Справа № 554/2382/19
Дата документу 21.04.2020 Провадженя № 1-кп/554/39/2020
Іменем України
21 квітня 2020 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7
представника потерпілої ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві кримінальне провадження № 12018170040004089 по обвинуваченню
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня спеціальна, розлученого, працюючого водієм ФОП « ОСОБА_11 », має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
22 грудня 2018 року протягом вечора, приблизно з 17 до 22 год., обвинувачений ОСОБА_10 відпочивав в кафе «У сестер», що по вул. Небесної Сотні, 79-А в м. Полтаві, де вживав спиртні напої. Після завершення відпочинку, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_10 , залишаючи приміщення закладу, взяв з собою столовий ніж, з яким у подальшому поїхав продовжувати відпочивати та вживати спиртні напої до нічного клубу «Робін Гуд», що по вул. Н. Сотні, 13 в м. Полтаві, де знаходився приблизно до 01 год. 50 хв. 23 грудня 2018 року.
Після цього, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, разом із своїми знайомими ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вони залишили нічний клуб та вийшли на вулицю, де в цей час на протилежній стороні біля магазину «Простор», що по вулиці Н. Сотні, 16 в м. Полтаві, відбувався конфлікт потерпілого ОСОБА_14 з трьома невстановленими у ході досудового розслідування особами, в який вони вирішили втрутитись.
В подальшому вказаний конфлікт перейшов у з'ясування стосунків між ОСОБА_14 та ОСОБА_10 , в ході якого вже між останнім та потерпілим на ґрунті неприязних відносин, які раптово виникли, почалась сварка, яка переросла в бійку та супроводжувалась взаємним фізичним насильством, що виражалось у штовханині, триманні за одяг та обопільним нанесенням ударів в обличчя, які не несли в собі небезпеку чи загрозу для життя, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, каліцтва тощо.
Водночас, під час обопільної бійки у ОСОБА_10 виник раптовий умисел на умисне позбавлення життя ОСОБА_14 . Для реалізації вказаного наміру, діючи умисно, ОСОБА_10 для отримання переваги над неозброєним ОСОБА_14 , впотай від нього, витягнув прихований за поясом столовий ніж односторонньої гострої заточки з гострим краєм, яким без будь-якого попередження, з метою спричинення несумісних із життям тілесних ушкоджень, умисно з великою силою наніс потерпілому три цілеспрямованих удари в тулуб, а саме в ділянку анатомічного розташування серця, легенів та інших життєво-важливих органів.
Внаслідок застосованого фізичного насильства, а також завданих ударів ножем, ОСОБА_10 відповідно до висновку експерта № 1480-а від 6 лютого 2019 року спричинив ОСОБА_14 тілесні ушкодження, які умовно розділені на дві групи:
Перша група:
проникаюча колото-різана рана умовно позначена як № 1, раньовий канал якої проходить через шкіру, підшкірно-жирову клітковину, міжреберні м'язи, з пошкодженням нижнього краю 6-го ребра, проникаюча в ліву плевральну порожнину, де спричинила поранення серцевої сорочки в області верхівки та проникаюче поранення лівого шлуночка і перетинки серця;
проникаюча колото-різана рана умовно позначена як № 2, раньовий канал якої проходить через шкіру, підшкірно-жирову клітковину, міжреберні м'язи, закінчується проникаючи в плевральну порожнину;
непроникаюча колото-різана рана умовно позначена як № 3, раньовий канал якої проходить через шкіру, підшкірно-жирову клітковину, ушкоджує поверхневі та більш глибокі м'язи лопаткової ділянки, утворюючи кишеню заповнену кров'ю.
Друга група:
синяк в проекції зовнішнього краю лівої надбрівної дуги з розповсюдженням на скроневу область; садна: в лобній області справа на межі росту волосся з крововиливом в оточуючі м'які тканини, на тильній поверхні 3-5 пальців правої кисті в проекції основи середніх фаланг, на тильній поверхні 2-го пальця лівої кисті на межі середньої та проксимальної фаланг; крововилив в підшкірно-жирову клітковину та поверхневі м'язи в області кута правої лопатки.
Тілесні ушкодження першої групи за своїми характеристиками мають ознаки прижиттєвих, утворилися незадовго до настання смерті у відносно короткий проміжок часу (синхронні за часом), від не менш як 3-х кратної дії плоского колюче-ріжучого предмету, клинок якого має обушок і гостре лезо з найбільшою шириною слідоутворюючої частини клинка близько 1,5 см, який діяв з достатньою для спричинення цих ушкоджень силою.
В зв'язку з тим, що кожне з вищевказаних тілесних ушкоджень внесло свій еквівалент в розвиток у потерпілого шоку-крововтрати, виявлені тілесні ушкодження першої групи стосовно живої особи можуть бути оцінені лише в своїй сукупності як такі, що мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку такі, що призвели до смерті.
Внаслідок заподіяння ОСОБА_10 тілесних ушкоджень ОСОБА_14 у вигляді колото-різаних поранень тулуба з ушкодженнями шкіри, підшкірно-жирової клітковини, поверхневих та глибоких м'язів, ребра, плеври, перикарду та серця, останні призвели до розвитку шоку-крововтрати, що стало безпосередньою причиною смерті потерпілого, яка настала в короткий проміжок часу, що обчислюється хвилинами.
Тілесні ушкодження другої групи утворилися від неоднократної дії тупих предметів, які діяли з достатньою для спричинення цих ушкоджень силою, або при ударі об такі, і стосовно живої особи як у своїй сукупності, так і кожне окремо мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
Кваліфікація дій обвинуваченого судом
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_10 , які виразилися у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, за ч. 1 ст. 115 КК України.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів
Допитаний під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді обвинувачений ОСОБА_10 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та показав, що 22 грудня 2018 року з 17 год. він відпочивав в кафе у «Сестер», де вживав горілку та пиво, від чого, як він вважає, перебував у середньому стані алкогольного сп'яніння. Після завершення відпочинку і залишення кафе в кишені куртки виявив столовий ніж з піцерії, який помістив за пасок штанів. У подальшому в компанії з ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 поїхав до нічного клубу «Робін Гуд», в якому відпочивали з 23 год. до 02 год. 23 грудня 2018 року. При вході в кафе охоронник з металошукачем виявив у нього ніж, який ОСОБА_10 передав адміністратору. Під час відпочинку в клубі вжив 2 бокали пива. Близько 02 год. він разом з названими вище особами вийшов на вулицю, щоб їхати додому. Перед залишенням закладу адміністратор нагадала, щоб він забрав ніж, що він і зробив. На виході з нічного клубу «Робін Гуд», доки чекали таксі, купили ще пива. В цей момент ОСОБА_12 побачила, як на протилежній частині вулиці біля магазину «Простор» відбувається бійка. Вона побігла туди, де після її втручання бійка припинилась, а учасники бійки розійшлись. На місці події залишився лише потерпілий ОСОБА_14 , який почав нецензурно лаятись на неї та наблизившись, двічі штовхнув в груди. Розцінивши це як прояв хуліганства та напад на ОСОБА_16 , він, підійшовши до місця, де це відбувалося, заступився за неї, ставши між потерпілим та останньою. У відповідь на його вимоги та дії потерпілий ОСОБА_14 протиправних дій не припинив та наніс йому удар кулаком в обличчя, після якого між ним та потерпілим почалась штовханина, в процесі якої він впав спиною на асфальт, а потерпілий сів на нього зверху та став наносити удари кулаками в обличчя. Так як ОСОБА_14 був фізично сильніший та спритнішим від нього, він не міг його подолати і тільки захищався, ухиляючись від ударів, затуляючись від них руками та намагаючись скинути того із себе, рухаючись під ним. В якийсь момент він побачив у потерпілого в правій руці ніж, який він взяв з кафе «У сестер» та який до цього був у нього. Як цей ніж опинився у потерпілого, він не бачив, припустивши при цьому, що ніж, напевно, випав у нього з кишені куртки, чим скористався потерпілий. Останній тримав ніж в правій руці та намагався нанести ним удар, замахнувшись при цьому згори вниз. Захищаючись, він схопив за руку ОСОБА_14 та намагався вихопити ніж, перебуваючи при цьому в стані стресу та страху, із-за яких обставин подальшої боротьби не пам'ятає, але при цьому категорично заперечив факт заволодіння ножем та нанесення ним потерпілому ударів. Зазначив, що під час цієї боротьби відчув, що ОСОБА_14 в якусь мить став слабнути, а потім впав на бік. Відразу, після цього він крикнув ОСОБА_12 , щоб та викликала швидку медичну допомогу. Наявність у потерпілого ножових поранень пояснив можливістю їх виникнення у попередній сутичці потерпілого з невідомими особами, яку припинила ОСОБА_12 .
Оцінюючи показання обвинуваченого в сукупності з іншими доказами по матеріалах кримінального провадження, суд констатує, що вони є суперечливими, непослідовними та алогічними, в зв'язку з чим розцінює їх як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення та намір уникнути покарання за вчинене, а тому до уваги приймає їх тільки в тій частині, в якій вони узгоджуються з іншими доказами та їм відповідають. Зокрема, судом приймаються до уваги його показання в частині ствердження ним про його присутність на місці події злочину, визнання ним факту конфлікту з потерпілим та бійки з ним. Інтерпритація ж обвинуваченим обставин самої події правопорушення, його причин і мотивів, судом оцінюється критично з підстав алогічності та очевидної невірогідності його суджень. Крім того, це спростовується також і сукупністю досліджених в суді та оцінених відповідно до вимог закону доказів.
При цьому суд виходить з того, що під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_10 , визнаючи факт спричинення потерпілому ОСОБА_14 ножових поранень під час бійки в присутності захисника 23 грудня 2018 року давав показання про це в ході слідчого експерименту з його участю, де не тільки визнавав факт нанесення ударів ножем, а й вказував на механізм, спосіб нанесення ударів та їх локалізацію, а також кількість ударів нанесених ножем. При цьому зазначав, що ніж під час бійки він дістав з-за поясу своїх штанів, куди він помістив його при виході з нічного клубу, не стверджуючи, як це робив під час допиту в суді, що невідомо яким чином ніж нібито випав з кишені його куртки та був підібраний потерпілим, який намагався нанести йому удар, від чого він захищався, перебуваючи, на його погляд, в стані необхідної оборони. Він також показав місце, куди саме ним був викинутий ніж після вбивства потерпілого та описав його ознаки (том 1 а. п. 159-160).
В ході досудового розслідування за участю обвинуваченого було проведено слідчий експеримент і 7 лютого 2019 року (том 2 а. п. 165-168). Оскільки цю слідчу дію було проведено з недодержанням вимог статей 104 та 240 КПК України і протокол про це не містить даних, які зазначені в наведених нормах КПК, а лише констатує факт проведення слідчого експерименту, то суд не приймає до уваги як належний та допустимий доказ по справі протокол вказаного слідчого експерименту.
Згідно протоколу огляду від 23 грудня 2018 року на місці вказаному обвинуваченим поблизу зупинки громадського транспорту «Небесної Сотні» в м. Полтаві в напрямку мікрорайону «Левада» знайдено металевий ніж, який він туди викинув, яким було спричинено ножові поранення потерпілому ОСОБА_14 та який має ознаки, вказані обвинуваченим (том 1 а. п. 161-163).
Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 1480-Б від 12 лютого 2019 року показання обвинуваченого ОСОБА_10 , дані ним під час проведення слідчого експерименту 23 грудня 2018 року, відповідають об'єктивним даним судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_14 в частині часу спричинення та характеристик виявлених ран і не відповідають кількості спричинених потерпілому колото-різаних ран, яких виявлено три, а ОСОБА_10 під час проведення слідчих експериментів вказує про нанесення ним двох ударів ножем (том 1 а. п. 194-195).
Аналіз наведених доказів, які суд сприймає належними та допустимими, оскільки вони отримані у визначеному законом порядку, дає підстави суду прийти до висновку про причетність обвинуваченого до заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому саме ним і саме за обставин, викладених в обвинувальному акті.
Суд не приймає до уваги твердження обвинуваченого про те, що під час бійки з потерпілим він нібито впав на асфальт, а останній сівши на нього зверху продовжував наносити йому удари. Цей факт, на переконання суду, спростовується тим, що під час вилучення куртки обвинуваченого, в якій він був одягнений під час конфлікту, на ній були відсутні нашарування бруду або потертостей чи інших пошкоджень характерних для тертя об асфальт, тоді як відповідно до протоколу огляду місця події поверхня асфальту на той момент була покрита талим снігом в перемішку із сумішшю піску і спеціальних речовин, внаслідок чого на одязі обвинуваченого повинен цей бруд залишатись. Відсутність цієї ознаки вказує, що ОСОБА_10 не лежав на спині. На підтвердження зазначеного вказує і висновок імунологічної експертизи № 12 від 21 лютого 2019 року, під час якого проводилось дослідження куртки обвинуваченого, в описовій частині якого зазначається, що «куртка відносно нова та чиста».
Надуманим суд розцінює і твердження обвинуваченого про те, що застосовуючи насильство щодо потерпілого, він діяв в стані необхідної оборони, викликаної нібито агресивною поведінкою потерпілого, спочатку до свідка ОСОБА_12 , за яку він заступився, а потім і до нього. Аналіз досліджених в суді доказів спростовує твердження обвинуваченого про агресивність поведінки потерпілого щодо вказаного свідка. Зокрема, із переглянутого в суді відеозапису камер відеоспостереження нічного клубу «Робін Гуд» видно, що після втручання ОСОБА_12 в конфлікт невідомих осіб, які його били, з потерпілим, бійка припинилася, а останній, залишившись один, почав телефонувати по мобільному телефону абоненту позначеному як «Циган», не проявляючи ніякої агресії та навіть інтересу до будь-кого з тих, хто знаходився неподалік. І тільки після нанесення йому ляпасу свідком ОСОБА_12 він почав відштовхувати її від себе, захищаючись таким чином, а не нападаючи. Саме в цей момент в конфлікт втрутився обвинувачений, який разом з ОСОБА_12 почав застосовувати насильство до останнього, у відповідь на що, той також став відштовхуватися та хапати за одяг обвинуваченого. При цьому учасники штовханини наносили поодинокі удари руками один одному. Таким чином між обвинуваченим та потерпілим відбувався конфлікт, в якому помірне фізичне насильство застосовувалось обопільно, а не було однобічним побиттям чи нанесенням ударів останнім ОСОБА_10 , яке зважаючи й на стан сп'яніння, в якому перебував ОСОБА_14 , видається досить сумнівним.
Крім того, відповідно до висновку судово-медичного експерта № 101 від 15 лютого 2019 року (том 2 а. п. 162-164) у ОСОБА_10 виявлено лише одне тілесне ушкодження, яке могло утворитись від дії тупого предмету, яким могли бути пальці рук стиснуті в кулак, а саме гематома м'яких тканин та забійних саден шкіри параорбітальної ділянки справа і спинки носу. Інших тілесних ушкоджень цього характеру у нього немає. Цим висновком експерта у обвинуваченого ОСОБА_10 не зафіксовані також тілесні ушкодження в ділянці рук чи передпліччях, які б відповідали ознакам самозахисту, хоча на слідчому експерименті і в суді останній вказував, що затулявся руками від нанесення йому ударів кулаками ОСОБА_14 , в тому числі, коли лежав на асфальті. Відсутність вказаних тілесних ушкоджень, на думку суду, спростовує твердження ОСОБА_10 про те, що потерпілий наносив йому удари, а він вимушений був лише захищатись, тобто діяти в стані необхідної оборони, в зв'язку з чим судом не встановлено підстав для її наявності в діях обвинуваченого, а тому суд констатує про невідповідність показань останнього об'єктивним даним, встановленим в ході судового розгляду та їх неправдивості, в зв'язку з чим до уваги не приймає.
Дослідженими в суді доказами спростовується твердження обвинуваченого про те, що ножові поранення потерпілому були спричинені ним в стані необхідної оборони під час перебування його в лежачому положенні на асфальті, при спробі відібрати ніж у потерпілого, коли той, сидячи на ньому зверху, намагався нанести йому удар ножем, що до цього перебував у обвинуваченого, і яким ОСОБА_14 за невідомих обставин нібито заволодів. Не приймаючи до уваги це твердження і розцінюючи його як надумане, суд враховує висновки імунологічних експертиз (стану представлених для експертизи речей та розташування слідів крові).
Зокрема, відповідно до висновку експерта № 6 від 8 лютого 2019 року на куртці потерпілого групи плям крові різних за своїми розмірами розташовуються на внутрішній частині куртки виключно зліва і направлені згори вниз. Аналогічно розташовані сліди кровотечі в лівій частині светра потерпілого, що слідує із висновку № 10 від 1 лютого 2019 року.
Відповідно до висновку експерта № 11 від 1 лютого 2019 року на штанах потерпілого ОСОБА_14 відмічено нашарування крові на всій передній частині лівої штанини та холоші.
Згідно висновку експерта № 8 від 13 лютого 2019 року сліди крові зафіксовано на лицевій поверхні черевика між отворами для шнурків, а також в носовій частині по центру.
Таким чином, вказаними висновками підтверджується, що сліди крові на одязі потерпілого могли утворитись лише у випадку коли ОСОБА_14 знаходився в положенні стоячи, інакше кров не могла потрапити на лицеву поверхню черевиків, передню частину лівої штанини та холоші внизу, що, на думку суду, спростовує твердження ОСОБА_10 про те, що потерпілий під час отримання ножового поранення перебував в сидячому положенні зверху на обвинуваченому та, як він про це стверджує, захищався від нападу з його боку, тобто діяв в стані необхідної оборони.
Надуманим суд розцінює і твердження обвинуваченого про те, що ніж, яким були спричинені поранення потерпілому, нібито перед цим перебував в руках останнього. Цей факт, на переконання суду, спроствується переглядом відеозапису з камер спостереження нічного клубу «Робін Гуд», з якого видно, що при виході з клубу близько 01 год. 50 хв. 23 грудня 2018 року обвинувачений забирає у адміністратора ніж, який при вході в нічний клуб він залишав. Майже відразу, як це встановлено в суді, він підійшов до потерпілого, де між ними розпочався конфлікт, в процесі якого останньому були спричинені ножові поранення. Ніяких інших осіб, крім обвинуваченого та свідка ОСОБА_12 поруч не було. Остання, а також свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_15 ствердили в суді, що бачили як в процесі бійки ніж в бік відкинув саме обвинувачений і крикнув, щоб викликали карету ШМД, після чого потерпілий впав на асфальт. Отже, наведене, на думку суду, свідчить, що саме в руках обвинуваченого знаходився ніж, яким і було спричинено тілесні ушкодження потерпілому. Такий висновок суду ґрунтується також і на показаннях обвинуваченого, які він дав в ході слідчого експерименту з його участю 23 грудня 2018 року, під час якого показав місце, куди він після вчинення злочину викинув ніж, який був знайдений та яким відповідно до висновку криміналістичної експертизи були спричинені ножові поранення потерпілому.
Таким, що суперечить об'єктивним даним, встановленим під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді, суд розцінює і твердження обвинуваченого про можливість спричинення ножових поранень потерпілому під час бійки з трьома невідомим особами, тобто до виникнення конфлікту з ним та свідком ОСОБА_12 . Не приймаючи це твердження до уваги, суд виходить з того, що смерть потерпілого після отримання ножових поранень настала майже раптово, в зв'язку з чим він не міг би чинити таких активних дій з обвинуваченим, про які останній стверджує. Крім того, судом встановлено, що тілесні ушкодження потерпілому були спричинені саме ножем, який був принесений на місце події обвинуваченим та на місцезнаходження якого останній вказав під час слідчого експерименту з його участю, а фактично видав його з місця схованки.
Аналіз показань обвинуваченого, в яких він заперечує свою вину у заподіянні умисного вбивства потерпілого, на переконання суду, свідчить про їх надуманість, невідповідність іншим доказам по матеріалах кримінального провадження, в зв'язку з чим суд розцінює їх як спосіб захисту від висунутого проти нього обвинувачення та намір уникнути покарання за вчинене.
Вважаючи вину обвинуваченого доведеною, суд виходить з наступного.
Так, свідок ОСОБА_12 під час допиту в суді показала, що 23 грудня 2018 року, близько 2 год., вона з ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 вийшли з приміщення нічного клубу «Робін Гуд», де до цього відпочивали, на вулицю та купили пиво. Перебуваючи перед входом в нічний клуб, вона побачила, як на протилежній стороні вулиці троє невідомих осіб б'ють потерпілого. Вона підбігла до конфліктуючих та розборонила їх. Потерпілий її не бив і не штовхав, а лише висловлювався нецензурною лайкою. В цей час до місця події під'їхав автомобіль, на який вона звернула увагу, відвернувшись в цю мить від потерпілого, з якого хтось одному з учасників бійки крикнув, щоб той втікав. Коли після цього поглянула на місце, де був потерпілий, то побачила, що потерпілий вже лежить на асфальті, а ОСОБА_10 , стоячи поруч, кричить про необхідність виклику ШМД. Чому ОСОБА_10 став конфліктувати з потерпілим, вона не знає, але стверджує, що причиною цього не могло бути ставлення потерпілого до неї, так як останній ніяких протиправних дій щодо неї не вчиняв, ніякої загрози з боку потерпілого її життю чи здоров'ю, яка б вимагала необхідності вжиття заходів для її захисту від дій ОСОБА_14 , не було. Вона також не підтвердила факту перебування обвинуваченого під час конфлікту з потерпілим в лежачому положенні на асфальті, при якому б останній знаходився зверху на ньому та намагався вдарити чи бив його.
Допитані в суді свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_15 також повідомили, що потерпілий ОСОБА_14 не бив ОСОБА_12 та не вчинював ніяких протиправних дій щодо неї, які б свідчили про загрозу для життя та здоров'я останньої та давали підстави кому б то не було захищати її.
Свідок ОСОБА_15 , крім того, зазначила, що коли 23 грудня 2018 року, близько 2 год., вона з ОСОБА_10 та ОСОБА_13 вийшли з приміщення нічного клубу «Робін Гуд», де до цього відпочивали, то побачили, що на протилежній стороні вулиці троє невідомих осіб били потерпілого. Побачивши бійку, ОСОБА_12 побігла їх розбороняти, а слідом за нею, через декілька хвилин на протилежний бік вулиці перейшли вона, ОСОБА_13 та ОСОБА_10 . Бійка припинилась практично відразу як втрутилась ОСОБА_12 і ті троє невідомих кудись поділись. В цей час потерпілий став розмовляти по телефону і невдовзі під'їхав автомобіль, в який він хотів сісти, але з якихось причин цього зробити не зміг, після чого він та ОСОБА_12 почали одне одного ображати. Остання зразу ж пішла до нього битись. Вдвох вони стали штовхати одне одного. Це побачив ОСОБА_10 , який побіг до потерпілого. Вона намагалась втримати обвинуваченого, щоб він не вступав у конфлікт, але не змогла. Далі вона бачила, що потерпілий, обвинувачений та ОСОБА_12 вже втрьох бились між собою. В процесі бійки ОСОБА_12 наносила удари ногами в ділянку поперека потерпілого. Вона спростувала твердження обвинуваченого про те, що нібито під час бійки він впав на асфальт, а зверху на нього сів потерпілий, який при цьому почав бити його, зазначивши, що такого факту не було. Навпаки, ствердила про те, що обвинувачений і потерпілий під час бійки стояли на ногах і саме в цей момент вона спочатку побачила як від них відлетів та впав на асфальт столовий ніж, почувши при цьому шум його падіння. І зразу ж після цього на асфальт впав потерпілий, а обвинувачений почав кричати про необхідність виклику швидкої медичної допомоги.
Свідок ОСОБА_13 також підтвердила, що ОСОБА_12 після того як припинила побиття потерпілого трьома невідомими особами сама вступила в конфлікт із останнім. Потерпілий ОСОБА_12 не бив, а лише відмахувався. Наголосила, що під час бійки обвинуваченого і потерпілого вони обидва стояли на ногах, а потім останній різко впав на асфальт. Щоб потерпілий під час бійки знаходився зверху на обвинуваченому і намагався його вдарити, вона не бачила і цей факт заперечила.
Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_15 під час допиту в суді наголосили, що ОСОБА_12 вони знають тривалий час та помічали, що після вжиття спиртних напоїв вона стає агресивною, інколи вступає навіть у бійки. Ці ж відомості про схильність ОСОБА_12 до агресивної поведінки, бійки та конфліктів повідомив і сам ОСОБА_10 , наполягаючи при цьому, що не знає про причини конфлікту останньої з потерпілим.
Свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та ОСОБА_12 під час допиту заперечили факт перебування ножа під час бійки обвинуваченого з потерпілим в руках останнього.
Свої показання свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_12 підтвердили під час проведення з ними слідчого експерименту з застосуванням відеозйомки в ході досудового розслідування, протоколи про що були досліджені, а відеозаписи переглянуті учасниками судового провадження в суді (том 2 а. п. 56-60, 61-65).
Свідок ОСОБА_17 повідомив, що в зазначені в обвинувальному акті час і місці 23 грудня 2018 року бачив на протилежній від входу в нічний клуб «Робін Гуд» стороні вулиці групу людей, які спілкувалися між собою. Конфлікту між ними не було. Він також підтвердив, що до місця події приїжджала карета ШМД і когось забирала звідти, але про причини цього йому нічого невідомо.
Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , колеги по роботі потерпілого, під час допиту в суді показали, що 22 грудня 2018 року вони святкували професійне свято «День енергетика» в кафе в парку «Перемоги» разом з останнім. По завершенні на черговому автомобілі обленерго їх всіх відвезли до ТРЦ «Екватор», звідки вони пішли додому, а потерпілий попросив відвезти його назад. Наступного дня вони дізнались про те, що він загинув, про причини чого їм невідомо.
Свідок ОСОБА_20 , в суді показав, що в ніч з 22 на 23 грудня 2018 року він перебував на роботі в обленерго, де він працює водієм. Вільні від роботи працівники в цей час святкували день енергетика. Серед ночі вони, в тому числі і потерпілий, попросили відвези їх з кафе, що в парку «Перемога» до ТРЦ «Екватор». Коли він привіз їх туди, то всі вийшли, а останній попросив відвезти його назад, що він і зробив. Що далі відбулось з ним йому невідомо, але наступного дня він дізнався про смерть потерпілого, яка сталася нібито під час бійки в центрі міста.
Згідно карти виклику швидкої медичної допомоги (далі - ШМД) № Е097450-001 від 23 грудня 2018 року (том 2 а. п. 70-71) повідомлення про виклик на місце пригоди на станцію ШМД надійшло о 02 год. 08 хв. 08 сек., виїзд на виклик було здійснено о 02 год. 09 хв. 44 сек., а прибуття на місце пригоди - о 02 год. 10 хв. 35 сек.
Відповідно до протоколу огляду від 31 січня 2019 року CD-диску з записом виклику ШМД, який був досліджений в суді, особа, що викликає ШМД, а саме ОСОБА_12 , використовуючи нецензурну лексику, повідомляє про те, що вони побили потерпілого, внаслідок чого він перебуває в коматозному стані (том 2 а. п. 72-73).
Протоколом огляду DVD-дисків від 28 грудня 2018 року, наданих адміністратором кафе-бару «У сестер», який був досліджений у суді (том 2 а. п. 95-101), встановлено, що обвинувачений ОСОБА_10 з 17 год. знаходився в приміщенні кафе, час від часу щось поправляючи у себе за поясним ременем. О 21 год. 49 хв. 07 сек. він та всі особи, що з ним перебували, залишили кафе.
Протоколом огляду CD-диску, на якому міститься відеозображення входу в нічний клуб «Робін Гуд», від 11 січня 2019 року встановлено, що о 01 год. 57 хв. 37 сек. свідок ОСОБА_16 , вийшовши з нічного клубу з якоюсь дівчиною переходить на протилежний бік вулиці. О 01 год. 58 хв. 42 сек. в тому ж напрямку вулицю переходить і обвинувачений ОСОБА_10 (том 2 а. п. 102-125).
Згідно висновку судово-медичного експерта № 1480-а від 6 лютого 2019 року (том 1 а. п. 181-192) смерть потерпілого ОСОБА_14 настала внаслідок колото-різаних поранень тулуба, з ушкодженнями шкіри, підшкірно-жирової клітковини, поверхневих та глибоких м'язів, ребра, плеври, перикарду та серця, які призвели до розвитку шоку-крововтрати, що і стало безпосередньою причиною смерті.
У потерпілого ОСОБА_14 виявлені тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості можна розділити на 2 умовні групи:
перша група: проникаюча колото-різана рана умовно позначена як № 1, раньовий канал якої проходить через шкіру, підшкірно-жирову клітковину, міжреберні м'язи, пошкоджує нижній край 6-го ребра, проникає в ліву плевральну порожнину, де спричиняє поранення серцевої сорочки в області верхівки та проникаюче поранення лівого шлуночка і перетинки серця;
- проникаюча колото-різана рана умовно позначена як № 2, раньовий канал якої проходить через шкіру, підшкірно-жирову клітковину, міжреберні м'язи, закінчується проникаючи в плевральну порожнину;
- непроникаюча колото-різана рана умовно позначена як № 3, раньовий канал якої проходить через шкіру, підшкірно-жирову клітковину, ушкоджує поверхневі та більш глибокі м'язи лопаткової ділянки, утворюючи кишеню заповнену кров'ю.
Вищевказані тілесні ушкодження за своїми характеристиками мають ознаки прижиттєвих, утворилися незадовго до настання смерті у відносно короткий проміжок часу (синхронні за часом), від не менш як 3-х кратної дії плоского колюче-ріжучого предмету, який діяв з достатньою для спричинення цих ушкоджень силою. Причому слід зазначити, що клинок має обушок і гостре лезо та найбільшу ширину слідоутворюючої частини клинка близько 1,5 см.
В зв'язку з тим, що кожне з вищевказаних тілесних ушкоджень внесло свій еквівалент в розвиток у потерпілого шоку-крововтрати, виявлені тілесні ушкодження першої групи стосовно живої особи можуть бути оцінені лише в своїй сукупності як такі, що мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку такі, що призвели до смерті.
Друга група: синець в проекції зовнішнього краю лівої надбрівної дуги з розповсюдженням на скроневу область; садна: в лобній області справа на межі росту волосся з крововиливом в оточуючі м'які тканини, на тильній поверхні 3-5 пальців правої кисті в проекції основи середніх фаланг, на тильній поверхні 2-го пальця лівої кисті на межі середньої та проксимальної фаланг; крововилив в підшкірно-жирову клітковину та поверхневі м'язи в області кута правої лопатки.
Ушкодження другої групи утворилися від неоднократної дії тупих предметів, які діяли з достатньою для спричинення цих ушкоджень силою, або при ударі об такі, і стосовно живої особи як у своїй сукупності, так і кожне окремо мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
Всі виявлені тілесні ушкодження першої та другої груп за своїми морфологічними характеристиками синхронні за часом утворення, і могли утворитися в короткий проміжок часу незадовго до настання смерті. Об'єктивних судово-медичних даних про послідовність спричинення тілесних ушкоджень немає.
Локалізація, кількість та морфологічна характеристика виявлених на тілі потерпілого тілесних ушкоджень першої та другої груп дозволяє виключити можливість їх утворення внаслідок падіння потерпілого з положення стоячи як на площину, так і на виступаючі предмети, як з раніше наданим прискоренням, так і без такого.
Враховуючи локалізацію, кількість та морфологічні характеристики ран виявлених на тілі ОСОБА_14 , слід вважати що після їх спричинення смерть потерпілого настала в короткий проміжок часу, що міг обчислюватись хвилинами.
Виявлені при судово-медичній експертизі садна на тильних поверхнях 3-5 пальців правої кисті та 2-го пальця лівої кисті, могли утворитися внаслідок боротьби і самооборони
При судово-токсикологічному дослідженні крові і сечі від трупа ОСОБА_14 виявлено етиловий спирт в концентрації: в крові - 3,4 проміле, в сечі - 3,2 проміле, що стосовно живої особи може відповідати сильному ступеню алкогольного сп'яніння.
Згідно протоколу огляду місця події від 23 грудня 2018 року (том 1 а. п. 130-140) місцем події злочину являється ділянка місцевості по АДРЕСА_2 навпроти входу до магазину «Prostor», покрита снігом, на якому виявлені нашарування рідини бурого кольору, схожого на кров, у вигляді крапель.
На ділянці дороги на зупинці громадського транспорту по вулиці Європейська, 8 в м. Полтаві знаходиться карета ШМД, в якій перебуває труп потерпілого ОСОБА_14 з ознаками насильницької смерті (том 1 а. п. 141-146).
Відповідно до висновку імунологічної судово - медичної експертизи № 13 від 1 лютого 2019 року група крові потерпілого ОСОБА_14 та обвинуваченого ОСОБА_10 належить до В (III) з ізогемаглютиніном анти - А за ізосерологічною системою АВ0 (том 1 а. п. 206-210).
Згідно висновків імунологічної судово - медичної експертизи № 10 від 1 лютого 2019 року, № 9 від 5 лютого 2019 року, № 8 від 13 лютого 2019 року, № 11 від 15 лютого 2019 року, № 6 від 8 лютого 2019 року на чорній футболці, светрі сірому, черевиках коричневих, світло-синіх джинсах, куртці чорній потерпілого ОСОБА_14 , в які він був одягнений та взутий під час вбивства, виявлена кров людини, яка може походити як від обвинуваченого, так і від нього самого (том 1 а. п. 214-218, 222-227, 230-235, 239-244, 248-253).
Відповідно до висновку імунологічної судово - медичної експертизи № 12 від 21 лютого 2019 року на наданій на дослідження куртці чорного кольору, що належить обвинуваченому ОСОБА_10 виявлена кров, яка належить людині і може походити як від нього самого, так і потерпілого ОСОБА_14 (том 2 а. п. 26-31).
Згідно висновку судово-медико-криміналістичної експертизи речових доказів № 19 - МК від15 лютого 2019 року на клаптику шкіри з грудної клітки потерпілого зліва виявлено дві колото-різані рани, на клаптику з області спини зліва і на клаптику перикарду виявлено по одній колото-різаній рані, які утворилися від дії плоского колюче-ріжучого предмета, клинок якого має обушок і гостре лезо. Вказані рани на клаптиках шкіри могли утворитися від дії клинка ножа, наданого на експертизу, який 23 грудня 2018 року під час огляду місця події по вулиці Небесної Сотні в м. Полтаві був виявлений та вилучений неподалік зупинки громадського транспорту «Небесної сотні» (том 2 а. п. 33-34).
Колото-різані пошкодження на светрі, футболці потерпілого могли утворитися від дії саме цього клинка ножа, про що свідчать висновки судово-медико-криміналістичних експертиз речових доказів № 28 - МК від12 лютого 2019 року та № 23-МК від 11 лютого 2019 року (том 2 а. п. 36-37, 39-40).
Аналіз наведеного, поза розумним сумнівом, дає підстави суду прийти до висновку, що саме ОСОБА_10 і за таких обставин, які викладені в обвинувальному акті та були встановлені в суді, вчинив умисне вбивство потерпілого ОСОБА_14 .
Оцінюючи мотиви злочинних дій обвинуваченого, суд вважає, що він вчинив саме умисне вбивство потерпілого, на що вказує поведінка обвинуваченого до, під час та після конфлікту, характер та спосіб нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_14 .
Обставини, встановлені судом під час розгляду матеріалів кримінального провадження, на переконання суду, дають підстави суду констатувати, що ОСОБА_10 розумів і передбачав не тільки можливість, а й виключну закономірність настання смерті потерпілого від спричинених йому тілесних ушкоджень, а отже про наявність прямого причинного зв'язку між діями обвинуваченого та наслідками, що наступили.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд не знаходить.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, суд вважає вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння. При цьому суд керується позицією Верховного Суду у справі № 571/1436/15-к від 3 грудня 2019 року, відповідно до якої допустимо доводити стан сп'яніння і іншим, крім лікарського огляду доказами.
Мотиви призначення покарання
При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами статей 65 - 67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Зокрема, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_10 вперше вчинив кримінальне правопорушення та притягується до кримінальної відповідальності, характеристику його особи, його поведінку як під час скоєння злочину, так і після цього, ставлення до скоєного, яке, на думку суду, не є проявом усвідомлення суспільної небезпечності наслідків своїх діянь та намаганням применшити суспільну небезпечність своїх протиправних дій та себе як особи, що їх вчинила, відсутність обставин, що пом'якшують покарання та наявність тих, які його обтяжують, думку потерпілих, які наполягають на призначенні йому суворого покарання, і приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі, яке, на думку суду, буде необхідним й достатнім для його виправлення та перевиховання, а також соціальної реабілітації.
Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує, що згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 49 від 30 січня 2019 року (том 1 а. п. 197-202) ОСОБА_10 на даний час будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждає, як і не виявляє ознак тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки і може усвідомлювати свої дії та керувати ними.
В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому протиправне діяння він будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав, як і не знаходився в стані тимчасового розладу психічної діяльності, не виявляв ознак недоумства чи іншого хворобливого стану психіки і міг в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Під дію ч. ч. 2 і 3 ст. 19 та під дію ст. 20 КК України не підпадає. Може постати перед слідством та судом.
На даний час застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Вирішення цивільного позову
Потерпілою ОСОБА_7 по матеріалах кримінального провадження заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 34505,27 грн та моральної шкоди на суму п'ятсот тисяч грн. (том 1 а. п. 79-98). Оскільки обвинуваченим під час розгляду матеріалів кримінального провадження матеріальну шкоду добровільно відшкодовано, то вона відмовилась від позовних вимог в цій частині. Ця відмова приймається судом, що є підставою для закриття справи в цій частині.
Потерпілою ОСОБА_6 заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди на суму п'ятсот тисяч грн. (том 1 а. п. 99-112).
Вирішуючи цивільний позов потерпілих, суд керується статтями 28, 128 КПК України, статтями 1166, 1167, 1168 ЦК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» (далі - Постанова). При цьому суд виходить з установленого законом правила про те, що майнова шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Пред'явлені цивільні позови про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
У відповідності до вимог ст. 128 КПК України особа, якій правопорушенням завдано шкоди, має право під час кримінального провадження пред'явити цивільний позов.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України і полягають у її відшкодуванні особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім завдання шкоди ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яка відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.
Обвинувачений ОСОБА_10 визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, тобто умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_14 .
Статтею 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю.
Таким чином, особами, які мають право на відшкодування шкоди в зв'язку з смертю ОСОБА_14 внаслідок його умисного вбивства є його близькі родичі, і зокрема мати та дружина, які визнані в кримінальному провадженні потерпілими та пред'явили цивільний позов.
В добровільному порядку збитки про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином не відшкодовувались.
Зважаючи на доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд вважає доведеним і факт заподіяння кожній із потерпілих моральної шкоди, яка викликана сильним емоційним стресом через втрату близької людини, що назавжди порушило звичайний спосіб їх життя, значно погіршило психологічний та фізичний стан, додало їм моральних страждань. Ними було потрачено багато часу та зусиль для відновлення попереднього стану, чого незважаючи на докладені зусилля, їм в повній мірі зробити не вдалось. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад розумності та справедливості і вважає, що позов потерпілих про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі.
Мотиви інших рішень
Оскільки обвинувачений засуджується до позбавлення волі, яке має відбувати реально, то суд з метою уникнення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України та виконання вироку по цьому кримінальному провадженню вважає за необхідне обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін.
Суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати попереднє ув'язнення у строк покарання обвинуваченому день за день з 23 грудня 2018 року, коли він був затриманий, до дня постановлення вироку, тобто 21 квітня 2020 року.
Процесуальні витрати по матеріалах кримінального провадження становлять 26691,81 грн і підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.
Керуючись статтями 373 та 374 КПК України, суд,
ОСОБА_10 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України і призначити йому покарання у виді десяти років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання обвинуваченому рахувати з 21 квітня 2020 року.
Заявлені по матеріалах кримінального провадження цивільні позови ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди задовольнити повністю.
Прийняти відмову потерпілої ОСОБА_7 від позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди та провадження у цій частині закрити.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 по п'ятсот тисяч гривень моральної шкоди кожній.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь 26691,81 грн процесуальних витрат.
Речові докази:
диски з відеозаписами камер зовнішнього відеоспостереження нічного клубу «Робін Гуд» та кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », зберігати при матеріалах кримінального провадження, пляшку із-під пива «Ячмінний колос», пляшку з-під пива «Чілл», пачку цигарок Воnd, труси, шкарпетки, шапку, зрізи волосся ОСОБА_14 , штани світлого кольору, сірий светр, футболку чорного кольору, коричневі черевики, куртку чорного кольору, зимові черевики, темно-сині джинси та чорну куртку потерпілого, ніж, - знищити, визнати , - повернути за належністю (том 2 а. п. 126, 141, 142).
До набрання вироком законної сили обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін.
Зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченого ОСОБА_10 час його попереднього ув'язнення день за день з 23 грудня 2018 року до 21 квітня 2020 року (том 1 а. п. 147-151).
Вирок може бути оскаржено в Полтавський апеляційний суд через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3