Справа № 216/4658/19
провадження №2/216/1996/20
15 квітня 2020 року
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі:
головуючого судді Бутенко М. В.
за участю
секретаря Клименко О.В.
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні у залі суду, в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради, про усунення перешкод у користуванні будинком, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття особи з реєстрації місця проживання, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради, про усунення перешкод у користуванні будинком, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття особи з реєстрації місця проживання. Відповідач зареєстрована у належному йому на праві власності будинку, однак з 1998 року не проживає в цьому житлі. Просить визнати відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування вищевказаним житловим приміщенням зі зняттям особи з реєстрації місця проживання,
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, розглядати справу без застосування технічних засобів.
Відповідач ОСОБА_2 в жодне призначене судове засідання не з'явилася, судові повістки направлені їй за адресою, зазначеною в позовній заяві як місце її реєстрації, не отримує, інформації щодо іншої адреси для листування в порушення вимог ст. 131 ЦПК України суду не надано. Додатково повідомлялася про розгляд справи на сайті суду. За правилами ст.128-130 ЦПК України, відповідач про причини своєї неявки суд не повідомила, не надав суду жодної заяви або клопотання. На думку суду, така поведінка відповідача свідчить про недобросовісне користування правами сторони у цивільному процесі, у зв'язку з чим суд визнає неповажною неявку ОСОБА_2 , та вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, та зі згоди позивача, що відповідає положенням ст. ст. 280-282 ЦПК України.
Представник третьої особи Виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, проти позовних вимог не заперечувала, просила справу слухати без її участі, під час винесення рішення покладається на думку суду, просить винести об'єктивне рішення, за умов наявності усіх необхідних документів та доведеності усіх обставин справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
В судовому засіданні встановлено, що позивачу на праві приватної власності на підставі договору дарування жилого будинку, посвідченого 08.04.1992 року старшим державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори Ковтун Л.М. зареєстрованим 24.04.1992 в БТІ м. Кривого Рогу, належить будинок АДРЕСА_1 . (а.с.7,8)
Відповідно до довідки № 5501 від 19.07.2019 року, виданої відділом реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Центрально-міської районної у місті ради за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрована відповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9), яка з 1998 року в зазначеному будинку не проживає, що підтверджено актом від 24.07.2019 року, посвідченим головою квартального комітету № 7 виконавчого комітету Центрально-міської районної ради м. Кривий Ріг (а.с10.)
При цьому позивач на сьогоднішній час не має жодного контакту з відповідачем, не знає де вона фактично мешкає, тому не має можливості вирішити питання щодо її зняття з реєстраційного обліку без допомоги суду.
В судовому засіданні беззаперечно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована, однак з 1998 року фактично не проживає в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .
Наявністю реєстрації відповідача у належному позивачу на праві власності помешканні, чиняться перешкоди, як власнику об'єкту нерухомості, оскільки останній повинен нести великі комунальні витрати, позбавлений можливості отримувати субсидії та інші соціальні пільги, розпоряджатися належним йому на праві власності майном.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод прийнятого у Парижі 20.03.1952 p., було гарантовано захист права власності. Згідно з нею кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна не інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Конституційне право на житло містить заборону примусового позбавлення житла не інакше як на підставі закону і за рішенням суду. Цьому праву кореспондує обов'язок держави створювати умови для його захисту та реалізації. Основною гарантією реалізації права на житло є те, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як за рішенням суду.
Відповідно до ст.41 Конституції України, ст.319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд.
Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло [2, ст. 141].
Відповідно до цього положення гарантується не тільки свобода його придбання, але й можливість його вільного користування, його недоторканість, недопущення примусового позбавлення, не інакше, як на підставі і за рішенням суду. Однак, як зазначено в ст. 13 ч. 3 Конституції України, власність не тільки дає свободу розпорядження, власність й зобов'язує: вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону. Положення Конституції України продовжується в нормах Глави 23 Цивільного кодексу України, який встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд [3, ст. 356].
Так, у ч. 1 ст. 316 ЦК України зазначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Всім власникам забезпечуються рівні умови для здійснення своїх прав. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Будь-яких обов'язків та обмежень у реалізації свого права власності, як власника квартири, для мене законом не встановлено, а тому обмеження, які встановлюються мені відповідачами є незаконними та такими, що підлягають усуненню.
Окрім того, ст. 321 ЦК України встановлює, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України: член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
За таких обставин суд вважає, що необхідно позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, та становить 768,40 грн.
Отже з урахуванням наведеного з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 768.40 грн.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 133, 141,211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 11, 16, 319, 321, 322, 328, 380, 383, 391, 405 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради, про усунення перешкод у користуванні будинком, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття особи з реєстрації місця проживання - задовольнити.
Усунути перешкоди у здійснені ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 права користування та розпорядження своїм майном - будинком за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання відповідача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зняття її з реєстраційного обліку з вищевказаної адреси.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Третя особа: Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті Кривий Ріг ради. Адреса: 50000, м. Кривий Ріг вул. Свято-Миколаївська 27. Відділ реєстрації місця проживання громадян. Адреса: 50000, м. Кривий Ріг вул. Сиволапа 44.
Суддя М. В. Бутенко