73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"22" березня 2010 р. Справа № 2-а-81/10/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченка К.В.,
при секретарі: Сергеєвої К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції, Головного управління державного казначейства України у Херсонській області,
про стягнення незаконно утриманих коштів та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
У вересні 2009 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Великолепетиського районного суду Херсонської області з адміністративним позовом до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі - ДПІ) та Управління державного казначейства України у Великолепетиському районі Херсонській області, в якому просив стягнути з казначейства на його користь прибутковий податок, який незаконно утримувався з його заробітної плати, починаючи з 21.12.2000 року., а також просив стягнути 5000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Великолепетиського районного суду Херсонської області від 25.12.2009р. дану адміністративну справу передано на розгляд Херсонського окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 14.01.2010 р. адміністративну справу №81/10/2170 прийнято до провадження Херсонським окружним адміністративним судом.
Ухвалою суду від 22.03.20010р. здійснена заміна неналежного відповідача - Управління державного казначейства України у Великолепетиському районі Херсонській області на належного відповідача - Головне управління державного казначейства України у Херсонській області (надалі-Казначейство).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є інвалідом війни, пенсіонером і відповідно до п.23 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» звільняється від сплати прибуткового податку, проте за місцем його роботи з його заробітної плати утримується прибутковий податок на підставі Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Вважає, що утримання прибуткового податку з його заробітної плати є неправомірним, оскільки суперечить п.23 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Він неодноразово звертався до податкових органів з вимогою припинити утримання з нього прибуткового податку, проте отримував відмову в цьому. Вважає дії ДПІ неправомірними, і такими, що завдали йому моральної шкоди, які позивач оцінює в розмірі 5000 грн.
Позивач направив суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність.
Представник ДПІ в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що прибутковий податок з заробітної плати позивача утримувався правомірно, і підстави для задоволення позову відсутні.
Представник казначейства в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на відсутність правових підстав для його задоволення.
Проаналізувавши матеріали справи, пояснення представників відповідачів, суд приходить до наступних висновків.
Позивач є пенсіонером, інвалідом другої групи, на якого розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 N 3551-XII.
Відповідно до пункту 1 частини 1 ст.. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Предметом оскарження у даній справі є дії ДПІ, як суб'єкта владних повноважень, пов'язані з утриманням прибуткового податку з доходів позивача - заробітної плати, яку отримував позивач.
Факт утримання прибуткового податку із заробітної плати позивача ДПІ не заперечує.
Щодо правомірності утримання прибуткового податку із заробітної плати позивача суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 25.06.91 N 1251 "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Статтею 13 Закону N 3551 установлені пільги, що надаються інвалідам війни, зокрема, п. 23 цієї статті передбачено звільнення інвалідів війни від сплати податків, зборів і мита всіх видів та земельного податку.
Закон N 3551 не є законом про оподаткування.
Заробітна плата, яку отримував позивач, відповідно до Закону України від 22.05.2003 N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889), є об'єктом оподаткування за цим Законом.
Закон N 889 не передбачає звільнення будь-якої категорії платників податків, в т. ч. інвалідів війни, від сплати цього податку, а лише надає певні пільги з оподаткування.
Так, Законом N 889 установлено пільги всім платникам податку (незалежно від розміру одержаного доходу) - у вигляді невключення до об'єкта оподаткування окремих видів доходів (п. 4.3 ст. 4 Закону N 889), надання податкового кредиту, а для малозабезпечених платників - ще й у вигляді надання податкової соціальної пільги (ст. 6 Закону N 889).
Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата виключно за одним місцем його нарахування (виплати) (пп. 6.3.1 ст. 6 Закону N 889).
Визначення поняття "заробітна плата" наведено у пункті 1.3 "д" ст. 1 Закону N 889. Так, "заробітна плата" - це доходи, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом. Крім того, для цілей Закону N 889 під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із Законом (п. 1.1 ст. 1 Закону N 889).
Відповідно до пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону N 889 будь-якому платнику податку надається податкова соціальна пільга у розмірі 50 % мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року за одним місцем роботи, якщо його місячна заробітна плата не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. Тобто у 2007 році розмір заробітної плати, що дає право на податкову соціальну пільгу, становить 740 грн. (525 грн. х 1,4). У 2006 році цей розмір становив 680 грн. на місяць.
Згідно із пп. 6.1.2 п. 6.1 ст. 6 Закону N 889 інваліди, зокрема, II групи при додержанні встановленого рівня заробітної плати мають право на застосування до своєї місячної заробітної плати податкової соціальної пільги у розмірі 150 % суми пільг, визначеної за правилами пп. 6.1.1 ст. 6 Закону N 889.
Учасники бойових дій під час Другої світової війни або особи, які у той час працювали в тилу, на яких поширюється дія Закону N 3551, мають право на 200 % податкової соціальної пільги, визначеної за правилами пп. 6.1.1 ст. 6 Закону N 889 (пп. 6.1.3 ст. 6 Закону N 889).
Згідно з п. 22.2 ст. 22 Закону N 889 у разі, якщо норми інших законів чи законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам Закону N 889, пріоритет мають норми Закону N 889, а згідно з п. 22.11 цієї статті інші неподаткові закони, в т. ч. і Закон N 3551, повинні бути приведені у відповідність до Закону N 889 у частині оподаткування і звільнення від сплати податку з доходів фізичних осіб.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність утримання прибуткового податку із заробітної плати позивача.
Відповідно до п.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Слід зазначити, що виявлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених у п.3 ст. 2 КАС України критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Оскільки судом в діях відповідачів не встановлено порушень вимог законодавства та прав позивача, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
У задоволені позову відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови - 23.03.2010.
Суддя Кравченко К.В.