Справа № 2«а»-856/10
13 квітня 2010 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого - судді Філь О.Є.
при секретарі Іващенко Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Красноармійськ Донецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання видати посвідчення та талони встановленого зразку на право пільгового проїзду,
05.03.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання видати посвідчення та талони встановленого зразку на право пільгового проїзду, вказавши, що позивач став інвалідом при виконанні обов'язків військової служби та має право на пільги , встановлені для інвалідів війни згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до п. 21 ст. 13 вищезазначеного Закону інвалідам 2 групи надається право безоплатного проїзду один раз на рік в обидва кінці по території України залізничним, повітряним, водним або міжміським автомобільним транспортом. Згідно ст. 2 Угоди «Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, які до них прирівняні» від 12.03.1993 р., інвалідам Великої Вітчизняної війни 1 та 2 груп та особам, які прирівняні до них, надається право безоплатного проїзду по територіям держав - учасників Угоди один раз на рік в обидва кінці по залізниці або на судах транзитних та місцевих мереж річного флоту та з 50 % скидкою повітряним , водним або міжміським транспортом . Згідно п.2 Додатку № 1 до Угоди «Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни , а також осіб, які до них прирівняні» від 12.03.1993 р. до категорії громадян , прирівняних по пільгам на проїзд до інвалідів ВВВ відносяться інваліди з числа військовослужбовців , які стали інвалідами при виконанні інших обов'язків військової служби. Згідно ст. 9 Конституції України , діючі міжнародні договори є частиною національного законодавства України. Відповідно до ст. 7 вищезазначеної Угоди від 12.03.1993 р. підставою для надання пільг є документи , видані державами за місцем мешкання особи , яка має право на пільги .Позивач вважає, що відповідач повинен видати йому посвідчення встановленого зразка на право пільгового проїзду та аркуші талонів до них. Позивач просить визнати противоправною відмову ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення м. Красноармійська Донецької області щодо видачі позивачу посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд, зобов»язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення м. Красноармійська Донецької області видати позивачу посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Красноармійської міської Ради позовні вимоги не визнав, зазначивши, що питання видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни після введення в дію Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту », регламентується Порядком видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни , затвердженого постановою КМУ від 12.05.1994 р. № 302.Відповідно до абз. 3 п.7-1 Порядку листи талонів на право одержання ветеранами війни та особами , на яких поширюється чинність вищезазначеного Закону , проїзних документів, «квитків» безоплатно і з 50% знижкою їх вартості надають : інвалідам війни, учасниками війни та особам , на яких поширюється чинність зазначеного вище Закону - органи праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина. Відповідно до п. 13 Порядку посвідчення інвалідів війни , учасників війни та прирівняних до них осіб, видані відповідними органами колишнього СРСР , союзних республік , які існували на території України та інших незалежних держав , що утворилися на його території , за зразками , які діяли на 1 січня 1992 р. , залишаються на збереженні у ветеранів війни. Ця норма діяла на 01.01.1992 р. Група інвалідності позивачу встановлена в 1998 р. та йому було видано посвідчення на пільговий проїзд по території країн СНД. Діючим законодавством не порушено право на пільги позивача.
Заслухавши пояснення сторін, з»ясувавши обставини справи та перевірив їх доказами в їх сукупності , суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач згідно з посвідченням серії Б № 457124 є інвалідом 2 групи і має право на пільги , встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.4).
Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року визначено правовий статус ветеранів війни та розділом 3 вказаного Закону визначені пільги ветеранам війни, гарантії їх соціального захисту, стаття 13 якого передбачає пільги інвалідам війни та особам, які прирівняні до них.
Статтею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що ветеранами війни є особи , які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав та до ветеранів війни належать учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 20-рп/04 визначено що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Розділом ІІ Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та визначено коло осіб , на яких поширюється дія його положень, а саме, це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний час, так і в мирний час, виконували інші обов'язки військової служби, тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій та інше.
Відповідно до п. 21 ст. 13 вищезазначеного Закону інвалідам 2 групи надається право безоплатного проїзду один раз на рік в обидва кінці по території України залізничним, повітряним, водним або міжміським автомобільним транспортом.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України та законодавством колишнього СРСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Згідно ст. 9 Конституції України, діючі міжнародні договори є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі у Збройних силах або інших військових формуваннях.
Згідно ст. 2 Угоди «Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, які до них прирівняні» від 12.03.1993 року, інвалідам Великої Вітчизняної війни 1 та 2 груп та особам, прирівняним до них, надається право безоплатного проїзду по територіям держав - учасників Угоди один раз на рік в обидва кінці по залізниці або на судах транзитних та місцевих мереж річного флоту та з 50 % скидкою повітряним, водним або міжміським транспортом .
Згідно п. 2 Додатку № 1 до Угоди «Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, які до них прирівняні» від 12.03.1993 р. до категорії громадян , прирівняних по пільгам на проїзд до інвалідів ВВВ відносяться інваліди з числа військовослужбовців, які стали інвалідами при виконанні інших обов'язків військової служби.
В судовому засіданні встановлено, що позивач відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , є інвалідом 2 групи та має право безоплатного проїзду один раз на рік в обидва кінці по території України залізничним, повітряним, водним або міжміським автомобільним транспортом.
Відповідно до ст. 7 вищезазначеної Угоди від 12.03.1993 р. підставою для надання пільг є документи - посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд, які видані відповідними органами колишнього СРСР або Стороною Угоди за формою, що діяла на 01.01.1992 р., за місцем мешкання особи, яка має право на пільги.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку , що відповідач зобов'язаний був видати позивачу посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд за формою, яка діяла на 01.01.1992 р. за місцем постійного проживання особи, яка має право на пільговий проїзд .
Враховуючи вищенаведене, виходячи з принципу адміністративного судочинства - верховенства права та завдання адміністративного судочинства - захисту прав, свобод і інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин з боку органів державної влади , органів місцевого самоврядування , їхніх посадових і службових осіб, суд приходить до висновку, що відмова ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області у видачі позивачу посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд за формою, яка діяла на 01.01.1992 р. неправомірна та необхідно зобов»язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області видати позивачу посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд за формою, яка діяла на 01.01.1992 р.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 17 Конституції України, ст. ст. 2, 4, 13 ч. 1 п. 21 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст. 2, 7 Угоди «Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, які до них прирівняні» від 12.03.1993 р. , Додатком № 1 до Угоди «Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, які до них прирівняні» від 12.03.1993 р. , ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання видати посвідчення та талони встановленого зразку на право пільгового проїзду задовольнити у повному обсязі.
Визнати противоправною відмову ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення та аркушу талонів на пільговий проїзд за формою, яка діяла станом на 01 січня 1992 року.
Зобов»язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області видати ОСОБА_1 посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд за формою, яка діяла станом на 01 січня 1992 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Красноармійський міськрайонний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Красноармійський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: