21 липня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Курської А.Г.
Суддів: Горбань В.В., Шаповалової О.А.
При секретарі: Ганієвій Е.Н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, санаторію „Сімеїз", треті особи -Комунальне підприємство „Ялтинське бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання частково недійсним акту і доповнення до акту конкретного користування, визнання частково недійсним технічного паспорту на квартиру, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 08.11.2007 року,
16.11.2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, санаторію „Сімеїз", зазначивши третьою особою комунальне підприємство „Ялтинське бюро технічної інвентаризації"", про визнання частково недійсним акту конкретного користування та технічного паспорту на квартиру.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ним на праві власності належить приватизована квартира АДРЕСА_1 м.Ялта. Третім співвласником квартирі у рівних частках є ОСОБА_7. До вказаної квартири відноситься сарай літер Ж, яким вони користувались протягом декілька років. Влітку 2006 року зазначений сарай був захоплений іншими сусідами, які пояснили, що отримали згоду на користування сараєм у ОСОБА_3 - власника квартири №1, в технічному паспорті якої зазначено, що 1А сараю літер Ж належить цій квартирі. Звернувшись з цього приводу до БТІ вона дізналась про наявність акту конкретного користування від 30.03.1994 року, складеному у присутності головного лікаря санаторію „Гірська здравниця", якому належав будинок, відповідно до якого сарай літер Ж вказаний у користуванні їхньої квартири №3 та квартири №1 по Уі частки до кожної. Позивачі посилались на те, що даний акт не відповідає дійсності, оскільки відповідач ніколи не користувався сараєм літер Ж, з актом їх не знайомили, і вони його не підписували. Просили визнати вказаний акт конкретного користування недійсним, оскільки він порушує їх права як власників сараю, а також зобов'язати бюро технічної інвентаризації внести зміни до даного акту, вказавши, що сарай літер Ж відноситься до квартири №3, та визнати недійсним запис в технічному паспорті відповідача про належність 1/2 частки сараю літер Ж до квартири №1.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 13.03.2007 року позов було задоволено.
Справа №22-ц-4167/2008 Головуючий у суді першої інстанції: Земляна Г.В.
Доповідач: Курська А.Г.
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 19.06.2007 року вказане рішення скасовано і справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи позивачі подали уточнений позов, зазначивши третім відповідачем ОСОБА_4, просили також визнати недійсними доповнення до акту конкретного користування в частині користування сараєм літер Ж власником квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_9; визнати частково недійсним технічний паспорт на АДРЕСА_2 в частині сараю літер Ж; зобов'язати БТІ внести зміни в технічний паспорт до АДРЕСА_1, закріпивши спірний сарай за належною ним квартирою. Дані вимоги мотивували тим, що під час розгляду справи у суді ОСОБА_3 передав Уг частку спірного сараю у користування ОСОБА_4, про що були складені доповнення до акту конкретного користування.
Рішенням суду позов задоволено. Визнано недійсним акт конкретного користування від 30.03.2004 року АДРЕСА_1 в частині користування Уг часткою сараю літер Ж за квартирою №1, яка належить на праві власності ОСОБА_3 Визнано недійсним додатковий акт конкретного користування, згідно з яким Уг частка сараю літер Ж відноситься до АДРЕСА_2. Визнано недійсним технічний паспорт на АДРЕСА_2 в частині включення до нього Уг частки сараю літер Ж. Комунальне підприємство „Ялтинське бюро технічної інвентаризації" зобов'язано внести зміни в технічний паспорт АДРЕСА_1 шляхом внесення до нього відомостей про належність до вказаної квартири сараю літер Ж в цілому.
В апеляційній скарзі ОСОБА_10 просить рішення суду скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Апелянт вважає, що суд неповно з'ясував обставини справи, зокрема, суд не прийняв до уваги, що 1/3 частка квартири №3 та 1/3 частка сараю літер Ж в АДРЕСА_1 належали колишньому чоловіку позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_11, який помер, але за життя він розпорядився належним йому майном, передавши 1/3 частку сараю літер Ж їй. Таким чином, з вимогами щодо сараю до неї може звернутися лише особа, яка стала власником 1/3 частки квартири, належних ОСОБА_11
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1 та апелянта ОСОБА_4, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, визнає їх обґрунтованими, а рішення суду таким, що підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального закону, що призвело до неправильного розгляду спору по суті.
При задоволенні позову суд першої інстанції визнав недійсним акт конкретного користування від 30.03.2004 року. Між тим, такого документу в матеріалах справи немає, а є акт конкретного користування від 30.03.1994 року.
Відповідно до ст.13 ЦК України встановлений обов'язок осіб при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
В засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 наполягала на тому, що ухвалою Ялтинського міського суду АР Крим від 11.06.2003 року було поділено майно, яке належало на праві загальної сумісної власності ОСОБА_1 і ОСОБА_11, а саме АДРЕСА_1 та інші приміщення до неї, тобто і спірний сарай літер Ж, яка дорівнює судового рішення в частині виконання.
Але суд при розгляді цієї справи не взяв до уваги положення ч.3 ст.61 чинного ЦПК України про те, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, які застосовуються і в тому разі, коли такі рішення були ухваленні до 01.09.2005 року.
З пояснень позивачки ОСОБА_1 в засіданні суду апеляційної інстанції убачається, що на час розгляду цієї справи в суді, ОСОБА_11, співвласник квартири, в якій вона з дочкою проживає, помер. Ні вона, ні дочка не є спадкоємцями до його майна. їй відомо, що ОСОБА_11 залишив заповіт на ім'я сторонньої особи, яка проживає в Ялті, і до неї з приводу квартири поки ще ніхто не звертався.
За таких підстав, коли ОСОБА_11 продав за гроші ОСОБА_4 відповідно до розписки від 27.05.2006 року ( а.с.110) сарай, то суд зобов'язаний був обговорити питання про залучення його спадкоємців як правонаступників по цій справі в якості сторони для з'ясування суттєвих для спору обставин, зважаючи на те, що він поряд з позивачками був співвласником спірної квартири №3 і сараю до неї, і результати розгляду справи можуть вплинути на права та обов'язки його спадкоємців.
Відповідно до ст.11, 32,33 ЦПК України суд, що розглядає справу, може притягти особу в якості співвідповідача для участі у справі (що не порушує принцип диспозитивності), коли характер спірних правовідносин не дозволяє вирішити питання про права та обов'язки одного із учасників процесу без притягнення інших суб'єктів матеріальних правовідносин, тобто коли неможливо без них правильно вирішити справу, якщо позивачі не зазначили їх в позовній заяві або не бажають притягувати їх до участі у справі.
Це свідчить про те, що обов'язкова співучасть на стороні відповідача у таких справах має місце незалежно від позиції та згоди позивача (позивачів).
Крім того, зазначене твердження підтверджується положеннями п.4 ч.1 ст.3П ЦПК України ( п.4 ст.338 ЦПК України), згідно з яким рішення суду підлягає обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Під час нового розгляду справи судом першої інстанції необхідно уточнити позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо предмету спору, врахувати наведене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки, наявних в ній доказів, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і залежно від встановленого правильно застосувати процесуально-правові норми та норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а також ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 311, 313-315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково, рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 08.11.2007 року скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.