23 квітня 2020 року
м. Рівне
Справа № 564/1009/19
Провадження № 22-ц/4815/455/20
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструк С.В., Шимківа С.С.
секретар судового засідання :Тхоревський С.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Рівному апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Михайлова В.О. на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 09 січня 2020 року, ухваленого в складі судді Цвіркуна О.С. у м. Костопіль, дата виготовлення повного тексту судового рішення-14 січня 2020 року, у справі №564/1009/19,
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням
Позовна заява мотивована тим, що у спірній квартирі, яка є об'єктом права власності позивача, проживає та зареєстрована відповідач і вона відмовляються в добровільному порядку її звільнити, чим створюють позивачеві перешкоди у користуванні власністю. У інший спосіб захистити свої права не може, а тому просив суд задовольнити позов.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 09 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що відповідач правомірно користується спірною квартирою, оскільки між позивачем та попереднім власником при укладені договору купівлі продажу квартири продавець та покупець домовились , що у спірній у квартирі відповідач залишається зареєстрованою.( п.4.8 договору), а тому позивач міг передбачити характер та вагу обтяжень його майбутньої власності.
У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі представник позивача, покликаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано, що відповідач ніколи не була членом його сім'ї, а реєстрація та проживання у квартирі не тягне за собою виникнення у неї права на це житло. Вважає, що право користування квартирою підлягає припиненню на вимогу власника житла відповідно до положень ст.406 ЦК України. Вказує на неправомірне застосування судом правової позиції висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №569/4373/16-ц, оскільки обставини справи не є тотожними і мають різне правове регулювання.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.
Судом установлено, що ОСОБА_1 на підставі укладеного із ОСОБА_3 договору купівлі-продажу від 28.03.2019 року є власником квартири АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за згодою бувшого власника ОСОБА_3 та проживає за адресою АДРЕСА_2 з 25.10.2011 року.
При цьому із матеріалів справи вбачається, що відповідач разом із сім'єю вселилися до вказаної квартири як наймачі у 2009 році, сплачували за наданні комунальні послуги та домовились із власником, що в майбутньому викуплять квартиру.
28 березня 2019 року ОСОБА_3 відчужила квартиру на користь позивача.
При зверненні до суду, ОСОБА_1 мотивував свої вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням нормами ЦК України, якими врегульовано питання захисту права власності.
Між тим, убачається, що між відповідачем ОСОБА_2 та бувшим власником ОСОБА_3 фактично мав місце договір найму житла.
Статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачені право та способи захисту цивільних прав та інтересів.
Главами 58, 59 ЦК України визначено правове регулювання договорів майнового найму і найму житла, а положеннями статті 391 ЦК України захищено права власника від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння.
Згідно з ч. 1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Правовідносини, які виникають між відповідачем і його власником (володільцем), є договірними і відносяться до правовідносин з договору найму жилого приміщення у поєднанні з договором про надання послуг з обслуговування приміщення та його утримання (комунальних послуг).
Згідно з ч. 1 ст. 821 ЦК України договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п'ять років.
Згідно зі ст. ст. 770, 814 ЦК України у разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Оскільки відповідач на час правомірного заселення у квартиру набула правового статусу наймача житла, тому відповідно до ст.770, 814 ЦК України сама по собі зміна власника такого житла не є підставою для зміни її правового статусу.
Підстави та правові наслідки розірвання договору найма передбачені статтями 825, 826 ЦК України, проте позивач з цих підстав позову не заявляв і свої вимоги відповідно до цих норм не обґрунтовував.
Убачається, що відповідач вселилась у спірну квартиру та була там зареєстрована на законних підставах та набула прав і обов'язків наймача. Членом сім'ї ОСОБА_3 не являлась.
Крім того, відповідно до п. 4.8 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . від 28.08.2019 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 сторонами було домовлено, що в квартирі залишаються зареєстрованими такі особи: ОСОБА_4 , 1978 року народження та ОСОБА_2 , 1989 року народженння. Ці умови договору є чинними і сторонами не ос порені.
Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках .
Таким чином, позивач, як новий власник житла, набуваючи прав та обов'язків власника, стає зобов'язаним за договором житлового найму, укладеним попереднім власником. Тобто він автоматично в силу укладення договору купівлі-продажу житла стає наймодавцем та до закінчення строку дії попереднього договору найму зобов'язаний дотримуватися прав наймача житла.
З огляду на зазначені вимоги закону, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що між попереднім власником спірної квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фактично укладено договір найму на невизначний строк, питання про його розірвання позивачем не ставилося, умови договору купівлі-продажу не оспорені, а тому відповідач не може бути визнана такою, що втратила право користування спірною квартирою з підстав, зазначених у позові.
За приписами п. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та права воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з інших правових підстав.
З огляду на викладене відповідно до ч.13ст.141ЦПК України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 374, ст. 376, ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Михайлова В.О. задовольнити частково.
Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 09 січня 2020 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 23 квітня 2020 року.
Головуючий :
Судді :