Іменем України
12 травня 2020 року
Київ
справа №260/309/19
адміністративне провадження №К/9901/23828/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.І.
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної служби геології та надр України
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у складі головуючої судді Маєцької Н.Д. від 17.04.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Улицького В.З., суддів Бруновської Н.В., Запотічного І.І. від 16.07.2019
у справі № 260/309/19
за позовом Державної служби геології та надр України
до Дочірнього підприємства «Санаторій Поляна» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровичих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця»
про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2019 року Державна служба геології та надр України (далі також - позивач, Держгеонадра) звернулася до суду з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства «Санаторій Поляна» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровичих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» (далі також - відповідач, ДП "Санаторій Поляна"), в якому просила припинити право користування надрами, надане ДП "Санаторій Поляна", шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 1983 від 10.09.1999.
2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.04.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019, у задоволенні позову відмовлено.
3. 21.08.2019 Державна служба геології та надр звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
4. Ухвалою Верховного Суду від 30.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
5. 07.10.2019 та 21.01.2020 від відповідача надійшли заперечення та пояснення на касаційну скаргу відповідно, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Держгеонадра надало ДП "Санаторій Поляна" спеціальний дозвіл на користування надрами № 1983 від 10.09.1999 з метою видобування підземних мінеральних лікувально-столових вод, придатних для внутрішнього і зовнішнього лікування та промислового розливу (ділянка Поляна Купіль Полянського родовища, де розташовані свердловини №№ 2-р, 3-р).
7. Як додаток до спеціального дозволу на користування надрами № 1983 від 10.09.1999 укладено Угоду про умови користування надрами з метою видобування мінеральних лікувально-столових вод ділянки Поляна Купіль Полянського родовища.
8. Із вказаного дозволу видно, що до особливих умов спеціального дозволу №1983, зокрема, включено: обов'язковий моніторинг та наукове супроводження виконання особливих умов, передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами відповідно до абзацу 3 пункту 26 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615.
9. На засіданні Комісії з питань надрокористування встановлено, що відсутня інформація щодо наявності у ДП "Санаторій Поляна" дозвільних документів, а саме: 30.11.2016 закінчився термін дії акта про надання гірничого відводу від 30.11.2001 № 458; 17.03.2017 закінчився термін дії дозволу на спеціальне водокористування від 17.03.2014 УКР № 151-А/ЗАК; відсутня інформація щодо виконання пункту 7 особливих умов дозволу № 1983 щодо проведення обовязкового моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов, передбачених дозволом або угодою про умови користування надрами.
10. Наказом Державної служби геології та надр України від 07.09.2018 № 307 "Про надання термінів" надано ДП "Санаторій Поляна" 10 календарних днів для надання пояснень та підтверджуючих документів щодо наявності у нього чинних документів, а саме: акта про надання гірничого відводу; дозволу на спеціальне водокористування, а також надання інформації щодо виконання пункту 7 особливих умов дозволу № 1983 від 10.09.1999 щодо проведення обовязкового моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов, передбачених дозволом або угодою про умови користування надрами.
11. Наказом Держгеонадра від 31.10.2018 № 405 "Про поновлення, зупинення дії, анулювання спеціальних дозволів на користування надрами, встановлення термінів на усунення порушень та внесення змін до наказів" зупинено дію спеціального дозволу № 1983 від 26.10.1999, наданого ДП "Санаторій Поляна", та надано позивачу 30 календарних днів для усунення порушень.
12. Листом від 27.12.2018 № 26199/03/14-18 Держгеонадра повідомила позивача, що у звязку із неусуненням причин зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 1983 від 10.09.1999 розглянуто питання щодо зупинення подальшої дії зазначеного спеціального дозволу та запропонувала надати до Держгеонадра у пятнадцятиденний строк власну позицію (згоду/незгоду) щодо припинення права користування надрами згідно зі спеціальним дозволом на користування надрами № 1983 від 10.09.1999.
13. ДП " Санаторій Поляна" листом від 18.01.2019 № 31 надало відповідь на лист Держгеонадара щодо припинення права користування надрами та не погодилося із позицією позивача про припинення дії спеціального дозволу, посилаючись на те, що експлуатація ділянки Поляна купель Полянського родовища проводиться на підставі дійсних дозволів: спеціальний дозвіл № 1983 від 10.09.1999, термін дії якого до 2034 року; акт гірничого відводу № 3315 від 29.03.2018, термін дії - до 10.09.2034; дозвіл на спеціальне водокористування УКР № 945-А/ЗАК від 23.07.2017, термін дії - до 23.01.2020; для здійснення раціональної та технічно правильної експлуатації родовища розроблена "Технологічна схема", затверджені зони гірської санітарної охорони родовища .
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
14. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачу надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 1983 з метою видобування підземних мінеральних лікувально-столових вод, придатних для внутрішнього і зовнішнього лікування та промислового розливу. Наказом № 307 від 07.09.2018 Держгеонадра надало відповідачу 10 днів для надання пояснень та підтверджуючих документів щодо наявності у ДП "Санаторій Поляна" чинних документів, а саме: акта про надання гірничого відводу; дозволу на спеціальне водокористування та надання інформації щодо виконання пункту 7 особливих умов дозволу № 1983 щодо проведення обовязкового моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов, передбачених дозволом або угодою про умови користування надрами. Наказом № 405 від 09.11.2018 Держгеонадра зупинило дію спеціального дозволу № 1983 та надало надрокористувачу 30 календарних днів для усунення порушень. Відповідач не надав згоду на припинення права користування, а тому позивач просить припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу в судовому порядку.
15. Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що відповідачем усунуто порушення, які стали підставою для зупинення спеціального дозволу на користування, відтак відсутні підстави для його анулювання.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що відповідачем усунуто всі порушення, які були підставою для зупинення дії дозволу, та матеріалами справи підтверджується наявність у нього чинного акта про надання гірничого відводу № 3315 від 29.03.2018, дозволу на спеціальне водокористування УКР № 948-А/ЗАК від 23.01.2017 та договору № КД2694-00 від 18.02.2019 про надання послуг з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування. Вказане спростовує твердження позивача щодо доцільності прийняття рішення про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами у звязку із відсутністю відповідних підстав.
17. Крім того, суд апеляційної інстанції акцентував увагу на тому, що невиконання моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов не може визнаватися порушенням законодавства, оскільки після 11.02.2015 на надрокористувачів більше не покладається обов'язок забезпечувати проведення моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов користування надрами, а після 14.05.2015 втратив чинність сам нормативний документ, який регулював проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА НЕЇ ТА ДОДАТКОВИХ ПОЯСНЕНЬ
18. У касаційній скарзі позивач не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що до спеціального дозволу на користування надрами №1983, виданого позивачу, як додаток укладено Угоду про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 29.01.2013 №1983, яка є невід'ємною такого та згідно з якою до особливих умов спеціального дозволу №1983, зокрема, включено обов'язковий моніторинг та наукове супроводження виконання особливих умов, передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами, відповідно до абзацу 3 пункту 26 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, однак такий відповідачем не здійснювався. Окрім цього, відповідач протягом 2016-2017 років здійснював видобуток корисної копалини без акта гірничого відводу, що свідчить про відсутність у нього права на користування надрами.
19. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначив, що відсутні підстави для припинення права користування надрами. Відповідач, починаючи з травня 2015 року, не зобовязаний забезпечувати проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування, а тому невиконання вказаної дії не може визнаватися порушенням та бути підставою для анулювання спеціального дозволу на користування надрами. Разом із тим, 18.02.2019 відповідач уклав із Українським державним геологорозвідувальним інститутом договір про надання послуг з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування. Анулювання спеціального дозволу можливе лише, якщо надрокористувачем не усунуто порушення, які стали підставою для зупинення дії дозволу. Натомість такі відповідачем усунуті, що позивачем у касаційній скарзі не заперечується та не спростовується.
20. 21.01.2020 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що позивачу надані усі документи, які свідчать про відсутність порушення умов використання надр та відсутність підстав для анулювання спеціального дозволу на користування надрами. Також зауважує, що позивачем поновлено спеціальний дозвіл на користування надрами №1983 від 10.09.1999, наданий ДП «Санаторій Поляна».
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційних скарг та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права при вирішенні даного спору та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
22. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
23. Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
24. Правовідносини між сторонами регулюються Кодексом України про надра (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, (далі також - Порядок №615, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а також іншими нормативно-правовими актами.
25. Статтею 15 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у постійне або тимчасове користування. Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.
Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.
26. Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (частина перша статті 19 Кодексу України про надра).
27. Виключно з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами у користувача надр виникають права та обов'язки, передбачені Кодексом України про надра та Порядком № 615.
28. Згідно з частиною другою статті 24 Кодексу України про надра користувачі надр зобов'язані: використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.
29. Відповідно до статті 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.
Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.
Законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.
30. Пунктом 23 Порядку № 615 передбачено, що право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".
31. Згідно з положеннями частини сьомої статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб'єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.
32. Системний аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що анулювання раніше зупиненого спеціального дозволу можливе, зокрема, у разі, якщо надрокористувачем не усунуто порушення, які стали підставою для зупинення дії дозволу.
33. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №812/1735/17, від 06.11.2018 у справі №812/828/15 та у справі №805/4098/17-а, від 02.10.2019 у справі №804/215/18.
34. Надаючи оцінку підставам припинення спеціального дозволу на користування надрами у контексті визначених позивачем порушень, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.
35. Підставою зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами, наданого ДП " Санаторій Поляна", було невиконання та ненадання пояснень щодо закінчення терміну дії акта про надання гірничого відводу від 30.11.2001 № 458; закінчення терміну дії дозволу на спеціальне водокористування від 17.03.2014 УКР № 151-А/ЗАК; відсутність інформації щодо виконання пункту 7 особливих умов дозволу № 1983 щодо проведення обовязкового моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов, передбачених дозволом або угодою про умови користування надрами.
36. 03.12.2018 відповідач надіслав на адресу Держгеонадра лист № 1809, разом з яким на виконання вимог наказу відповідача від 07.09.2018 надіслав копію акта про надання гірничого відводу № 3315 від 29.03.2018; копію дозволу на спеціальне водокористування УКР № 945-А/ЗАК від 23.01.2017; копію Договору № 20-18 від 01.04.2018 "На проведення гідрогеологічного супроводу робіт по моніторингу динаміки", укладеного з ДП "Гідрогеологічна режимно-експлуатаційна станція" ПрАТ "Укрпрофоздоровниця".
37. Разом з тим, позивач листом від 27.12.2018 № 26201/03/14-18 за результатами опрацювання вищезазначеного листа ДП "Санаторій Поляна" повідомив, що у ньому відсутнє підтвердження про усунення всіх причин зупинення дії дозволу № 1983, а саме: не надана інформація про виконання пункту 7 особливих умов дозволу щодо проведення обовязкового моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов, передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами.
38. Щодо доводів, викладених у касаційній скарзі, про наявність підстав для задоволення позову у звязку із ненаданням відповідачем вказаної інформації та неврахування даної обставини судами попередніх інстанцій колегія суддів зазначає наступне.
39. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2015 № 42 "Деякі питання дерегуляції господарської діяльності" (чинна з 11.02.2015) виключено абзац 3 пункту 26 Порядку №615, згідно з яким проведення моніторингу та наукове супроводження виконання особливих умов користування надрами, передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами, покладалось на спеціалізовані державні геологічні підприємства, установи та організації.
40. Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.05.2015 №153 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.03.2013 № 96 "Про затвердження Положення про проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування".
41. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що після 11.02.2015 на надрокористувачів більше не покладається обов'язок забезпечувати проведення моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов користування надрами, а після 14.05.2015 втратив чинність сам нормативний акт, який регулював проведення вказаного моніторингу та наукового супроводження надрокористування.
42. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що відповідач станом на момент виникнення спірних правовідносин не був зобов'язаний забезпечувати проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування.
43. Зазначений висновок судів попередніх інстанцій доводами касаційної скарги не спростовується.
44. Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що невиконання цієї дії не може визнаватися порушенням законодавства і до цих дій не може бути застосована міра відповідальності у вигляді анулювання спеціального дозволу на користування надрами.
45. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № №1140/1925/18.
46. З урахуванням вищевикладеного висновку суду про можливість анулювання раніше зупиненого спеціального дозволу, зокрема, у випадку неусунення надрокористувачем порушень, які стали підставою для зупинення дії дозволу, колегія суддів відхиляє доводи, викладені у касаційній скарзі щодо того, що відповідач протягом 2016-2017 років здійснював видобуток корисних копалин без Акта гірничого відводу, оскільки, як встановлено судами, таке порушення у подальшому фактично було усунуто шляхом отримання акта про надання гірничого відводу від 29.03.2018 №3315.
47. Інші аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судів щодо обставин справи, які суди встановили у процесі її розгляду. Водночас, за приписами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
48. Суд звертає увагу на те, що позивачем в касаційні скарзі не зазначено, із належним обґрунтуванням, які саме норми матеріального права були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій та в чому полягає суть їх неправильного застосування, так само не зазначено, із належним обґрунтуванням, які саме норми процесуального права порушені, в чому полягає суть порушення, та як таке порушення вплинуло на законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
49. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
50. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
51. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
52. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
53. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.
54. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
55. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Желєзний
Судді: А.І. Рибачук
Л.І. Тацій