ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 12/611
07.08.07
За позовом Державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу»
До Державної акціонерної компанії «Хліб України»
3-я особа Приватне сільськогосподарське підприємство «Біловіжське»
Про стягнення 4 058, 99 грн.
Суддя Л.В.Прокопенко
Представники:
Від позивача Сватуха О.В. -п/к (дов. від 19.01.06 р. №221д)
Від відповідача Луценко О.В. -п/к (дов. від 06.10.06 р. №12-14/582)
Від 3-ї особи не з'явився
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про стягнення боргу в розмірі 4 058, 99 грн., що становлять суму переданої відповідачем дебіторської заборгованості, переданої позивачу згідно розподільчого балансу від 31.07.03 р.
Відповідач надав відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві.
Представник 3-ї особи до судового засідання не з'явився, пояснень щодо позову не надав.
В судових засіданнях 06.10.06 р. та 03.11.06 р. оголошено перерву.
В судовому засіданні 03.11.06 р. задоволено спільне клопотання представників сторін про продовження терміну вирішення справи.
В судовому засіданні 29.11.06 р. проводилася технічна фіксація судового процесу на підставі клопотання відповідача.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
Постановою КМ України від 15.05.03 р. №690 «Про утворення державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу»шляхом виділення зі складу Державної акціонерної компанії «Хліб України»утворено позивача -ДП «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу»та віднесено його до сфери управління Міністерства аграрної політики України.
На виконання п. 3 Постанови КМ України від 15.05.03 р. №690 між позивачем та відповідачем підписано розподільчий баланс станом на 31.07.03 р. та акт приймання-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.03 р., що були погоджені протоколом від 02.09.03 р. №5 урядової комісії з реструктуризації ДАК «Хліб України», відповідно до яких до позивача переходить право вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до Постанови КМ України від 03.09.97 р. №977.
В тому числі, до позивача перейшло право вимоги до СВК «Біловіжський»(код ЄДРПОУ 03795649) на суму 4 058, 99 грн. за отримані мінеральні добрива.
В процесі стягнення заборгованості позивачем встановлено, що до підписання розподільчого балансу боржник розрахувався за отримані мінеральні добрива з ДАК «Хліб України»шляхом поставки пшениці кількістю 8636 кг на загальну суму 4 058, 44 грн. Факт проведення розрахунків підтверджується актом приймання-передачі зерна від 04.09.01 р. та податковою накладною від 04.09.01 р. №46.
Тобто, станом на день підписання акту приймання-передачі від 31.07.03р. відповідач знав, що передає неіснуючу заборгованість.
Згідно ч. 1 п. 2 акту приймання-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.03 р. в разі виявлення факту проведення повного або часткового розрахунку дебіторів з відповідачем, що зменшує суму дебіторської заборгованості, переданої позивачу за розподільчим балансом, відповідач зобов'язаний перерахувати протягом одного місяця отримані суми на рахунок позивача.
Позивач 14.06.06 р. надіслав вимогу №945 про оплату боргу, на яку не отримано відповіді і задоволення.
Відповідач проти позовних вимог заперечив з таких підстав.
Постановою КМ України від 15.05.03 р. №690 передбачалася передача відповідачу абсолютно всієї заборгованості без виключень, оскільки в постанові не зазначено ніяких умов передачі боргу.
Передача заборгованості виникла в рамках адміністративних відносин, а не в процесі фінансово-господарської діяльності, а отже відповідач отримав всі ризики щодо стягнення заборгованості, тому в даному випадку не можна говорити про відповідальність позивача згідно ст. 519 ЦК України. у випадку виявлення безнадійної заборгованості позивач повинен був звернутися до її власника - КМ України -з питанням щодо врегулювання проблеми стягнення боргу.
Відповідач вважає, що позивач помилково сприймає суму дебіторської заборгованості, що вказана в Реєстрі, як загальну суму, на яку було відпущено мінеральних добрив, тоді як ним не враховано роботу по стягненню боргу, що проведена після передачі боргу.
Відповідач стверджує, що ним передано оригінали всіх документів на підтвердження заборгованості позивачу.
Належними доказами в разі розрахунку сільгосппродукцією є оригінал доручення на отримання продукції, накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей. Відповідно до ст. 644 ЦК України підтвердженням виконання обов'язку з передачі товару є акт приймання-передачі.
Боржником згідно акту від 04.09.01 р. є ПСП «Біловіжське», тоді як згідно додатку №1 до акту приймання-передачі від 31.07.03 р. боржником зазначено СВК «Біловіжський».
Акт скріплений печаткою не ДАК «Хліб України», а ВАТ «Україна», тому цей документ не може бути належним доказом по справі.
В накладній від 04.09.01 р. не зазначено, що жито поставляється на виконання Постанови КМ України від 03.09.97 р. №977, в накладній не зазначено дату та номер довіреності.
Також відповідач зазначає, що надані позивачем копії документів неналежним чином засвідчені, тому не можуть бути прийняті до уваги.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Незважаючи на те, що правовідносини між сторонами щодо передачі дебіторської заборгованості за розподільчим балансом виникли на підставі адміністративного акту -Постанови КМ України від 15.05.03 р. №690 -вони є господарськими та до них застосовуються положення законодавства щодо передачі прав та обов'язків новоутвореній юридичній особі при виділі на загальних підставах.
Відповідно до ЦК УРСР (яким регулювалися відносини сторін на час передачі дебіторської заборгованості) адміністративні акти є одним з джерел виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 4), тому факт проведення реорганізації на підставі адміністративного акту не впливає на права та обов'язки сторін щодо передачі дебіторської заборгованості і не надає відповідачу ніяких особливих підстав для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, що виникли у зв'язку з передачею дебіторської заборгованості позивачу.
Відповідно до законодавства, яке діяло станом на дату прийняття Постанови КМ України від 15.05.03 р. №690 та підписання розподільчого балансу від 31.07.03 р. (ЦК УРСР), так і чинного законодавства (ЦК України, ГК України) при виділі права та обов'язки переходять до новоутворюваної юридичної особи згідно розподільчого балансу.
Відповідно до Постанови КМУ від 15.05.03 р. №690 позивачу як новоутворюваному підприємству передано непогашені зобов'язання ДАК «Хліб України», відображені у балансі, тобто, фактично мала місце зміна кредитора у зобов'язанні внаслідок правонаступництва (ст. 512 ЦК України), що відбулася на виконання зазначеної Постанови КМУ.
Відповідно до ст. 519 ЦК України первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником.
Положення ЦК України застосовуються до правовідносин сторін, так як правовідносини між ними, що виникли з акту від 31.07.03 р., є триваючими.
В акті передачі-приймання від 31.07.03 р. сторони погодили наслідки передачі в якості дебіторської заборгованості, що вже погашена станом на дату підписання акту, тобто, недійсної заборгованості, а саме: відповідно до п. 2 акту в разі виявлення факту проведення повного або часткового розрахунку дебіторів з Компанією, що зменшує суму дебіторської заборгованості, переданої Підприємству за розподільчим балансом, Компанія зобов'язана перерахувати протягом одного місяця отримані суми на рахунок Підприємства.
В даному випадку мають місце саме такі обставини, так як дебіторська заборгованість боржника була погашена до підписання розподільчого балансу.
Згідно наданого суду акту приймання-передачі зерна від 04.09.01 р. жито передане боржником ВАТ «Дмитрівське хлібоприймальне підприємство»на суму 4058, 44 грн. При чому, і в акті, і в накладній зазначено отримувачем ДАК «Хліб України», а в акті ще окремо -за міндобрива.
Суд вважає, що це є достатнім доказом того, що жито передавалося боржником хлібоприймальному підприємству в рахунок погашення заборгованості перед ДАК «Хліб України»за отримане міндобриво.
Порядок розрахунків за отримані сільгоспвиробниками мінеральні добрива передбачено Постановою КМУ від 03.09.97 р. та Порядком забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами під урожай 1998 року, затвердженого наказом Міністерства агропромислового комплексу України, ДАК «Хліб України»та Міністерством фінансів України.
Згідно зазначених актів сільгоспвиробники можуть розраховуватися за отримані мінеральні добрива коштами, зерном або іншою сільськогосподарською продукцією з урожаю 1997-1998 рр. (пп. 4, 6 Порядку). При цьому, згідно Порядку сільгоспвиробники мають передавати продукцію не безпосередньо ДАК «Хліб України», а заготівельним або переробним підприємствам (п. 13 Порядку - Заготівельні або переробні підприємства на підставі договорів з сільськогосподарськими товаровиробниками про заготівлю зерна та іншої сільськогосподарської продукції і актів про передачу-приймання мінеральних добрив, приймають від сільськогосподарських товаровиробників зерно та іншу сільськогосподарську продукцію, забезпечують їх збереження та облік. У квитанціях на приймання зерна (Ф-13) робиться запис: "В рахунок ДАК "Хліб України" за мінеральні добрива").
Тобто, ВАТ «Дмитрівське хлібоприймальне підприємство»було уповноважене приймати продукцію в рахунок погашення заборгованості перед ДАК «Хліб України», тоді як останнє у випадку розрахунку сільгосппродуктами і не могло особисто отримувати.
Крім того, відповідач невірно тлумачить ст. 664 ЦК України, так як зазначена стаття не містить норми про обов'язковість наявності акту приймання-передачі для підтвердження факту передачі товару, тоді як суд оцінює всі докази в їх сукупності згідно ст. 43 ГПК України.
Згідно даних ЄДРПОУ до 22.02.01 р. суб'єкт з ідентифікаційним кодом 03795649 мав назву Сільськогосподарський виробничий кооператив «Біловіжський»(витяг з ЄДРПОУ від 27.09.06 р. №21-10/5504-33).
Тобто, станом на 04.09.01 р. -дату підписання акту передачі жита -боржник вже мав назву ПСП «Біловіжське», як в акті і зазначено.
Зазначення а Реєстрі дебіторської заборгованості старої назви боржника -СВК «Біловіжський»- пояснюється тим, що відповідач як первісний кредитор перед формуванням реєстру не мав інформації про зміну назви боржника, а не тим, що мова йде про іншу особу.
Це підтверджується і однаковим кодом ЄДРПОУ, що має особа, зазначена у Реєстрі, та особа, що провела розрахунок згідно акту від 04.09.01р.
Таким чином, на виконання п. 2 акту приймання-передачі від 31.07.03р. ДАК «Хліб України»зобов'язана повернути позивачу отримані від боржника кошти.
Стосовно різниці в сумах заявлених вимог та вартості отриманого зерна (4058, 99 грн. та 4058, 44 грн.), то відповідач не надав пояснень щодо цієї різниці, тому суд задовольняє вимоги лише в частині фактично проведеного розрахунку - 4058, 44 грн.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 35, 49, 82-89, 93 ГПК України, ст. 519 ЦК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної акціонерної компанії «Хліб України»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, п/р 26007052701924 у Печерській філії «Приватбанку»м. Києва, МФО 300711, код ЄДРПОУ 20047943) на користь Державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, п/р 26003031262531 в Старокиївському відділенні Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код ЄДРПОУ 32491316) 4 058, 44 грн. заборгованості, 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання чинності судовим рішенням видати наказ.
5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.
Суддя Л.В.Прокопенко