Іменем України
08 травня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1024/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 10 березня 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області) з такими вимогами:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у виплаті позивачу пенсії, що належала її матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і залишилась недоотриманою нею у зв'язку зі смертю 30 листопада 2019 року, а саме з 2016 року по листопад 2019 року в сумі 114335,61 грн;
2) зобов'язати відповідача виплатити позивачу, пенсію, що належала її матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , і залишилась недоотриманою нею у зв'язку з її смертю 30 листопада 2019 року, а саме з 2016 року по листопад 2019 року в сумі 114335,61 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є донькою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент смерті ОСОБА_2 мала статус внутрішньо переміщеної особи та перебувала на обліку в ГУПФУ в Харківській області, як отримувач пенсії за віком.
Позивач 27 січня 2020 року звернулася до відповідача за виплатою суми пенсії, що не отримана її матір'ю за життя у періоді з 2016 року по листопад 2019 року.
Листом від 18 лютого 2020 року № 1707/02.18-20 відповідач повідомив позивача про те, що загальна сума недоотриманої її матір'ю за життя пенсії складає 114335,61 грн, але ця сума буде виплачена за наявності відповідного фінансового забезпечення.
Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною і такою, що порушує її конституційні права. Переконана, що відсутність фінансового забезпечення відповідача не може бути підставою для відмови у виплаті недоотриманої її матір'ю за життя пенсії.
Ухвалою від 16 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (арк. спр. 23-24).
Від ГУПФУ в Харківській області 31 березня 2020 року за вх № 12646/2020 та 07 травня 2020 року за вх. № 17944/2020 надійшло клопотання про закриття провадження у справі (арк. спр. 30-31, 59), у задоволенні якого відмовлено ухвалою від 08 травня 2020 року (арк. спр. 61).
Ухвалою від 07 квітня 2020 року витребувано додаткові докази від відповідача (арк. спр. 39).
Від ГУПФУ в Харківській області 21 квітня 2020 року за вх. № 15624/2020 та 07 травня 2020 року за вх. № 17945/2020 надійшли додаткові пояснення (арк. спр. 43-44, 60).
Відповідач не скористався правом подати відзив на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , що підтверджено копіями виданих на ім'я позивача документів: паспорта громадянина України (арк. спр. 3-4), довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. спр. 5), довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06 жовтня 2016 року № 930007297 (арк. спр. 8).
Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 28 листопада 2017 року № 00019115463 прізвищем позивача до державної реєстрації шлюбу було ОСОБА_3 (арк. спр. 7).
Свідоцтвом про народження від 26 жовтня 1964 року серії НОМЕР_3 підтверджено, що матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 (арк. спр. 6).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 , що підтверджено копіями виданих на ім'я ОСОБА_2 документів: паспорта громадянина України (арк. спр. 17-18), довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. спр. 19), довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11 листопада 2014 року № 6328000994 (арк. спр. 9).
За заявою від 11 листопада 2014 року ОСОБА_2 як внутрішньо переміщену особу, якій призначена пенсія по втраті годувальника, взято на облік в УПФУ в Комінтернівському районі м. Харкова з 01 серпня 2014 року, що підтверджено копіями: заяви про запит пенсійної справи (арк. спр. 49), розпорядження від 23 листопада 2014 року № 99064 (арк. спр. 45), розрахунками стажу та заробітку для обчислення розміру пенсії (арк. спр. 46, 47-48).
Як слідує з додаткових пояснень відповідача, ОСОБА_2 призупинено виплату пенсії з 01 липня 2016 року у зв'язку з непідтвердженням фактичного проживання. Так, згідно з листом УПтаСЗН адміністрації Коментернівського району м. Харкова, отримані управлінням списки внутрішньо переміщених осіб, що зареєстровані в Комінтернівському районі м. Харкова та перевірені Службою безпеки України, опрацьовані шляхом здійснення звірки з Єдиною інформаційною базою даних переміщених осіб. За результатами звірки та рішенням управління пенсія призупинена (арк. спр. 43-44, 60).
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 23 січня 2020 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) складено відповідний актовий запис № 51, видано свідоцтво про смерть від 23 січня 2020 року серії НОМЕР_4 (арк. спр. 10).
Позивач звернулася до відповідача із заявою від 27 січня 2020 року про виплату суми пенсії, що не отримана ОСОБА_2 за життя у період з 2016 року по 30 листопада 2019 року, та просила повідомити період виникнення боргу, суму пенсії, що неотримана померлим пенсіонером за життя (арк. спр. 11).
Листом від 18 лютого 2020 року № 1707/02.18-20 ГУПФУ в Харківській області повідомило позивача, що згідно з інформацією відділу з виплати пенсій № 21 недоотримана пенсія померлої ОСОБА_2 нарахована в сумі 114335,61 грн, виплата буде здійснена за наявності відповідного фінансового забезпечення (арк. спр. 12).
Однак, згідно з довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії померлої ОСОБА_2 , яка перебувала на обліку в Слобожанському ОУПФУ м. Харкова, за період з 01 липня 2016 року по 31 листопада 2019 року сума нарахованої пенсії складає 129697,00 грн, з них: 114333,61 грн - сформоване разове доручення 19 березня 2020 року та передано до відділення 61100 м. Харкова для отримання спадкоємцю померлої ОСОБА_2 за період з 26 січня 2017 року по 31 листопада 2019 року, який увійшов до розрахункової суми виплати недоотриманої суми пенсії; 15363,39 грн - невиплачена пенсія за період з 01 липня 2016 року по 25 січня 2017 року, яка не підлягає виплаті згідно із статтею 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (арк. спр. 34).
На підтвердження вказаних обставин відповідачем до матеріалів справи також надано копію списку № 1 разових доручень на виплату пенсій, соціальних допомог від 19 березня 2020 року (арк. спр. 35).
Згідно з талоном до разового доручення від 19 березня 2020 року ОСОБА_1 пенсію в сумі 114333,61 грн не отримала (арк. спр. 55).
Як слідує з додаткових пояснень відповідача, для отримання недоотриманої суми пенсії у зв'язку із смертю ОСОБА_2 в сумі 114333,61 грн, позивачу необхідно особисто звернутись до управління з заявою про виплату вказаної суми пенсії (арк. спр. 43-44).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Частиною першою статті 1227 Цивільного кодексу України визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Закону № 1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Питання виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера врегульовані статтею 52 Закону № 1058-IV.
Згідно з частиною першою статті 52 Закону № 1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну (частина друга статті 52 Закону № 1058-IV).
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1058-IV у разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Вищевказана норма закону кореспондується зі статтею 91 Закону України від 05 листопада 1999 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», згідно з якою суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. У разі смерті пенсіонера його сім'ї або особі, яка здійснила похорон, виплачується допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії.
Абзацами першим, третім пункту 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину (абзац четвертий пункту 2.26 Порядку № 22-1).
За документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки про склад сім'ї, а також рішення суду (пункт 2.16 Порядку № 22-1).
За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку № 22-1).
Отже, згідно з наведеними приписами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоотриманої пенсії виплачуються членам сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, а вразі відсутності членів сім'ї, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в шестимісячний строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Абзацом першим частини другої, частиною четвертою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Члени сім'ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (абзац шістнадцятий частини першої статті 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції»).
З вищеописаних письмових доказів судом встановлено, що позивач є членом сім'ї померлої ОСОБА_2 та має право на виплату недоотриманої за життя ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника.
Судом також встановлено, що відповідач не оспорює право позивача на отримання недоотриманої ОСОБА_2 за життя пенсії за період з 26 січня 2017 року по 31 листопада 2019 року в сумі 114333,61 грн.
Більш того, з метою виплати цієї суми відповідачем сформовано разове доручення до поштового відділення 61100 м. Харкова для виплати 114333,61 грн спадкоємцю - ОСОБА_1 , тобто вчинено всіх залежних від відповідача дій. Однак, позивач за отриманням цих коштів до поштового відділення не звертається.
Таким чином, судом встановлено, що в діях відповідача відсутня бездіяльність щодо невиплаті ОСОБА_1 недоотриманої її матір'ю за життя пенсії за період з 26 січня 2017 року по 31 листопада 2019 року в сумі 114333,61 грн, а неотримання цієї суми є наслідком бездіяльності самої позивачки.
Відповідно, позовні вимоги в цій частині є безпідставними та у їх задоволенні слід відмовити.
Однак, судом встановлено, що сума недоотриманої за життя ОСОБА_2 пенсії за період з липня 2016 року по 30 листопада 2019 року складає 129697,00 грн, яка є більшою ніж сума 114333,61 грн, яку повідомив позивачу листом від 18 лютого 2020 року № 1707/02.18-20 відповідач, та про виплату якої заявляє позовні вимоги позивач.
Судом з'ясовано, що відповідач, керуючись положеннями частини першої статті 46 Закону № 1058-ІV, обмежує виплату недоотриманої ОСОБА_2 за життя пенсії трьома роками, як такої, що своєчасно не отримана з вини пенсіонера, та відмовляє позивачу у її виплаті за період з 01 липня 2016 року по 25 січня 2017 року в сумі 15363,39 грн.
Однак, суд не погоджується з такою відмовою, оскільки, по перше, відповідачем суду не надано доказів, що ОСОБА_2 не отримувала пенсію з 01 липня 2016 року з власної вини.
По друге, у письмових поясненнях відповідач зазначає, що виплата пенсії зупинена з 01 липня 2016 року у зв'язку з непідтвердженням фактичного проживання. Так, згідно з листом УПтаСЗН адміністрації Коментернівського району м. Харкова, отримані управлінням списки внутрішньо переміщених осіб, що зареєстровані в Комінтернівському районі м. Харкова та перевірені Службою безпеки України, опрацьовані шляхом здійснення звірки з Єдиною інформаційною базою даних переміщених осіб.
Частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Суд зауважує, що визначений частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду є вичерпним. Цим переліком передбачена можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Водночас, Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як непідтвердження фактичного місця проживання.
Суд вважає, що розширення постановами Кабінету Міністрів України переліку підстав для припинення виплати пенсії, які є відмінними від визначених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, не є «іншим випадком припинення виплати пенсії, передбаченим законом» у розумінні пункту 5 частини першої статті 49 цього Закону.
Таким чином, припинення виплати пенсії позивачу за відсутності передбачених законами України підстав, є незаконним.
У свою чергу, виплата неотриманої пенсіонером пенсії з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV здійснюється за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, суд встановив, що недоотримана за життя ОСОБА_2 пенсія має бути виплачена ОСОБА_1 без обмеження будь-яким строком.
Що стосується обраного позивачем способу захисту своїх порушених прав, суд зазначає, що на час розгляду та вирішення справи порушення права позивача на отримання суми пенсії, що належала ОСОБА_2 і залишилася недоотриманою у зв'язку з її смертю, відбувається через невиплату відповідачем пенсії за період з 01 липня 2016 року по 25 січня 2017 року в сумі 15363,39 грн.
Відповідно, суд, керуючись положеннями частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача, визнати протиправною бездіяльність ГУПФУ в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії, що належала її матері ОСОБА_2 і залишилася недоотриманою нею у зв'язку зі смертю за період з 01 липня 2016 року по 25 січня 2017 року в сумі 15363,39 грн, а також зобов'язання відповідача виплатити позивачу таку суму пенсії.
У задоволенні позовних щодо виплати позивачу пенсії, що належала її матері ОСОБА_2 і залишилася недоотриманою нею у зв'язку зі смертю за період з 26 січня 2017 року по 31 листопада 2019 року в сумі 114335,61 грн, слід відмовити, оскільки, як вже вище вказано, в цій частині вимог відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів, а неотримання цієї суми є наслідком бездіяльності самої позивачки.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, позовні вимоги належить задовольнити частково.
Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачений судовий збір в сумі 1143,36 грн, як за вимогу майнового характеру (арк. спр. 2а).
Однак, системний аналіз положень частини першої статті 5 та частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною як передумова для застосування іншого способу захисту порушеного права - зобов'язання вчинити дії, як наслідку протиправності бездіяльності, є однією вимогою немайнового характеру, за яку позивач відповідно до Закону України «Про судовий збір» мала сплатити судовий збір в сумі 840,80 грн.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом внесено судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено законом, на 302,56 грн.
Разом з тим, за приписами пункту 1 частини першої, частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір» в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, переплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
У зв'язку з цим суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу право звернення до суду із клопотанням про повернення судового збору, внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне покласти судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн на ГУПФУ в Харківській області.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: 61022, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, код за ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсію, що належала її матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та залишилася недоотриманою на день її смерті, як члену сім'ї померлого пенсіонера, який проживав з нею разом на день її смерті, за період з 01 липня 2016 року по 25 січня 2017 року в сумі 15363,39 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію, що належала її матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та залишилася недоотриманою на день її смерті, як члену сім'ї померлого пенсіонера, який проживав з нею разом на день її смерті, за період з 01 липня 2016 року по 25 січня 2017 року в сумі 15363,39 грн.
У задоволенні вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, зобов'язання виплатити недоотриману ОСОБА_2 пенсію за період з 26 січня 2017 року по 31 листопада 2019 року в сумі 114335,61 грн відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати по сплаті судового збору 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова