13 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1675/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чорнухинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
26 березня 2020 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чорнухинської селищної ради, в якій просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 03 січня 2020 року, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо отримання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації площею 2,00 га на території Кізлівської сільської ради із земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 5325181700:00:001:0203;
зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо отримання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації площею 2,00 га на території Кізлівської сільської ради із земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 5325181700:00:001:0203 та винести рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами розгляду відповідачем його заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в порядку статті 118 Земельного кодексу України одержав відмову, мотиви якої не узгоджуються з положеннями Земельного кодексу України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін у судове засідання.
14 квітня 2020 року судом отримано відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що обрана позивачем для відведення земельна ділянка розташована на сформованій земельній ділянці, а тому ОСОБА_1 мала ініціювати перед відповідачем питання про поділ земельної ділянки за кадастровим номером 5325181700:00:001:0203, а не щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її частини. Отже, Чорнухинська селищна рада на п'ятнадцятій сесії сьомого скликання розглядала питання про можливість надання позивачу дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 5325181700:00:001:0203, однак за результатами поіменного голосування рішення відповідачем не прийнято /а.с. 32-33/.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що позивач звернувся до Чорнухинської селищної ради із заявою (вхідний № 1230 від 29 листопада 2019 року) про передачу в користування земельної ділянки із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 5325181700:00:001:0203, яка розташована на території Кізлівської сільської ради /а.с. 19/.
Вищевказана заява на п'ятнадцятій сесії сьомого скликання Чорнухинською селищною радою була розцінена та розглядалась по суті як клопотання про надання позивачу дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 5325181700:00:001:0203 /а.с. 21/.
За результатами розгляду поданих позивачем документів відповідач листом № 04-08/21 від 03 січня 2020 року повідомив ініціатора звернення про те, що за результатами поіменного голосування рішення за його заявою вважається неприйнятим /а.с. 20/.
Позивач, не погоджуючись із відмовою у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо отримання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації площею 2,00 га на території Кізлівської сільської ради із земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 5325181700:00:001:0203, звернувся до суду з позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно вимог частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
В силу положень статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За приписами частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, окрім іншого, для ведення особистого селянського господарства.
В розумінні вимог статей 81, 116 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
За приписами частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відтак, вирішенню питання про передачу земельної ділянки громадянину у власність передує виготовлення ним технічної документації на підставі попередньо отриманого дозволу органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Натомість, зі змісту заяви позивача від 29 листопада 2019 року встановлено, що останній звернувся до органу місцевого самоврядування не за дозволом на розробку проекту землеустрою щодо обраної для відведення земельної ділянки, а з вимогою про надання останньої у власність, тобто поза межами процедури розроблення проекту землеустрою /а.с. 19/.
З аналізу документів, наданих під час звернення до Чорнухинської селищної ради з клопотанням, судом встановлено, що копія рішення суду (про долучення якої йдеться в описі додатків до заяви) фактично не подавалась. При цьому до вищевказаної заяви не приєднано ані доказів перебування запланованої до відведення земельної ділянки в користуванні гр. ОСОБА_1 , що свідчило б про некоректно сформульований намір позивача реалізувати своє право на приватизацію вищевказаного об'єкта нерухомого майна; ані розробленого та затвердженого відповідними інстанціями проекту землеустрою, з якого можна було б дійти висновку, що фактичною метою звернення позивача є затвердження такого проекту.
Разом із тим, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що незважаючи формулювання позивачем своїх вимог у заяві від 29 листопада 2019 року, Чорнухинська селищна рада на п'ятнадцятій сесії сьомого скликання фактично розглядала питання щодо можливості надання позивачу дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки комунальної власності (за кадастровим номером 5325181700:00:001:0203). При цьому відповідач не прийняв жодного з рішень, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.
Слід зауважити, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом місцевого самоврядування конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття. Недотримання законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії зумовлює його протиправність.
За викладених обставин, суд визнає оформлене листом рішення відповідача від 03 січня 2020 року таким, що прийнято не по суті ініційованого питання, не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та необґрунтовано.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вимог даної статті, відповідач не надав суду належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження правомірності спірного рішення.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування оформленого листом рішення відповідача від 03 січня 2020 року та наявність правових підстав для їх задоволення.
Крім того, суд погоджується з обраним позивачем способом захисту своїх порушених прав з огляду на що вважає за можливе задовольнити позовні вимоги також в частині зобов'язання відповідача розглянути по суті заяву позивача від 29 листопада 2019 року про передачу в користування земельної ділянки із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 5325181700:00:001:0203, яка розташована на території Кізлівської сільської ради.
Разом із тим, на переконання суду не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача винести рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з огляду на те, що позивачем питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою перед відповідачем не ініціювалось, а відтак, останнім не розглядалось, оскільки 29 листопада 2019 року позивач звертався до відповідача із заявою про передачу в користування земельної ділянки із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 5325181700:00:001:0203, яка розташована на території Кізлівської сільської ради.
Таким чином, позовна вимога про зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 420,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Чорнухинської селищної ради (вул. Центральна, 39, с. Чорнухи, Полтавська область, 37100, ЄДРПОУ 22550119) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати оформлене листом рішення Чорнухинської селищної ради № 04-08/21 від 03 січня 2020 року.
Зобов'язати Чорнухинську селищну раду (вул. Центральна, 39, с. Чорнухи, Полтавська область, 37100, ЄДРПОУ 22550119) розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 29 листопада 2019 року вхідний № 1230 про передачу в користування земельної ділянки із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 5325181700:00:001:0203, яка розташована на території Кізлівської сільської ради.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Чорнухинської селищної ради (вул. Центральна, 39, с. Чорнухи, Полтавська область, 37100, ЄДРПОУ 22550119) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяА.О. Чеснокова