пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
13 травня 2020 року Справа № 903/164/20
Господарський суд Волинської області в складі судді Дем'як В. М., за участю секретаря судового засідання Русинчук М.М., розглянувши справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Храпка Володимира Миколайовича, Львівська область, Городоцький район, с. Бучали
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Іванюка В'ячеслава Йосиповича, м. Луцьк
про стягнення 58 719,65,65 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
Встановив: Позивач- Фізична особа-підприємець Храпко Володимира Миколайовича звернувся з позовом до Фізичної особи-підприємця Іванюка В'ячеслава Йосиповича про стягнення 62 219,65 грн., з них 58 719, 65 грн. - основного боргу, 3 500,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №27/06/19 від 27.06.2019 про перевезення вантажів (надання послуг з міжнародних та внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом).
Ухвалою суду від 10.03.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 06.04.2020.
На офіційному сайті Господарського суду Волинської області учасники справи №903/164/20 повідомлені про те, що враховуючи обмежувальні карантинні заходи, введені Господарським судом Волинської області, справи призначені до розгляду на 06.04.2020 не відбудуться.
Ухвалою суду від 06.04.2020 розгляд справи відкладено на 27 квітня 2020 на 12:15 год.
Ухвалою суду від 27.04.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 травня 2020 р. на 11:00 год. Повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Волинської області за адресою: м. Луцьк, пр-т Волі 54а, в залі судових засідань № 103.
07.05.2020 представник позивача через відділ документального забезпечення та контролю подав клопотання за вх. №01-57/3017/20 від 07.05.2020, у якому просить розгляд справи здійснювати за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав відзив за вх. №01-57/3021/20 від 07.05.2020, у якому позов заперечує, мотивуючи тим, що спірне перевезення було виконане на умовах Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ). За умовами ч.1 ст. 30 КДПВ, якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження с очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не с очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній.
Зазначає, що вантажоодержувач, не зробив будь-якої заяви відповідачеві, як перевізнику, що б свідчила про пошкодження вантажу та не зробив жодних застережень в накладній CMR . Крім того, зауважує, що акт пошкодження товару від 08.07.2019 року та фотокопії фрагментів пошкодженого товару складені без участі перевізника та не в момент передачі продукції вантажоотримувачу як того вимагає ст. 8 Конвенції.
Уповноважений представник відповідача у судове засідання 13.05.2020 не прибув, через відділ документального забезпечення та контролю подав заяву за вх. №01-57/3117/20 від 13.05.2020 про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги заперечує в повному обсязі.
Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Проаналізувавши подані сторонами на обґрунтування позовних вимог та заперечень докази, господарський суд вважає за можливе в даному судовому засіданні розглянути справу по суті, за наявними у справі матеріалами. Дослідивши матеріали справи, суд встановив:
27.06.2019 між Фізичною особою-підприємцем Храпко Володимиром Миколайовичем (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Іванюком В'ячеславом Йосиповичем (перевізник) було укладено договір № 27/06/19 перевезення вантажів (надання послуг з міжнародних та внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом) (а.с. 7-8), відповідно до п. 1.1 якого замовник замовляє, а перевізник за плату надає послуги з перевезення вантажу, вказаного замовником.
При виконанні міжнародних перевезень за цим Договором використовуються норми Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ/CMR) 1956р зі змінами і доповненнями, внесеними Протоколом від 05.07.1978, Митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП/TIR) 1975р., Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ/ADR) 1957р., Конвенції про спільну транзитну процедуру 1987р., Європейської Угоди стосовно роботи екіпажів транспортних засобів, що здійснюють міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР/AETR) 1970р. та інших міжнародних конвенцій, угод та договорів. У питаннях, не врегульованих міжнародними актами, а також при виконанні внутрішніх перевезень, сторони керуються законодавством України (п. 2.1. договору).
Відповідно п.п. 2.2, 2.2.1. детальні умови кожного перевезення зазначаються замовником у окремих заявках на перевезення вантажу з обов'язковим посиланням на даний договір. Підтвердженою вважається заявка, підписана сторонами і скріплена їх печатками.
Приймання вантажу до перевезення здійснюється на підставі та у відповідності до товарно-супровідних документів наданих замовником або його представником (відправником вантажу). Факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується відміченими належним чином товаротранспортними накладними CMR - при виконанні міжнародних перевезень та ТТН - при виконанні внутрішніх перевезень по Україні, а також відповідним актом виконаних робіт (п.п. 2.3, 2.4 договору).
Відповідно до п.п. 3.1.1., 3.1.2, 3.1.3 договору перевізник зобов'язався забезпечити виконання всіх вказаних у підтвердженій заявці умов та здійснити перевезення відповідно до чинного законодавства з моменту отримання вантажу від вантажовідправника, до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу. 0рганізувати подачу транспортного засобу, відповідно погодженим габаритам з урахуванням спеціальних властивостей під завантаження в строки, узгоджені сторонами, документально та технічно готового до виконання перевезення. Перевірити відповідність пакування, маркірування та кріплення вантажу відправником відповідно до умов перевезення, що забезпечують збереження вантажу під час транспортування.
Договір вступає в силу з моменту його підписання його сторонами і діє до 31.12.2019 У випадку, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про намір припинити дію договору, то договір зберігає силу на 1 (один) рік на тих самих умовах (п. 8.1. договору).
27.06.2019 між сторонами було підписано договір-заявку №27/06/19 на транспортне обслуговування (а.с. 10), відповідно до якого замовник доручає, перевізник приймає на себе зобов'язання здійснювати міжнародні перевезення вантажів для замовника автомобільним транспортом на умовах:
Маршрут - с. Бучали (Україна) - м. Swidnica (Польща)
Дата завантаження - 27.06.2019
Вантаж - вироби дерев'яні, 3,5т 40м.3
Адреса завантаження - Львівська обл., Пустомитівський р-н., с. Бучали
Замитнення - м. Городок
Перехід - Краківець
Дата доставки - 01.-02.07.2019
Розмитнення - Swidnica
Адреса розвантаження - 58-100, Swidnica, ul. Stalova 10
Сума фрахта - 19300,00грн. (дев'ятнадцять тисяч триста грн.)
Порядок оплати - Безготівковий розрахунок до 01.07.2019
Інші умови - CMR
Номер автомобіля - Mercedes НОМЕР_1
Водій, номер телефону - Шандак Станіслав, НОМЕР_2
На виконання договору перевезення відповідачем надано автотранспортний засіб державний номер НОМЕР_1 для перевезення вантажу за маршрутом - с. Бучали (Україна) - м. Swidnica (Польща).
Відповідно до інвойсу №27.06-1 від 27.06.2019 (а.с. 11), партія товару - вироби дерев'яні: драбина стремянка у кількості 304 шт., сходинка 44 шт. було завантажено в поданий відповідачем автомобіль, що засвідчено штемпелями на CMR №0035993 (а.с. 10).
01.07.2019 відповідачем було виставлено позивачу рахунок №18 на оплату наданих перевізником транспортних послуг по маршруту с. Бучали (Україна) M.Swidnica (Польща) в розмірі 19 300,00 грн. (а.с. 11) який оплачений, позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 218 (а.с. 12).
08.07.2019 між ФОП Храпко В.М. та компанією KRAUSE-Werk GmbH & Co. KG було складено Акт пошкодження товару у якому зазначено пошкоджений товар, який перевозився згідно міжнародної товарно-транспортної накладної СMR №0035993 на загальну суму 2 215,00 Євро (а.с. 14).
Згодом позивачем було отримано від свого контрагента - компанії KRAUSE-Werk GmbH & Co. KG скаргу (претензію) про пошкоджену продукцію (а.с. 22-23). У зв'язку із відмовою від добровільного відшкодування збитків, завданих таким пошкодженням товару, позивач звернувся із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку заявленим вимогам, поданим на їх підтвердження доказам, суд виходив із такого.
Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (ч. 1 статті 314 ГК України).
Частиною 2 статті 308 ГК України передбачено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вказані норми ГК України співвідносяться з приписами ст. 909 ЦК України.
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч. ч. 1, 2 статті 924 ЦК України).
Оскільки відповідно до умов договору № 27/06/19 від 27.06.2019 перевезення вантажу здійснювалось автомобільним транспортом із місця перевезення до місця доставки, які знаходяться у різних країнах, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Женева, 19 травня 1956 року. Україна приєдналась до Конвенції відповідно до Закону від 1 серпня 2006 року №57-V.
Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
За своєю правовою природою укладений між Фізичною особою-підприємцем Храпко Володимиром Миколайовичем та Фізичною особою-підприємцем Іванюком В'ячеславом Йосиповичем договір № 27/06/19 перевезення вантажів (надання послуг з міжнародних та внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом) є господарським договором про надання транспортно-експедиційних послуг, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.
Згідно з умовами договору № 27/06/19 від 27.06.2019, відповідач зобов'язався надати послуги по перевезенню вантажу до місця призначення та організувати його видачу вантажоодержувачу. Факт виконання відповідачем перевезення та отримання товару вантажоодержувачем, підтверджується наявною в матеріалах справи CMR №0035993 із відмітками вантажоотримувача. Товар отримано 02.07.2020, без зауважень щодо якості та цілісності вантажу.
Умовами договору передбачено обов'язок замовника викласти у заявці всю інформацію, необхідну для виконання перевізником умов договору із гарантією повноти та достовірності такої інформації. Окрім того, за умовами договору на замовника покладено обов'язок забезпечити завантаження та митне оформлення вантажу протягом 48 годин з моменту прибуття рухомого складу в зазначене місце митного оформлення (п. 3.2.5. договору).
Як встановлено судом та вбачається із умов заявки, замовником не повідомлено перевізнику інформацію щодо умов перевезення вантажу, у тому числі вид кріплення, а також умови, які забезпечують безпечне перевезення вантажу.
Позивач, посилаючись на висновки акту пошкодження товару від 08.07.2019 та скарги (претензії) про пошкоджену продукцію, вважає беззаперечною вину перевізника у пошкодженні вантажу. Однак, подані ним на підтвердження таких обставин докази не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на таке.
В силу статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно п. п. 3.1.1., 3.1.2., 3.1.3, 5.6 договору перевезення, перевізник зобов'язався забезпечити виконання всіх вказаних у підтвердженій заявці умов та здійснити перевезення відповідно до чинного законодавства з моменту отримання вантажу від вантажовідправника, до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу. Організувати подачу транспортного засобу, відповідно погодженим габаритам з урахуванням спеціальних властивостей під завантаження в строки, узгоджені сторонами, документально та технічно готового до виконання перевезення. Перевірити відповідність пакування, маркірування та кріплення вантажу Відправником відповідно до умов перевезення, що забезпечують збереження вантажу під час транспортування.У випадку якщо при перевезенні будуть виявленні нестачі, ушкодження або втрати вантажів, Перевізник повинен відшкодувати замовнику завдані збитки в повному обсязі. Сума збитків визначається на основі фактурної вартості товару, що перевозиться та додаткових витрат, які виникли в наслідок пошкодження або втрати вантажу.
На виконання договору перевезення відповідачем надано автотранспортний засіб державний номер НОМЕР_1 . Судом встановлено, що товар завантажено на автомобіль відповідача, як перевізника, без зауважень щодо якості та цілісності вантажу, що підтверджено міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №0035993.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ввірений йому для перевезення товар доставив на місце призначення 02.07.2020, про що свідчить відповідна відмітка складу вантажоотримувача - компанією KRAUSE-Werk GmbH & Co. KG. Наявна в матеріалах справи СМR №0035993 також не містить жодних відміток вантажоотримувача про неналежну якість (псування) отриманого вантажу та/або претензії стосовно перевезення вантажу, у тому числі стосовно кріплення.
Статтею 30 Конвенції визначено, що якщо одержувач прийняв вантаж і не встановив стану вантажу у присутності транспортера або найпізніше у момент прийняття вантажу, коли йдеться про помітні втрати або ушкодження, або впродовж семи днів з дня прийому вантажу, не рахуючи неділі і інших неробочих днів, коли йдеться про непомітні зовні втрати або ушкодження, не зробив транспортеру обмовок, що вказують загальний характер втрат або ушкоджень, є, оскільки не доведене зворотне, основа для презумпцій, що вантаж був прийнятий одержувач в змозі, описаний в накладна. Коли йдеться про непомітні зовні втрати або ушкодження, вказані вище обмовки мають бути зроблені у письмовій формі.
Коли стан вантажу був встановлений у присутності як одержувача, так і транспортера, доказ, необхідний для заперечення результату цієї констатації, може бути представлений лише у тому випадку, якщо йдеться про непомітні зовні втрати або ушкодження і якщо одержувач перепровадив письмові обмовки транспортеру впродовж семи днів, виключаючи недільні та святкові дня, з дня цієї констатації.
З системного аналізу вказаних вище норм Конвенції та викладених у позовній заяві доводів про характер псування частини товару слідує, що такі пошкодження товару, на які вказує позивач, є очевидними, оскільки їх виявити можливо навіть візуально, як наслідок зауваження позивача повинні були заявлені щонайпізніше в момент прийняття вантажу.
В порушення вищевказаних законодавчих приписів позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами обставин перевірки та виявлення у присутності перевізника під час прийняття вантажу будь-яких недоліків частини товару і його псування із заявленням перевізнику про такі обставини в момент прийняття вантажу, як і доказово не підтверджено надіслання перевізнику (експедитору) письмової заяви про псування частини товару не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, відповідно до ст. 30 Конвенції.
Акт про пошкодження товару від 08.07.2019 та скарга (претензія) про пошкоджену продукцію компанії KRAUSE-Werk GmbH & Co. KG, не є належними та допустимими доказами на підтвердження обставин псування частини товару і порушення захисту та кріплення товару під час перевезення вантажу в автомобілі наданому відповідачем, оскільки вказані документи складені між позивачем та компаніією KRAUSE-Werk GmbH & Co. KG двоособово, без залучення перевізника, про вартість зіпсованого товару вказано без посилання на будь-які підтверджуючі документи.
Фотознімки зіпсованого товару не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки на останніх відсутня прив'язка як до часу так і до місця де вони були зроблені, подані суду без доказів ким вони здійснювались. Крім того, вказані фотографії жодним чином не підтверджують той факт, що зображений на них товар є тим самим товаром, перевезення якого було здійснено відповідачем.
Крім того, позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами про суму завданих збитків у зв'язку із пошкодженням товару.
За таких обставин, оскільки позивачем доказово не підтверджено обставин порушення відповідачем договірного обов'язку стосовно збереження вантажу та дотримання умов кріплення та захисту, а також обставин отримання зіпсованого товару, позивачем нормативно та доказово не обґрунтовано наявності вини відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У відповідності до статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються судом на позивача у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 129, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. У позові відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повний текст рішення складено
19.05.2020
Суддя В. М. Дем'як