19 травня 2020 року Справа № 280/438/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років як працівнику охорони здоров'я відповідно до п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ викладену у листі № 2033/02 від 03.10.2019;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугою років, як працівнику охорони здоров'я відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.08.2018, оптимізувавши періоди заробітної плати обрані позивачем.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 04.09.2019 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років як працівнику охорони здоров'я. Проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовлено у призначені позивачу пенсії у зв'язку із недостатністю стажу на посадах, які дають право виходу на пенсію за вислугою років. Позивач з цим не погоджується та стверджує, що її спеціальний стаж на посадах, що дає право на призначення пенсії за вислугою років, як працівнику охорони здоров'я складає 31 рік 2 місяці та 20 днів. Зокрема, зазначає, що відповідачем безпідставно не включено до спеціального стажу період навчання за спеціальністю фармацевт, робота на посаді фармацевта в аптеці, догляд за дитиною до 3 років, проходження військової служби на посаді прапорщика у Збройних Силах України та період на посаді завідуючої аптечним пунктом. Вважає, що оскільки її спеціальний стаж на посадах, які дають право виходу на пенсію за вислугою років складає 31 рік 2 місяці та 20 днів, право на призначення пенсії за вислугою років позивач отримала 31.07.2018, оскільки відповідно до чинного законодавства досягла віку необхідного для призначення пенсії за вислугою років (50 років) та була звільнена із посади, яка надає право на призначення пенсії за вислугою років як працівнику охорони здоров'я та більше не працювала. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач позов не визнав. У письмовому відзиві від 05.02.2020 року за вх. №5667 посилається на те, що відповідно до наданих документів позивачем для призначення пенсії за вислугою років було встановлено, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 33 роки 1 місяць 16 днів, а стаж роботи на посадах, що дає право на пенсію за вислугою років складає 16 років 7 місяців та 18 днів. Тому, враховуючи відсутність необхідного спеціального стажу, який надає право виходу на пенсію за вислугою років, а саме наявність спеціального стажу роботи від 25 до 30 років, ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Враховуючи викладене, просить суд відмовити у позові.
Ухвалою суду від 21.01.2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/438/20. Призначено судове засідання на 19.02.2020 року без виклику сторін.
Ухвалою суду від 20.03.2020 витребувано від відповідача додаткові документи.
18.05.2020 на виконання вимог суду ГУ ПФУ у Запорізькій області надано додаткові матеріали з пенсійної справи ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з п. 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
04.09.2019 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за вислугою років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Листом від 03.10.2019 вих. № 2033/02 ГУ ПФУ в Запорізькій області відмовило у призначенні пенсії за вислугою років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з посиланням на недостатність станом на 01.04.2015, 31.12.2015 та 11.10.2017 спеціального стажу.
Вважаючи відмову протиправною та з вимогою вчинити певні дії, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Процедура призначення та отримання пенсії встановлена Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За змістом статті 2 Закону №1788-ХІІ одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років.
Статтею 51 Закону №1788-XII визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення, які в період до 01 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першими та другими цього пункту.
1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацом другим-одинадцятим цього пункту та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 01 січня 1966 року по 30 червня 1966 року.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909 (далі - Порядок №909, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У розділі 2 «Охорона здоров'я» цього Переліку №909 визначено, що робота на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів дає право на пенсію за вислугу років. При цьому серед найменувань закладів і установ зазначено не тільки аптеки, а й аптечні кіоски, аптечні магазини, але не зауважено, що вони мають бути обов'язково акредитованими. Крім того, у примітці 2 до Переліку №909 установлено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Визначення поняття «заклад охорони здоров'я» міститься у статті 3 Закону №2108-XII, згідно з якою це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
За змістом статті 16 Закону №2801-XII до закладів охорони здоров'я відносяться, зокрема, аптечні заклади.
Відповідно до частини другої цієї статті заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Порядок і умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної та фармацевтичної практики визначаються актами законодавства України.
Відповідно до пункту 1 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997р. №765 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), державна акредитація закладу охорони здоров'я - це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров'я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності.
Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку акредитації підлягають незалежно від форми власності усі заклади охорони здоров'я.
Із долученої до матеріалів справи трудової книжки позивача встановлено, що ОСОБА_1 з 02.11.2009 по 09.06.2016 працювала на посаді завідуючої аптечним пунктом № 6 Аптеки № 1 НПЧП «Олекс».
Проте, відповідач вважає, що вказаний період не може бути зарахований до спеціального стажу, оскільки зазначена посада та найменування закладу, в якому працювала позивач не включено до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
З цього приводу суд зазначає, що справа з аналогічними правовідносинами була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду (справа №492/446/15-а), а саме щодо припинення виплати особі пенсії, призначеної в 2011 році, у зв'язку з неврахуванням до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоду роботи особи у фізичної особи-підприємця в аптеці, яка державної акредитації закладу охорони здоров'я із видачею відповідного сертифікату не проходила.
За наслідками розгляду вказаної справи, Велика Палата у постанові від 29.08.2018р. відступила від викладеного у постанові Верховного Суду України від 17.09.2013р. року у справі №21-241а13 правового висновку, про те, що до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується, зокрема, робота на посадах провізорів, фармацевтів у аптеках, які офіційно набули статусу закладу охорони здоров'я на підставі державної акредитації, та дійшла висновку, що з 13.06.2015р. (у зв'язку з внесенням змін до ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я» від 09.04.2015р. №326-VIII, що набрали чинності 14.05.2015р. та введені в дію 13.06.2015р.) законодавство України покращило становище для всіх осіб, які працюють в аптечних закладах на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах, незалежно від наявності державної акредитації такого закладу, і з цього дня стаж роботи на відповідних посадах зараховується до спеціального стажу, необхідного для призначення такої пенсії.
Велика Палата дійшла висновку, що ситуація у справі №492/446/15-а, є подібною до ситуації аптечних закладів, які з 13 червня 2015 року не проходили державну акредитацію і працівники яких, незважаючи на відсутність такої акредитації, отримали право на включення стажу роботи у цих закладах до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років. Віднесення стажу роботи до спеціального, який дає право на пенсію за вислугу років, лише за ознакою наявності державної акредитації аптечного закладу, яка з 13 червня 2015 року стала добровільною, має дискримінаційний характер, оскільки без об'єктивного та розумного обґрунтування передбачає поводження у різний спосіб з особами, які перебувають у відносно схожих ситуаціях, - працювали чи працюють в неакредитованих аптечних закладах.
Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не зарахування позивачці у справі №492/446/15-а до спеціального стажу періоду її роботи з 29 грудня 2001 року по 30 грудня 2006 року у належному ФОП аптечному кіоску, який державної акредитації не проходив, і зарахування іншим особам до такого спеціального стажу періоду їх роботи в аптечних закладах, які з 13 червня 2015 року не мають державної акредитації, буде виявом дискримінаційного ставлення держави до осіб, які перебувають у подібній ситуації. Об'єктивного та розумного обґрунтування різниці у ставленні до цих людей з огляду на вищевказані зміни до законодавства, що по суті покращили становище позивачки й інших осіб, які до 13 червня 2015 року працювали у неакредитованих аптечних закладах, немає. А наслідком такого різного поводження є порушення заборони дискримінації у зв'язку з реалізацією права на мирне володіння майном - призначеною пенсією за вислугу років.
Враховуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що період роботи позивача з 02.11.2009 по 09.06.2016 на посаді завідуючої аптечним пунктом НПЧП «Олекс», діяльність якої у вказаний період здійснювалась на підставі ліцензій, повинен зараховуватись до спеціального стажу позивача, який дає право на пенсію за вислугу років.
Відтак, вказаний стаж мав бути зарахований.
Суд зауважує, що весь стаж роботи в НПЧП «Олекс» як на посаді фармацевта так і на посаді завідувача аптечним пунктом має бути врахований до стажу, що надає особі право на призначення пенсії за вислугою років за п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Вищенаведене обґрунтування щодо необхідності зарахування ОСОБА_1 стажу на посаді - завідуючої аптечним пунктом № 5 Аптеки № 1 за період з 26.10.2017 по 30.07.2018.
Щодо зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років за п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суд зазначає наступне.
Згідно п. «д» ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Зокрема, ч.1 ст.38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» передбачено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Таким чином, законодавцем прямо визначено, що період навчання у професійно-технічному навчальному закладі може бути зараховано до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, лише за умови зарахування на роботу за набутою професією.
Статтею 3 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» встановлює, що професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.
В ст.17 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» передбачено, що заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Із змісту ст. 18 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» видно, що до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
Згідно долученої до матеріалів справи копії Диплому ЗТ-І № 281820 встановлено, що ОСОБА_2 (позивач змінила дівоче прізвище згідно Свідоцтва про шлюб від 14.09.1989) закінчила Томське фармацевтичне училище та рішенням державної кваліфікаційної комісії від 01.07.1985 їй присвоєна кваліфікація фармацевт.
Записом № 1 у трудовій книжці позивача зазначено, що ОСОБА_1 03.09.1985 прийнята на посаду фармацевта в аптеку.
Оскільки перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців, суд доходить висновку про необхідність врахування періоду навчання до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років за п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Також, з трудової книжки позивача встановлено, що ОСОБА_1 з 13.03.1995 по 30.05.2002 проходила службу у рядах Збройних Сил України. Вказане також підтверджується довідкою від 17.09.2019 вих.№ 4/606, військовим квитком НОМЕР_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст.8 Закону України «про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз даної норми свідчить про те, що за структурною побудовою положення абз.2 ч. 1 ст.8 Закону передбачають 2 блоки обставин, за яких перебування на військовій службі може бути зараховано до спеціального стажу.
Так, перше речення абз. 2 ч. 1 ст. 8 визначає, що «час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби».
Решта абз.2 ч. 1 ст. 8 Закону стосуються часу проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України".
Як зазначалося вище, позивач проходила військову службу з 13.03.1995 по 30.05.2002, але вона не стосувалась строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також часу проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України". Відтак, вказані положення позивача не стосуються.
Що стосується змісту першого речення абз.2 ч. 1 ст. 8 Закону, а саме «час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби», то слід відмітити що правозастосовча практика йде за тих шляхом, що військова служба особи має проходити за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Вказана правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 по справі №456/3099/16-а, яку суд враховую в порядку ч.5 ст 242 КАС України.
Так, наказом Міноборони України від 20.05.2004 № 162 та від 18.12.2013 № 871 «Про затвердження Переліку закладів охорони здоров'я Збройних Сил України» визначені заклади, служба в яких надає право на зарахування до спеціального стажу вказаного періоду та можливість призначення пенсії за п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зокрема, це лікарняні заклади: військово-медичний центр (усіх найменувань, у тому числі клінічний); військовий госпіталь, філія госпіталю (усіх найменувань); окремий медичний батальйон, медико-санітарний батальйон; військовий лазарет (усіх найменувань); окрема медична рота (медична рота); медичний взвод. Амбулаторно-поліклінічні заклади: поліклініка, поліклінічне відділення (усіх найменувань); центральна стоматологічна поліклініка; стоматологічна поліклініка; пересувний стоматологічний кабінет; пересувний рентгенівський кабінет; медична служба (військової частини, корабля, підводного човна, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею); медичний пункт (військової частини, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею, державного підприємства, організації та установи Міністерства оборони України), тощо.
З військового квитка позивача встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу на посаді начальника кладу паливно-мастильних матеріалів, техніка.
Тому, період проходження військової служби позивача з 13.03.1995 по 30.05.2002 не може бути зарахований до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років за п. е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Однак, обрахований стаж позивача складає 23 роки 6 місяців 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за п. е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Оскільки у задоволенні позову судом відмовлено, розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 19 травня 2020 року.
Суддя Л.Я. Максименко