14 липня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Курської А.Г.
Суддів: Горбань В.В., Сінельщикової О.В.
При секретарі: Ганієвій Е.Н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду М.Сімферополя АР Крим від 18.03.2008 року,
25.09.2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.08.2007 року в результаті дорожньо-транспортної події, що сталася на перехресті вулиць Карла Маркса та Толстого в місті Сімферополі, належному їй автомобілю Mazda, реєстраційний номер НОМЕР_1, було заподіяно технічні пошкодження. Зіткнення її автомобілю, яким керував водій ОСОБА_4, з автомобілем відповідача відбулося унаслідок порушенням останнім правил дорожнього руху про додержання дистанції, що підтверджується матеріалом про адміністративне правопорушення. Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження вартість поновлюваного ремонту автомобіля складає 7547 грн. 78 коп. Крім того, у зв'язку з пошкодженням належного їй майна вона перенесла моральні страждання, які були пов'язані з погіршенням здоров'я, порушенням звичайного укладу її життя, а також додатковими зусиллями для організації життєвих зв'язків. Позивачка просила стягнути з відповідача на її користь матеріальний збиток в сумі 7547 грн. 78 коп. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн., покласти на відповідача відшкодування судових витрат та витрат на правову допомогу.
Рішенням суду позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6572 грн. 12 коп., і000 грн. у відшкодування моральної шкоди, судовий збір в сумі 82 грн. 72 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 грн., а всього 7684 грн. 84 коп. В решті позовні вимоги залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Доводи апелянта полягають в тому, що суд неповно з'ясував обставини справи, не прийняв до уваги, що його вина у вчиненні дорожньо-транспортної події не встановлена, провадження у адміністративній справі відносно нього закрито постановою Сімферопольського районного суду АР Крим від 28.11.2007 року у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Крім того, вказана постанова 24. Г2.2007 року була ним оскаржена в Апеляційний суд АР Крим, але до цього часу не розглянута.
Справа №22-ц-4333/2008 Головуючий у суді першої інстанції: Гуревич Ю.Г.
Доповідач: Курська А.Г.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_4. розглянувши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, визнаг їх обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а рішення суду таким, що підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, оскільки судом допущено застосування матеріального закону, який не підлягав застосуванню в спірних правовідносинах, що призвело до неправильного розгляду справи.
При задоволенні позову частково про стягнення матеріальної шкоди і частково про стягнення моральної шкоди суд виходив з вимог ст.1187 ЦК України про відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки перед потерпілою особою, а крім того, вважав, що за вини відповідача позивачка зазнала моральних страждань, у зв'язку з чим поклав на нього відповідальність на підставі ст.ст.23, 1167 ЦК України.
З такими висновками суду колегія не погоджується, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і нормам матеріального права, ст.1188 ЦК України.
Як убачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 передала свою автомашину Mazda за довіреністю ОСОБА_4, на якій останній, будучи за кермом, і став учасником дорожньо-транспортної події.
На час зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки і виникнення спірних правовідносин діяв ЦК України в редакції 2003 року, й суд першої інстанції мав застосувати ст.1188 ЦК України, згідно з якою шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких була заподіяна шкода, розмір відшкодування визначається у відповідній частині в залежності від обставин, що мають суттєве значення.
Такі ж положення містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", який роз'яснив, що критерієм покладення відповідальності за шкоду, заподіяну джерелам підвищеної небезцеки при їх зіткненні, є наявність вини кожного з їх володільців.
Отже в даному випадку суду належало виходити не з того, що перед ОСОБА_1 відповідає ОСОБА_2 без вини, як володілець джерела підвищеної небезпеки, а з того, чи є вина кожного з водіїв під час руху.
Згідно з вимогами ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд, виходячи з принципу диспозитивності та змагальності повинен був оцінити надані докази кожен окремо і всі у сукупності відповідно до вимог ст.212 ЦПК України і ухвалити рішення, яке б відповідало нормам діючого законодавства щодо засад справедливості і добросовісності.
Відповідно до висновків судової технічної експертизи доведено обгрунтування поведінки на дорозі у час зіткнення автомашин як водія Mazda ОСОБА_4, так і водія ВАЗ - ОСОБА_2
Проаналізувавши наявні у справі докази, судова колегія дійшла висновку, що в умовах даної дорожньої пригоди водій автомобілю ВАЗ-2115 ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти зіткнення з переднім автомобілем Mazda з моменту виникнення безпеки для руху, оскільки саме водій ОСОБА_4. своїми маневрами створив таку дорожньо-транспортну ситуацію, в якій ОСОБА_2 не мав технічної можливості зупинити автомашину, через що і сталося зіткнення з автомобілем Mazda.
З матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за фактом дорожньо-транспортної події, що сталася 24.09.2007 року, яка була оглянута судовою колегією, вбачається, що постановою Сімферопольського районного суду АР Крим від 11.07.2008 року провадження по справі було закрито у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки відсутня його вина у вчиненні дорожньо-трапспортної події.
Згідно з ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судова колегія вважає, що за таких обставин, коли відсутня вина в діях ОСОБА_2, покладення на нього обов'язку по відшкодуванню спричиненої шкоди автомобілю позивачки суперечить вимогам закону. З позовом про відшкодування шкоди позивачка мала б звернутися до ОСОБА_4. від дій якого і настали для неї, як власника, негативні наслідки цієї ДТП, але свої вимоги у даній справі вона спрямувала лише до одного з водіїв - ОСОБА_2
За таких підстав, судова колегія вважає, що в задоволенні позову як матеріального характеру, так і морального необхідно відмовити за недоведеністю вини ОСОБА_2 перед ОСОБА_1
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на сьогодні автомобіль позивачки відремонтований ОСОБА_4 за його рахунок.
З урахуванням наведеного та приймаючи до уваги, що судом до спірних правовідносин неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду та на підставі наявних у справі доказів, яких достатньо для вирішення спору, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, рішення Центрального районного суду М.Сімферополя АР Крим від 18.03.2008 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.