12.2
Іменем України
08 травня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 812/693/18
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Секірської А.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Вакуленка А.В.,
сторін:
позивача - не прибув,
представника відповідача -Татаринової О.В., довіреність від 17.05.2019 № 3204/111/28-01-19;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,
19 березня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач), до Головного управління Національної поліції України в Луганській області (далі - відповідач, ГУНП в Луганській області) про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, в якому позивач зазначив наступне.
Позивач з 10.11.1995 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 07.11.2015 по 30.11.2017 в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області. Згідно із довідкою від 12.02.2018 № А-11763, виданою відповідачем, в період з 01.09.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.11.2017 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області.
Відповідно до витягу з наказу ГУНП в Луганській області від 28.11.2017 № 835 о/с старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Луганській області, звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч.1 п. 7 (за власним бажанням), з 30.11.2017.
20.02.2018 за № 576/111/19-2018 відповідачем у відповідь на адвокатський запит надано довідки від 13.02.2018 за № 234/111/22-2018 та № 235/111/22-2018 про грошове забезпечення позивача та виплату його винагороди за безпосередню участь в АТО, проте не здійснено нарахувань такої винагороди. Відповідно до довідок позивач в період з 07.11.2015 по 21.01.2016 не перебував на лікарняних та у відпустках.
Відповідно до довідки про грошове забезпечення позивача по видам доходу за період проходження служби в ГУНП в Луганській області з 07.11.2015 по 21.01.2016 від 13.02.2018 № 235/111/22-2018 винагорода за безпосередню участь в АТО за цей період не нарахована та не виплачена.
На думку позивача, розмір винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 по 30.11.2015 становить 4779,87 грн (за 24 робочі дні); грудень 2015 року - 7975,34 грн (31 день); з 01.01.2016 по 21.01.2016 - 5 878,18 грн (21 день), всього - 3982,02 грн.
З посиланням на норми постанови КМУ від 31.01.2015 № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій», наказу Міністерства оборони України від 02.02.2015 № 49 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій», накази Антитерористичного центру при СБУ від 13.12.2014 № 98, Закону України «Про національну поліцію», позивач просив суд:
- визнати неправомірними дії та бездіяльність ГУНП в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в АТО у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менше ніж 3000 грн у розрахунку на місяць, за період з 07.11.2015 по 21.01.2016 на суму 16 737,23 грн;
- стягнути з ГУНП в Луганській області на користь позивача винагороду за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 по 21.01.2016.
Ухвалою суду від 20.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в порядку загального позовного провадження (т.1 арк.спр. 1-2).
Ухвалою суду від 02.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т.1 арк.спр. 52).
Ухвалою суду від 18.05.2018 вирішено звернутись до Верховного Суду з поданням про розгляд даної справи як зразкової (т.1 арк.спр. 57-58).
18.05.2018 до Верховного Суду направлено подання в порядку статті 290 КАС України (т.1 арк.спр. 61-65).
Ухвалою Верховного Суду від 04.06.2018 витребувано з Луганського окружного адміністративного суду матеріали типових справ для вирішення питання про відкриття провадження у зразковій справі (т.2 арк.спр. 169-170).
Ухвалою Верховного Суду від 21.06.2018 відмовлено у відкритті провадження за поданням Луганського окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом адміністративної справи № 812/693/18 як зразкової (т.2 арк.спр. 180-181).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 прийнято до розгляду справу № 812/693/18 (т.2 арк.спр. 183).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 клопотання про зупинення провадження у справі задоволено, зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями касаційної інстанції у справах №№ 812/306/17, 812/1327/17, 812/792/17 (т.2 арк.спр. 209).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 поновлено провадження у справі за клопотанням позивача (т.2 арк.спр. 229).
Позивач у судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судову засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві від 20.04.2020 за вх. № 9641/2020 (т.1 арк.спр. 35-40) та заяві від 08.05.2020 за вх. № 18326/2020.
Так, зазначила, що постановою КМУ від 31.01.2015 № 24 та наказом МОУ від 02.02.2015 № 49 регламентувався порядок виплати винагороди за участь в АТО міліціонерам та не поширюється на поліцейських. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції, за яку постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 встановлено виплату грошової винагороди. Тому навіть якщо суд прийде до висновку, що на позивача розповсюджується дія постанови КМУ від 31.01.2015 № 24, необхідно встановити обставини, чи відповідає позивач у сукупності вимогам, визначеним у розділі ІІ п. 5 наказу МОУ від 02.02.2015 № 49.
Верховним Судом у постановах від 10.05.2019 у справі № 805/416/16-а, від 02.07.2019 у справі № 805/1189/16-а, від 25.07.2019 у справі № 805/1175/17-а зазначено, що винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів антитерористичної операції, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах, за наявності в матеріалах справи наказів АТЦ при СБУ про включення (виключення) позивача до (зі) списку сил та засобів проведення АТО та довідки про безпосередню участь особи в АТО, виданої на підставі цих наказів (які суд касаційної інстанції визнав доказами, які свідчать лише про зарахування особи до списку осіб, що беруть участь у проведенні АТО).
31.07.2019 Верховним Судом розглянуто дві справи, які є тотожними справі № 812/693/18 - № 812/860/17 та № 812/1962/17, врахування судових рішень по яким сприятиме повному та об'єктивному розгляду цієї справи. Верховним Судом висловлена наступна правова позиція: «Наказ АТЦ при СБУ про включення позивача до списку сил та засобів проведення АТО підтверджують лише включення особи до сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО; особи з числа включених до таких сил та засобів у подальшому можуть залучатися до проведення АТО; обов'язковою умовою для визнання особи такою, що бере безпосередню фактичну участь у відповідних заходах АТО є виконання завдань керівництва штабу АТО; при цьому така фактична участь особи у проведенні АТО має бути підтверджена наказом командира штабу АТО».
Аналогічний правовий висновок міститься також у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 360/412/19, від 13.11.2019 у справі № 805/805/16-а, від 20.12.2019 у справі № 360/3453/19, від 24.01.2020 у справі № 812/1487/17, від 06.02.2020 у справі № 812/793/17, від 13.02.2020 у справі №360/2447/19 та від 20.03.2020 у справі № 360/3264/18.
На підставі викладеного, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77 КАС України, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП2771315537, має підтверджений посвідченням серії НОМЕР_1 від 06.11.2015 статус учасника бойових дій (т.1 арк.спр. 10-12).
Згідно з довідкою ГУНП в Луганській області від 12.02.2018 № А-11763 ОСОБА_1 на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника АТО на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 97, від 17.11.2015 № 321, від 07.12.2015 № 341, від 07.12.2017 № 346 дск, в період з 01.09.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.11.2017 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області (т.1 арк.спр. 13).
Наказом ГУНП в Луганській області від 28.11.2017 № 835 о/с «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Луганській області за ст. 77 ч.1 п. 7 (за власним бажанням) з 03.11.2017 (т.1 арк.спр. 14).
Відповідно до довідок Батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Луганській області від 14.02.2018 № 80/111/48-2018 та від 14.02.2018 № 83/111/48-2018 ОСОБА_1 у період з 07.11.2015 по 21.01.2016 на лікарняних та у відпустках не перебував (т.1 арк.спр. 22-23).
Згідно із довідкою УФЗБО ГУНП в Луганській області від 03.04.2018 № 181/14/22-2018 виплата винагороди за участь в АТО проводиться згідно постанови № 18 від 20.01.2016, тому нарахування винагороди за період часу з 07.11.2015 по 21.01.2016 не було передбачено законодавством. Рапорта керівництва БПОП ГУНП в Луганській області про залучення ОСОБА_1 до виконання заходів, передбачених планами АТО за період часу з 07.11.2015 по 21.01.2016 до УФЗБО не надходили (т.1 арк.спр. 43).
Довідкою про доходи ОСОБА_1 від 02.04.2018 № 403/111/22-2018, виданою УФЗБО ГУНП в Луганській області, підтверджується, що за період з 07.11.2015 по 21.01.2016 винагорода за участь в АТО не виплачувалася (т.1 арк.спр. 44).
Щодо наявності підстав для нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 21.01.2016 суд зазначає таке.
Статтею 13 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" визначено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону.
За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб'єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.
Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.
Пунктом 1 Постанови № 24 установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.
Статтею 1 Закону України від 19.06.2003 № 964-IV "Про основи національної безпеки України" визначено, що правоохоронні органи - це органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.
За змістом статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Частиною другою статті 2 Закону № 580-VIII установлено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Відповідно до розділу XI “Прикінцевих та перехідних положень” Закону № 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
За змістом статті 2 Закону України від 23.12.1993 № 3781-XII "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" правоохоронні органи - це органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Ураховуючи зазначене, оскільки Національна поліція України є правоохоронним органом, то позивач відповідно до Постанови № 24 входить до переліку осіб, які мають право на винагороду, яка виплачується за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення.
Пунктом 3 Постанови № 24 затверджено розмір винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 1, розмір додаткових винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 2.
Наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 № 49 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі - Порядок № 49).
Пунктом 4 розділу І Порядку № 49 установлено, що виплата винагород та додаткових винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) - наказами вищих командирів (начальників, керівників).
Згідно з пунктом 6 розділу 1 Порядку № 49 виплата винагород військовослужбовцям здійснюється за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, визначених додатком 1 до Постанови № 24.
Пунктами 1, 2, 3 розділу ІІ Порядку № 49 передбачено, що військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.
Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов'язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень.
Винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку № 49 військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення АТО.
Згідно з довідкою ГУНП в Луганській області від 12.02.2018 № А-11763 ОСОБА_1 на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника АТО на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 97, від 17.11.2015 № 321, від 07.12.2015 № 341, від 07.12.2017 № 346 дск, в період з 01.09.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.11.2017 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області (т.1 арк.спр. 13).
Зазначеним спростовуються твердження відповідача, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції, за яку Постановою № 24 встановлено виплату грошової винагороди.
При цьому суд вважає, що така довідка, видана на підставі відповідних наказів АТУ при СБУ, яка є чинною, не відкликаною відповідачем, не визнаною недійсною, є належним доказом безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, не потребує додаткового підтвердження іншими доказами, зокрема й наказами ГУНП в Луганської області про залучення співробітників до виконання завдань із забезпечення охорони громадського порядку на блокпостах тощо.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.05.2020 за № 1006620150 місцезнаходженням Головного управління Національної поліції в Луганській області є м. Сєвєродонецьк Луганської області.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до додатку в розділі “Луганська область” пункт “Міста обласного значення” номер 13, зокрема, зазначено м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).
Аналізуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відомості, викладені у довідці ГУНП в Луганській області від 12.02.2018 № А-11763, яка видана на підставі наказів АТЦ при СБУ від 12.12.2014 № 97, від 17.11.2015 № 321, від 07.12.2015 № 341, від 07.12.2017 № 346 дск, чітко вказують на те, що позивач залучався та брав безпосередню участь в АТО на території Луганської області у спірний період, що надає йому право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.
Крім того, 06.11.2015 позивачеві видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 (т.1 арк.спр. 12).
Пунктом 19 частини першої статті 6 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Таким чином, позивач вважається таким, що безпосередньо брав участь в АТО у зв'язку із наявністю сукупності умов, визначених у пункті 5 розділу ІІ Порядку № 49.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 26 вересня 2019 року у справі № 812/1327/17, від 17 жовтня 2018 року по справі №812/927/16, від 23 жовтня 2018 року по справі № 812/927/16, від 14 лютого 2019 року по справі №812/861/17, від 20.06.2019 у справі № 812/550/17, від 21.08.2019 у справі № 812/1512/17, від 11.12.2019 у справі № 812/1189/17, від 08.08.2019 у справі № 812/30/17, від 24.04.2019 у справі № 812/357/16.
З огляду на існування зазначених правових висновків Верховного Суду, якими суд керується при розгляді даної справи, посилання відповідача на інші судові рішення Верховного Суду суд оцінює критично.
Згідно з довідкою ГУНП в Луганській області від 13.02.2018 № 234/111/22-2018 грошове забезпечення позивача становило у листопаді 2015 року - 4779,87 грн, у грудні 2015 року - 7975,34 грн, у січні 2016 року- 3982,02 грн. Грошове забезпечення позивачу за вказані місяці сплачено, однак не нарахована та не сплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції (арк. спр. 20).
Таким чином, розмір середньоденної винагороди ОСОБА_1 у листопаді 2015 року (з 07.11.2015 по 30.11.2015 - 24 дні) становить - 199,16 грн (4779,87 грн / 24 доби), у грудні 2015 року - 257,27 грн (7975,34 грн / 31 добу), у січні 2016 року - 189,62 грн (5878,18 грн / 31 добу).
Враховуючи, що відповідно до матеріалів справи позивача було залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 07.11.2015 по 21.01.2016, то винагорода позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна була сплачуватись за весь вказаний період.
Таким чином, розмір винагороди за безпосередню участь в АТО, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з 07.11.2015 по 21.01.2016 повинна становити за листопад 2015 року (24 доби) - 4779,87 грн (199,16 х 24 доби), у грудні 2015 року - 7975,34 грн (257,27 грн х 31 добу), за січень 2016 року - 3 982,02 грн (189,62 грн х 21 добу), а всього - 3 982,02 грн.
Суд зауважує, що згідно з частинами першою та другою статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У відповідності до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
В даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача, який відповідає його об'єкту, є стягнення невиплачених сум, що передбачено нормами статті 233 КЗпП України, тому вимога про стягнення винагороди за безпосередню участь в АТО належить до задоволення.
Позовні вимоги про визнання неправомірними дій/бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції залишаються судом без задоволення через неналежність обраного позивачем у спірних правовідносинах способу захисту порушеного права.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Таким чином, відповідач як податковий агент згідно вимог Податкового Кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”, розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 94 КАС України не проводиться.
Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (ЄДРПОУ 40108845, адреса: 93406, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 1) про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 21.01.2016 в розмірі 16 737,23 грн (шістнадцять тисяч сімсот тридцять сім гривень 23 коп.), а саме: за листопад 2015 року у сумі 4 779,87 грн, за грудень 2015 року - 7975,34 грн, за січень 2016 року - 3 982,02 грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України строк оскарження судового рішення продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Повний текст рішення складено 08 травня 2020 року.
Суддя А.Г. Секірська