28 квітня 2020 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду м. Миколаєва від 16.04.2018 року, якою задоволено клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Бежицького районного суду міста Брянська Російської Федерації від 24 листопада 2016 року відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Миколаєва Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; мешкав за адресою: АДРЕСА_2 ,
- у відповідність із законодавством України,
Учасники судового провадження:
прокурор: ОСОБА_6
засуджений: ОСОБА_5
Провадження: № 11-кп/812/420/20 Суддя першої інстанції: ОСОБА_7
Категорія: ст. 307 ч.3 КК України Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі засуджений просить змінити ухвалу Вознесенського міськрайонного суду м. Миколаєва від 16.04.2018 року.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Задоволено клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України.
ОСОБА_5 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України та із застосуванням ч.2 ст.69 КК України призначено йому покарання в виді 9 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Строк відбування основного покарання засудженому ОСОБА_5 визначено обчислювати з 24 листопада 2016 року, зарахувавши в строк відбуття покарання час знаходження його під вартою з 19 березня 2016 року по 23 листопада 2016 року включно.
Зараховано засудженому ОСОБА_5 в строк відбування призначеного основного покарання строк тримання його під вартою в установах попереднього ув'язнення в зв'язку з розглядом кримінального провадження з 19 березня 2016 року до 17 грудня 2016 року включно, у співвідношенні та з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі, відповідно до ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року №838 - VІІІ.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі засуджений просить змінити оскаржувану ухвалу та вважати його засудженим за ч.3 ст. 15 ч.2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 8 місяців без конфіскації майна.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
ОСОБА_5 засуджено вироком Бежицького районного суду міста Брянська Російської Федерації від 24 листопада 2016 року до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму, з обчисленням строку відбуття покарання з 24 листопада 2016 року та зарахуванням у строк відбуття покарання часу його утримування під вартою в установах попереднього ув'язнення з 19 березня 2016 року по 24 листопада 2016 року включно.
ОСОБА_5 відбував покарання в Федеральній казенній установі «Виправна колонія №5 УФСВП Росії по Брянській області».
05 квітня 2018 року до суду надійшло клопотання про приведення вищевказаного вироку у відповідність із законодавством України.
Під час розгляду даного клопотання Міністерства юстиції України суд прийшов до висновку, що умисні дії засудженого ОСОБА_5 є караним діянням і є закінченим злочином відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність, а не замахом на його вчинення.
При визначенні статей та частин статей Кримінального Кодексу України, якими передбачено відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого громадянина України ОСОБА_5 визнано винним вироком Бежицького районного суду міста Брянська Російської Федерації від 24 листопада 2016 року судом було кваліфіковано дії ОСОБА_5 за ч.2 ст.307 КК України, як незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, та із застосуванням ч.2 ст.69 КК України призначено йому покарання в виді 9 років позбавлення волі без конфіскації майна..
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, пояснення засудженого і його захисника на підтримку своєї апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Згідно вимог ч. 2 ст.395 КПК України ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, для особи, яка перебуває під вартою строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів провадження вбачається, що апелянт не був присутнім при постановленні оскаржуваної ухвали, оскільки на той час відбував покарання в РФ, копію оскаржуваної ухвали отримав 14.02.2020р.
З врахуванням наведеного, з метою недопущення порушення права особи на захист своїх законних прав та інтересів, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 395 КПК України, колегія суддів вважає не пропущеним строк для апеляційного оскарження ухвали суду.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Однак суд першої інстанції даних вимог Закону дотримався не в повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.602 КПК України, вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний та території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у ст. 606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннями ст. 610 КПК України.
Згідно положень ч.3 ст. 610 КПК України, під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.
При призначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання.
При цьому суд, як це визначено у ч.3 ст.603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.
Як убачається з матеріалів провадження, Бежицьким районним судом міста Брянська Російської Федерації у вироку від 24 листопада 2016 року було кваліфіковано дії ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації, як замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений з використанням інформаційно- телекомунікаційних мереж, групою осіб за попередньою змовою, в особливо великому розмірі.
Судом першої інстанції, в порушення вищевказаних норм КПК України, під час приведення даного вироку у відповідність із законодавством України, було перекваліфіковано дії ОСОБА_5 на незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.
При цьому, судом було зазначено, що умисні дії засудженого ОСОБА_5 є закінченим злочином, а не замахом на його вчинення та розмір вилучених у ОСОБА_5 наркотичних засобів не становив особливо великого розміру, як вказано у вироку Бежицького районного суду міста Брянська Російської Федерації від 24 листопада 2016 року.
Тобто, суд першої інстанції вдався до переоцінки обставин та доказів встановлених вироком Бежицького районного суду міста Брянська Російської Федерації від 24 листопада 2016 року, що не передбачено чинним законодавством України.
Враховуючи наведене, ухвала суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 не може вважатися законною і обґрунтованою.
Положеннями КПК України не врегульовані питання кримінального провадження, які полягають у вищенаведених порушеннях судом норм кримінального процесуального Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Значення загальних засад полягає в тому, що вони мають вищий ступінь нормативності, є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та для подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин.
Враховуючи наведені положення ч. 6 ст. 9 КПК України та порушення судом першої інстанції загальних засад кримінального провадження - законності (п. 2 ч. 1 ст. 7 КПК України), ухвала підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
При новому судовому розгляді даного кримінального провадження суду першої інстанції слід врахувати вищенаведене, усунути зазначені в ухвалі порушення, та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення у відповідності до вимог кримінального процесуального та кримінального законів.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 412, 537, 539, 610 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду м. Миколаєва від 16.04.2018 року скасувати, призначивши новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: