14 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1188/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Костенко Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
03.03.2020 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 21.02.2020 №5861-СГ, зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем його права на отримання у власність земельної ділянки за рахунок земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації. Звертав увагу на те, що спірний наказ не відповідає вимозі щодо обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки у ньому не конкретизовано підставу для відмови у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації, а лише зазначено про невідповідність клопотання вимогам ч. 6, 7 статті 118 ЗК України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1188/20, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
02.04.2020 до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивував посиланням на те, що обрана позивачем земельна ділянка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5321381700:00:007:0118, щодо якої наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 21.02.2019 №54 прийнято рішення про її включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які буде продано на земельних торгах, що виключає можливість надання позивачу дозволу на розробку землевпорядної документації. Крім того, наголошував на тому, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою відноситься до дискреційних повноважень органу Держгеокадастру (а.с.27-29).
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначене, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Позивач 05.02.2020 за вх.№М-3363/0/25-20 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель запасу державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (а.с.30). До заяви додав копії паспорта та ідентифікаційного номера, а також викопіювання з кадастрової карти (плану) із зображенням місця розташування земельної ділянки, копію документа, що посвідчує участь в АТО.
21.02.2020 відповідачем виданий наказ №5361-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частини шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України (а.с.31).
Разом з цим, наказом від 21.02.2019 №54 "Про організаційні заходи щодо підготовки лотів до проведення земельних торгів" визначено земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 1892,3874 га до продажу на земельних торгах у формі аукціону права оренди на них (а.с.32). При цьому до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право оренди на які буде продано на земельних торгах, що є додатковим до згаданого наказу, зокрема, включено земельну ділянку з кадастровим номером 5321381700:00:007:0118, розташовану на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.
Не погоджуючись з наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 21.02.2020 №5361-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", позивач оскаржив його до суду.
Надаючи оцінку вимогам позивача, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За приписами частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як визначено частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до частини першої статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною другою вказаної статті передбачено земельні ділянки, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).
Статтею 136 Земельного кодексу України визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах.
Так, організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.
У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу /частина перша/.
Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови /частина друга/.
Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів /частина третя/.
Аналіз приписів статті 136 Земельного кодексу України свідчить про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, це є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.
Аналогічний висновок щодо застосування положень Земельного кодексу України до спірних відносин наведений у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №620/1058/19.
У цій справі відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, про що видав наказ від 21.02.2020 №5361-СГ.
При цьому мотивувальна частина спірного наказу містить посилання на наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 21.02.2019 №54 "Про організаційні заходи щодо підготовки лотів до проведення земельних торгів", з урахуванням чого суд визнає безпідставними доводи позивача про відсутність у оскарженому наказі належного обґрунтування підстав для його видання.
Позивач не заперечує, що обрана ним земельна ділянка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5321381700:00:007:0118, щодо якої наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 21.02.2019 №54 "Про організаційні заходи щодо підготовки лотів до проведення земельних торгів" прийнято рішення про її включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які буде продано на земельних торгах.
А оскільки на момент розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та видання Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області наказу з цього питання земельна ділянка, щодо якої позивачем було подано відповідну заяву, на підставі наказу відповідача від 21.02.2019 №54 була включена до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги окремими лотами, вказане в силу приписів частини третьої статті 136 Земельного кодексу України є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з цим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд враховує, що позивачем у ході судового розгляду справи не надано належних та допустимих доказів, що свідчили б про протиправність відмови у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Відповідні майнові права на обрану земельну ділянку, так само, як і легітимні очікування на виникнення таких прав наразі у ОСОБА_1 відсутні, адже відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постанова від 28.11.2018 у справі №826/5735/16) отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Проте отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом, про що Велика Палата Верховного Суду зазначила у постанові від 23.01.2019 у справі №308/10112/16-а.
З урахуванням наведеного, зважаючи на включення обраної позивачем земельної ділянки до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги окремими лотами, суд дійшов висновку про правомірність відмови Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою.
За таких обставин, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити повністю.
З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Г.В. Костенко