21 липня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Курської А.Г.
Суддів: Горбань В.В., Шаповалової О.А.
При секретарі: Ганієвій Е.Н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Кримського природного заповідника до ОСОБА_1 про виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 06.05.2006 року,
13.07.2005 року Кримський природний заповідник звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачу як працівнику Кримського природного заповідника для тимчасового проживання було надане житло - квартиру за адресою: м.Ялта, селище Советське, кордон „Прокладний". Наказом №22 від . 09.03.2005 року ОСОБА_1 звільнений з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України і на даний час не знаходиться з підприємством у трудових відносинах. Надана відповідачу квартира є службовим жилим приміщенням, але відповідач відмовляється звільнити житло в добровільному порядку, що унеможливлює його використання за цільовим призначенням. Позивач просив виселити відповідача з вищезазначеної квартири без надання іншого жилого приміщення.
Заочним рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 06.05.2006 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_1 із службового приміщення, що належить Кримському природному заповіднику, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.
Ухвалою того ж суду від 16.10.2007 року заява ОСОБА_1 про перегляд вищезазначеного заочного рішення суду залишена без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та провадження у справі закрити, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт вважає, що суд при вирішенні спору не прийняв до уваги, що він є пенсіонером по старості і відповідно до вимог ст.125 Житлового кодексу України може бути виселений із службового приміщення тільки з наданням іншого жилого приміщення. Крім того, суд допустив порушення процесуального закону, яке полягає в неналежному повідомленні його про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні та захищати свої законні інтереси.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню, а рішення суду -
Справа №22-ц-1899/2008 Головуючий у суді першої інстанції: Романенко В.В.
Доповідач: Курська А.Г.
скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, суд розглянув справу по суті спору за відсутності ОСОБА_1, пославшись на те, що він належним чином був повідомлений про розгляд справи 06.05.2006 року.
Між тим, з такими висновками погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам процесуального закону.
Згідно з п.1 ч.1 ст.169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст.157 цього Кодексу, у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.
Відповідно до ч.5, ч.б ст.74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді. Особи, які беруть участь у справі, можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 викликався до суду на 06.05.2006 року телеграмою, направленою йому за адресою: м.Ялта, а/я 41, 98650 ( а.с.65), проте даних про вручення судової повістки у такий спосіб відповідачу у справі немає.
Отже судом першої інстанції не додержано вимог ст.74 ЦПК України про належне повідомлення відповідача в остане судове засідання.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (ратифікована Законом від 17.07.1997 року №475/97-ВР), гарантує кожному при визначенні цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття справедливості включає принцип „рівних можливостей" або змагальності, згідно з яким кожна із двох сторін у судовому процесі має право отримувати інформацію про факти та аргументи, якими володіє інша сторона, а також користуватись однаковими можливостями надання відповіді іншій стороні. Звідси випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного становища сторін, що беруть участь у справі.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що судове рішення не можна визнати законним та обґрунтованим, оскільки під час розгляду справи судом не дотримано принципу змагальності сторін, що призвело до порушення права відповідача ОСОБА_1 на справедливий судовий захист.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 ЦПК України, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 313-315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 06.05.2006 року скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.