23 квітня 2020 року
м. Рівне
Справа № 570/4763/19
Провадження № 22-ц/4815/583/20
Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Красовський О.О.
Рівненський апеляційний суд :
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючий Боймиструк С.В.
судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.
секретар судового засідання : Тхоревський С.О.,
з участю: Сокаль В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу автомобіля,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського районного суду Рівненської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу автомобіля.
Також, позивачкою подано заяву в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки Рено-Меган, 2012 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , шляхом заборони його відчуження та експлуатації з наступною передачею його заявниці на зберігання на весь час судового розгляду спору.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не врахував її інтересів та безпідставно ігнорує, що предметом спору є автомобіль, сам автомобіль перебуває у експлуатації відповідача, котрий знає та розуміє про його можливе наступне вилучення. Отже у покупця виникає мотив недбалого використання майна як чужого.
Зазначає, що внаслідок експлуатації також відбувається знос авто, що у свою чергу впливає на вартість.
Також вказує, що власник має змогу продати авто третім особам, що явно унеможливить виконання рішення суду щодо повернення її авто та потягне інші судові спори з цього приводу.
З цих підстав, просив скасувати ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2019 року та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.
Представник апелянта адвокат Сокаль В.О. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
Інші учасники справи правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористались та в судове засідання не з'явилися, хоч завчасно були повідомлені про час і місце розгляду справи, заяви про відкладення розгляду справи не подали, а тому колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за їх відсутності в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявниця не надала достатніх доказів на підтвердження своїх вимог та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Також зазначав, що обраний вид забезпечення не є співмірним та не відповідає позовним вимогам, а накладення арешту шляхом встановлення заборони його відчуження та експлуатації з наступною передачею заявниці на зберігання на весь час судового розгляду справи буде порушувати інтереси законного володільця майна.
З такими висновками колегія суддів частково погоджується.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Як роз'яснено п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Доводи апеляційної скарги, що власник має змогу продати спірне авто третім особам, що явно унеможливить виконання рішення суду щодо його повернення та потягне інші судові спори з цього приводу заслуговують на увагу.
Натомість є не правильним висновок суду першої інстанції, що заявниця не надала достатніх доказів на підтвердження своїх вимог, оскільки цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення майбутнього позову.
Однак, є правильними висновки суду першої інстанції, що накладення арешту шляхом встановлення заборони експлуатації з наступною передачею заявниці на зберігання на весь час судового розгляду справи буде порушувати інтереси законного володільця майна.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, з'ясувавши, що між сторонами дійсно виник та існує цивільно-правовий спір з визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, дійшов хибного висновку про відмову в забезпеченні позову щодо накладення арешту на авто шляхом заборони його відчуження, оскільки обраний вид забезпечення позову відповідає обставинам справи та положенням закону, є співмірним з позовними вимогами і носять тимчасовий характер та діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. За наведеного, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову в цій частині підлягає до задоволення.
В іншій частині, а саме : щодо заборони експлуатації з наступною передачею заявниці на зберігання на весь час судового розгляду справи, ухвалу суду слід залишити без змін, оскільки задоволення даних вимог заяви буде порушувати інтереси законного володільця майна.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2019 року скасувати та постановити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.
В порядку забезпечення позову накласти арешт на автомобіль марки Рено-Меган, 2012 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , та заборони його відчуження.
В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складений 23 квітня 20 20 року.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді: С.О. Гордійчук
С.С. Шимків