Справа № 552/890/20
Провадження № 2/552/556/20
21.04.2020 Київський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого - судді Самсонової О.А.,
секретар судового засідання - Куліш о.Г.,
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД»,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна,
третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В позовній заяві зазначила, що 17 лютого 2020 року вона одержала постанову приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. від 30 січня 2020 року про відкриття виконавчого провадження (ВП №61113185). Дане виконавче провадження відкрито за виконавчим написом №33576, виданим 19 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованості у розмірі 17277,48 грн.
Зазначила, що вказаний виконавчий напис вчинено всупереч вимогам закону, зокрема, без перевірки нотаріусом безспірності заборгованості за кредитним договором та перевірки факту завчасної поінформованості боржника банком про існування кредитної заборгованості і її розмір.
Строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису безпосередньо пов'язаний із позовною давністю, встановленою Цивільним кодексом України. Таким чином загальний строк для такого звернення становить три роки незалежно від суб'єктного складу сторін правовідносин.
Крім того, у виконавчому написі нотаріуса не зазначено на підставі яких належних документів його здійснено, а лише вказано, що грошові суми, які пропонується стягнути, є боргом позивача за кредитним договором №005-16500-180614 від 18 червня 2014 року, укладеним нею та ПАТ «Дельта Банк».
Надання неповної інформації та документів приватному нотаріусу є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.
Також вона не одержувала письмової вимоги від ПАТ «Дельта Банк» з 2014 року про погашення заборгованості.
Тому позивач просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №33576 від 19 грудня 2019 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованості в розмірі 17277,48 грн. та витрат, пов'язаних з вчиненням цього виконавчого напису в сумі 300 грн.
Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 26 лютого 2020 року у даній справі відкрито провадження, вирішено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 30).
Одночасно з позовною завою позивач звернулась до суду з заявою про забезпечення вказаного позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваного нею виконавчого напису від 19 грудня 2019 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.В. за реєстровим №33576.
Ухвалою суду від 26 лютого 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення її позову відмовлено (а.с.32).
24 березня 2020 року позивач звернулась до суду з заявою про розгляд справи в загальному позовному провадженні (а.с.40).
Ухвалою суду від 25 березня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с.42).
Відповідач ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД», який належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відзиву на позов не подав.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. письмових пояснень на позовну заяву не надала.
Інші заяви та клопотання від учасників справи, які належним чином повідомлені про розгляд справи судом, не надходили.
Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 18 червня 2014 року Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено договір №005-16500-180614 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки (а.с.13-15).
За умовами зазначеного договору позивач відкрив ОСОБА_1 кредитну лінію на загальну суму 30000 грн. та на день укладення договору встановив ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 12704,04 грн. Кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів. Відповідач зобов'язалася забезпечити повернення кредиту та сплатити відсотки за користування кредитною лінією та/або овердрафтом за ставками, які зазначені в Тарифах.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до виконавчого напису № 33576 від 19 грудня 2019 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., нотаріус пропонує звернути стягнення з громадянки України ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №005-16500-180614 від 18 червня 2014 року, укладеним нею та ПАТ «Дельта Банк», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» на підставі Договору відступлення права вимоги №02/10/2019-ФА, укладеного 02 жовтня 2019 року, на користь ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» (а.с.16).
Вказаний виконавчий напис також має інформацію, що строк платежу за Кредитним договором №005-16500-180614 від 18 червня 2014 року настав. Боржником допущено прострочення платежів.
Стягнення проводиться за період з 02 квітня 2018 року по 29 листопада 2019 року.
Сума заборгованості складає 16977,48 грн., в тому числі:
прострочена заборгованість за сумою кредиту - 12404,04 грн.,
прострочена заборгованість за процентами - 4573,44 грн.
За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати з ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» в розмірі 300 грн., що підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.
Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» складає 17277,48 грн. (а.с.16).
Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №61113185 від 30 січня 2020 року приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталією Володимирівною відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №33576 від 19 грудня 2019 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованості в розмірі 17277,48 гривень (а.с.19).
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином направлення боржнику завчасного повідомлення про наявність заборгованості або вимоги її погашення передбачено лише для іпотечних правовідносин. Запит і одержання пояснень боржника чинним законодавством не передбачений.
З огляду на викладене та враховуючи, що правовідносини, які склались між сторонами, не є іпотечними, суд відхиляє доводи позивача про те, що нотаріус завчасно не перевірив факту поінформованості боржника про існування кредитної заборгованої та її розмір.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов'язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України «Про нотаріат»).
Будь-яких доказів того, що стягувачем нотаріусу було подано оригінал договору №005-16500-180614 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки відповідачем суду надано не було. Але, виходячи з презумпції правової поведінки сторони в правочині, закріпленого ст. 204 ЦК України, суд виходить з того, що такий документ в оригіналі відповідачем нотаріусу надавався.
Крім того, вказаний факт в позовній заяві позивачем не оспорюється.
Копій документів, що підтверджують невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань, копії розрахунку заборгованості, які надавалися нотаріусу для вчинення нотаріального напису, учасники справи суду не надали.
Як зазначила Велика палата Верховного суду у Постанові від 15 січня 2020 року, ухваленій в цивільній справі № 305/2082/14-ц, провадження № 14-557 цс 19, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.
Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що спір про право, який унеможливлює вчинення виконавчого напису і, як наслідок, зумовлює певну правову реакцію нотаріуса, міг вбачатися нотаріусом винятково із заяви боржника про зупинення виконавчого провадження, поданої відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про нотаріат» і обґрунтованої тим, що боржник звернувся до суду із відповідною позовною заявою про оспорювання заборгованості, а також на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження його позовної заяви. Але навіть такі обставини свідчили б про існування спору про право, проте не змінювали б правової характеристики цього виду заборгованості як безспірної.
Позивач, заявляючи про те, що заборгованість не є безспірною, не надала суду копії жодного платіжного документа, якими вона здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором.
На час розгляду даної справи суду не надано жодного доказу того, що позивач звернулась до суду з заявою про оспорення заборгованості, як на це вказує Велика Палата Верховного Суду у наведених вище постановах.
Таким чином позивач не надала суду доказів того, що заборгованість не була безспірною.
Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Тому, вирішуючи справу на підставі наявних доказів, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів того, що вимоги, за якими вчинено виконавчий напис, не є безспірними.
Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з підстав пропуску встановленого законом строку для звернення до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані необхідні документи, та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний виконавчий напис видано за вимогами, що виникли з договору №005-16500-180614 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки від 18 червня 2014 року.
Як передбачено п.1.5. вказаного договору, кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів. Кожна наступна кредитна лінія надається після спливу строку надання попередньої, на умовах погоджених сторонами в цьому договорі, та не потребує підписання додаткових угод до цього договору (а.с.12-15).
За відсутності інших доказів щодо дня виникнення права вимоги за вказаним договором, розглядаючи справу на підставі наявних доказів, суд приходить до висновку, що право вимоги за договором виникло не пізніше 17 червня 2015 року.
Виникнення у відповідача права вимоги щодо стягнення заборгованості за період з 02 квітня 2018 року по 29 листопада 2019 року наявними у справі доказами не підтверджується.
Таким чином судом встановлено, що нотаріусом виконавчий напис від 19 грудня 2019 року вчинено поза межами встановленого законом трирічного строку позовної давності.
Вказана обставина згідно ст.88Закону України «Про нотаріат» була перешкодою для вчинення виконавчого напису.
На підставі викладеного позов необхідно задовольнити, визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений поза межами встановленого законом строку.
Інші доводи позивача щодо підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, як то не врахування нотаріусом думки позивача та не зазначення у виконавчому написі документів, які надавались стягувачем нотаріусу, не одержання нею досудової вимоги, відсутність у приватного виконавця копій документів, що надавались стягувачем нотаріусу, тощо, на законі не ґрунтуються, у зв'язку з чим судом не приймаються.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд прийшов до висновку про необхідність позов задовольнити, понесені позивачем документально підтверджені витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, від 19 грудня 2019 року №33576 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованості в розмірі 17277,48 грн., в тому числі витрат, пов'язаних з вчиненням цього виконавчого напису, в сумі 300 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» на користь ОСОБА_1 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) на відшкодування понесених судових витрат.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», місцезнаходження: м.м.Київ, вул.Саксаганського, буд. 14, оф.301, код юридичної особи 42642578;
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено;
третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна, адреса: м.Полтава, вул.Сапіго, 6, реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено.
Головуючий О.А.Самсонова