечення позивача у період з червня 2014 року по липень 2015 року (а.с.9).
Так, за змістом статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 за №2017-ІІІ (надалі по тексту також - Закон №2017-ІІІ) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Згідно із частиною 2 статті 19 Закону №2017-ІІІ державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Статтею 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 за №1282-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №1282-ХІІ).
Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону №1282-ХІІ).
Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Так як індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також враховуючи обставину врегулювання здійснення індексації окремим законом, до якого стаття 9 Закону №2011-XII містить відсилочну норму, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для призначення пенсії за вислугу років не регулюється положеннями Закону №2011-XII або Закону №2262-ХІІ.
Статтею 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, який підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Згідно зі статтею 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (в подальшому 103 відсотка). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
За змістом пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, зокрема Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг. А тому індексація має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Таким чином підлягає включенню до грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється пенсія, індексація грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 13.05.2020 у справі №343/2343/16-а, від 29.04.2020 у справі 240/10130/19 (адміністративне провадження №К/9901/4531/20), від 23.04.2019 у справі № 345/3722/16-а, від 10.04.2019 у справі № №522/9655/16-а та від 03.04.2019 у справі №638/9697/17.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Отож, підсумовуючи все вищевикладене, суд вказує на наявність обґрунтованих правових підстав для включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислюється пенсія сум щомісячної додаткової грошової винагороди за 24 календарних місяці перед звільненням зі служби та сум індексації грошового забезпечення.
Стосовно доводів представника відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, щодо пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду, слід зазначити наступне.
Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідач, стверджуючи, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду із вказаним позовом, не наводить жодного обґрунтування про обізнаність позивача щодо конкретної складової та обставин обчислення/розрахунку розміру своєї пенсії, при цьому, орган пенсійного фонду не навів будь-яких обґрунтувань та не надав жодних доказів на підтвердження даної обставини і власних аргументів.
Водночас Законом №2262-ХІІ встановлено, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком (частина 3 статті 51 цього Закону).
Слід констатувати, що порушення права позивача на належний розмір пенсії мало місце у зв'язку із незабезпеченням відповідним державним органом, який видав довідки для призначення/перерахунку пенсії та територіального органу Пенсійного фонду України саме на стадії прийняття рішення про призначення ОСОБА_1 його пенсії.
Про обставини отримання позивачем відповідної щомісячної додаткової грошової винагороди у 2013-2015 роках та індексації у 2014 та 2015 роках відповідач дізнався від позивача в лютому 2020 року. Відтак, знаючи про такі відомості, Головне управління Пенсійного фонду України в області, протиправно не врахувало спірні складові грошового забезпечення та не здійснило перерахунок пенсії на підставі поданих позивачем документів.
З огляду на вказане, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Разом з тим, за змістом вимог частини 2 статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як встановлено судом з копії заяви позивача від 11.02.2020, ОСОБА_1 просив відповідача провести перерахунок та виплату основного розміру пенсії з врахуванням в грошовому забезпеченні щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації, починаючи з моменту призначення пенсії, а саме з 29 серпня 2015 року (а.с.7 та зворотна сторона). Однак, за змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 30 грудня 2017 року, при цьому, обґрунтування необхідності здійснювати такий перерахунок і виплату починаючи саме із вказаної дати позовна заява не містить.
З огляду на вказані обставини, виходячи із принципу диспозитивності, з урахуванням заявлених позовних вимог та висновків суду про наявність підстав для включення до складу грошового забезпечення для призначення пенсії щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації, на переконання суду, з метою належного та ефективного поновлення порушеного права ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення, розмір призначеної позивачу пенсії підлягає перерахунку саме з 29 серпня 2015 року.
Як уже зазначено вище судом, Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2018 року прийнято постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Абзацом 1 пункту 5 Порядку №45 в редакції постанови №103 передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
При цьому, у Додатку 2 до Порядку № 45 міститься форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку постановою №103 було викладено в новій редакції, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
На виконання наведених приписів Постанови №103, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 01.01.2018, відповідно до складових грошового забезпечення позивача, визначених станом 01.03.2018 у довідці, виданій Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом у квітні 2018 року (а.с.50), проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 (а.с.47). До грошового забезпечення для обчислення пенсії, що становить 14805,00 гривень включено: посадовий оклад - 8460,00 гривень; оклад за військове звання - 1410,00 гривень; процентну надбавку за вислугу років 50% - 4935,00 гривень. Суми додаткових видів грошового забезпечення та премії при здійсненні перерахунку пенсії до складових грошового забезпечення не включено.
Надалі, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Частиною 2 статті 265 КАС України встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, положення пунктів 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45 втратили чинність з 05 березня 2019 року. Таким чином, дії відповідача щодо проведення перерахунку пенсії на виконання вимог пункту 1 вищевказаної постанови №103 та з урахуванням складових грошового забезпечення, зазначених у довідці, складеній у відповідності до вимог Порядку №45, у повній мірі відповідали вимогам чинного на той час законодавства. А тому, з огляду на те, що в період з 01.01.2018 по 05.03.2019 постановою КМУ №103 та положеннями Порядку №45 щомісячні додаткові види грошового забезпечення зі складових грошового забезпечення, які враховувались при здійснення перерахунку пенсії з 01.01.2018, - виключено, на переконання суду, перерахунок пенсії позивача із включенням до складу грошового забезпечення з якого здійснюється обчислення пенсії щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації слід здійснити з часу призначення пенсії - 29 серпня 2015 року до моменту проведеного на підставі чинної постанови №103 перерахунку - 31 грудня 2017 року, та з часу визнання такої постанови нечинною - з 05 березня 2019 року.
Надаючи правову оцінку твердженням представника відповідача в частині невідповідності довідки Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 16.01.2020 за №46 вимогам законодавства, суд зважає на таке.
Згідно з абзацами другим, четвертим та п'ятим пункту 2.6 Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 за №937, на обласні військові комісаріати покладаються: оформлення та подання до органів, що призначають пенсії, документів для призначення за Законом пенсій особам, звільненим з військової служби, та членам сімей померлих військовослужбовців і осіб, звільнених з військової служби; визначення розміру грошового забезпечення для обчислення і перерахунку пенсій органами, що призначають пенсії, відповідно до Закону №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 за №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей" (зі змінами) та Порядку №45 і Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (зі змінами), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 за №3-1 (надалі по тексту також - Порядок №3-1). У разі якщо розмір грошового забезпечення на день призначення пенсій особам, звільненим з військової служби, та членам їх сімей змінився, обласний військовий комісаріат складає довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій згідно з нормами, що діють на день призначення пенсії за відповідною посадою.
Тобто, на обласні військові комісаріати покладено функції по складанню довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для визначених осіб або про введення для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством після надходження від територіального пенсійного органу списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку за формою згідно із додатком 1 до Порядку №45.
При цьому, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок №3-1.
Відповідно до пункту 23 Порядку №3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону №2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Згідно з пунктом 24 Порядку №3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган ПФУ.
Зважаючи на вказане, суд вважає, що відповідачем безпідставно не враховано для здійснення перерахунку пенсії позивачу довідку, видану Харківським національним університетом Повітряних Сил імені Івана Кожедуба №46 від 16.01.2020, яка містить відомості про здійснені ОСОБА_1 виплати щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації. Разом з цим, на переконання суду, невідповідність такої довідки встановленим Порядком №45 вимогам не може бути підставою для відмови у проведенні перерахунку пенсії, за умови наявності правових підстав для проведення такого перерахунку. Тому, беручи до уваги висновок суду про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода є одним із видів щомісячного додаткового грошового забезпечення, із розміру (складу) якого обчислюється пенсія, та про необхідність врахування до складу грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії індексацію грошових доходів, самостійно подана ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідка №46 від 16.01.2020 є достатнім та належним документом для проведення перерахунку пенсії.
З приводу посилання представника відповідача на необхідність застосування у спірному випадку висновків, визначених у Рішенні Конституційного Суду України від 13.05.2015 у справі №4-рп/2015, то суд відзначає, що предметом конституційного звернення громадянина ОСОБА_2 було офіційне тлумачення саме положень першого речення частини третьої статті 63 Закону №2262-ХІІ, які врегульовують правовідносини із перерахунку пенсії.
У спірних же відносинах предметом застосування є приписи частини 3 статті 43 Закону №2262-ХІІ і пункту 7 Постанови №393, що врегульовують питання призначення, а не перерахунку пенсії колишнім військовослужбовцям, так як порушення права ОСОБА_1 мало місце саме при призначенні йому пенсії і обчисленні її розміру.
Надаючи оцінку доводам представника відповідача стосовно правомірності застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України №1088 від 24.12.2019 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян" (надалі по тексту також - Постанова №1088), суд зазначає таке.
Так, Постановою №1088, яка набрала чинності 01.01.2020 установлено, що з 1 січня 2020 року виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 року (крім пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Зі змісту положень Постанови №1088 вбачається, що нею, як і пунктом 1 Постанови №103 врегульовано питання виключення зі складових грошового забезпечення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
В контексті зазначеного слід вказати, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №826/3858/18 залишено без змін постановою Верховного Суду від 12.11.2019, в якій суд касаційної інстанції, серед іншого, вказав на те, що до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.
Суд вважає, що право позивача на отримання вже перерахованого розміру пенсії із включенням до грошового забезпечення такої складової його щомісячних додаткових видів як щомісячна додаткова грошова винагорода, а також, індексації за період з 05.03.2019 є "законним сподіваннями" на отримання пенсії в належно обчисленому розмірі, та підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. При цьому, невиплата відповідачем перерахованої позивачу пенсії з 05.03.2019 в повному розмірі є втручанням в його право "на мирне володіння майном".
При оцінці суду того чи таке втручання відповідало вимогам статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд виходив з такого.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях виклав критерії виправданості втручання Держави у право власності, гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (справа "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, пункти 39, 40 рішення від 10 лютого 2010 року).
Так, відповідно до вказаної концепції першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним. Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону, тобто наявності в законодавстві відповідної правової підстави, а також принципу верховенства права.
Отже, втручання у право на мирне володіння майном буде не лише за наявності в законодавстві України правової підстави, тобто нормативно-правового акту. В даному випадку втручання мало місце на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103, пунктом 1 якої встановлено обмеження у складі грошового забезпечення із якого обчислюється розмір пенсії, визначеного законом та постанови Кабінету Міністрів України №1088 від 24.12.2019. Однак, "законність втручання" це не лише сама по собі наявність таких норм, але й наявність певних вимог до цих актів та дотримання при їх застосуванні та імплементації принципу верховенства права. Суд зазначає, що правова визначеність як складовий аспект принципу верховенства права, ставить вимоги не лише до якості закону, зокрема щодо чіткості, зрозумілості, передбачуваності його норм, але й до норм актів, які прийняті на його виконання. Вказаним забезпечується стабільність правових норм і цілісність законодавства та його підпорядкування праву.
На переконання суду, прийняття органом підзаконного нормативного акту за межами власного розсуду, тобто акту, який не відповідає нормам закону, буде порушенням правової визначеності як складового аспекту принципу верховенства права.
Як зазначено Окружним адміністративним судом м. Києва у своєму рішенні від 12.12.2018 по справі №826/3858/18, пункти 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 не відповідають вимогам статей 11, 13, 43, 63 Закону №2262-ХІІ, оскільки змінюють умови і норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, що можливо виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В даному випадку слід вказати, що частиною 3 статті 7 КАС України передбачено у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Також суд стверджує, що вказані вимоги до застосування норм з дотриманням принципу верховенства права стосуються не лише суду, але й органів державної влади. Так, згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, пункту 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, територіальні підрозділи Пенсійного фонду України у своїй діяльності керується в першу чергу Конституцією та законами України, а також підзаконними нормативно-правовими актами прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Отже, на переконання суду, застосування із 01.01.2020 до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України №1088 від 24.12.2019, якою встановлено аналогічне з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 обмеження складових грошового забезпечення, правова оцінка яким вже надана при розгляді адміністративної справи №826/3858/18 буде несумісним з принципом верховенства права.
Окрім цього, додатково суд звертає увагу на те, що частиною 2 статті 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення.
В пункті 4 рішення від 11.10.2005 за №8-рп/2005, Конституційний Суд України зазначив, що звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу права і свобод - це зменшення, зокрема, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Відтак, враховуючи вищенаведені положення, суд дійшов висновку про те, що постанова Кабінету Міністрів України №1088 від 24.12.2019 аналогічно, як і пункт 1 Постанови №103, не відповідає вимогам статей 43, 63 Закону №2262-ХІІ. Тому, у відповідності до статті 6, частини 3 статті 7 КАС України, суд не може застосувати при вирішенні даної справи положення постанови Кабінету Міністрів України №1088 від 24.12.2019.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню. Порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, що полягає у нездійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія сум щомісячної додаткової грошової винагороди та сум індексації грошового забезпечення. Враховуючи висновок суду про наявність підстав для включення спірних виплат до складових грошового забезпечення саме на момент призначення пенсії, а також, беручи до уваги встановлену судом правомірність проведеного з 01.01.2018 відповідачем перерахунку пенсії на підставі чинних на той час положень Постанови №103 і Порядку №45 та з огляду на визнання останніх нечинними з 05.03.2019, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту її призначення, - з 29 серпня 2015 року по 31 грудня 2017 року та з моменту набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 по справі №826/3858/18 - з 05 березня 2019 року, із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія сум щомісячної додаткової грошової винагороди та сум індексації грошового забезпечення, відповідно до довідки Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 16.01.2020 №46.
Разом з цим, стосовно прохання позивача зобов'язати відповідача подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду протягом місяця, з дня набрання законної сили, звіт про виконання судового рішення, суд вказує на таке.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовано, зокрема, статтею 382 КАС України. Так, згідно з частинами 1 та 2 цієї статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зі змісту вищенаведених положень Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що суд наділений повноваженням встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним повноваженням суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Проаналізувавши наведені норми права та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних підстав для встановлення судового контролю за виконанням даного рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду, так як судом не встановлено обставин відмови зі сторони відповідача у добровільному виконанні судового рішення, чи зволікання у його виконанні, після набрання ним законної сили, а отже вимога ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням вказаного рішення суду, не підлягає до задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд відзначає, що позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 840 гривень 80 копійок, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція про сплату №31165 від 30.03.2020 (а.с.1).
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Таким чином, з урахуванням висновку про часткове задоволення позову, на переконання суду, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 420 гривень 40 копійок, що становить 50 відсотків від суми сплаченого позивачем судового збору.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 139, 241-246, 255, 295, 297, 382, пунктом 3 Прикінцевих положень, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, що полягає у нездійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія сум щомісячної додаткової грошової винагороди та сум індексації грошового забезпечення за період з 29 серпня 2015 року по 31 грудня 2017 року та з 05 березня 2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 29 серпня 2015 року по 31 грудня 2017 року та з 05 березня 2019 року, з включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається/перераховується (обчислюється) пенсія сум щомісячної додаткової грошової винагороди та сум індексації грошового забезпечення, відповідно до довідки Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 16 січня 2020 року №46, із урахуванням виплаченої пенсії за ці періоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно із пунктом 3 розділу IV "Прикінцеві положення" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений, зокрема статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони справи:
Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.