Провадження № 2/229/859/2020
ЄУН 229/1072/20
(заочне)
06 травня 2020 року м. Дружківка
Дружківський міський суд Донецької області у складі:
головуючої судді Рагозіної С.О.,
за участю секретаря судового засідання Король І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на дитину,
04 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на дитину, в якій вказала, що з відповідачем вони мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ясинуватьского міськрайонного суду Донецької області від 31 липня 2009 року з відповідача стягнуті аліменти на утримання доньки на користь позивачки в розмірі 400 гривень. Однак, в теперішній час вказаний розмір є нижче, ніж встановлений законом, його не достатньо для утримання доньки, її повноцінного духовного та фізичного розвитку. Іншої допомоги відповідач не надає. Дитина проживає з позивачкою, хворіє, що потребує додаткових витрат. На даний час дитина потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, збільшуються потреби у навчанні, розвитку та інше. Всі необхідні для доньки речі позивачка купує самостійно: одяг, взуття, шкільне приладдя. У зв'язку з цим позивачка просить розмір та спосіб стягнення з відповідача аліментів за рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 31 липня 2009 року, та стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини доходів відповідача щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, на позовних вимогах наполягає, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином.
Суд, отримавши згоду позивача, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши докази по справі, встановив такі факти.
Позивачка та відповідач мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим виконкомом Новоселівської Першої сільської ради 02 серпня 2006 року на підставі актового запису про народження № 6.
Неповнолітня дитина проживає разом з матір'ю - позивачкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї №404 від 17 лютого 2020 року, виданою виконкомом Очеретинської селищної ради, .
Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 31 липня 2009 року №2-1451/2009 з ОСОБА_2 стягнуті аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 400 грн. щомісяця.
Підставою звернення до суду позивачки є те, що вона не може повністю забезпечити та задовольнити потреби неповнолітньої дочки, оскільки остання часто хворіє і позивачка не має змоги оплатити повністю у разі потреби її лікування, у зв'язку з чим вона і просить суд змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У відповідності до ч. 2 ст. 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Приписами ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дітей і проживання батьків окремо від них не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дітей.
Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.
Статтею 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов'язки по утриманні та матеріальному забезпеченні дітей, а отже не тільки позивач, але й відповідач зобов'язані утримувати своїх малолітніх (неповнолітніх) дітей.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналогічна вимога міститься і в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» N 3 від 15.05.2006 року.
Тобто зазначена законодавча норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Аналізуючи вищевказані правові норми законодавства суд дійшов висновку, що стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі). Закон не встановлює обов'язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю, а тому платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру.
В зв'язку з наведеним позовна вимога про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку заробітку (доходу) батька підлягає задоволенню.
Щодо визначення частки заробітку (доходу) платника аліментів, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. При цьому розмір аліментів визначається судом з урахуванням обставин, що мають істотне значення (ст. 182 СК України).
З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що розмір частки від заробітку (доходу), що приходиться на утримання дитини, законом не встановлюється, а визначається судом у кожному конкретному випадку стягнення аліментів з урахуванням обставин, які передбачені у ст. 182 СК України.
Визначаючи частку заробітку (доходу) відповідача, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, суд враховує стан здоров'я дитини, яка має хронічне захворювання серця, відсутність даних про незадовільний стан здоров'я відповідача; відсутність даних про наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Окрім зазначеного, суд у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 182 СК України враховує відсутність даних про витрати позивачки на лікування дитини.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. При цьому, суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.
Виходячи з встановлених дійсних обставин справи та враховуючи відсутність відомостей про наявність у відповідача інших осіб, які б знаходилися на його утриманні, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, який встановлений на даний час ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», рівність прав як позивача так і відповідача щодо обов'язків по вихованню та утриманню дитини, матеріальне становище позивача та дитини, а також те, що відповідач заперечень щодо розміру аліментів не надав, хоча мав таку можливість, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визначення розміру частки заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину, та визначає 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з п.23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому судовий збір необхідно стягнути з відповідача в дохід держави пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 10, 11, 76-80, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на дитину задовольнити.
Змінити призначений за рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 31 липня 2009 року №2-1451/2009 розмір та спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісяця, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 у дохід державного бюджету судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 травня 2020 року.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя: С. О. Рагозіна