21 липня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Курської А.Г.
Суддів: Горбань В.В., Шаповалової О.А.
При секретарі: Ганієвій Е.Н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівадійської селищної ради, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю „ Інститут екології, землеустрою і проектування", Ялтинський горно-лісовій природний заповідник, про визнання частково недійсним акту органу місцевого- самоврядування, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ялтинського міського суду АР Крим від 04.04.2008 року,
13.12.2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Лівадійської селищної ради про визнання частково недійсним акту органу місцевого самоврядування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Лівадійської селищної ради від 18.08.2006 року №45 їй надано дозвіл на складення проекту землеустрою по відводу у власність земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва жилого будинку та господарчих споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 Пунктом 2.4 даного рішення вона зобов'язана одержати згоду на складення проекту Ялтинського горно-лісового природного заповідника (далі ЯГЛПЗ), але вважає покладення на неї цього обов'язку не засновано на законі, оскільки заповідник не відноситься до переліку органів, з якими відповідно до п.8 ст.118 Земельного кодексу України підлягає узгодженню проект відводу земельної ділянки. Позивачка просила визнати недійсним рішення Лівадійської селищної ради №45 від 18.08.2006 року в частині п.2.4 про необхідність узгодження проекту відводу з Ялтинським горно-лісовим природним заповідником.
Постановою суду у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість і невідповідність обставинам справи. Апелянт вважає, що судом залишено поза увагою ті обставини, що на даний час межі Ялтинського горно-лісового природного заповідника не визначені в натурі, оскільки правовстановлюючих документів на землю він не має, тому вимога місцевої ради щодо узгодження із заповідником проекту є необгрунтованою.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги визнає їх обґрунтованими, а постанову суду необгрунтованою, незаконною і такою, що підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови, виходячи з наступного.
Справа №22-а-4867/2008 . Головуючий у суді першої інстанції: Шумов В.В.
Доповідач: Курська А.Г.
Згідно з п. 2ч.1 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Згідно з вимогами ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним та обгрунтованим, отже судове рішення має відповідати вимогам цього Кодексу та іншому чинному законодавству України і лише тоді таке рішення буде законним і обгрунтованим.
Суд першої інстанції при відмові в задоволенні позову виходив з того, що позовні вимоги є необгрунтованими.
Між тим, з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки суд першої інстанції не зробив висновків про обгрунтованість дій ради при зобов'язанні позивачки одержати згоду Ялтинського горно-лісового природного заповідника. При цьому в рішенні ради не вказано, з яких підстав ця згода необхідна і у якості кого в даному випадку виступає Ялтинський ГЛПЗ.
В рішенні суду не наведено аналізу доказів, на які посилались сторони на засадах змагальності.
Між тим, позивачка наполягала на тому, що спірна земельна ділянка не належить до території Ялтинського ГЛПЗ і між цією ділянкою та межами заповіднику є відстань, тому з яких саме підстав заповідник має давати згоду на відведення ОСОБА_1 земельної ділянки рішення ради є невмотивованим ні за нормами Земельного кодексу України, ні за нормами Лісового кодексу.
З матеріалів справи убачається, що позивачка просить надати їй земельну ділянку з земель місцевої ради площею 0,10 га для забудови жилого будинку та господарських споруд і обслуговування жилого будинку.
Місцева рада дала згоду на відведення земельної ділянки із земель Лівадійської селищної ради, виходячи з того, що це можливо за додержанням всіх необхідних процедур. При цьому Ялтинський ГЛПЗ не є суміжним землекористувачем ( ст. 118 ЗК України), не є власником спірної земельної ділянки, яка не знаходиться в межах заповіднику, у зв'язку з цим незрозуміло, з яких саме підстав законних чи формальних необхідна така згода.
З довідок Екоземпроекту (Інститут екології землеустрою і проектування), який є розробником технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками ЯГЛПЗ на території Лівадійської селищної ради, і як розробники генплану забудови земельної ділянки ОСОБА_1, з землями ЯГЛПЗ, убачається, що ця робота ще не завершена і знаходиться в стадії розробки і що спірна ділянка не віднесена до території ЯГЛПЗ. Межеві знаки знаходяться не на близькій відстані від забудови.
Це ж убачається з письмових документів, які містяться в справі: фотокарток, схем і т.і.
Доводи про те, що в подальшому можливе корегування проектних меж земель ЯГЛПЗ ґрунтується на усних припущеннях, а не на обґрунтованих доказах.
Статус ЯГЛЗП ніким не оскаржується, але межі його території до цього часу не встановлені, про що не заперечував представник Лівадійської селищної ради та представник ТОВ „Інституту екології землеустрою і проектування".
Чинне законодавство передбачає порядок узгодження меж земельної ділянки перед вирішенням питання про її виділення. Погодження меж земельної ділянки з фізичною або юридичною особою, яка буде землекористувачем лише у майбутньому, а не на час виділення земельної ділянки, нормами діючого законодавства не передбачено.
Відповідно до ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владним повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суди за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту прав та інтересів можуть бути, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної ради, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхній посадових и службових осіб.
Згідно з ч.10 ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, шо акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
З огляду на вищенаведене і приймаючи до уваги конкретні обставини справи судова колегія вважає, що рішення №45 від 18.08.2006 р. 4-ї сесії 5-го скликання Лівадійської селищної ради в частині п. 2.4 про необхідність узгодження з Ялтинським горно-лісним природним заповідником є незаконним.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову Ялтинського міського суду АР Крим від 04.04.2008 року скасувати та ухвалити нову постанову.
Позов ОСОБА_1 до Лівадійської селищної ради, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю „ Інститут екології, землеустрою і проектування", Ялтинський горно-лісовій природний заповідник, про визнання частково недійсним акту органу місцевого самоврядування задовольнити.
Визнати частково недійсним акт органу місцевого самоврядування - рішення №45 від 18.08.2006 р. 4-й сесії 5-го скликання Лівадійської селищної ради в частині п.2.4 про необхідність узгодження з Ялтинським горно-лісним природним заповідником.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.