КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м .МАКІЇВКИ
Справа № 2-32/10
18 березня 2010 року м. Макіївка
Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі
головуючий суддя Єжов В.А.
при секретарі Кулаковській О.Ю.
за участю позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
16 березня 2009 р. ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги фактичним припиненням сімейних відносин і неможливістю збереження сім'ї.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги, на обґрунтування яких послалася на обставини, викладені у заяві, та зазначила, що з 20 листопада 1987 р. перебуває з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, дітей від спільного проживання не мають. Між нею та чоловіком внаслідок несумісності характерів постійно виникали суперечки та сварки на побутовому грунті, що призвело до встановлення неприязних взаємовідносин. За цих підстав вони у липні 1994 року припинили шлюбні відносини, відповідач виїхав з міста в невідомому напрямку, вони мешкають окремо за різними адресами, не ведуть спільне господарство, фактично не спілкуються між собою та не підтримують ніяких стосунків. За час окремого проживання вона дійшла висновку, що примирення між ними та подальше спільне проживання неможливе, а збереження шлюбу суперечить інтересам кожного із них.
Посилаючись на наведені обставини, позивачка просить суд розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2, судові витрати віднести на її рахунок.
Відповідач ОСОБА_2 згідно з умовами Мінської Конвенції „Про правову допомогу та правові відносини по цивільним, сімейним та кримінальним справам” від 22.01.1993 р. був допитаний в порядку окремого доручення Краснозоренським районним судом Орловської області та пояснив, що позовні вимоги ОСОБА_1 визнає в повному обсязі, він і позивачка у 1994 року припинили шлюбні відносини і проживання однією сім'єю, у 1994 року він виїхав з міста та з цього часу вони мешкають окремо, ніяких стосунків не підтримують. Погоджується з обставинами, викладеними позивачкою. Вважає, що сім'я існує формально, збереження сімейних відносин є неможливим. Судові витрати при розірванні шлюбу просить покласти на позивачку.
Вислухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України), установив наступне.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 20 листопада 1987 року в Урицькому районному відділі реєстрації актів громадянського стану Орловської області, актовий запис № 88. Від сумісного проживання дітей не мають. Для позивачки цей шлюб перший, для відповідача другий.
Відповідно до положень статті 51 Конституції України та частини першої статті 24 Сімейного кодексу України и шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, згідно припису статті 112 СК України, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. При цьому суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Як убачається із матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 припинили шлюбні відносини в липні 1994 р., не проживають однією сім'єю і не ведуть сумісне господарство. За цей час подружжя не здійснили дій щодо збереження сімейних стосунків, між ними відсутні будь-які відносини. Суд вважає, що за таких обставин надання подружжю строку для примирення у даному випадку суперечить моральним засадам суспільства.
Проаналізувавши встановлені конкретні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в силу вимог ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд, приймаючи до уваги існуючі взаємини між подружжям, ступінь конфліктних стосунків та причини розлучення, небажання кожного з них продовжувати шлюбні відносини, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та збереження їх сім'ї неможливе і суперечить інтересам кожного з них, що має істотне значення, позовна заява відповідає дійсній волі дружини, тому позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги ступінь відповідальності кожного з подружжя у розпаді сім'ї, враховує їх матеріальне і сімейне становище та відповідно до ст. 88 ЦПК України, вважає за необхідне витрати при реєстрації розірвання шлюбу покласти на позивачку.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 110-112 Сімейного кодексу України,
Позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - „Мішина”) ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований 20 листопада 1987 року в Урицькому районному відділі реєстрації актів громадянського стану Орловської області, актовий запис № 88, розірвати.
При реєстрації розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 25,5 грн., відповідача ОСОБА_2 від сплати судових витрат звільнити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви на апеляційне оскарження.
Суддя