Вирок від 02.02.2010 по справі 1-199/10

Справа 2-1336

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

7 квітня 2010 року

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.,

при секретарі Матіяш О.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_2 ОСОБА_3» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

встановив:

В жовтні 2009 року відкрите акціонерне товариство «ОСОБА_2 ОСОБА_3» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення із них 1811.50 доларів США. В обгрунтування своїх позовних вимог, вказує, що 20 липня 2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/2088/82/523 згідно якого відповідачу було надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 3000 доларів США строком по 19 липня 2010 року із сплатою кредиту щомісячно в розмірі 1/36 суми отриманого кредиту та сплатою 18 % річних за користування кредитними коштами. В забезпечення виконання зобов'язань по отриманій позиці між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 011/2088/82/524 від 20 липня 2007 року. Сплату по позиці відповідачі не проводять. Враховуючи, що відповідачами порушено умови зобов'язання ЗАТ «ОСОБА_6 ОСОБА_3» просить достроково стягнути з відповідачів в солідарному порядку 1811.50 доларів США та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надійшло.

За таких обставин суд заочно вирішив справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Заслухавши учасника процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково в силу наступних підстав.

Судом установлено, що 20 липня 2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/2088/82/523 згідно якого відповідачу було надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 3000 доларів США строком по 19 липня 2010 року із сплатою кредиту щомісячно в розмірі 1/36 суми отриманого кредиту та сплатою 18 % річних за користування кредитними коштами. В забезпечення виконання зобов'язань по отриманій позиці між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 011/2088/82/524 від 20 липня 2007 року, який передбачає настання солідарної відповідальності, коли боржник не виконав або своєчасно не виконує свої грошові зобов'язання згідно договору кредиту, та визначено, що поручитель відповідає по зобов'яннях боржника в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 1046, ч.1 ст. 1048, ч.1 ст. 1049, ч.1 ст. 1050 ЦК України, за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в разі порушення зобовязання відповідно до ст. 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків.

На підставі наявних у справі матеріалів встановлено, що відповідачі розрахунку за договором кредиту № 014/2088/82/523 від 20 липня 2007 року не провели, і заборгованість перед позивачем становить 1811.50 доларів США, що по курсу Національного банку України на час винесення рішення становить 14356 грн. 14 коп.. ( 1811.50 доларів США х 7.925).

Витрати позивача на публікацію оголошення про виклик відповідачів до суду до судових витрат не відносяться, тому вимоги про стягнення коштів в сумі 132 грн. 11 коп., як судових витрат, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10,11, 169, 212-215, 224-227 ЦПК України, ст.ст. 509,525-527,530,536,541, 543,553-555, 1046-1050, 1052 ЦК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з солідарно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_2 ОСОБА_3» 14356 грн. 14 коп.. заборгованості за договором кредиту та 265 грн. 01 коп. судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя:

Справа 2-2291

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( З А О Ч Н Е)

25 лютого 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.

при секретарі Боднар А.П.,

з участю позивача ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про розірвання шлюбу,

встановив:

В січні 2010 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 про розірвання шлюбу посилаючись на те, що вони перебувають в шлюбі з 29.07.1989 року, діти від шлюбу є повнолітніми, проте спільне життя не склалося, оскільки в них різні погляди на життя, внаслідок чого вони тривалий час мешкають окремо, ведуть окремі бюджети, шлюб існує формально і сімя не може бути збережена.

В суді позивач вимоги позову підтримав та просив їх задоволити.

Відповідачка в суд не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надійшло.

За таких обставин суд заочно вирішив справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом об'єктивно встановлено, що між сторонами існують формальні шлюбні відносини на грунті непорозуміння одне одного та різних поглядів на життя, внаслідок чого вони тривалий час не підтримують шлюбні стосунки та мешкають окремо. Майнового спору між сторонами не має. Діти від шлюбу є повнолітніми.

Оцінюючи встановлене суд приходить до висновку, що сім'я сторін розпалася і не може бути збережена в зв'язку з чим подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача в плані створення нової сім'ї та влаштування власного життя.

Керуючись ст.ст.10,11, 169, 212-215, 224-227 ЦПК України, ст.ст.105, 112, 114 Сімейного кодексу України,суд

вирішив:

Позов задовольнити. Шлюб, зареєстрований 29 липня 1989 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ( актовий запис № 1223), розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу із сторін підлягає стягненню державне мито в сумі 8 грн. 50 коп. з кожного.

Суддя:

Справа 2-1740

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( З А О Ч Н Е)

26 лютого 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.

при секретарі Боднар А.П.,

з участю позивача ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12 про розірвання шлюбу,

встановив:

В листопаді 2009 року ОСОБА_10 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_10 про розірвання шлюбу посилаючись на те, що вони перебувають в шлюбі з 29.10.1995 року, дитина від шлюбу є неповнолітньою, проте спільне життя не склалося, оскільки в них різні погляди на життя, внаслідок чого вони тривалий час мешкають окремо, ведуть окремі бюджети, шлюб існує формально і сімя не може бути збережена.

В суді позивачка вимоги позову підтримала та просила їх задоволити.

Відповідач в суд не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надійшло.

За таких обставин суд заочно вирішив справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом об'єктивно встановлено, що між сторонами існують формальні шлюбні відносини на грунті непорозуміння одне одного та різних поглядів на життя, внаслідок чого вони тривалий час не підтримують шлюбні стосунки та мешкають окремо. Наданий строк на примирення істотних наслідків не дав. Майнового спору між сторонами не має. Дитина проживає разом із позивачкою.

Керуючись ст.ст.10,11, 169, 212-215, 224-227 ЦПК України, ст.ст.105, 112, 114 Сімейного кодексу України,суд

вирішив:

Позов задовольнити. Шлюб, зареєстрований 29 жовтня 1995 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 ( актовий запис № 1787), розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу із сторін підлягає стягненню державне мито в сумі 8 грн. 50 коп. з кожного.

Суддя:

Справа 2-1504

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

9 березня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.

при секретарі Боднар А.П.,

з участю представника позивача ОСОБА_13,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом вищого професійного училища № 25 до ОСОБА_14 про втрату права користування кімнатою в гуртожитку,

встановив:

В листопаді 2009 року вище професійне училище № 25 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_14 про втрату права користування кімнатою в гуртожитку мотивуючи це тим, що останній вселився у належний позивачеві гуртожиток згідно договору найму, однак не проживає там понад шість місяців без поважних причин, і місце його перебування позивачу не відоме. В зв'язку із чим позивач просить визнати його таким, що втратив право користування кімнатою в гуртожитку.

В суді представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задоволити.

Відповідач в суд не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи від нього не надійшло.

За таких обставин суд заочно вирішив справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню в силу наступних підстав.

Судом об'єктивно встановлено, що відповідач був прописаний та проживав в гуртожитку по вул. Проспект Миру, 61/3, кімн.155 в м.Хмельницькому з 23 травня 1991 року.

Згідно актів складених представниками комісії власника гуртожитку та показань завідуючого гуртожитком ОСОБА_15, ОСОБА_14 в гуртожитку не проживає більше шести місяців та плату за комунальні послуги і проживання не здійснює.

Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Керуючись ст.ст.10,11, 169, 212-215, 224-227 ЦПК України, ст.ст. 71, 72 ЖК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

ОСОБА_14 визнати таким, що втратив право на користування кімнатою в гуртожитку по вул. Проспект Миру, 61/3 в м.Хмельницькому.

Стягнути з ОСОБА_14 на користь вищого професійного училища № 25 - 45 грн. 50 коп. судових витрат.

Суддя:

Справа 2о-109

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.,

при секретарі Матіяш О.А.,

з участю заявника ОСОБА_16,

представника заявника ОСОБА_17,

представника заінтересованої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за заявою ОСОБА_16 про встановлення факту постійного проживання на території України,

встановив:

В лютому 2010 року ОСОБА_16 звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання його у с.Гвардійському Хмельницького району Хмельницької області з червня 1990 року. При цьому зазначив, що з червня 1990 року він із сімєю переїхали з Російської Федерації у вказаний населений пункт, де працювали у сільськогосподарському товаристві, винаймали квартиру, а з 2002 року придбали власний будинок. Визнання даного факту необхідне йому для оформлення посвідки на проживання на території України.

В судовому засіданні заявник та його представник вимоги заяви підтримали та просили їх задоволити.

Представник заінтересованої особи - відділу паспортної, реєстраційної та міграційної роботи Хмельницького РВ УМВСУ в Хмельницькій області заяву вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Заслухавши учасників процесу, показання свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що заява підлягає задоволенню, так як проживання ОСОБА_16 з червня 1990 року в с.Гвардійському Хмельницького району Хмельницької області підтверджується об'єктивними доказами. Зокрема: показаннями свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, які зазначили, що проживають із заявником та його сімєю по сусідству у с.Гвардійському Хмельницького району з червня 1990 року, а також працювали з ним у СФГ «Лан»; договором купівлі-продажу будинку № 47 по вул.. Леніна в с.Гвардійському Хмельницького району придбаного дружиною заявника - ОСОБА_22 7.08.2002 року та технічним паспортом на вказаний будинок; довідкою СФГ «Лан»; рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 25.06.2008 року та від 14.08.2008 року відповідно до яких члени сімї заявника визнані такими, що проживають в Україні з червня 1990 року.

Керуючись ст.ст.234, 256 ЦПК України, суд

вирішив:

Вимоги заяви задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, в с.Гвардійському Хмельницького району Хмельницької області з червня 1990 року.

На рішення, через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя:

Справа 2-79

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.,

при секретарі Матіяш О.А.,

позивача ОСОБА_23,

представника позивача ОСОБА_24,

представника відповідача ОСОБА_25,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_23 до кредитної спілки «Допомога», ОСОБА_26 про стягнення коштів за договором позики,

встановив:

В червні 2008 року ОСОБА_27 звернувся до суду з позовом до кредитної спілки «Допомога», третя особа ОСОБА_26 про стягнення 15000 грн. боргу за договором позики та 2250 грн. відсотків за користування вказаними коштами. В обґрунтування позову зазначив, що 12 квітня 2007 року уклав із спілкою від імені якої діяв заступник голови правління ОСОБА_26 договір про залучення внеску на депозитний рахунок «Строковий» на строк до 12 квітня 2008 року із сплатою відсотків за користування в розмірі 18 % річних. По закінченню строку дії договору кредитна спілка кошти та відсотки не повертає, в зв'язку із чим позивач просить їх стягнути у судовому порядку та відшкодувати судові витрати.

В суді позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задоволити.

Представник кредитної спілки «Допомога» проти задоволення позову заперечила, зазначивши, що ОСОБА_26 при укладенні вказаного договору діяв із перевищенням наданих повноважень, кошти у касу кредитної спілки не вніс, а привласнив. В зв'язку із чим кошти мають бути стягнуті на користь позивача особисто із ОСОБА_26

Залучений до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_26 у поданій до суду заяві вважає, що за вказаним позовом має відповідати він особисто, так як заволодів коштами позивача зловживаючи своїм службовим становищем.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково в силу наступних підстав.

Судом об'єктивно установлено, що 12 квітня 2007 року позивач передав ОСОБА_26 15000 грн. на підставі підписаного договору про залучення внеску (вкладу) на депозитний рахунок «Строковий» на підтвердження чого ОСОБА_26 видав йому квитанцію до прибуткового касового ордеру без номера. Дані кошти ОСОБА_26, працюючи на посаді заступника голови правління СК «Допомога», в касу спілки не вніс, а привласнив. Дані обставини підтверджені витягом із касової книги кредитної спілки.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 10 листопада 2008 року, який набрав чинності відповідно до ухвали апеляційного суду Хмельницької області від 3.02.2009 року, ОСОБА_26 засуджено за ч.3, 4, 5 ст. 191 КК України щодо заволодіння коштами фізичних осіб та зазначено, що обов'язок по відшкодуванню шкоди без сплати відсотків має бути покладений тільки на ОСОБА_26, який хоч і діяв від імені спілки, але шкоду заподіяв безпосередньо, шляхом скоєння злочину, гроші до кредитної спілки не вносив.

Згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи викладене, стягнення коштів за вимогою позивача без сплати відсотків, так як договір із кредитною спілкою «Допомога» не укладався, слід покласти виключно на ОСОБА_26

Керуючись ст.ст. ст.ст. 10,11, 60, 61, 212-215 ЦПК України, ст..1166 ЦК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_26 на користь ОСОБА_23 15000 грн. та 30 грн. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_26 в доход держави 150 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

На рішення, через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

Справа 2-2797

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2010 року

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.,

при секретарі Матіяш О.А.,

позивача ОСОБА_28,

представника позивача ОСОБА_29,

представника відповідача ОСОБА_30,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_28 до закритого акціонерного товариства «Кондфіл» про стягнення коштів за оплату часу вимушеного простою, виплату допомоги на оздоровлення, вихідної допомоги, компенсації за час затримки розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2010 року ОСОБА_28 звернулась до суду з позовом до ЗАТ "ОСОБА_31 кондитерська фабрика "Кондфіл" про стягнення допомоги на оздоровлення в розмірі 786 грн., вихідної допомоги в розмірі 786 грн., оплати за час простою за період з 1 квітня 2009 року по 1 серпня 2009 року в сумі 1375 грн. 96 коп., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 гривень. На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_28 зазначила, що з 9 квітня 1980 року працювала у товаристві на посаді машиніста формувально-закручувального напівавтомата цукеркового відділення, 3.08.2009 року її звільнили з роботи, при цьому не виплатили належні їй кошти (допомогу на оздоровлення, вихідну допомогу, оплату простою). Все це призвело до порушення її життєвих зв'язків, погіршення самопочуття, стресового стану, втрати відчуття стабільності і життєвого комфорту, чим завдано моральної шкоди в розмірі 5000 гривень.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник ЗАТ "ОСОБА_31 кондитерська фабрика "Кондфіл" проти позову заперечує, проте пояснив, що позивачка дійсно за період з квітня по серпень 2009 року не працювала протягом 55 днів через відсутність сировини, при цьому не працював весь цех. Виплату допомоги на оздоровлення зупинено головою правління ЗАТ “Кондфіл”, моральна шкода позивачці не заподіяна. В частині виплати позивачці вихідної допомоги при звільненні позов визнав на суму 695 грн. 96 коп. із врахуванням вирахування податку та інших обов'язкових платежів.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_28 працювала у ЗАТ ОСОБА_31 кондитерська фабрика “Кондфіл” на посаді машиніста формувально-закручувального напівавтомата цукеркового відділення. Наказом №94/к від 03.08.2009 року її звільнено з роботи у зв'язку з скороченням штату працівників ( ст. 40 п.1 КЗпП України). На день звільнення з роботи позивачці була нарахована вихідна допомога при звільненні з роботи, з яких проведено утримання податку та інших обов'язкових платежів, і до виплати на руки їй належало 695 грн. 96 коп., які не виплачені до цього часу.

Дані факти підтверджуються : трудовою книжкою, штатним розкладом, наказом №94/к від 3.08.2009 року, довідкою про розмір заборгованості і ніким не оспорюються.

В силу ст. 116 ч. 1 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виплачу належних ОСОБА_28 в день звільнення коштів, відповідач затримав на 228 календарних днів ( з 4.08.2009 року по 19.03.2010 року), тому зобов'язаний виплатити її середній заробіток за цей період, який становить 8472 грн. 48 коп. ( 37.16 грн. середньоденна заробітна плата х 228 днів)

На іншу роботу позивачка до цього часу не стала.

Відповідно до ст. 18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Відповідно до п. 5.5 колективного договору ЗАТ "ОСОБА_31 кондитерська фабрика "Кондфіл" затвердженого на конференції трудового колективу протоколом № 1 від 07 грудня 2006 року адміністрація підприємства зобов'язується один раз на рік надавати працівникам фабрики, які відпрацювали на підприємстві не менше одного року, цільову матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі місячної тарифної ставки або посадового окладу.

Як вбачається із штатного розкладу і сторонами не оспорюється, розмір посадового окладу машиніста формувально-закручувального напівавтомата цукеркового відділення ОСОБА_28 становить 786 грн. на місяць, у відпустці вона перебувала в червні 2009 року, проте допомога на оздоровлення їй не виплачувалась.

Посилання представника відповідача на накази № 40 від 12 лютого 2009 року, № 139 від 30 червня 2009 року, № 159 від 27 липня 2009 року, № 188 від 26 жовтня 2009 року та № 198 від 29.12.2009 року про тимчасове зупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення не заслуговують на увагу, так як суперечать колективному договору, а в силу ст. 14 Закону України "Про колективні договори і угоди" зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Згоди на припинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення профспілковий комітет не надавав, тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню невиплачена допомога на оздоровлення за 2009 рік в сумі 786 грн.

Згідно ст. 12 Закону України "Про оплату праці" норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст. 113 КЗпП України “ Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Аналогічне положення передбачено і в п. 4.11 колективного договору ЗАТ "ОСОБА_31 кондитерська фабрика "Кондфіл" затвердженого на конференції трудового колективу протоколом № 1 від 07 грудня 2006 року.

Представником відповідача не оспорюється той факт, що за період з 1.04.2009 року по 1.08.2009 року позивачка не працювала 55 робочих днів з вини адміністрації, яка не забезпечила виробництво сировиною, тобто була призупинена робота з причини відсутності матеріально - технічного забезпечення виробництва. При цьому не працював цілий структурний підрозділ (цех) , а працівникам у табелі ставилась відмітка “А” ( відсутність на роботі з вини адміністрації), що крім того підтверджується і табелями виходу на роботу.

Посилання представника відповідача на те, що оплата за час простою позивачці не повинна проводитись, так як остання не попередила про це адміністрацію, не заслуговують на увагу, оскільки в ці 55 днів був простій цілого структурного підрозділу, а в цьому випадку відповідно до ч.2 ст.113 КЗпП України, таке попередження не вимагається.

Таким чином відповідач зобов'язаний оплатити позивачці час простою із розрахунку 2/3 тарифної ставки (окладу), що за 55 дні (за період з 1.04.2009 року по 1.08.2009 року) становить 1375 грн. 96 коп.

(ОСОБА_32 ставка позивачки в квітні-липні 2009 року складала 4 грн. 69 коп., тому середній одноденний її заробіток в ці місяці становив 37 грн. 76 коп. ( 4.69 грн. х 8 год.):

37,52 грн. - середній одноденний заробіток за квітень 2009 року х 12 днів простою в цьому місяці х 2/3 = 300грн. 16 коп.;

37,52 грн. - середній одноденний заробіток за травень 2009 року х 10 днів простою в цьому місяці х 2/3 = 250 грн. 13 коп.;

37,52 грн. - середній одноденний заробіток за червень 2009 року х 9 днів простою в цьому місяці х 2/3 = 225 грн. 12 коп.;

37,52 грн. - середній заробіток за липень 2009 року х 23 дні простою в цьому місяці х 2/3 = 575 грн. 31 коп.;

37,52 грн. - середній заробіток за серпень 2009 року х 1 день простою в цьому місяці х 2/3 = 25 грн. 01 коп.

Як роз'яснив Верховний Суд України у постанові Пленуму “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” №13 від 24.12.1999 року - задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без урахування цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З невиплаченого позивачці середнього заробітку за час затримки виплати, допомоги на оздоровлення, з оплати часу простою прибутковий податок та інші обов'язкові платежі не сплачено, тому вони підлягають утриманню.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України “Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя”.

Внаслідок порушення ЗАТ "ОСОБА_31 кондитерська фабрика "Кондфіл" прав ОСОБА_28 в сфері трудових відносин, а саме невиплати належних їй грошових сум, у позивачки порушились нормальні життєві зв'язки і вона вимушена була витрачати додаткові зусилля для організації свого життя.

Розмір заподіяної їй моральної шкоди суд визначає в 1000 грн.

Керуючись ст.ст. 212-215, 88 ЦПК України, ст.ст. 18, 94, 113, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. 12 Закону України "Про оплату праці", ст. 14 Закону України "Про колективні договори і угоди" , суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «ОСОБА_31 кондитерська фабрика «Кондфіл»» на користь ОСОБА_28 786 грн. допомоги на оздоровлення, 1375 грн. 96 коп. компенсації за час простою з вини підприємства за період з 1 квітня 2009 року по 1 серпня 2009 року, 695 грн. 38 коп. вихідної допомоги, 8472 грн. 48 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з яких необхідно провести утримання податку та інших обов'язкових платежів та 1000 грн. як відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «ОСОБА_31 кондитерська фабрика «Кондфіл»» в доход держави 113 грн. 29 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті позову відмовити.

На рішення, через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя

Справа № 2-709

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 березня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.

при секретарі Боднар А.П.,

з участю позивача ОСОБА_33,

представника позивача ОСОБА_34,

представника відповідача ОСОБА_35,

представника третьої особи ОСОБА_36,

представника третьої особи ОСОБА_37,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_33 до відкритого акціонерного товариства страхова компанія «Універсальна», треті особи на стороні позивача без самостійних вимог відкрите акціонерне товариство «Ерсте Банк», відкрите акціонерне товариство «Хмельниччина Авто» про стягнення страхової суми та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

В серпні 2008 року ОСОБА_33 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»» з позовом про стягнення 69383 грн. 33 коп. та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначив, що 7 жовтня 2008 року між ним та відповідачем було укладено договір добровільного страхування придбаного позивачем автомобіля Опель Вектра, держномер ВХ2800АХ. 27 лютого 2009 року стався страховий випадок, внаслідок якого транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень вартість відновлювального ремонту якого складає 132161.33 грн. Відповідач відшкодував вартість ремонту не в повному обсязі, а саме в сумі 62778 грн., вважаючи автомобіль конструктивно знищеним. Тому позивач просить у судовому порядку стягнути суму страхового відшкодування у повному обсязі, судові витрати та відшкодувати моральну шкоду в сумі 3000 грн..

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задоволити.

Представник страхової компанії вважає позов не обгрунтованим, так як внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль зазнав механічних ушкоджень вартість відновлювального ремонту якого складає більше 75%, тому автомобіль є конструктивно знищеним, що за договором страхування є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Представники третіх осіб на стороні позивача вважають позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення учасників процесу, пояснення спеціаліста, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню в силу наступних підстав.

Судом установлено, що 7 жовтня 2008 року між ОСОБА_33 та відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна»» було укладено договір добровільного страхування № 32-31/061202 автотранспорту Опель Вектра, держномер ВХ2800АХ придбаного позивачем.

Вигодонабувачем за вказаним договором є відкрите акціонерне товариство «Ерсте Банк».

27 лютого 2009 року стався страховий випадок, внаслідок якого застрахований транспортний засіб зазнав механічних ушкоджень, сума відновлювального ремонту якого складає 132161 грн. 33 коп.

За умовами договору вигодонабувачеві страховиком було перераховано 62778 грн.

Відповідно договору страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст.. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Враховуючи, що вигодонабувач за договором страхування № 32-31/061202 від 7.10.2008 року - відкрите акціонерне товариство «Ерсте Банк», як третя особа самостійних вимог на предмет спору не заявляла та не уповноважувала на звернення до суду з позовними вимогами страхувальника - ОСОБА_33, вимоги останнього про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування на користь ОСОБА_33 не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.10,11, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 985, 990 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про страхування», суд

вирішив:

У позові ОСОБА_33 до відкритого акціонерного товариства страхова компанія «Універсальна» про стягнення страхової суми за договором страхування № 32-31/061202 від 7 жовтня 2008 року в розмірі 69383 грн. 33 коп. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000 грн. відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя:

Справа 1-628

2010 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 квітня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.

при секретарі Матіяш О.А.,

з участю покурора ОСОБА_38,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому справу про обвинувачення ОСОБА_39, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, не одруженого, студента 2-го курсу ВПУ № 11, не судимого в силу ст.. 89 КК України,

за ч.1 ст.122 КК України,

встановив:

1 січня 2010 року близько 13 години ОСОБА_39, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у квартирі АДРЕСА_1 на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, наніс удар кулаком в обличчя потерпілому ОСОБА_40, спричинивши йому тілесні ушкодження, що відносяться до середнього ступеню тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Допитаний по суті пред'явленого обвинувачення ОСОБА_39 вину свою визнав повністю та пояснив, що саме 1 січня 2010 року перебуваючи у квартирі потерпілого, розпивали спиртні напої, так як був Новий рік. Під час виниклої суперечки із потерпілим наніс останньому удар рукою в обличчя, внаслідок чого останній отримав травму.

Дані фактичні обставини ніким та нічим не оспорюються та об'єктивно підтверджується висновком експерта № 168 від 2.02.2010 року, відповідно до якого потерпілому ОСОБА_40 спричинено тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи в ділянці кута зліва та відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які потягли тривалий розлад здоровя.

Дії підсудного кваліфікуються за ч.1 ст.122 КК України, як умисне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодженння, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

При призначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину,обставини справи, особу підсудного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що обтяжуює покарання підсудного є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Суд враховує, що ОСОБА_39, посередньо характеризується, щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував завдані злочином збитки, його молодий вік, однак враховує те, що останній притягувався до кримінальної відповідальності, і вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_39 слід призначити покарання у виді позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити від його відбування з випробуванням.

Відповідно до ст..93-1 КПК України підлягає задоволенню позов прокурора про відшкодування збитків завданих витратами на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_40 в ОСОБА_31 обласній лікарні.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_39 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_39 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю 2 роки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на засудженого обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання; періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_39А, до набрання вироком чинності, залишити попередню - підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_39 на користь обласного бюджету 2112 грн. 63 коп., як відшкодування витрат ОСОБА_31 обласної лікарні на лікування потерпілого ОСОБА_40.

Стягнути з ОСОБА_39 на користь НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій області 141 грн. 10 коп. за проведення експертизи.

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб.

Суддя:

Справа 1-313

2010 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 квітня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.,

при секретарях Боднар А.П., Матіяш О.А.,

з участю прокурора Божка Р.Г.,

захисника ОСОБА_41,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому справу про обвинувачення ОСОБА_42, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_7, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:

- 12.09.1989 року Хмельницьким міським судом за ст.. 229-6 ч.2 КК України ( в ред.. 1960 року) на 3 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

- 17.01.1992 року Хмельницьким міським судом за ст.. 229-6 ч.2, ст.. 43 КК України ( в ред.. 1960 року) на 4 роки позбавлення волі;

- 23.12.1997 року Хмельницьким міським судом за ст.. 229-6 ч.2 КК України ( в ред.. 1960 року) на 2 роки позбавлення волі;

- 30.01.1998 року Камянець-Подільським районним судом за ст.. 229-6 ч.2, ст.. 43 ч.2 КК України ( в ред.. 1960 року) на 3 роки позбавлення волі;

- 9.04.2002 року Хмельницьким міським судом за ст.. 309 ч.2 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;

- 20.11.2002 року Хмельницьким міським судом за ст.. 309 ч.2 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

- 13.11.2003 року Хмельницьким районним судом за ст.. 391, ст.. 71 КК України на 2 роки 8 місяців позбавлення волі;

- 27.11.2006 року Хмельницьким міськрайонним судом за ст.. 309 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільнений 19.01.2009 року по відбуттю строку покарання,

за ч.2 ст.307, ч.2 ст. 309, ч.1 ст. 311 КК України,

встановив:

7 жовтня 2009 року біля 18 години 10 хв. працівниками міліції відповідно до вимог Закону України “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів і зловживання ними” та Інструкції про порядок проведення оперативної закупки наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів була проведена контрольна закупка наркотичних засобів, в ході якої ОСОБА_42 за місцем свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_8, особі під вигаданим прізвищем ОСОБА_43 продав за 45 грн. 0.048 г особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого.

16 жовтня 2009 року біля 14 години 50 хв. працівниками міліції відповідно до вимог Закону України “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів і зловживання ними” та Інструкції про порядок проведення оперативної закупки наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів була проведена контрольна закупка наркотичних засобів, в ході якої ОСОБА_42 за місцем свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_8, особі під вигаданим прізвищем ОСОБА_44 продав за 90 грн. 0.207 г особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого.

Також, 29 жовтня 2009 року біля 12 години 20 хв. працівниками міліції відповідно до вимог Закону України “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів і зловживання ними” та Інструкції про порядок проведення оперативної закупки наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів була проведена контрольна закупка наркотичних засобів, в ході якої ОСОБА_42 неподалік будинку № 68 по вул..Шестакова в м.Хмельницькому, особі під вигаданим прізвищем ОСОБА_45 продав за 120 грн. 0.203 г особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого.

ОСОБА_46 цього, 29 жовтня 2009 біля 13 год. 15 хв. в помешканні ОСОБА_42 у будинку № 62 по вул.. Шестакова в м. Хмельницькому працівниками міліції було проведено обшук в ході якого вилучено наркотичні засоби - макову солому загальною масою 389.9 г, опій ацетильований загальною масою в перерахунку на суху речовину - 0.611 г, які останній зберігав з метою власного вживання та 490 мл рідини, яка містить 6.7% прекурсору-ацетон та 48.3% прекурсору-толуол, а також 310 мл рідини, яка містить 4.2% прекурсору-ацетон та 42.7% прекурсору-толуол, які ОСОБА_42 зберігав з метою їх використання для виготовлення наркотичних засобів.

Допитаний по суті пред'явленого обвинувачення ОСОБА_42 вину визнав частково, а саме в тому, що наркотичні засоби, які були вилучені у його помешканні під час проведення обшуку 29 жовтня 2009 року він дійсно виготовив та зберігав для власного вживання, а також - прекурсори, які використовував для виготовлення наркотичних засобів, що сторонами не оспорюється.

Щодо збуту наркотичних засобів вину не визнав та показав, що збутом наркотичних засобів ніколи не займався. Всі оперативні закупки сфальшовані працівниками міліції. При його затриманні 29 жовтня 2009 року, працівники міліції одягнули на нього наручники та підкинули йому помічені грошові кошти та змастили порошком руки. Після чого почали проводити огляд. Вилучені із рукава грошові кошти, які ніби-то використовувались під час проведення оперативної закупки йому не належать.

Об'єктивно вина підсудного у вчиненні злочинів підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених в суді доказів:

- показаннями свідків-працівників міліції ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, які показали, що тричі в жовтні 2009 року у помешканні по вул.. Шестакова, 62 в м.Хмельницькому, за участю особи під вигаданими прізвищами були проведені оперативні закупки наркотичних засобів у ОСОБА_42, в ході яких останній продавав даній особі наркотичну речовину - опій ацетильований. Безпосередньо після останньої закупівлі, яка відбулась біля будинку № 68 по вул.. Шестакова, підсудного було затримано та в ході обшуку виявлено гроші, що використовувались для закупівлі наркотичного засобу;

- показаннями свідків ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, які підтвердили факт проведення оперативних закупок наркотичної речовини та вилучення відповідно у особи під вигаданим ім'ям рідкої речовини - наркотичного засобу, придбаних у підсудного за місцем його проживання у ІНФОРМАЦІЯ_9, а останній раз біля будинку № 68 по вказаній вулиці. Під час проведення закупок вони бачили як закупник заходив на територію домоволодіння, а після повернення демонстрував шприц із рідиною коричневого кольору, який він придбавав у останнього за кошти, що видавались йому перед проведенням закупки. Після останньої закупки, підсудного затримали на перехресті вулиць Шестакова та Проскурівського Підпілля в м.Хмельницькому, та вилучили у нього грошові кошти із рукава куртки, які при опроміненні світились зеленим кольором. Зазначені показання об'єктивно підтверджені даними протоколів контрольних закупок наркотичних засобів у ОСОБА_42 від 7, 16 та 29 жовтня 2009 року та даними протоколу затримання з поличним та огляду підсудного від 29 жовтня 2009 року в ході якого у нього вилучено грошові купюри номіналом 10 грн. серії АВ № 6704187, номіналом 20 грн. серії АЗ № 8037552, номіналом 20 грн. серії ЖС № 9098777, номіналом 20 грн. серії ЕЩ № 6343327, номіналом 50 грн. серії ИП № 4288566, які перед проведенням контрольної закупки були вручені особі під вигаданим прізвищем ОСОБА_45 та під час вилучення, при ультрафіолетовому освітлені, світилась, як і руки підсудного зеленим кольором;

- даними протоколів допиту осіб під вигаданими прізвищами, які на досудовому слідстві зазначили про обставини придбання наркотичних засобів у підсудного 7, 16 та 29 жовтня 2009 року;

- даними акту огляду покупців, в якому зафіксовано передання особі під вигаданим прізвищем грошових коштів із зазначенням номіналів та номерів купюр, а 29 жовтня 2009 року з проведенням обробки грошових купюр спеціальним препаратом «Промінь-1»;

- висновками судово-хімічних експертиз № 1028 від 2.11.2009 року, № 1027 від 5.11.2009 року, відповідно до яких речовина, яка вилучена у особи-закупника містить морфін, кодеїн, моноацетилморфін і є особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим, які приєднані до справи в якості речових доказів.

Аналізуючи зібрані по справі та досліджені в суді докази, суд відкидає твердження сторони захисту щодо неправомірності проведення оперативних закупок наркотичної речовини у підсудного та фальсифікації доказів, так як зазначені оперативно-розшукові заходи проведені в рамках заведеної відносно ОСОБА_42 оперативно-розшукової справи категорії «Захист» № 6726/09 у чіткій відповідності з Інструкцією про порядок проведення оперативних закупівель наркотичної речовини, -показання свідків, які були залучені в якості понятих при проведенні оперативних закупок є послідовними, а підписані ними протоколи за результатами проведених заходів об'єктивно відповідають діям працівників міліції та закупника під час організації та проведення оперативних закупок, що підтверджено ними в ході судового слідства, в зв'язку із чим суд вважає їх допустимими та належними доказами по справі.

Таким чином дії ОСОБА_42 слід кваліфікувати за ч.2 ст.307 КК України, як незаконне придбання, виготовлення, зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту і його збут, вчинені повторно та особою, яка вчинила злочин, передбачений ст.. 309 КК України; за ч.2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.. 307 КК України; за ч.1 ст. 311 КК України, як незаконне придбання, зберігання прекурсорів з метою їх використання для виготовлення наркотичних засобів. При цьому перевезення наркотичних засобів та прекурсорів, що інкриміноване органами досудового слідства у обвинувачення підсудному підлягає виключенню, як непідтверджена жодними належними доказами.

При призначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи, особу підсудного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.

Суд враховує, що ОСОБА_42 характеризується негативно, має батька похилого віку - інваліда другої групи, є судимим та вчинив злочини у короткий строк після відбуття покарання за вчинення злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, при цьому вчинив тяжкий злочин щодо систематичного збуту особливо небезпечного наркотичного засобу що становить виняткову суспільну небезпеку і приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе шляхом ізоляції від суспільства.

За таких обставин підсудному слід призначити покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить на праві власності.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_42 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст. 309, ч.1 ст. 311 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст. 307 КК України у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженому на праві власності;

- - за ч.2 ст. 309 КК України у виді 2 років позбавлення волі;

- - за ч.1 ст. 311 КК України у виді 1 року обмеження волі.

Відповідно до ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити його у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженому на праві власності.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_42, до набрання вироком чинності, залишити попередню - утримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_42 рахувати з 1 квітня 2010 року, зарахувавши до нього час перебування його під вартою з 29 жовтня 2009 року по 31 березня 2010 року включно.

Речові докази:

- - грошові кошти в сумі 120 грн.( а.с. 90) - повернути Хмельницькому МВ УМВС України в Хмельницькій області;

- - наркотичні засоби та прекурсори - знищити;

- - грошові кошти в сумі 25 грн. (а.с.141), мобільний телефон «Нокія 2630», мобільний телефон «Самсунг SGH-X600», мобільний телефон «Моторола» на які накладено арешт що знаходиться на зберіганні у ХМВ УМВСУ в Хмельницькій області (а.с. 142) звернути в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_42 судові витрати по справі для зарахування НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій області за проведення експертиз в сумі 617 грн.82 коп.

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб.

Суддя:

Справа № 2-2384

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 березня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.,

при секретарі Боднар А.П.,

з участю позивача ОСОБА_53,

відповідача ОСОБА_54,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_53 до ОСОБА_54 про стягнення аліментів на утримання дитини,

встановив:

28 січня 2010 року ОСОБА_53 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_54П про стягнення аліментів на утримання дитини, посилаючись на те, що відповідач, який є батьком їхньої спільної дитини - ОСОБА_55, ІНФОРМАЦІЯ_10, проживає окремо і матеріальної допомоги їй на утримання сина не надає. Позивачка просить винести рішення про стягнення з відповідача на її користь щомісячно аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно.

В судовому засіданні позивачка вимоги позову підтримала та просила його задоволити.

Відповідач позовні вимоги визнав частково та зазначив, що не має змогу сплачувати 500 грн. щомісячно аліментів на утримання свого неповнолітнього сина, так як ніде не працює та доходу не має.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково в силу наступних підстав.

Судом об'єктивно встановлено, що в зареєстрованому шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_55 ІНФОРМАЦІЯ_11. На даний час сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Дитина проживає разом з матір'ю - ОСОБА_53 знаходиться на повному її забезпеченні, що підтверджено відповідною довідкою ЖЕК № 1 від 28.01.2010 року

Обов'язок утримувати батьками своїх неповнолітніх дітей передбачений ст. 180 СК України, однак даний обов'язок відповідач не виконує та матеріальної допомоги позивачці з приводу утримання неповнолітнього сина, як його батько, не надає.

Відповідно до ст.. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоровя та матеріальне становище дитини, стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ст.. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Враховуючи, що відповідач ніде не працює, у центр зайнятості за пошуком роботи не звертався, суд приходить до висновку, що аліменти, що підлягають стягненню з відповідача слід визначити у процентному відношенні до заробітку відповідача в розмірі ј , але не менше 30 відсотків прожиткового мінімум для дитини відповідного віку.

Керуючись ст.ст.10,11, 212-215, 367 ЦПК України, ст.ст. 180-183, 184, 191 Сімейного кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_54, ІНФОРМАЦІЯ_12, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_13, не працюючого, на користь ОСОБА_53 щомісячно аліменти в розмірі ј всіх видів доходу, однак не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання ОСОБА_55, ІНФОРМАЦІЯ_11 народження, починаючи з 28 січня 2010 року до досягнення ним повноліття.

Допустити негайне виконання рішення.

Стягнути з ОСОБА_54 в доход держави судовий збір в сумі 51 грн.00 коп. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті позову відмовити.

На рішення, через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

Справа 2-40

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.,

при секретарі Матіяш О.А.,

представника позивача-відповідача ОСОБА_46,

представників відповідача-позивача ОСОБА_56,

ОСОБА_57

представника третьої особи ОСОБА_32,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_58 до ОСОБА_59, ОСОБА_56, Хмельницького бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на частку в будинковолодінні, визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в будинковолодінні, зменшення інвентаризаційної вартості будинку та за позовом ОСОБА_56 до ОСОБА_58, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_31 бюро технічної інвентаризації про припинення права спільної часткової власності на майно, виділення частки майна в натурі та зобов'язання зареєструвати як окремий об'єкт нерухомого майна,

встановив:

ОСОБА_58 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_59, ОСОБА_56, Хмельницького бюро технічної інвентаризації про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу частини домоволодіння, визнання права власності на частину будинку та зміну часток у будинковолодінні. В обгрунтування вимог зазначила, що 26 липня 1962 року вона придбала частину житлового будинку № 51 по вул.. Заводській в м.Хмельницькому, яка складалась з двох житлових кімнат, кухні, коридору та сараю. При оформлені договору купівлі-продажу вказана частина будинковолодіння зазначена в розмірі 2/5 або 40 відсотків будинковолодіння. 19 березня 1965 року решта будинковолодіння була продана ОСОБА_59 в розмірі 3/5 частини або 60 відсотків. Проте, зазначає, що вона фактично купила 45.45 відсотків спірного будинку, а ОСОБА_59 фактично продано 54.55 відсотків даного будинку. В зв'язку з чим просить визнати за нею право власності на 227/500 частини будинку, що складає 45.45 відсотків, поновити строк на звернення до суду і визнати договір купівлі-продажу від 19 березня 1965 року недійсним в частині продажу ОСОБА_59 3/5 вказаного будинку, змінити страхову інвентаризаційну вартість будинку вилучивши вартість тамбуру в сумі 29 крб.

ОСОБА_56 звернулась з позовом до ОСОБА_58 про припинення права спільної часткової власності на майно, виділення частки майна в натурі та зобов'язання зареєструвати як окремий об'єкт нерухомого майна, зазначивши, що є власником 3/5 частини будинковолодіння № 51 по вул.. Заводській в м.Хмельницькому, яка згідно висновку експерта може бути виділена у окремий об'єкт нерухомості. ОСОБА_60 те, що відповідачка чинить цьому перешкоди, просить визнати за нею право власності на окремий об'єкт нерухомості, що складається з житлового будинку загальною площею 58.8 кв м, трьох житлових кімнат, трьох коридорів, комори, пральні та надвірних будівель і зареєструвати його у Хмельницькому бюро технічної інвентаризації.

В суді представник ОСОБА_58 позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити, а у позові ОСОБА_56 просив відмовити.

ОСОБА_56 та її представник свої вимоги підтримали, просили їх задоволити, а позов ОСОБА_58 вважають необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

ОСОБА_59 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги ОСОБА_58 просить відхилити.

Представник Хмельницького бюро технічної інвентаризації позов ОСОБА_58 вважає таким, що не ґрунтується на законі, а щодо розв'язання позову ОСОБА_56 покладається на розсуд суду.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позови ОСОБА_58 та ОСОБА_56 задоволенню не підлягають в силу наступних підстав.

Судом об'єктивно установлено, що згідно договору купівлі-продажу від 26 липня 1962 року укладеного між ОСОБА_61 та ОСОБА_58 остання придбала 2/5 частини будинковолодіння № 51 по вул.. Заводській в м.Хмельницькому, причому даній частці будинковолодіння відповідало дві житлові кімнати розміром 23.10 кв. м, кухні, коридору, і сараю під літерою «Б», які перейшли у власність позивачки.

Згідно договору купівлі-продажу від 19 березня 1965 року укладеного між ОСОБА_62 та ОСОБА_59 останній придбав 3/5 частини будинковолодіння № 51 по вул.. Заводській в м.Хмельницькому, причому даній частці будинковолодіння відповідало дві житлові кімнати загальною площею 21.4 кв. м, кухня, коридор, кладовка та один льох під літерою «Г», які перейшли у власність ОСОБА_59

Згідно неодноразових відповідей Хмельницького бюро технічної інвентаризації на звернення ОСОБА_58 зазначено, що розрахунки ідеальних часток будинковолодіння № 51 по вул.. Заводській в м.Хмельницькому були проведені 25.07.1962 року та зазначені у матеріалах інвентарної справи є вірними та щодо квартири № 2 ОСОБА_58 площею 30.7 кв.м у процентному відношенні до будинку становила 45.4 відсотків, а до всього домоволодіння - 40 відсотків або 2/5 ідеальних часток.

Дані обставини підтвердила у судовому засіданні представник Хмельницького бюро технічної інвентаризації, зазначивши також, що на момент розрахунку ідеальних часток та обстеження даного будинковолодіння 7.07.1962 року туди також увійшов і тамбур вартістю 29 крб., що підтверджується також даними інвентарної справи.

Враховуючи, що правочином від 19 березня 1962 року права ОСОБА_58 як співвласника будинковолодіння № 51 по вул.. Заводській в м.Хмельницькому не були порушені вимоги останньої про визнання його частково недійсним не ґрунтуються на законні та задоволенню не підлягають.

Також не підлягають перегляду і розмір ідеальних часток у будинковолодінні, так як вони визначені не відносно будинку, а будинковолодіння у цілому та є незмінними у відповідності до ч.4 ст. 357 ЦК України не зважаючи на зроблені добудови (прибудови), що проведені без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав.

Згідно договору дарування від 28 грудня 2006 року ОСОБА_59 подарував належну йому частку будинковолодіння № 51(37) по вул..Заводській в м.Хмельницькому ОСОБА_56

Відповідно до ст.. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Відповідно до ст.. 382, 383 ЦК України квартирою є ізолюване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Враховуючи викладене та те, що сторони мають у будинку № 51 по вул.. Заводській в м.Хмельницькому дві ізольовані квартири, які мають спільні конструктивні елементи та складають в цілому один об'єкт нерухомості, а висновки будівельно-технічної експертизи № 799/09 від 9.02.2009 року не спростовують вище викладених вимог закону щодо експлуатації спірного будинку відповідно до встановлених санітарно-технічних вимог і правил, вимоги ОСОБА_56 щодо виділу її частки в окремий нерухомий об'єкт не відповідають вимогам закону в зв'язку із задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 10,11, 60, 212-215 ЦПК України, ст..ст. 203, 215, 217, 357, 364, 382, 383 ЦК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_58 відмовити у повному обсязі.

У задоволенні позову ОСОБА_56 відмовити у повному обсязі.

На рішення, через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

Справа №2а-488

2010 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2010 року

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.,

при секретарі Матіяш О.А.,

з участю позивача ОСОБА_63,

представника відповідача ОСОБА_64,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за адміністративним позовом ОСОБА_63 до відділу Державної автоінспекції УМВСУ в Хмельницькій області про визнання незаконним дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

В грудні 2009 року ОСОБА_63 звернувся до суду із адміністративним позовом до відділу Державної автоінспекції Управління МВС України в Хмельницькій області про визнання дій працівника ДАІ незаконними та скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення, посилаючись на те, що постановою від 11 грудня 2009 року винесену співробітником вищевказаного відділу, його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 300 грн.. за те, що він 11 грудня 2009 року о 11 год. 40 хв. на 191 км автодороги Житомир-Чернівці, керуючи автомобілем ВАЗ21074, держномер 567-11ОЕ, не виконав вимоги дорожнього знаку «Напрямок руху по смугам» та при обов'язковому русі ліворуч здійснив рух прямо. Вказану постанову вважає незаконною так як, працівником Державтоінспекції не враховано те, що він здійснював об'їзд вантажного автомобіля, що рухався по правій смузі, при цьому аварійної ситуації він не створив. Тому просив визнати його дії малозначними та обмежитись усним зауваженням.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що вони є необгрунтованими, так як при винесенні оскаржуваної постанови працівник ДАІ діяв у відповідності із своїми посадовими обов'язками з дотриманням вимог законодавства, що регламентує діяльність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає в силу наступних підстав.

Судом установлено, що 11 грудня 2009 року співробітником відділу Державтоінспекції УМВСУ в Хмельницькій області винесено постанову ВХ № 127479 про накладення на позивача штрафу в сумі 300 грн. за те, що останній 11 грудня 2009 року о 11 год. 40 хв. на 191 км автодороги Житомир-Чернівці, керуючи автомобілем ВАЗ21074, держномер 567-11ОЕ, не виконав вимоги дорожнього знаку «Напрямок руху по смугам» та при обов'язковому русі ліворуч здійснив рух прямо, чим порушив п.8.4 Правил Дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.

ОСОБА_65 винесено на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВХ №028772 від 11.12.2009 року.

Відповідно по п.8.4 г) Правил дорожнього руху України наказові знаки показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.

Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_63 здійснив з крайньої лівої смуги рух прямо в порушення вимоги знаку 5.16 «рух тільки ліворуч», постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, враховуючи його особу, є законною та обґрунтованою, в зв'язку з чим його позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10,11, 158-163 КАС України, ст.ст. 140, 254, 258, 283, 293 294КУпАП, суд

постановив:

У позові ОСОБА_63 до відділу Державної автомобільної інспекції УМВСУ в Хмельницькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення ВХ № 127479 від 11 грудня 2009 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_63 у вигляді штрафу в сумі 300 грн., відмовити.

На постанову через суд першої інстанції, який її ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом 10 днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, з одночасним направленням копії апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду.

ОСОБА_65 у повному обсязі складена 15 березня 2010 року.

Суддя:

Справа 2а-175

2010 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2010 року

Хмельницький міськрайонний суд в складі: Головуючого - судді Вітюка В.Ж., при секретарі Боднар А.П.,

з участю позивача ОСОБА_66,

представника позивача ОСОБА_67,

представника відповідача ОСОБА_68,

представника третьої особи ОСОБА_69,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_66 до управління Пенсійного фонду України в м.Хмельницькому, третя особа Державне підприємство «Новатор» про призначення пенсії на пільгових умовах,

встановив:

В жовтні 2009 року ОСОБА_66 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Хмельницькому про визнання права на пенсію за віком на пільгових умовах згідно «Списку № 1 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах» затвердженого ОСОБА_65 Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року, посилаючись на те, що працював на державному підприємстві «Новатор», що є правонаступником Хмельницького радіотехнічного заводу, з 30 жовтня 1979 року по 17 грудня 1998 року плавильником металів і сплавів та має для призначення пенсії на пільгових умовах відповідний стаж роботи та вік.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали та просили його задоволити.

Представники управління пенсійного фонду України в м.Хмельницькому та державного підприємства «Новатор» вимоги позову вважають необгрунтованими, так як на робочому місці позивача відсутня необхідна кількість шкідливих факторів, сукупність яких дає право на пільгову пенсію, що є підставою для відмови у видачі довідки про уточнюючий характер роботи позивача, яка необхідна для прийняття рішення про призначення вказаної пенсії.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в силу наступних підстав.

Судом установлено, що згідно з даними трудової книжки позивач з 30 жовтня 1979 року по 17 грудня 1998 року працював плавильником металів і сплавів на державному підприємстві «Новатор» з повним восьми годинним робочим днем щоденно, був задіяний лише на цій посаді цілий робочий день і до виконання іншої роботи в робочий час не залучався.

Дані обставини підтверджуються копією трудової книжки позивача та довідкою Державного підприємства «Новатор» № 50.

Вказана посада відноситься до «Списку № 1 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах» затвердженого ОСОБА_65 Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року - розділ 11, підрозділ 11, пункт -«а» Виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці.

14 жовтня 2008 року позивачу виповнилося 50 років, а його трудовий стаж становить більше 25 років, з яких 12 років 2 місяці та 21 день складає стаж роботи до 1.01.1992 року, який надає право на отримання пільгової пенсії.

Станом на 21 серпня 1992 року, коли набрала чинності ОСОБА_65 Кабінету Міністрів України № 442 від 1.08.1992 року “Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці” діяв “Список № 1 производств, работ, профессий, должностей и показателей с вредными и тяжелыми условиями труда, зянятость в которых дает право на пенсию по возрасту ( по старости) на льготных условиях”, затверджених ОСОБА_65 Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10 “ Об утверждении списков производств, работ, профессий, должностей и показателей, дающих право на льготное пенсионное обеспечение».

Відповідно до Наказу Міністрества праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 року “Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах”, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1.12.2005 року за № 1451/11731, пунктами 3 та 4.5 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. Якщо ж атестація з 21.08.1992 року не проводилась чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997 року право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 року включно.

Відповідно до судової практики Вищого адміністративного суду України щодо розгляду даної категорії справ, судом касаційної інстанції встановлена недоцільність підтвердження уточнюючими довідками підприємства кількість шкідливих факторів на робочому місці плавильника металів і сплавів, оскільки у трудовій книжці позивача містяться всі записи щодо його роботи на посаді, яка віднесена до робіт із шкідливими і важкими умовами праці.

За період з 1992 року по 2005 рік атестація робочого місця плавильника металів і сплавів в цеху № 17 ДП «Новатор» не проводилась, при цьому ніякої докорінної зміни умов і характеру праці позивача не відбулось, що підтвердили у судовому засіданні представники ДП «Новатор».

Також, відповідно до розяснення ГКСМ СРСР з питань праці заробітної плати та СВРПС від 2.04.1976 року № 5/8 «О порядке применения утвержденных постановлением ОСОБА_70 Министров СССР от 22.08.1956 г. № 1173 Списков производств и цехов, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах» плавильники металів і сплавів мають право на пільгове пенсійне забезпечення незалежно від того, до якої галузі промисловості відносилися підприємства або організації на яких працювали ці плавильники металів і сплавів.

ОСОБА_46 того, судом установлено, що ОСОБА_31 радіотехнічний завод та його правонаступник ДП «Новатор» займалось металобробленням, що підтверджує довідка підприємства щодо характеру роботи плавильника металів і сплавів підрозділу № 17 та копія трудової книжки ОСОБА_66, який працював на вказаній посаді на данному підприємстві з 30.10.1979 року по 17.12.1998 року, а також оглянуті у судовому засіданні пенсійні справи ОСОБА_71 та ОСОБА_72, які працювали разом із позивачем на данному підприємстві та яким пільгові пенсії були призначені раніше.

Враховуючи викладене позовні вимоги ОСОБА_66 суд вважає обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10,11, 128, 158-163, 167 КАС України, ст. ст. 13, 100 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, «Списком № 1 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах» затвердженого ОСОБА_65 Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року, Наказом Міністрества праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 року “Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах”, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1.12.2005 року за № 1451/11731, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Хмельницькому призначити ОСОБА_66 пенсію на пільгових умовах згідно Списку № 1 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах затвердженого ОСОБА_65 Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року, у відповідності до ст.. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 14 жовтня 2008 року.

ОСОБА_65 у повному обсязі виготовлено 22 лютого 2010 року.

Суддя:

Справа 2-342

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

12 березня 2010 року

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.,

при секретарі Матіяш О.А.,

з участю представника позивача ОСОБА_73,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом публічного акціонерного товариства «ОСОБА_6 ОСОБА_34» до ОСОБА_74 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

В травні 2009 року публічне акціонерне товариство «ОСОБА_6 ОСОБА_34» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_74 про стягнення із нього 25866 грн.35 коп. В обгрунтування своїх позовних вимог вказує, що 26 грудня 2007 року між позивачем та ОСОБА_74 було укладено договір № 014/8711/82/14945 згідно якого відповідачу було надано кредит в сумі 25000 грн. строком на 72 місяці для споживчих цілей з платою за користування кредитом 27 % річних. Сплату по позиці відповідач провів частково. В зв'язку із чим позивач просить стягнути виниклу суму заборгованості та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги зменшив та просив стягнути з відповідача 23551 грн.16 коп. заборгованості по кредиту та судові витрати.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надійшло.

За таких обставин, суд заочно вирішив справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в силу наступних підстав.

Судом установлено, що 26 грудня 2007 року між публічним акціонерним товариством «ОСОБА_6 ОСОБА_34» та ОСОБА_74 було укладено договір № 014/8711/82/14945 згідно якого відповідачу було надано кредит в сумі 25000 грн. строком на 72 місяці для споживчих цілей з платою за користування кредитом 27 % річних.

На підставі наявних у справі матеріалів встановлено, що відповідач повного розрахунку за договором кредиту № 014/8711/82/14945 від 26.12.2007 року не провів, і заборгованість перед позивачем становить 23551 грн. 16 коп.

Керуючись ст.ст. 10,11, 169, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 509,525-527,530,536,541, 543,553-555, 1046-1050, 1052 ЦК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_74 на користь публічного акціонерного товариства «ОСОБА_6 ОСОБА_34» - 23551 грн. 16 коп. заборгованості по кредиту та 508 грн. 66 коп. судових витрат.

Суддя:

Справа 2-903

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.,

при секретарі Боднар А.П.,

позивача ОСОБА_75,

представників третіх осіб ОСОБА_76,

ОСОБА_77,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_75 до ОСОБА_31 міської ради, третя особи на стороні відповідача без самостійних вимог садівничий кооператив «Аліса», державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Држкомземі України», ОСОБА_78 про визнання права власності на земельну ділянку,

встановив:

В вересні 2009 року ОСОБА_75 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_31 міської ради, третя особи на стороні відповідача без самостійних вимог садівничий кооператив «Аліса», державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», ОСОБА_78 про визнання права власності на земельну ділянку площею 0.058 га, яка розташована на землях ОСОБА_31 міської ради садівничого кооперативу «Аліса». Вказана земельна ділянка належала його матері ОСОБА_79, яка померла 6.12.2008 року. Однак, в зв'язку з тим, що Державний акт на право власності на земельну ділянку втрачений, позивач не може оформити на неї спадщину.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Представник ОСОБА_31 міської ради до суду не зявилася, повідомлена належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надійшло.

Представники садівничого кооперативу «Аліса» та державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Држкомземі України» позовні вимоги вважають обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Залучений до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_78 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та зазначив, що на вказану земельну ділянку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_79 не претендує.

Заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задовленню в силу наступних підстав.

Судом об'єктивно установлено, що ОСОБА_79 належала на праві власності земельна ділянка площею 0.058 га, яка розташована на землях ОСОБА_31 міської ради садівничого кооперативу «Аліса», що підтверджено Державним актом на право приватної власності на землю ХМ № 010314 від 11.03.1997 року.

Після смерті ОСОБА_79 6 грудня 2008 року спадщину прийняв її син - ОСОБА_75, у тому числі вступив у фактичне управління спірною земельною ділянкою, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 11.06.2009 року № 4-1581 та членською книжкою садовода.

Однак, отримати свідоцтво про право на спадщину - вищевказану земельну ділянку не може в зв'язку із втратою оригіналу Державного акту на право приватної власності на землю виданого його померлій матері, що підтверджується постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.07.2009 року та відповідною публікацією у газеті.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про власність” праця громадян є основою створення і примноження їх власності. Громадянин набуває правав власності на доходи від участі у спільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

У відповідності до ст.. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Враховуючи викладене, та те, що інші спадкоємці на вказану земельну ділянку не претендують та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 12, 55 Закону України “Про власність”, ст.1261 ЦК України ,суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_75 право власності на земельну ділянку площею 0.058 га, яка розташована на землях ОСОБА_31 міської ради садівничого кооперативу «Аліса» для ведення садівництва.

На рішення, через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

Справа 2-1915

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( З А О Ч Н Е)

10 березня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.

при секретарі Боднар А.П.,

з участю позивача ОСОБА_80,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_80 до ОСОБА_81 про розірвання шлюбу,

встановив:

В грудні 2009 року ОСОБА_80 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_81 про розірвання шлюбу посилаючись на те, що вони перебувають в шлюбі з 13.09.1980 року, дитина від шлюбу є повнолітньою, проте спільне життя не склалося, оскільки в них різні погляди на життя, внаслідок чого вони тривалий час мешкають окремо, ведуть окремі бюджети, шлюб існує формально і сімя не може бути збережена.

В суді позивачка вимоги позову підтримала та просила їх задоволити.

За таких обставин суд заочно вирішив справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом об'єктивно встановлено, що між сторонами існують формальні шлюбні відносини на грунті непорозуміння одне одного та різних поглядів на життя, внаслідок чого вони тривалий час не підтримують шлюбні стосунки та мешкають окремо. Майнового спору між сторонами не має. Дитина від шлюбу є повнолітньою.

Керуючись ст.ст.10,11, 169, 212-215, 224-227 ЦПК України, ст.ст.105, 112, 114 Сімейного кодексу України,суд

вирішив:

Позов задовольнити. Шлюб, зареєстрований 13 вересня 1980 року Самчиківською сільською радою Старокостянтинівського району Хмельницької області між ОСОБА_81 та ОСОБА_80 ( актовий запис № 12), розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу із сторін підлягає стягненню державне мито в сумі 8 грн. 50 коп. з кожного.

Суддя:

Справа № 2-1605

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.

при секретарі Боднар А.П.,

позивача ОСОБА_82,

представника позивача ОСОБА_83,

відповідачів ОСОБА_83,

ОСОБА_84,

представника відповідача ОСОБА_85,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_82 до ОСОБА_84, ОСОБА_83 про усунення від права на спадкування за законом,

встановив:

В листопаді 2009 року ОСОБА_82 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_84 та ОСОБА_83 про усунення їх права на спадкування за законом. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 19 січня 2009 року померла його мати ОСОБА_86 після смерті якої відкрилася спадщина на домоволодіння по вул..Пушкіна, 4 в с.Івашківці Хмельницького району та на земельну частку (пай) на землях колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Поділля» с.Копистин Хмельницького району. Відповідачі є онуками померлої та є спадкоємцями за правом представлення після смерті свого батька ОСОБА_87, який є рідним братом позивача. Перед смертю ОСОБА_86 хворіла, перебувала у безпорадному стані та потребувала сторонньої допомоги, які їй надавав позивач разом із своєю дружиною. Натомість відповідачі умисно ухилялися від контактів з бабусею та надання їй необхідної допомоги тому мають бути усуненні від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_86

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задоволити.

Відповідачі та їх представник вважають позов не обґрунтованим, так як ні ОСОБА_86 ні їх дядько у жодну інстанцію з приводу надання допомоги останній через її похилий вік та хворобу не зверталися, не звертались з таким проханням і до відповідачів, в силу чого вони від надання такої допомоги умисно не ухилялись.

Заслухавши пояснення учасників процесу, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню в силу наступних підстав.

Судом установлено, що 19 січня 2009 року померла мати позивача ОСОБА_86, після смерті якої відкрилася спадщина на будинковолодіння вул..Пушкіна, 4 в с.Івашківці Хмельницького району та на земельну частку (пай) на землях колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Поділля» с.Копистин Хмельницького району.

До відкриття спадщини, 14 травня 2003 року помер батько відповідачів та рідний брат позивача - ОСОБА_87, за життя якого на його імя був оформлений ОСОБА_86 заповіт від 18 січня 1999 року на все належне їй майно.

Дані обставини підтверджуються копіями свідоцтв про смерть, витягами з реєстру права власності на нерухоме майно, техпаспортом на будинковолодіння, сертифікатом на земельну частку (пай) та заповітом.

За умовами ст.. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частину спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

За правилами ч.2 ст. 1224 ЦК України не мають право на спадкування за законом повнолітні діти, а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. Згідно ч.5 ст.. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з виною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Тобто ухилення характеризується умисною формою вини.

В судовому засіданні як сам позивач, так його представник та допитані за їх клопотанням свідки зазначили, що відповідачі не надавали допомоги своїй бабусі ОСОБА_86, однак підтвердили, що ні вона особисто ні вони в її інтересах за вказаною допомогою до відповідачів не звертались. Дані обставини підтверджені також довідками Копистинської сільської ради, управління пенсійного фонду у Хмельницькому районі, та ОСОБА_31 районної лікарні про те, що ОСОБА_86 отримувала пенсію, на день смерті була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_14 одна, та в районну лікарню з приводу захворювань не зверталась і амбулаторна карта на неї не заводилась.

Знаходження на короткочасному лікуванні у ОСОБА_31 обласній психіатричній лікарні ОСОБА_86 з 10.12.2008 року по 15.12.2008 року та з приводу катаракти ока у клініці «Новий зір» 25.10.2007 року не спростовує твердження відповідачів, про те, що вони не ухилялись від надання допомоги останній, так як мали свої сімї, утримували неповнолітніх дітей, та те, що вона потребувала даної допомоги з їхнього боку, з цього приводу до них ніхто не звертався та не повідомляв.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що факт умисного ухилення відповідачів від надання допомоги ОСОБА_86, як і сам факт перебування її до смерті у безпорадному стані позивачем не доведений, в зв'язку із чим у задоволенні вимог ОСОБА_82 слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10,11, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 1224, 1266 ЦК України, суд

вирішив:

У позові ОСОБА_82 про усунення від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_86 - ОСОБА_84, ОСОБА_83, відмовити.

Суддя:

Справа 1-199

2010 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 лютого 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.,

при секретарі Боднар А.П.,

з участю прокурора Божка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому справу про обвинувачення ОСОБА_88, ІНФОРМАЦІЯ_15, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_16, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_17, не одруженого, не працюючого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_18, не судимого,

за ч.2 ст.309 КК України,

встановив:

ОСОБА_88, 27 липня 2009 року, біля 23 години 30 хв. біля будинку № 5/1 по вул.. Хотовицького м.Хмельницькому був затриманий працівниками міліції, які виявили у нього одноразовий медичний шприц із наркотичним засобом - кустарно виготовленим препаратом з ефедрину, маса якого у перерахунку на суху речовину складає 0.012 г, який останній напередодні виготовив та зберігав при собі для особистого вживання до моменту його затримання працівниками міліції.

Допитаний по суті пред'явленого обвинувачення ОСОБА_88 свою вину визнав повністю та зазначив, що є наркозалежною особою, і що саме 27 липня 2009 року був затриманий працівниками міліції, які виявили у нього наркотичний засіб - кустарно виготовлений препарат з ефедрину, який він виготовив напередодні для власного вживання.

Дані факти в судовому засіданні сторонами не оспорюються та об'єктивно підтверджуються оголошеними в суді показаннями свідків ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, які зазначили про обставини виявлення та вилучення у підсудного наркотичного засобу, речовим доказом та висновком судово-хімічної експертизи відповідно до якого вилучена у ОСОБА_88 речовина містить меткатінон (ефедрон) і є особливо небезпечним наркотичним засобом - кустарно виготовленим препаратом з ефедрину маса якого відповідно складає 0.012 г.

Дії підсудного органами досудового слідства кваліфіковано за ч.2 ст.309 КК України, однак приймаючи до уваги, що згідно постанови Хмельницького міськрайонного суду від 10 серпня 2009 року ОСОБА_88 за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України звільнено на підставі ч.4 ст. 309 КК України, а кримінальну справу закрито, то дії підсудного за вказаним епізодом підлягають перекваліфікації на ч.1 ст. 309 КК України, як незаконне виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

При призначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи, особу підсудного, обтяжуючі та пом'якшуючі обставини.

Обставин, що обтяжує покарання підсудного судом не встановлено.

Суд враховує, що ОСОБА_88, характеризується посередньо, хворіє, у вчиненому розкаявся та пройшов курс лікування від наркоманії, однак злочин вчинив у короткий термін після звільнення його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 309 КК України і вважає, що його виправлення та перевиховання можливе шляхом ізоляції від суспільства.

При цьому звернення підсудного до лікувального закладу та проходження курсу лікування від наркоманії суд не вважає за підставу для звільнення його від кримінальної відповідальності вдруге за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України.

За таких обставин ОСОБА_88 слід призначити покарання у виді арешту.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_88 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України і призначити йому покарання у виді 2 місяців і 24 днів арешту.

Зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_88 час перебування його під вартою з 9 листопада 2009 року по 2 лютого 2010 року включно.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_88, до набрання вироком чинності змінити з утримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з під варти в залі суду негайно.

Речові докази - наркотичний засіб знищити.

Стягнути з ОСОБА_88 судові витрати по справі (Управління Державного казначейства Хмельницької області,розрахунковий рахунок № 35228001000040, МФО 815013 НБУ м.Хмельницького код 25575309, для зарахування НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій області “за дослідження 7”) в сумі 205 грн.94 коп.

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб.

Суддя:

Справа 2-1674

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

17 березня 2010 року

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.,

при секретарі Матіяш О.А.,

з участю представника позивача ОСОБА_93,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_94 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

В листопаді 2009 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_94 про стягнення із нього 37061 грн.91 коп. В обгрунтування своїх позовних вимог вказує, що 22 січня 2008 року між позивачем та ОСОБА_94 було укладено договір № BL1701 згідно якого відповідачу було надано кредит в сумі 20000 грн. строком на 12 місяці для споживчих цілей з платою за користування кредитом 27 % річних, а з 26 серпня 2008 року - 32 % річних. Сплату по позиці відповідач не провів. В зв'язку із чим позивач просить стягнути виниклу суму заборгованості та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

За таких обставин, суд заочно вирішив справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Судом установлено, що 22 січня 2008 року між позивачем та ОСОБА_94 було укладено договір № BL1701 згідно якого відповідачу було надано кредит в сумі 20000 грн. строком на 12 місяці для споживчих цілей з платою за користування кредитом 27 % річних, а з 26 серпня 2008 року - 32 % річних.

На підставі наявних у справі матеріалів встановлено, що відповідач повного розрахунку за договором кредиту № BL1701 від 22 січня 2008 року не провів, і заборгованість перед позивачем становить 37061 грн. 91 коп.

Керуючись ст.ст. 10,11, 169, 212-215, 224-227 ЦПК України, ст.ст. 509,525-527,530,536,541, 543,553-555, 1046-1050, 1052 ЦК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_94 на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» - 37061 грн. 91 коп. заборгованості по кредиту та 491 грн. судових витрат.

Суддя:

Справа 2-3486

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( З А О Ч Н Е)

2 квітня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.

при секретарі Матіяш О.А.,

з участю позивача ОСОБА_95,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_95 до ОСОБА_96 про розірвання шлюбу,

встановив:

В лютому 2010 року ОСОБА_95 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_96 про розірвання шлюбу посилаючись на те, що вони перебувають в шлюбі з 18.12.1998 року, дитина від шлюбу є повнолітньою, проте спільне життя не склалося, оскільки в них різні погляди на життя, внаслідок чого вони тривалий час мешкають окремо, ведуть окремі бюджети, шлюб існує формально і сімя не може бути збережена.

В суді позивач вимоги позову підтримав та просив їх задоволити.

За таких обставин суд заочно вирішив справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом об'єктивно встановлено, що між сторонами існують формальні шлюбні відносини на грунті непорозуміння одне одного та різних поглядів на життя, внаслідок чого вони тривалий час не підтримують шлюбні стосунки та мешкають окремо. Майнового спору між сторонами не має. Дитина від шлюбу є повнолітньою.

Керуючись ст.ст.10,11, 169, 212-215, 224-227 ЦПК України, ст.ст.105, 112, 114 Сімейного кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити. Шлюб, зареєстрований 18 грудня 1998 року ОСОБА_31 міським відділом реєстрації актів громадянського стану між ОСОБА_95 та ОСОБА_96 ( актовий запис № 1763), розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу із сторін підлягає стягненню державне мито в сумі 8 грн. 50 коп. з кожного.

Суддя:

Справа 1-566

2010 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.

при секретарі Матіяш О.А.

з участю прокурора Романова А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницько-му справу про обвинувачення ОСОБА_97, ІНФОРМАЦІЯ_19, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_20, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, не одруженого, не працюючого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_21, не судимого,-

за ч.2 ст.263 КК України,

встановив:

ОСОБА_97 12 лютого 2010 року біля 15 години, знаходячись біля шиномонтажу на тролейбусній зупинці «Інститут економіки і підприємництва» по вул.. Львівське шосе в м.Хмельницькому, у снігу знайшов ніж кустарного виробництва, який привласнив та незаконно носив при собі до моменту його затримання працівниками міліції 13 лютого 2010 року.

Допитаний по суті пред'явленого обвинувачення ОСОБА_97 вину свою визнав повністю і показав, що він дійсно 12 лютого 2010 року в снігу біля тролейбусної зупинки по вул.. Львівське шосе знайшов ніж кустарного виробництва, який носив при собі для самозахисту, не знаючи що для цього потрібен відповідний дозвіл. При цьому був затриманий працівниками міліції на залізничному вокзалі.

Дані факти в судовому засіданні сторонами не оспорюються та об'єктивно підтверджуються висновком експерта № 4 від 18.02.2010 року згідно якого вилучений у підсудного ніж є холодною зброєю колюче-ріжучої дії, виготовлений саморобним способом по типу мисливських ножів.

Дії підсудного слід кваліфікувати за ч.2 ст.263 КК України, як носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

При призначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи, особу підсудного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Суд враховує, що ОСОБА_97, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, у вчиненому злочині щиро розкаявся, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, і вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

При таких обставинах ОСОБА_97 слід призначити покарання у виді штрафу.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України,суд

засудив:

ОСОБА_97 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, та призначити йому покарання у виді 510 грн. штрафу.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_97 до набрання вироком чинності, залишити попередню - підписку про невиїзд.

Речовий доказ - знищити.

Стягнути з ОСОБА_97 судові витрати по справі на користь НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій області за проведення експертизи в сумі 253 грн.53 коп.

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб.

Суддя:

Справа № 2-1235

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.

при секретарі Боднар А.П.

з участю позивача ОСОБА_10

відповідача ОСОБА_10

розглянувши у судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12 про стягнення аліментів на утримання дитини,

встановив:

23 листопада 2009 року ОСОБА_10 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_10 про стягнення аліментів на утримання дитини, посилаючись на те, що відповідач, який є батьком їхньої спільної дитини - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_22, матеріальної допомоги їй на утримання сина не надає. Позивачка просить винести рішення про стягнення з відповідача на її користь щомісячно аліменти на утримання дитини в розмірі 500 грн.

В судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала і просила його задоволити.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Обов'язок утримувати батьками своїх неповнолітніх дітей передбачений ст. 180 СК України.

Враховуючи, що визнання позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб та керуючись ст.ст.10,11, 174, 212-215, 367 ЦПК України, ст.ст. 180-183, 191 Сімейного кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_23, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_24, працюючого у Хмельницькбудзамовник, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_25 на користь ОСОБА_11 щомісячно аліменти в розмірі 500 грн. на утримання ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_22, починаючи з 23 листопада 2009 року до досягнення ним повноліття.

Допустити негайне виконання рішення.

Стягнути з ОСОБА_12 в доход держави судовий збір в сумі 51 грн.00 коп. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На рішення, через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

Справа 2-2643

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( З А О Ч Н Е)

18 березня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.

при секретарі Матіяш О.А.,

з участю позивача ОСОБА_98,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_98 до ОСОБА_99 про розірвання шлюбу,

встановив:

В січні 2010 року ОСОБА_98 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_99 про розірвання шлюбу посилаючись на те, що вони перебувають в шлюбі з 16.12.1990 року, дитина від шлюбу є неповнолітньою, проте спільне життя не склалося, оскільки в них різні погляди на життя, внаслідок чого вони тривалий час мешкають окремо, ведуть окремі бюджети, шлюб існує формально і сімя не може бути збережена.

В суді позивачка вимоги позову підтримала та просила їх задоволити, зазначивши, що примирення між ними неможливе, так як відповідач, зловживає спиртними напоями, застосовує до неї фізичне насильство.

За таких обставин суд заочно вирішив справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом об'єктивно встановлено, що між сторонами існують формальні шлюбні відносини на грунті непорозуміння одне одного та різних поглядів на життя, внаслідок чого вони тривалий час не підтримують шлюбні стосунки та мешкають окремо. Майнового спору між сторонами не має. Дитина проживає разом із позивачкою.

Керуючись ст.ст.10,11, 169, 212-215, 224-227 ЦПК України, ст.ст.105, 112, 114 Сімейного кодексу України,суд

вирішив:

Позов задовольнити. Шлюб, зареєстрований 16 грудня 1990 року ОСОБА_31 будинком урочистих подій між ОСОБА_99 та ОСОБА_98 ( актовий запис № 2441), розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу із сторін підлягає стягненню державне мито в сумі 8 грн. 50 коп. з кожного.

Суддя:

Справа 2-1535

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

27 січня 2010 року

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.,

при секретарі Боднар А.П.,

з участю представника позивача ОСОБА_100,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом Відкритого акціонерного товариства ВТБ ОСОБА_6 до ОСОБА_101, ОСОБА_102 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

В листопаді 2009 року відкрите акціонерне товариство ВТБ ОСОБА_6 звернулося до суду із позовом до ОСОБА_101 та ОСОБА_102 про стягнення із них 27262 грн. 39 коп. В обгрунтування своїх позовних вимог вказує, що 5 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством ВТБ ОСОБА_6 та ОСОБА_101 було укладено договір № 46-1-2008/03 згідно якого відповідачу було надано кредит в сумі 25000 грн. строком до 4.06.2011 року для споживчих цілей з платою за користування кредитом 30 % річних. В забезпечення виконання зобов'язань по отриманій позиці між позивачем та ОСОБА_102 було укладено договір поруки від 5 червня 2008 року. Сплату по позиці відповідачі провели частково. В зв'язку із чим позивач просить стягнути виниклу суму заборгованості та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

За таких обставин, суд заочно вирішив справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Судом установлено, що 5 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством ВТБ ОСОБА_6 та ОСОБА_101 було укладено договір № 46-1-2008/03 згідно якого відповідачу було надано кредит в сумі 25000 грн. строком до 4.06.2011 року для споживчих цілей з платою за користування кредитом 30 % річних. В забезпечення виконання зобов'язань по отриманій позиці між позивачем та ОСОБА_102 було укладено договір поруки від 5 червня 2008 року, який передбачає настання солідарної відповідальності, коли боржник не виконав або своєчасно не виконує свої грошові зобов'язання згідно договору кредиту, та визначено, що поручитель відповідає по зобов'яннях боржника в повному обсязі.

На підставі наявних у справі матеріалів встановлено, що відповідачі повного розрахунку за договором кредиту № 46-1-2008/03 від 5.06.2008 року не провели, і заборгованість перед позивачем становить 27262 грн. 39 коп.

Керуючись ст.ст. 10,11, 169, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 509,525-527,530,536,541, 543,553-555, 1046-1050, 1052 ЦК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_101 та ОСОБА_102 солідарно на користь відкритого акціонерного товариства ВТБ ОСОБА_6 - 27262 грн. 39 коп. заборгованості по кредиту, а також стягнути з кожного по 196 грн. 31 коп. судових витрат.

Суддя:

Справа 1-89

2010 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.,

при секретарі Матіяш О.А.,, з участю прокурора Пакоса С.Б.,

захисника ОСОБА_103,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому справу про обвинувачення ОСОБА_104, ІНФОРМАЦІЯ_26, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_16, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, не одруженого, не працюючого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_27, не судимого в силу ст.. 89 КК України,

за ч.2 ст. 199 КК України,

встановив:

27 вересня 2008 року ОСОБА_104 за місцем свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_28 виготовив за допомогою компютерного обладнання: 4 грошові банкноти номіналом 50 грн. кожна серії АК № 3799538, 9 грошових банкнот номіналом 50 грн. кожна серії АШ № 5054794, 2 грошові банкноти номіналом 200 грн. кожна серії АЄ № 2761007, 7 грошових банкнот номіналом 20 грн. кожна серії ЖЛ № 8824076, 117 грошових банкнот номіналом 100 грн. кожна серії АУ № 1695716, які зберігав з метою збуту.

6 жовтня 2008 року ОСОБА_104 блиько 13 год. 45 хв. біля будинку № 13 по вул.. Тернопільській в м.Хмельницькому збув ОСОБА_105 12 підроблених грошових купюр номіналом 100 грн. кожна серії АУ № 1695716 надавши їх останньому в якості повернення боргу в сумі 1200 грн.

Допитаний по суті пред'явленого обвинувачення ОСОБА_104 свою вину у вчиненому злочині визнав частково, зазначивши, що дійсно у вересні 2008 року у власному помешканні він виготовив за допомогою компютера та кольорового принтера підроблені грошові кошти номіналом 20 в кількості 7 штук, 50 грн. в кількості 13 штук, 100 грн. в кількості 117 штук та 200 грн. в кількості 2 штуки. Частину із яких, а саме 12 банкнот номіналом 100 грн. він 6 жовтня 2009 року передав своєму знайомому ОСОБА_105 так як заборгував йому 1200 грн. Решту підроблених купюр він нікому не збував. Ті підроблені банкноти по 100 грн., що були вилучені у продавця цукру ОСОБА_106 він нікому не збував, а можливо їх викинув, через погану якість.

Дані фактичні обставини сторонами не оспорюються та об'єктивно узгоджуються із висновком судово-технічної експертизи № 87Т від 13.10.2008 року відповідно до якого вилучені у підсудного кошти виготовлені не підприємством, що здійснює випуск грошових знаків для Національного банку України та зображення на них виготовлені струменево-крапельним способом за допомогою електронного друкуючого пристрою - кольорового струменевого принтеру або іншого обладнання з аналогічним способом друку.

На досудовому слідстві свідок ОСОБА_106, показання якого були оголошені в судовому засіданні, показав, що 7 жовтня 2009 року він продав мішок цукру невідомій особі, яку впізнати не може. Дана особа дала йому 200 грн. купюрами по 100 грн., які виявились фальшивими.

Враховуючи, що органами досудового слідства не здобуто належних і допустимих доказів того, що саме ОСОБА_104 збув ОСОБА_106 чи іншій особі, яка придбала у нього цукор, підроблені грошові кошти, а згідно ст.. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях та всі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого - за епізодом збуту 7 жовтня 2009 року 2 підроблених банкнотів номіналом по 100 грн. кожна невстановленій слідством особі, підсудного слід виправдати, та перекваліфікувати його дії на ч.1 ст. 199 КК України, як виготовлення, зберігання з метою збуту та збут підробленої національної валюти України у виді банкнот. При цьому інкримінування у обвинувачення підсудному такої форми як перевезення є неконкретним та підлягає виключенню.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину,особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.

Суд враховує, що ОСОБА_104 характеризуються посередньо, розкаявся у вчиненому, відшкодував завдані злочином збитки, хворіє і вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

За таких обставин ОСОБА_104 слід призначити покарання у виді позбавлення волі та на підставі ст.. 75 КК України звільнити від його відбування з випробуванням.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_104 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.199 КК України та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_104 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю 2 роки.

До набрання вироком чинності міру запобіжного заходу ОСОБА_104 залишити попередню - підписку про невиїзд.

Речові докази: системний блок, сканер та мобільний телефон ( а.с. 121, 122) повернути власникам, підроблені грошові купюри - знищити.

Стягнути з ОСОБА_104 на користь НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій області 5178 грн. 43 коп. за проведення експертиз.

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб.

Суддя:

Справа 2-97

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2010 року

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.,

при секретарі Боднар А.П.,

представника позивача ОСОБА_107,

представника третьої особи ОСОБА_108,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_109 до ОСОБА_110, ОСОБА_111, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_112 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

встановив:

В липні 2008 року ОСОБА_109 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_110 про визнання права власності на частину квартири № 13, № 14 в будинку № 6/2 по вул.. Кармелюка в м.Хмельницькому, мотивуючи тим, що вказані квартири придбав в період шлюбу з відповідачкою її батько ОСОБА_113, який 13 лютого 2008 року помер. Однак у добровільному порядку відповідачка оформити свідоцтва на спадкове майно не бажає, так як вказані квартири зареєстровані на неї особисто.

В суді позивачка та її представник позовні вимоги збільшили, зазначивши, що за період шлюбу її батько та відповідачка придбали транспортні засоби та причіп, тому із врахуванням того, що після смерті ОСОБА_113 залишились три спадкоємця першої черги, просила визнати за нею право власності на 1/6 частини квартир та транспортних засобів, що зареєстровані як на відповідачку так і на її померлого батька. Зазначивши, що відповідачка у добровільному порядку спадщину оформити не бажає, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів їй не дає, та місце знаходження їх позивачці не повідомляє.

Представник ОСОБА_110 та залученої до справи в якості співвідповідача ОСОБА_111 позовні вимоги визнала частково, однак добровільних дій щодо належного оформлення спадкового майна відповідачі за час наданий судом для врегулювання спору не вчинили. В наступні судові засідання відповідачі та їх представник не зявилися.

Представник третьої особи вважає позов таким, що не підлягає розгляду в суді, так як право позивачки на оформлення спадщини у нотаріальному порядку ніхто не порушує.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в силу наступних підстав.

Судом об'єктивно установлено, що батько позивачки ОСОБА_113 з 10 листопада 1990 року перебував у зареєстрованому шлюбі із відповідачкою ОСОБА_110, від якого у них 11.07.1991 року народилась донька ОСОБА_111

В період шлюбу згідно договору купівлі-продажу від 14.05.1998 року ОСОБА_113 придбав трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2, а 25 березня 2006 року - трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_3, однак право власності на них було зареєстровано на ОСОБА_110

Також, в період шлюбу ОСОБА_113 разом із ОСОБА_110 придбали наступні транспортні засоби: автомобіль ВАЗ 21093, держномер 46986ХМ, зареєстрований на ОСОБА_110, автомобіль ОСОБА_114 1824, держномер 11469 ХМ, зареєстрований на ОСОБА_110, автомобіль Форд Коннект, держномер ВХ2149АІ, зареєстрований на ОСОБА_110, автомобільний причіп держномер 00142ХМ, зареєстрований на ОСОБА_113, автомобіль ОСОБА_114 638, держномер ВХ6060АВ, зареєстрований на ОСОБА_113, автомобіль ОСОБА_114 Актрос, держномер ВХ 0750АС, зареєстрований на ОСОБА_113, автомобіль ОСОБА_115, держномер ВХ6365АІ, зареєстрований на ОСОБА_113

Дані обставини підтверджуються відповідними свідоцтвами про укладення шлюбу, народження, договорами купівлі-продажу та довідкою із 1-го відділення МРЕВ ОСОБА_116 в Хмельницькій області.

13 лютого 2008 року ОСОБА_113 помер, після смерті якого відкрилась спадщина на вищевказане майно.

29 травня 2008 року позивачка подала заяву у другу ОСОБА_31 державну нотаріальну контору про прийняття спадщини, однак відповідачка створює перешкоди для її оформлення, так як право власності на квартири та частину автомобілів зареєстровано особисто на неї, а на транспортні засоби, що зареєстровані на померлого ОСОБА_113 свідоцтва про їх реєстрацію у добровільному порядку не надає, та не повідомляє про місце знаходження транспортних засобів.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За умовами ст.. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст.. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи викладене, те, що після смерті ОСОБА_113 на належну йому частку спадкового майна претендують крім позивачки ОСОБА_110, як дружина померлого та ОСОБА_111 як його донька, а право позивачки на прийняття спадщини відповідачами фактично не визнається, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_109 є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 10,11, 60, 212-215 ЦПК України, ст..ст. 16, 1261 ЦК України, ст. ст..60, 70 СК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_109 право власності в порядку спадкування після померлого ОСОБА_113, який помер 13 лютого 2008 року, на 1/6 частини квартири АДРЕСА_2, на 1/6 частини квартири АДРЕСА_3; на 1/6 частини автомобіля ВАЗ 21093, держномер 46986ХМ, зареєстрованого на ОСОБА_110; на 1/6 частини автомобіля ОСОБА_114 1824, держномер 11469 ХМ, зареєстрованого на ОСОБА_110; на 1/6 частину автомобіля Форд Коннект, держномер ВХ2149АІ, зареєстрованого на ОСОБА_110; на 1/6 частину автомобільного причіпа держномер 00142ХМ, зареєстрованого на ОСОБА_113; на 1/6 частину автомобіля ОСОБА_114 638, держномер ВХ6060АВ, зареєстрованого на ОСОБА_113; на 1/6 частину автомобіля ОСОБА_114 Актрос, держномер ВХ 0750АС, зареєстрованого на ОСОБА_113; на 1/6 автомобіля ОСОБА_115, держномер ВХ6365АІ, зареєстрованого на ОСОБА_113.

Стягнути з ОСОБА_110 та ОСОБА_111 на користь ОСОБА_109 по 79 грн. 77 коп. судових витрат.

Повернути ОСОБА_109 74 грн. 69 коп. судового збору, як зайво сплаченого.

На рішення, через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

Справа 1-521

2010 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.

при секретарі Матіяш О.А.,

з участю прокурора Божка Р.В.,

захисника ОСОБА_117,

потерпілого ОСОБА_118,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому справу про обвинувачення ОСОБА_119, ІНФОРМАЦІЯ_29, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_30, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, не одруженого, працюючого прибиральником спортивної школи «Самсон-Право», мешканця ІНФОРМАЦІЯ_31, раніше не судимого,

за ч.1 ст. 125, ч.1 ст.137 КК України,

встановив:

5 січня 2010 року близько 10 години, ОСОБА_119А, знаходячись у приміщенні спортивної школи «Самсон-Право», що розташована по вул.. Пушкіна, 15 в м.Хмельницькому у якій він працював прибиральником, будучи розлюченим поведінкою неповнолітнього потерпілого ОСОБА_118, кинув у обличчя останнього зв'язкою ключів, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження у вигляді тупої травми лівого ока з крововиливом в мякі тканини лівої навколо-очної ділянки, крововиливу під конюктиву лівого ока.

Допитаний по суті пред'явленого обвинувачення ОСОБА_119 вину свою визнав частково та пояснив, що працює прибиральником у спортивній школі «Самсон-Право». 5 січня 2010 року він разом із учнями школи переглядав навчальний фільм, під час якого потерпілий постійно розмовляв та не реагував на його зауваження. Після чергового зауваження він кинув у потерпілого зв'язкою ключів та влучив йому у око, спричинивши тілесні ушкодження. Вину за ст.. 137 КК України не визнає, так як у його обов'язки не входила охорона життя та здоровя неповнолітніх.

Допитаний в суді неповнолітній потерпілий ОСОБА_118 підтвердив обставини отримання ним травми ока, внаслідок того, що підсудний кинув у нього зв'язкою ключів.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_120, який працює на посаді директора приватної спортивної підготовчо-міліцейської школи «Самсон-Право» зазначив, що ОСОБА_119 є вихованцем школи. Був прийнятий на посаду прибиральника, в обов'язки якого згідно контракту не входила охорона життя та здоровя неповнолітніх, які займаються у школі, не наділявся він вказаними обов'язками і 5 січня 2010 року під час того як стежив за дисципліною під час проведення навчального семінару.

Дані обставини об'єктивно підтверджуються наказом про прийняття підсудного на роботу № 17 від 1.09.2009 року та контрактом від 1.09.2009 року, а також висновком судово-медичної експертизи № 142 від 27.01.2010 року.

Враховуючи, що згідно контракту від 1 вересня 2009 року укладеного із ОСОБА_119, як прибиральником, до його обов'язків входило слідкування за дотриманням дисциплінарних вимог та запобігання порушень щодо утримання порядку у приміщенні школи з боку учнів та відвідувачів комплексу (наявність змінного взуття, псування шкільного майна та інвентаря тощо) що не було пов'язано безпосередньо з охороною життя та здоровя неповнолітніх, як інкриміновано у обвинувачення органами досудового слідства підсудному, тому його дії 5 січня 2010 року щодо спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_118 не містять ознак злочину, передбаченого ч.1 ст. 137 КК України, в зв'язку із чим ОСОБА_119 за вказаним епізодом слід виправдати.

Дії ОСОБА_119 кваліфікуються за ч.1 ст.125 КК України, як умисне спричинення легкого тілесного ушкодження.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.

Суд враховує, що ОСОБА_119, вперше вчинив злочин, позитивно характеризується, щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував завдані збитки, його молодий вік і вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_119 слід призначити покарання у виді штрафу.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_119 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді 510 грн. штрафу.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_119, до набрання вироком чинності, залишити попередню - підписку про невиїзд.

За ч.1 ст. 137 КК України ОСОБА_119 виправдати.

Речові докази - зв'язку ключів, що передані ОСОБА_119 залишити йому ж.

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб.

Суддя:

Справа 2-678

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( З А О Ч Н Е)

29 січня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.

при секретарі Боднар А.П.,

з участю позивача ОСОБА_121

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_121 до ОСОБА_122 про розірвання шлюбу,

встановив:

В серпні 2009 року ОСОБА_121 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_122 про розірвання шлюбу посилаючись на те, що вони перебувають в шлюбі з 16.10.2004 року, дитина від шлюбу є неповнолітньою. Спільне життя не склалося, оскільки в них різні погляди на життя, внаслідок чого вони тривалий час мешкають окремо, ведуть окремі бюджети, шлюб існує формально і сімя не може бути збережена.

В суді позивач вимоги позову підтримав та просив їх задоволити.

Відповідачка в суд не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надійшло.

За таких обставин суд заочно вирішив справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Заслухавши позивача та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом об'єктивно встановлено, що між сторонами існують формальні шлюбні відносини на грунті непорозуміння одне одного та різних поглядів на життя, внаслідок чого вони тривалий час не підтримують шлюбні стосунки та мешкають окремо. Наданий строк на примирення істотних наслідків не дав. Майнового спору між сторонами не має. Неповнолітня дитина проживає разом із відповідачкою.

Керуючись ст.ст.10,11, 169, 212-215, 224-227 ЦПК України, ст.ст.105, 112, 114 Сімейного кодексу України,суд

вирішив:

Позов задовольнити. Шлюб, зареєстрований 16 жовтня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Хмельницького міського управління юстиції між ОСОБА_121 та ОСОБА_122 ( актовий запис № 1722), розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу із сторін підлягає стягненню державне мито в сумі по 8 грн. 50 коп. з кожного.

Суддя:

Справа 2-1526

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.,

при секретарі Боднар А.П.,

з участю позивача ОСОБА_123,

розглянувши у судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_123 до Антонівської сільської ради Хмельницького району про визнання права власності на будинок,

встановив:

В листопаді 2009 року ОСОБА_123 звернувся до суду з позовом до Антонівської сільської ради Хмельницького району про визнання права власності на будинковолодіння, яке розташоване в с.Катеринівка Хмельницького району, вул.. Садовій, 118, мотивуючи тим, що його збудував його батько ОСОБА_124, однак права власності на нього не оформив, так як 27 жовтня 2008 року помер. Так як він є єдиним спадкоємцем за законом то просить визнати за ним право власності на дане нерухоме майно.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Представник Антонівської сільської ради в суд не зявився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність позов вважає обгрутнованим.

Заслухавши учасника процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в силу наступних підстав.

Судом об'єктивно установлено, що ОСОБА_124 Юрєвич, що проживав в ІНФОРМАЦІЯ_32 по вул.. Садовій, право власності на нього не оформив та 27 жовтня 2008 року помер.

Однак, вказане будинковолодіння, що складається із глиновалькованого житлового будинку, цегляного хліва, цегляного погріба було внесено у по господарську книгу, що підтверджується відповідною випискою та довідкою Антонівської сільської ради.

Відповідно даних спадкової справи після смерті ОСОБА_124 спадкоємцем по закону є ОСОБА_123

Керуючись ст.ст. 10, 11, 212-215, 224-227 ЦПК України, ст. ст. 12, 55 Закону України “Про власність”, ст.1223 ЦК України ,суд

вирішив:

Позов задовольнити. Визнати за ОСОБА_123 право власності на будинок загальною площею 38 кв.м, житловою площею 17 кв.м, хлів цегляний, погріб цегляний, що розташовані в с.Катеринівка Хмельницького району Хмельницької області по вул.. Садовій, 118.

Суддя:

Справа 1-273

2010 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.

при секретарях Боднар А.П., Матіяш О.А.,

з участю прокурора Павлишина В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому справу про обвинувачення ОСОБА_125, ІНФОРМАЦІЯ_33, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_34, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, не одруженого, не працюючого, не судимого,

за ч.3 ст.185 КК України,

встановив:

ОСОБА_125, 5 жовтня 2009 року близько 20 години, шляхом розбиття віконного скла проник до будинку № 59 по вул.. Леніна в с.Катеринівка Хмельницького району, що належить ОСОБА_126, звідки таємно викрав чавунну плиту з пічки вартістю 168 грн.

Допитаний по суті пред'явленого обвинувачення ОСОБА_125 вину свою визнав повністю у вчиненому щиро розкаявся та пояснив, що він дійсно 5 жовтня 2009 року, розбив вікно та проник у будинок потерпілої звідки викрав чавунну плиту з пічки. Після цього був затриманий працівниками міліції.

Дані фактичні обставини сторонами не оспорюються та об'єктивно підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_126, яка в суді зазначила про обставини виявлення крадіжки у своїй дачі чавунної плити, яку працівники міліції вилучили у підсудного.

Дії ОСОБА_125 слід кваліфікувати за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, що поєднане із проникненням у житло.

При призначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи, особу підсудного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що обтяжують покрання підсудного судом не встановлено.

Суд враховує, що ОСОБА_125 позитивно характеризується, злочин вчинив вперше, щиро розкаявся та відшкодував завдані злочином збитки, має батьків, які хворіють, та невеликий розмір викраденого, і вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

За таких обставин підсудному слід призначити покарання у виді позбавлення волі та на підставі ст..75 КК України звільнити від його відбування з випробуванням.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України,суд

засудив:

ОСОБА_125 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_125 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю 3 роки.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_125, до набрання вироком чинності змінити з утримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з під варти в залі суду негайно.

Зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_125 час перебування його під вартою з 22 січня 2010 року по 16 березня 2010 року включно.

Речовий доказ - чавунну плиту, що перебуває у ОСОБА_126 залишити їй же.

Стягнути з ОСОБА_125 судові витрати по справі (Управління Державного казначейства Хмельницької області,розрахунковий рахунок № 35228001000040,МФО 815013 НБУ м.Хмельницького код 25575309,для зарахування НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій області на р/р № 100105022034-23 “за дослідження - 3”) в сумі 329 грн.54 коп.

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб.

Суддя:

Справа 2-781

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.

при секретарі Боднар А.П.,

з участю позивача ОСОБА_127,

відповідача ОСОБА_128,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_127 до ОСОБА_128 про розірвання шлюбу,

встановив:

В серпні 2009 року ОСОБА_127 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_128 про розірвання шлюбу посилаючись на те, що вони перебувають в шлюбі з 1.08.1998 року, дитина від шлюбу є неповнолітньою, проте спільне життя не склалося, оскільки в них різні погляди на життя, внаслідок чого вони тривалий час мешкають окремо, ведуть окремі бюджети, шлюб існує формально і сімя не може бути збережена.

В суді позивачка вимоги позову підтримала та просила їх задоволити.

Відповідач позов визнав, вважає, що шлюб існує формально та його слід розірвати.

Заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом об'єктивно встановлено, що між сторонами існують формальні шлюбні відносини на грунті непорозуміння одне одного та різних поглядів на життя, внаслідок чого вони тривалий час не підтримують шлюбні стосунки та мешкають окремо. Наданий строк на примирення істотних наслідків не дав. Майнового спору між сторонами не має. Дитина проживає разом із позивачкою.

Керуючись ст.ст.10,11, 169, 212-215 ЦПК України, ст.ст.105, 112, 114 Сімейного кодексу України,суд

вирішив:

Позов задовольнити. Шлюб, зареєстрований 1 серпня 1998 року ОСОБА_31 міським відділом реєстрації актів громадянського стану між ОСОБА_128 та ОСОБА_127 (актовий запис № 902), розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу із сторін підлягає стягненню державне мито в сумі 8 грн. 50 коп. з кожного.

На рішення, через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя:

Справа №2а-541

2010 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2010 року

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.,

при секретарі Боднар А.П.,

з участю позивача ОСОБА_129,

представника відповідача ОСОБА_130,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за адміністративним позовом ОСОБА_129 до відділу Державної автоінспекції УМВСУ в Хмельницькій області про визнання незаконним дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

В грудні 2009 року ОСОБА_129 звернувся до суду із адміністративним позовом до відділу Державної автоінспекції Управління МВС України в Хмельницькій області про визнання дій працівника ДАІ незаконними та скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення, посилаючись на те, що постановою від 10 грудня 2009 року винесену співробітником вищевказаного відділу, його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.. за те, що він 10 грудня 2009 року о 10 год. 45 хв. На перехресті вулиць Камянецька-Тернопільська в м.Хмельницькому, керуючи автомобілем Чері, держномер ВХ4029АМ здійснив проїзд перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофора. Вказану постанову вважає незаконною так як, її винесено на підставі протоколу у якому відсутні будь-які докази того, що він вчинив вказане правопорушення. В дійсності він правопорушення не вчиняв так як завершував проїзд через перехрестя, виїхавши на нього на дозволений сигнал світлофора.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Судом установлено, що 10 грудня 2009 року співробітником відділу Державтоінспекції УМВСУ в Хмельницькій області винесено постанову ВХ № 160273 про накладення на позивача штрафу в сумі 425 грн. за те, що останній 10 грудня 2009 року о 10 год. 45 хв. На перехресті вулиць Камянецька-Тернопільська в м.Хмельницькому, керуючи автомобілем Чері, держномер ВХ4029АМ здійснив проїзд перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 е Правил Дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.

ОСОБА_65 винесено на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВХ №097218 від 10.12.2009 року у якому ОСОБА_129 власноручно зазначив, що проїхав перехрестя на заборонений сигнал світлофора та просив накласти на нього мінімальний штраф.

Відповідно по п.8.7.3 е) Правил дорожнього руху України червоний сигнал світлофора, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_129 здійснив проїзд перехрестя в порушення п.8.7.3 е) Правил дорожнього руху України, постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, враховуючи його особу, є законною та обґрунтованою, в зв'язку з чим його позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10,11, 158-163 КАС України, ст.ст. 122, 254, 258, 283, 293 294КУпАП, суд

постановив:

У позові ОСОБА_129 до відділу Державної автомобільної інспекції УМВСУ в Хмельницькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення ВХ № 160273 від 10 грудня 2009 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_129 у вигляді штрафу в сумі 425 грн., відмовити.

ОСОБА_65 у повному обсязі складена 26 лютого 2010 року.

Суддя:

Справа 2-1542

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2010 року

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.,

при секретарі Боднар А.П.,

з участю представника позивача ОСОБА_131,

відповідача ОСОБА_132,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_132 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

В листопаді 2009 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_132 про стягнення з неї 32836 грн. 31 коп. В обгрунтування своїх позовних вимог вказує, що 4 червня 2008 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та відповідачкою було укладено договір № 231885 згідно якого відповідачу було надано кредит в сумі 3500 доларів США строком до 27.05.2010 року для споживчих цілей з платою за користування кредитом 24 % річних. Сплату по позиці відповідачка провела не в повному обсязі. В зв'язку із чим позивач просить стягнути виниклу суму заборгованості та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Відповідачка позовні вимоги визнала у повному обсязі.

На підставі наявних у справі матеріалів встановлено, що відповідачка повного розрахунку за договором кредиту № 231885 від 4.06.2008 року не провела, і заборгованість перед позивачем становить 32836 грн.31 коп.

Враховуючи, що визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб та керуючись ст.ст. 10,11, 174, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 509,525-527,530,536,541, 543,553-555, 1046-1050, 1052 ЦК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_132 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - 32836 грн.31 коп. заборгованості по кредиту, а також 448 грн. 36 коп. судових витрат.

Суддя:

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( З А О Ч Н Е )

2 квітня 2010 року

Хмельницький міськрайонний суд в складі :

головуючого судді - Вітюка В.Ж.;

при секретарі - Матіяш О.А.,

з участю представника позивача ОСОБА_133,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом житлово-експлуатаційної контори № 3 до ОСОБА_134, ОСОБА_135 про стягнення боргу за послуги по утриманню будинку та прибудинкової території , -

ВСТАНОВИВ:

Житлово-експлуатаційна контора № 3 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_135 про стягнення боргу за послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, мотивуючи тим, що відповідач зобов'язаний проводити оплату послуг, що надаються позивачем по утриманню будинку та прибудинкової території. Однак станом на 1.08.2009 року у нього виникла заборгованість за послуги по утриманню будинку та прибудинкової території в розмірі 440 грн. 40 коп.

Судом залучено до справи в якості співвідповідача власника даної квартири ОСОБА_134

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги збільшив та просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку суму заборгованості станом на 1.01.2010 року в розмірі 769 грн. 12 коп.

Відповідачі в суд не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені своєчасно, клопотань про перенесення розгляду справи від них не надійшло.

За таких обставин суд заочно вирішив справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню в силу наступних підстав. Відповідач зобов'язаний проводити оплату послуг, що надаються житлово-експлуатаційною конторою № 3 по утриманню будинку та прибудинкової території, однак станом на 1.01.2010 року у нього виникла заборгованість в межах строку позовної давності в розмірі 769 грн.12 коп., що підлягає стягненню на користь позивача, так як з приводу їх ненадання або неякісного надання відповідачі в ЖЕК № 3 за період з 1.01.2007 року не звертались.

Керуючись ст.ст.67, 68 Житлового кодексу, ст.10 Закону України “Про приватизацію Державного житлового фонду”, ст..ст. 20,22 Закону України « Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування приміщеннями житлових будинків та при будинкових територій, затверджених ОСОБА_65 Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №572, ст.ст. 10,11, 169, 212-215, 224-227 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_134, ОСОБА_135 , які проживають у ІНФОРМАЦІЯ_35 солідарно на користь житлово-експлуатаційної контори № 3 - 769 грн. 12 коп. заборгованості за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, та по 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного.

Стягнути з ОСОБА_134, ОСОБА_135 по 25 грн. 50 коп. судового збору з кожного в доход держави.

Суддя:

Справа 2-810

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2010 року

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.,

при секретарі Боднар А.П.,

позивача ОСОБА_136,

представників відповідача ОСОБА_137,

ОСОБА_138,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_136 до колективного підприємства «ОСОБА_31 обласний інформаційно-обчислювальний центр» про стягнення коштів,

встановив:

В вересні 2009 року ОСОБА_136 звернувся до суду з позовом до колективного підприємства «ОСОБА_31 обласний інформаційно-обчислювальний центр» про стягнення з нього 618865 грн. 18 коп., мотивуючи тим, що він є власником 76 відсотків нежитлових адміністративних приміщень по вул.. Театральній, 10 в м.Хмельницькому. Решта приміщень належить відповідачу. Незважаючи на те, що вказана частина передана позивачеві згідно актів прийому-передачі в 2006 році, відповідач незаконно здавав їх у оренду та отримав прибуток, який у добровільному порядку сплатити позивачеві відмовляється. В зв'язку з чим позивач просить стягнути зазначену суму у судовому порядку та відшкодувати понесені судові витрати.

В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав та просив їх задоволити.

Представники відповідача позов вважають необґрунтованим, так як зазначені приміщення перебувають на балансі підприємства, а отримані кошти від їх оренди витрачені на утримання приміщень та господарську діяльність підприємства. Тому у задоволенні позову просили відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково в силу наступних підстав.

Судом об'єктивно установлено, що позивачеві належить 76/100 частини нежитлових адміністративних приміщень по вул.. Театральній, 10 в м.Хмельницькому, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно Хмельницького БТІ № 18458805 від 10.04.2008 року. Власником вказаного майна позивач став внаслідок укладання мирових угод від 16.12.2003 року, які затверджені Хмельницьким міськрайонним судом. Згідно актів прийому-передачі від 1 березня 2006 року майно загальною площею 1438.9 кв.м, що відповідає 76/100 передано колективним підприємством «ОСОБА_31 обласний інформаційно-обчислювальний центр» ОСОБА_136

Згідно довідки відповідача за вказаний період за оренду зазначеного майна підприємство отримало 618865 грн. 18 коп., які були витрачені на його утримання, виплату заробітної плати працівникам та господарську діяльність підприємства.

Відповідно до ст.. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла держати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

Враховуючи викладене, позов ОСОБА_136 підлягає частковому задоволенню на суму 390564 грн. 86 коп., тобто доходу отриманого від здачі вказаного майна в оренду за виключенням витрат пов'язаних із утриманням майна та пов'язаною із ним сплатою податків, зокрема: витрат на оплату електроенергії в сумі 103163.07 грн., витрат на оплату водопостачання в сумі 4091.64 грн., витрат по сплаті єдиного податку в сумі 66310 грн., витрат по оплаті теплопостачання в сумі 45541.03 грн., виплат по утилізації радіоактивних датчиків в сумі 9194.4 грн.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10,11, 60, 212-215 ЦПК України, ст..1214 ЦК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з колективного підприємства «ОСОБА_31 обласний інформаційно-обчислювальний центр» на користь ОСОБА_136 390564 грн. 86 коп. та 1820 грн. судових витрат.

В решті позову відмовити.

На рішення, через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

Справа 2-994

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.

при секретарі Боднар А.П.,

з участю позивача ОСОБА_139,

відповідача ОСОБА_140,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_139 до ОСОБА_140 про розірвання шлюбу,

встановив:

В вересні 2009 року ОСОБА_139 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_140 про розірвання шлюбу посилаючись на те, що вони перебувають в шлюбі з 12.04.2003 року, дитина від шлюбу є неповнолітньою, проте спільне життя не склалося, оскільки в них різні погляди на життя, внаслідок чого вони тривалий час мешкають окремо, ведуть окремі бюджети, шлюб існує формально і сімя не може бути збережена.

В суді позивачка вимоги позову підтримала та просила їх задоволити.

Відповідач позов визнав, вважає, що шлюб існує формально та його слід розірвати.

Заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом об'єктивно встановлено, що між сторонами існують формальні шлюбні відносини на грунті непорозуміння одне одного та різних поглядів на життя, внаслідок чого вони тривалий час не підтримують шлюбні стосунки та мешкають окремо. Наданий строк на примирення істотних наслідків не дав. Майнового спору між сторонами не має, дитина проживає разом із позивачкою.

Керуючись ст.ст.10,11, 169, 212-215 ЦПК України, ст.ст.105, 112, 114 Сімейного кодексу України,суд

вирішив:

Позов задовольнити. Шлюб, зареєстрований 12 квітня 2003 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому Хмельницького міькрайонного управління юстиції між ОСОБА_140 та ОСОБА_139 (актовий запис № 377), розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу із сторін підлягає стягненню державне мито в сумі 8 грн. 50 коп. з кожного.

На рішення, через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя:

Справа 2-2041

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 лютого 2010 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.,

при секретарі Боднар А.П.,

з участю позивача ОСОБА_70,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_70 до Пашківецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, Ощадного банку України про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

встановив:

ОСОБА_60, яка є матірю позивачки ОСОБА_70, померла 9 березня 2007 року.

Після смерті ОСОБА_60 відкрилася спадщина на земельний пай, що знаходиться на території Пашківецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та грошові вклади в Ощадному банку України.

Позивачка у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини не звернулася до нотаріальної контори із заявою про її прийняття через те, що перебувала на заробітках у Республіці Саха Російської Федерації.

В грудні 2009 року ОСОБА_70 звернулася до суду з позовом до Пашківецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_60 посилаючись на те, що цей строк пропустила з поважних причин.

В судовому засіданні позивачка вимоги позову підтримала та просила визначити додатковий строк на подання заяви про прийняття спадщини.

Представник Пашковецької сільської ради та залучений судом до участі у справі представник Ощадного банку України подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши учасника процесу, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_70, яка є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_60, пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, а тому в порядку ст.1272 ЦК України їй слід визначити додатковий строк, достатній для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 10,11, 212-215 ЦПК України, ст.ст.1216-1218,1222, 1258,1261,1269,1270,1272 ЦК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

ОСОБА_70 визначити додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_60, яка померла 9 березня 2007 року, у три місяці після набрання цим рішенням законної сили.

На рішення, через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя:

Справа 2-689

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.

при секретарі Боднар А.П.,

з участю позивача ОСОБА_141,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_141 до ОСОБА_142 про розірвання шлюбу,

встановив:

В серпні 2009 року ОСОБА_141 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_142 про розірвання шлюбу посилаючись на те, що вони перебувають в шлюбі з 7.08.2005 року, дітей від шлюбу не має, проте спільне життя не склалося, оскільки в них різні погляди на життя, внаслідок чого вони тривалий час мешкають окремо, ведуть окремі бюджети, шлюб існує формально і сімя не може бути збережена.

В суді позивачка вимоги позову підтримала та просила їх задоволити.

Відповідач подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов вважає обґрунтованим.

Заслухавши учасника процесу та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом об'єктивно встановлено, що між сторонами існують формальні шлюбні відносини на грунті непорозуміння одне одного та різних поглядів на життя, внаслідок чого вони тривалий час не підтримують шлюбні стосунки та мешкають окремо. Наданий строк на примирення істотних наслідків не дав. Майнового спору між сторонами не має.

Керуючись ст.ст.10,11, 169, 212-215 ЦПК України, ст.ст.105, 112, 114 Сімейного кодексу України,суд

вирішив:

Позов задовольнити. Шлюб, зареєстрований 7 серпня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції між ОСОБА_142 та ОСОБА_141 (актовий запис № 1487), розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу із сторін підлягає стягненню державне мито в сумі 8 грн. 50 коп. з кожного.

На рішення, через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя:

Справа 2-1950

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2010 року

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.,

при секретарі Матіяш О.А.,

позивача ОСОБА_143,

представника позивача ОСОБА_29,

представника відповідача ОСОБА_30,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_143 до закритого акціонерного товариства «Кондфіл» про стягнення коштів за оплату часу вимушеного простою, виплату допомоги на оздоровлення, вихідної допомоги, компенсації за час затримки розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2009 року ОСОБА_143 звернулась до суду з позовом до ЗАТ "ОСОБА_31 кондитерська фабрика "Кондфіл" про стягнення допомоги на оздоровлення в розмірі 786 грн., заборгованості по заробітній платі за липень 2009 року в сумі 234 грн. 35 коп., вихідної допомоги в розмірі 1409 грн. 54 коп., оплати за час простою за період з 1 січня 2009 року по 3 серпня 2009 року в сумі 1707 грн. 15 коп., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 гривень. На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_143 зазначила, що з 10 жовтня 2006 року працювала у товаристві на посаді транспортувальника цукеркового відділення, 3.08.2009 року її звільнили з роботи, при цьому не виплатили належні їй кошти (заробітну плату, допомогу на оздоровлення, вихідну допомогу, оплату простою). Все це призвело до порушення її життєвих зв'язків, погіршення самопочуття, стресового стану, втрати відчуття стабільності і життєвого комфорту, чим завдано моральної шкоди в розмірі 5000 гривень.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник ЗАТ "ОСОБА_31 кондитерська фабрика "Кондфіл" проти позову заперечує, проте пояснив, що позивачка дійсно за період з січня по серпень 2009 року не працювала протягом 69 днів через відсутність сировини, при цьому не працював весь цех. Виплату допомоги на оздоровлення зупинено головою правління ЗАТ “Кондфіл”, моральна шкода позивачці не заподіяна. В частині виплати позивачці вихідної допомоги при звільненні позов визнав на суму 1198 грн. 11 коп. із врахуванням вирахування податку та інших обов'язкових платежів, а також заборгованості по заробітній платі за липень 2009 року в сумі 227 грн. 08 коп. із врахуванням вирахування податку та інших обов'язкових платежів.

Судом встановлено, що ОСОБА_143 працювала у ЗАТ ОСОБА_31 кондитерська фабрика “Кондфіл” на посаді транспортувальника цукеркового відділення. Наказом №94/к від 03.08.2009 року її звільнено з роботи у зв'язку з скороченням штату працівників ( ст. 40 п.1 КЗпП України). На день звільнення з роботи позивачці була нарахована вихідна допомога при звільненні з роботи, з яких проведено утримання податку та інших обов'язкових платежів, і до виплати на руки їй належало 1198 грн. 11 коп., та 227 грн. 08 коп. заробітної плати за липень 2009 року, які не виплачені до цього часу.

Виплачу належних ОСОБА_143 в день звільнення коштів, відповідач затримав на 240 календарних днів ( з 4.08.2009 року по 31.03.2010 року), тому зобов'язаний виплатити її середній заробіток за цей період, який становить 10356 грн. ( 43.15 грн. середньоденна заробітна плата х 240 днів)

На іншу роботу позивачка до цього часу не стала.

Як вбачається із штатного розкладу і сторонами не оспорюється, розмір посадового окладу транспортувальника цукеркового відділення ОСОБА_143 становить 786 грн. на місяць, у відпустці вона перебувала в червні 2009 року, проте допомога на оздоровлення їй не виплачувалась.

Представником відповідача не оспорюється той факт, що за період з 1.01.2009 року по 3.08.2009 року позивачка не працювала 69 робочих днів з вини адміністрації, яка не забезпечила виробництво сировиною, тобто була призупинена робота з причини відсутності матеріально - технічного забезпечення виробництва. При цьому не працював цілий структурний підрозділ (цех) , а працівникам у табелі ставилась відмітка “А” ( відсутність на роботі з вини адміністрації), що крім того підтверджується і табелями виходу на роботу.

Посилання представника відповідача на те, що оплата за час простою позивачці не повинна проводитись, так як остання не попередила про це адміністрацію, не заслуговують на увагу, оскільки в ці 69 днів був простій цілого структурного підрозділу, а в цьому випадку відповідно до ч.2 ст.113 КЗпП України, таке попередження не вимагається.

Таким чином відповідач зобов'язаний оплатити позивачці час простою із розрахунку 2/3 тарифної ставки (окладу), що за 69 днів (за період з 1.01.2009 року по 3.08.2009 року) становить 1707 грн. 15 коп. згідно розрахунку зробленого представником позивача, який є вірним.

(ОСОБА_32 ставка позивачки в січні-березня 2009 року складала 4 грн. 47 коп., тому середній одноденний її заробіток в ці місяці становив 35 грн. 76 коп. ( 4.69 грн. х 8 год.), тарифна ставка в квітні-липні складала 4 грн. 69 коп., тому середній одноденний заробіток її в ці місяці становив 37 грн. 52 коп. (4.69 грн. х8):

35,76 грн. - середній одноденний заробіток за січень 2009 року х 2 дні простою в цьому місяці х 2/3 = 47 грн. 68 коп.;

35,76 грн. - середній одноденний заробіток за лютий 2009 року х 7 днів простою в цьому місяці х 2/3 = 166 грн. 88 коп.;

35,76 грн. - середній одноденний заробіток за березень 2009 року х 7 днів простою в цьому місяці х 2/3 = 166 грн. 88 коп.;

37,52 грн. - середній заробіток за квітень 2009 року х 12 дні простою в цьому місяці х 2/3 = 300 грн. 16 коп.;

37,52 грн. - середній заробіток за травень 2009 року х 14 день простою в цьому місяці х 2/3 = 350 грн. 19 коп.

37,52 грн. - середній заробіток за червень 2009 року х 9 день простою в цьому місяці х 2/3 = 255 грн. 12 коп.

37,52 грн. - середній заробіток за липень 2009 року х 18 день простою в цьому місяці х 2/3 = 450 грн. 24 коп.

Також підлягає стягненню з відповідача сума 234 грн. 35 коп. заборгованості по заробітній платі за липень 2009 року та 1409 грн. 54 коп. вихідної допомоги при звільненні, що підтверджено довідкою ЗАТ «Кодфіл».

Внаслідок порушення ЗАТ "ОСОБА_31 кондитерська фабрика "Кондфіл" прав ОСОБА_143 в сфері трудових відносин, а саме невиплати належних їй грошових сум, у позивачки порушились нормальні життєві зв'язки і вона вимушена була витрачати додаткові зусилля для організації свого життя.

Розмір заподіяної їй моральної шкоди суд визначає в 1000 грн.

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «ОСОБА_31 кондитерська фабрика «Кондфіл»» на користь ОСОБА_143 786 грн. допомоги на оздоровлення, 234 грн. 35 коп. заборгованості по заробітній платі за липень 2009 року, 1707 грн. 15 коп. компенсації за час простою з вини підприємства за період з 1 січня 2009 року по 3 серпня 2009 року, 1409 грн. 54 коп. вихідної допомоги, 10356 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з яких необхідно провести утримання податку та інших обов'язкових платежів та 1000 грн. як відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «ОСОБА_31 кондитерська фабрика «Кондфіл»» в доход держави 144 грн. 93 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті позову відмовити.

На рішення, через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя

Справа 2-1350

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.

при секретарі Боднар А.П.,

з участю позивача ОСОБА_144,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_144 до приватного підприємця ОСОБА_145 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

В вересні 2008 року ОСОБА_144 звернувся до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_145 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 600 грн. та моральної шкоди в сумі 900 грн. В обгрунтуванняі позовних вимог зазначив, що влітку 2008 року придбав у належному відповідачу магазині «ЄВМ+», що по вул.Камянецькій, 70 в м.Хмельницькому жосткий диск «Самсунг» на 500 Гб, який виявся неякісним. ОСОБА_60 це, 10 червня 2008 року він його здав відповідачу на гарантійне обслуговування. Однак, відповідач свої зобовязання, що передбачені законом України «Про захист прав споживачів» не виконує, що змусило позивача звернутись до суду.

В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав та просив його задоволити.

Відповідач в суді позов не визнав, зазначивши, що дійсно 10 червня 2008 року прийняв у позивача на обстеження жосткий диск. Однак, вказаний диск він позивачу не продавав. В звязку з тим, що облік таких дисків у магазині не ведеться, запропонував позивачу впізнати та забрати свій диск із тьрох прийнятих на обстеження, які залишились у магазині.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню в силу наступних підстав.

Судом об'єктивно установлено, що ОСОБА_145 є приватним підприємцем та здійснює продаж та ремонт компютерної техніки у магазині «ЄВМ+», що по вул.Камянецькій, 70 в м.Хмельницькому.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.11 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача у разі пидбання ним товару неналежної якості розглядаються після предявлення споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу. Під час продажу товару продавець зобовязаний видати позивачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.

Позивачем у суді не доведено факту купівлі ним у відповідача жосткого диску «Самсунг» на 500 Гб вартістю 600 грн., так як розрахунковий документ він не надав, а посилання на те, що відповідач гарантійне зобовязання забрав у нього при прийомі диску на ремонт суд вважає нічим не обгрунтованим.

При цьому надані для огляду в судове засідання відповідачем три жостких диски, позивавач жодного не визнав як належного йому особисто та зданого відповідачу згідно відмітки про прийом на обстеження від 10.06.2008 року.

В зв'язку викладеним вимоги ОСОБА_144 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої йому продажем товару неналежної якості не грунтуються на законі та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.10,11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 8,22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд

вирішив:

У позові ОСОБА_144 до приватного підприємця ОСОБА_145 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

На рішення, через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

Справа № 2-2232

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.,

при секретарі Матіяш О.А.,

з участю позивача ОСОБА_146,

представника позивача ОСОБА_147,

представника відповідача ОСОБА_77,

представника третьої особи ОСОБА_148,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_146 до державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_31 міська рада про зобов'язання видати новий Державний акт на право власності на земельну ділянку,

встановив:

В грудні 2009 року ОСОБА_146 звернулася до суду з позовом до державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_31 міська рада про зобов'язання видати новий Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.08 га, яка розташована на землях садівничого товариства «Світанок» ОСОБА_31 міської ради. В обґрунтування позову зазначила, що вказана земельна ділянка була виділена її батьку ОСОБА_149 на підставі розпорядження ОСОБА_31 міської адміністрації № 1360 від 26.05.1994 року для ведення садівництва. Згідно договору дарування від 13 серпня 2008 року вказану земельну ділянку батько їй подарував. Однак, у видачі їй Державного акту відмовляють, так як проміри даної земельної спірної не співпадають з промірами зазначеними у Державному акті ХМ № 01622 від 20.08.1994 року.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задоволити.

Представник державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» позов визнала у повному обсязі.

Прнедставник ОСОБА_31 міської ради позов вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що визнання позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб та керуючись ст.ст.10,11, 174, 212-215 ЦПК України, ст..ст. 125, 126, 152 ЗК України, ст. 392 ЦК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Зобов'язати державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» видати ОСОБА_146 Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0.08 га, яка розташована на землях садівничого товариства «Світанок» ОСОБА_31 міської ради із заначенням промірів зовнішніх меж земельної ділянки в точках 1-2 - 30.40 м, 2-3- 19.30 м, 3-4-31.51м, 4-5-13.20м, 5-1 - 20.00 м.

Стягнути з державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» на користь ОСОБА_146 8 грн.50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.

Повернути ОСОБА_146 564 грн. 14 коп. судового збору та 83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи, як зайво сплачених.

На рішення, через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

Справа 2-2267

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2010 року

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Вітюка В.Ж.,

при секретарі Матіяш О.А.,

позивача ОСОБА_150,

відповідача ОСОБА_151,

представника відповідача ОСОБА_152,

представника третьої особи ОСОБА_153,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_150 до ОСОБА_151, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог служба у справах дітей Хмельницького міськвиконкому про виділення майна у натурі, що перебуває у спільній частковій власності,

встановив:

В грудні 2009 року ОСОБА_150 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_154 про виділення майна у натурі зокрема Ѕ частки квартири АДРЕСА_4 в якості компенсації за належну йому Ѕ частку у квартирі АДРЕСА_5, таким чином, щоб у його власності стала квартира АДРЕСА_6, а у відповідача - інша квартира, мотивуючи це посиланням на вимоги ст.. 364 ЦК України.

В суді позивач вимоги позову підтримав та просив їх задоволити.

Відповідач та її представник позов вважають необгрунованим та таким, що задоволенню не підлягає, так як в разі проведеного обміну часток будуть порушені права на користування вказаними квартирами їхнього неповнолітнього сина.

Представник служби у справах дітей Хмельницького міськвиконкому при вирішені спору покладається на думку суду.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає в силу наступних підстав.

Судом об'єктивно установлено, що ОСОБА_155 та ОСОБА_151 є співвласниками у рівних частках квартири АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_5, що підтверджено рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 28.08.2008 року, свідоцтвами на право власності на квартири.

Згідно ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Відповідач в ході судового розгляду справи не давала згоди на обмін своєї частки чи інше її відчудження у квартирах, що перебувають у спільній частковій власності сторін.

З огляду на викладене, та оскільки законодавством не передбачено можливості набуття права власності у примусовому порядку при відсутності тих юридично важливих обставин, які передбачені диспозицією ст.. 364 ЦК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 10,11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 319, 358, 364 ЦК України, суд

вирішив:

У позові ОСОБА_150 до ОСОБА_151 про виділення майна у натурі, що перебуває у спільній частковій власності - квартир № 96 по вул.. Залізняка, 16 в м.Хмельницькому та № 69 по вул.. Ковпака, 12 в м.Хмельницькому, відмовити.

На рішення, через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

Попередній документ

8931424

Наступний документ

8931427

Інформація про рішення:

№ рішення:	8931425
№ справи:	1-199/10
Дата рішення:	02.02.2010
Дата публікації:	19.04.2010
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
Категорія справи:

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (07.09.2010)
Результат розгляду:	розглянуто з постановленням вироку
Дата надходження:	12.07.2010

Учасники справи:

головуючий суддя:

КЛИМЕНКО ОЛЕКСАНДР ІЛЛІЧ

НАДОПТА АНАТОЛІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

ШЕРШАК МИКОЛА ІВАНОВИЧ

обвинувачений:

Ольховик Сергій Володимирович

підсудний:

Агаджанян Армен Гагикович

Шутак Федір Іванович