2008 року липня місяця 14 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді: Куриленка О.С.,
суддів: Яковенко Л.Г., Шаповалової О.А.,
з участю секретаря: Іванова O.K.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ВАТ „Кримський содовий завод" до ОСОБА_1 про стягнення шкоди.
за апеляційною скаргою голови правління ВАТ „Кримський содовий завод" на рішення Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2005 року,
У січні 2005 року ВАТ „Кримський содовий завод" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди. В позові зазначали, що в період з 08.06.2000 року по 22.12.2004 рік ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ВАТ „Кримський содовий завод" на посаді водія. 24.04.2004 року з ним був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, проте передбачені посадовою інструкцією та договором свої обов'язки виконував недобросовісно, внаслідок чого, у грудні 2004 року при перевезенні на закріпленому за ним автомобілі МАЗ-53371, державний номер НОМЕР_1, втратив отриманні ним по довіреності №169179 та накладній №ЗП-0001213 від 06.12.2004 року в ВАТ „Юніон" м. Запоріжжя матеріальні цінності, вартість яких, з урахуванням вимог постанови КМУ №116 від 22.01.1996 року, становить 53300 грн. Просили суд задовольнити їх позов у повному обсязі
Рішенням Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2005 року частково задоволено позов. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ„Кримський содовий завод" 13130,00 грн. в тому числі 130,00 грн. Витрати по оплаті державного мита. В іншій частині позову відмовлено.
На вказане рішення голови правління ВАТ „Кримський содовий завод" приніс апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Рішення суду вважає незаконним та необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення суду ухвалене при неповно з'ясованих обставинах, що мають суттєве значення для об'єктивного розгляду справи, також суд не взяв до уваги свідчення свідків.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Ухвалюючи рішення, суд виходив з фактичних обставин справи, вимог закону.
Судом частково задоволенні позовні вимоги ВАТ „Кримський содовий завод". Свій висновок суд обгрунтував наступним. Згідно пунктів 1,2 статті 134 КЗпП України, робітники несуть матеріальну відповідальність в повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і
Справа № 22- ц-2926/2008 р. Головуючий в першій інстанції Караваева К.Н.
Доповідач Яковенко Л.Г.
підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135і цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей: майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.
Судом встановлено, що з відповідачем було складено договір про повну матеріальну відповідальність.
Відповідно до статті 1 Договору ОСОБА_1 прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за збереження матеріальних цінностей підприємства у зв'язку з чим зобов'язався бережно ставитися до переданих йому для збереження та інших цілей цінностей підприємства, приймати заходи щодо запобігання шкоди і вчасно повідомляти керівництво підприємства про всі обставини, які погрожують збереженню отриманим ним матеріальним цінностям.
Встановлено 17.12.2004 року ОСОБА_1, їдучи із відрядження з цінним вантажем (металеві труби), змінив маршрут руху, у зв'язку з ремонтом автомобіля на деякий час залишив вантаж без нагляду, внаслідок чого частина труб на суму 22208,33 грн. (балансова вартість) була викрадена невстановленими особами.
Оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що втрата труб трапилась у результаті халатного ставлення ОСОБА_1 до виконання своїх службових обов'язків, а також через те, що позивачем йому не були надані належні умови для забезпечення збереження вантажу, який він перевозив. Так, встановлено, що у відрядження ОСОБА_1 був направлений без супроводжуючої особи - експедитора, який би міг прийняти на себе функцію охоронника.
Судом не прийняті до уваги доводи позивача про те, що у відсутності експедитора його обов'язки покладаються на водія. При цьому суд посилався на відсутність про це наказу, з обов'язками експедитора ОСОБА_1 не був ознайомлений, доплата за здійснення функцій експедитора йому не проводилась. Виходячи з наведеного судом зроблено правильний висновок про те, що ступень вини відповідача складає 70%.
Згідно статей 135-3, 137 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. Суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений. Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.
Суд при визначенні розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню, крім прямої дійсної шкоди врахував також ступень вини робітника і ті конкретні обставини, в яких була завдана шкода.
Судом також враховане матеріальне становище відповідача, оскільки сім'я ОСОБА_1 є малозабезпеченою і на його утриманні знаходиться двоє дітей.
Рішення суду відповідає вимогам статті 13,134,135-1,137,138 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 15. 30, 62, 202-203 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції 1963 року), підстав для його скасування не вбачається.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303. 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу голови правління ВАТ „Кримський содовий завод" відхилити.
Рішення Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2005 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.