ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6785/20
провадження № 1-кс/753/1605/20
"27" квітня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі: головуючого слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12020100020002340 від 23.04.2020р. за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -
Слідчий СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 , за погодженням з процесуальним керівником, звернувся до слідчого судді із клопотанням в якому просив накладсти арешт: на вилучені за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 53 двадцять вісім картонних коробок з надписом «Face Mask TD 101» «Shehera Oleksandr Leonidavich», в яких знаходяться захисні маски блакитного кольору, що запаковані у прозорі упаковки; на вилучені за адресою: АДРЕСА_1 , дві картонні коробки, в яких знаходяться медичні маски блакитного кольору в кількості 20 000 масок; на вилучені за адресою: АДРЕСА_2 , три картонні коробки, з надписом «Face Mask TD 101», в яких знаходяться медичні маски блакитного кольору в кількості 15 000 масок, а також пакувальні листи з надписом «PassCertificate» model TD101, які знаходяться в упаковках з масками.
Клопотання слідчим мотивоване тим, що У провадженні слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100020002340 від 23.04.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 16.04.2020 приблизно о 12 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, вул. Старобориспільська, невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа медичними масками у кількості 210 000 одиниць, які належать ОСОБА_4 , завдавши майнової шкоди останньому. Під час досудового розслідування допитано потерпілого ОСОБА_4 , який повідомив, що з 2016 займається підприємницькою діяльністю, основний вид - неспеціалізована оптова торгівля та на даний час займається реалізацією медичних масок. 09.04.2020 р. ОСОБА_4 домовився про співпрацю з невідомим йому раніше чоловіком на ім'я « ОСОБА_5 » про реалізацію медичних масок. 16 квітня 2020 на ім'я ОСОБА_4 було доставлено медичні маски з ОСОБА_6 у кількості 210 000 масок, вартість яких оплатив останній. Після доставки масок потерпілий зустрівся із чоловіком на ім'я « ОСОБА_5 » неподалік від заправки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по вул. Старобориспільській, з метою вирішення питання щодо подальшої реалізації масок та місця їх тимчасового зберігання, яке було визначено на складі по АДРЕСА_3 . Так, за вказаною адресою на автомобілі марки «Газ 302» було доставлено та відвантажено медичні маски у кількості 210 000, однак як стало відомо пізніше потерпілому, відвантаження масок відбулося не на склад який було визначено попередньо, а перед входом на зовсім інший склад, що зроблено було за вказівкою чоловіка на ім'я « ОСОБА_5 ». Крім того, дві коробки з медичними масками було передано безпосередньо чоловіку на ім'я « ОСОБА_5 », при цьому оплату вартості 210 000 масок з потерпілим ОСОБА_4 чоловік на ім'я « ОСОБА_5 », повинен був провести до 21.04.2020, однак з 20.04.2020 останній на зв'язок із ОСОБА_4 не виходить та телефон відключений.
В ході проведення досудового розслідування, було встановлено, що маски що належать ОСОБА_7 , продаються в інтернет мережі по 7,20 грн., підтвердилось тим що продавець показував сертифікати та фотографії масок із маркеровкою, партія яких приїхала на замовлення ОСОБА_8 , на підтвердження чого останній надав документи.
В подальшому для перевірки чи дійсно продаються маски, які саме належать ОСОБА_9 , з продавцем було домовлено про зустріч 24.04.2020 року та придбання масок. Після чого за адресою: АДРЕСА_2 , при зустрічі з продавцем було дійсно підтверджено відповідно до оригіналів документів що надав потерпілий, що це саме його маски, на той час знаходилось 3 картонні коробки в яких знаходяться медичні маски блакитного кольору.
24.04.2020 року за адресою: АДРЕСА_2 , було проведено огляд місця події, в ході якого було вилучено три картонні коробки, з надписом «Face Mask TD 101», в яких знаходяться медичні маски блакитного кольору в кількості 15 000 масок, а також пакувальні листи з надписом «PassCertificate» model TD101, які знаходяться в упаковках з масками.
В цей час особи, що привезли на продаж маски, а саме ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомили що дані маски вони продавали з метою заробітку, які їм передав ОСОБА_12 , більш детального походження їм не відомо. В подальшому ОСОБА_11 домовився з ОСОБА_13 про додаткову партію масок, на що останній погодився та запропонував під'їхати до нього, за двома додатковими коробками масок, повідомивши адресу, а саме місце близько АДРЕСА_4 . Прибувши на місце за вказаною адресою знаходився автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», з д.н.з. НОМЕР_1 , користувачем якого являється ОСОБА_14 . У вказаному транспортному засобі знаходилось дві коробки масок які відповідали документам, що належать потерпілому. В подальшому ОСОБА_14 з вказаними коробками було запропоновано прибути до Дарницького УП ГУНП у м. Києві, для встановлення всіх обставин події.
24.04.2020 року на території паркувального майданчику, за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено огляд місця події, в ході якого ОСОБА_14 добровільно дістав з транспортного засобу та передав дві картонні коробки, в яких знаходяться медичні маски блакитного кольору в кількості 20 000 масок. Вказані коробки було вилучено.
В ході досудового розслідування, було допитано в якості свідка фізичну особу підприємця ОСОБА_15 , який повідомив, що займається підприємницькою діяльністю та на час карантину також реалізовує медичні маски. На початку квітня до ОСОБА_15 звернувся товариш на ім'я ОСОБА_16 , який запропонував для реалізації медичні маски в кількості 100 000, на таку пропозицію ОСОБА_15 погодився та ОСОБА_16 надав контакти осіб, власників медичних масок на ім'я ОСОБА_17 та ОСОБА_16 з якими ОСОБА_15 спілкувався по телефону з приводу реалізації та термінів реалізації масок медичних. Після досягнення всіх домовленостей останній домовився за приміщення для зберігання масок, місцезнаходження якого за адресою: АДРЕСА_3 . Так, 16-17 квітня 2020 вказані медичні маски в кількості 180 000 були відвантажені у складське приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , однак через декілька днів зазначені маски ОСОБА_15 перевіз у інше складське приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , при цьому про перевезення вказаних масок нікого не повідомив.
В ході проведення досудового розслідування було встановлено місце знаходження медичних масок, а саме: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 .
25.04.2020 в період часу 00 год. 42 хв. по 00 год. 52 хв. у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_4 з метою виявлення та вилучення речових доказів по кримінальному провадженню було проведено невідкладний обшук, так як зволікання з останнім зашкодило б досудовому розслідування, а саме: зникнення об'єкту вчинення злочину, зокрема медичних масок. В ході обшуку вилучено: двадцять вісім картонних коробок з надписом «Face Mask TD 101» «Shehera Oleksandr Leonidavich», в яких знаходяться захисні маски блакитного кольору, що запаковані у прозорі упаковки.
У ході досудового розслідування отримано достатні дані, які вказують на те, що до вчинення кримінального правопорушення відносно ОСОБА_4 може бути причетна група осіб, дії яких спрямовані на шахрайське заволодіння медичними масками, тобто об'єктом на який спрямоване кримінальне правопорушення.
У відповідності норм КПК України, на слідчого покладається обов'язок вжити всіх дієвих заходів щодо забезпечення можливого в майбутньому цивільного позову або забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна.
Слідчий у клопотанні вказував, що є достатні підстави вважати, що вказані медичні маски одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Слідчий просив клопотання задовольнити, посилаючись на обставини викладені у клопотанні.
Дослідивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України. Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (ст. 132 КПК України).
Зокрема п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачений такий вид заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду (ч. 2 ст. 168 КПК України).
Згідно ч. 2 ст. 172 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Так, згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 Кодексу, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України, постанова слідчого, прокурора складається в тому числі з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Матеріали долучені до клопотання про арешт майна не містять жодних відомостей, якій б переконливо доводили б, що вилучені медичні маски, є речовими доказами, у даному кримінальному провадженні.
Також слідчий своїм процесуальним рішення вилучені медичні маски не визнав речосивми доказами.
Слідчий у клопотанні про накладення арешту на майно посилається, що вилучене майно може бути використане як доказ обставин, які встановлюються під час даного кримінального провадження, та а не застосування цього заходу зумовить труднощі та перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні. Проте, яким чином вони можуть бути використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінальних правопорушень та (або) зберегли на собі їх сліди, ним не вказано.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Отже, процесуальний закон ставить у чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов'язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, тобто відповідні дані і мають міститись у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно положень статей 94, 132, 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Крім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява 58, ECHR 1999-11). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 173 КПК України іншим обов'язковим елементом, який повинен врахувати слідчий суддя при вирішення питання про арешт майна є розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Слідчий в своєму клопотанні не піднімає питання щодо розумності, співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідків арешту майна для його власника.
При цьому, тимчасово вилучені ме дичні маски не можлво ідентифікувати.
Тобто, під час накладання арешту на майно порушено права власника, який з накладенням арешту позбавлений права на вільне користування та розпорядження своїм майном.
Крім того, слід зазначити, що статтею 41 Конституції України гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, не може бути протиправно позбавлений права власності, а також, що таке право є непорушним.
Відповідно до частини 1 статті 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України. При цьому обмеження права власності повинно бути розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження.
На підставі вищевикладеного, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, у зв'язку з відсутністю для цього правових підстав.
Керуючись ст.ст. 2,7, 16, 98, 131, 132, 167-168, 170-173, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволені клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12020100020002340 від 23.04.2020р. за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: