30 липня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді Берзіньш B.C.,
суддів: Шестакової Н.В., Шаповалової О.А. при секретарі Кравчук З.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Ялтинської міської ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради, ордеру на житлове приміщення, виселення, визнання права на житлову площу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 02 червня 2006 року.
У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, виконавчого комітету Ялтинської міської ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради, ордеру на житлове приміщення, виселення, визнання права на житлову площу, мотивуючи свої вимоги тим. що вона є наймачем кімнати № 17 загальною площею 16.8кв.м. у комунальній квартирі АДРЕСА_1. У квартирі разом з нею проживають син ОСОБА_3 та мати ОСОБА_4. З 24 квітня 1986 року сім'я позивачки перебуває на квартирному обліку за причин поліпшення житлових умов, а з 29 січня 2001 року знаходяться у черзі потребуючих першочергового надання жилого приміщення. В квітні 2005 року звільнилася суміжна кімната № 16, загальною площею 12.6кв.м., у зв'язку із чим позивачка звернулася з відповідною заявою до виконкому Ялтинської міської ради про виділення зазначеної кімнати для проживання її сім'ї, але їй було відмовлено і надано спірну кімнату для проживання відповідачці. Вважає, що порушені її права, передбачені положеннями ст. 54 ЖК України.
Рішенням суду у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про його скасування з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, судом не повно з'ясовані обставини справи, зроблені помилкові висновки щодо статусу спірного приміщення, оскільки воно є кімнатою у комунальній квартирі, а не квартирою.
Заслухавши суддю-доповідача. дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги позивачки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених нею позовних вимог, виходячи з того, що позивачка не довела, що рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 882 від 20 червня 2005 року щодо виділення сім'ї ОСОБА_2 у користування квартири № 16 по АДРЕСА_1 є неправомірним та порушує її житлові права.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки вважає їх правильними та заснованими на законі.
На підставі ч. 1 ст. 43 ЖК України громадянам, що знаходяться на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються у порядку черговості.
Справа №22ц-4261/08 Головуючий суду першої інстанції Бондаренко Г.М.
Доповідач Шестакова Н.В.
Порядок надання жилих приміщень в будинках житлового фонду місцевих рад народних депутатів передбачений ст. 51 ЖК України.
Як вбачається з матеріалів справи, як позивач, так і відповідач знаходилися на квартирному обліку для поліпшення житлових умов, позивачка з 24 квітня 1986 року, відповідачка - з 26 липня 1985 року (а.с.35). Відповідачка до того ж за даними виконавчого . комітету Ялтинської міської ради є одинокою матір'ю, інвалідом другої групи загального захворювання, має неповнолітню дитину - сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стосовно доводів апелянта, що судом не прийнято до уваги положення ст. 54 ЖК України щодо надання на прохання наймача, що проживає в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, і потребує поліпшення житлових умов (стаття 34), ізольованого жилого приміщення, що звільнилося в квартирі, колегія суддів вважає, що ця норма не підлягає застосуванню, оскільки згідно довідки комунального підприємтва ремонтно-експлуатаціцної организації № 3 від 29 вересня 2006 року квартири № 16, 17 АДРЕСА_1 є комунальними (а.сі 1), тобто не є кімнатами однієї квартири. Зазначення в ордері на ім»я ОСОБА_1 про виділення їй кімнати у комунальній квартирі (а.с.8) не може бути безперечним доказом відповідного статусу квартири, оскільки ордер не є належним документом про встановлення статусу квартири.
Оскільки ОСОБА_1 відповідно до вимог ч.3 ст. 10 ЦПК України не надала допустимих і достатніх доказів на підтвердження того, що спірне приміщення № 17 є кімнатою у квартирі, а не окремою квартирою, а суд не може сам визначати статус житлових приміщень, висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог обгрунтовані, . засновані на законі і колегія суддів погоджується з ними.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, по суті не спростовують висновків суду першої інстанції і не можуть бути прийняті до уваги, тому що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та вимогам закону.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 307.308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 02 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.