Справа №478/470/20
Пров. №2-а/478/6/2020
15 квітня 2020 року. Казанківський районний суд Миколаївської області, у складі:
головуючого судді Томашевського О.О.,
за участю:
секретаря судових засідань Григоренко Н.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого сержанта поліції СРПП батальйону № 4 Новобузького ВП ГУНП в Миколаївській області Петрушенка Сергія Анатолійовича про визнання протиправними дій та скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач звернувся до суду з позовом до старшого сержанта поліції СРПП батальйону № 4 Новобузького ВП ГУНП в Миколаївській області Петрушенка Сергія Анатолійовича, де просив суд:
- визнати неправомірними діями відповідача щодо навмисного невиконання ним пунктів 1-6 наказу № 1395, вимог ст.ст. 7,36,251,268 КУпАП щодо порушення порядку збирання доказів, не роз'ясненні прав, порушення порядку проведення медичного огляду, позбавленні на правову допомогу та незаконного складення адміністративного протоколу серії БД № 383738 без наявності ознак наркотичного сп'яніння у відсутності свідків, незаконного вилучення автомобіля, посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу без складення протоколу вилучення автомобіля та незаконного притягнення до адміністративної відповідальності в сумі 349 грн.;
- скасувати постанову відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності 30.03.2020 року у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.;
- скасувати постанову відповідача про притягнення до адміністративної відповідальності 30.03.2020 року у виді штрафу в сумі 170,00 грн.;
- зобов'язати повернути позивачу автомобіль марки «ВАЗ 2103», державний номер НОМЕР_1 , посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Позовні вимог мотивовані тими обставинами, що 30.03.2020 року позивач керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2103», державний номер НОМЕР_1 до м. Новий Буг.
При в'їзді до м. Новий Буг він був безпричинно зупинений працівниками поліції та направлений на медичний огляд до Новобузької ЦРЛ за підозрою у перебуванні в стані наркотичного сп'яніння.
Представники поліції, зокрема - відповідач відсторонив позивача від керування автомобілем, відібрав документи на автомобіль: паспорт, право на керування транспортним засобом та на право власності на автомобіль.
Після проходження медичного обстеження, відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 383738 від 30.03.2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, відповідачем було винесено дві постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача:
- за ч. 1 ст. 121 КУпАП, через керування автомобілем на якому відсутній передній бампер, а також оголенні протектори шин, порізані розшарування каркасу, відшарування протектора, що порушує п. «б» п. 31.4.5 ПДР;
- за ч. 6 ст. 121 КУпАП, через несправності автомобіля та закриття номерного знаку іншими предметами.
Також, відповідачем було вилучено автомобіль, посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу без складання відповідного протоколу.
Вважаючи на наведене, дії відповідача є перевищенням наданих йому повноважень, у зв'язку з чим, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою судді від 02.04.2020 року провадження у справі було відкрито, призначено справу до розгляду по суті. Визначено відповідачу строк для надання матеріалів адміністративного правопорушення до суду, строк для надання відзиву та пояснень, відеоматеріалу та інших доказів скоєного правопорушення.
В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином. Причини неявки суду невідомі. Відзив та будь-які докази вчиненого правопорушення ОСОБА_1 суду відповідачем не надано.
Згідно поданої заяви, представник позивача просив провести судове засідання без участі позивача та йог представника, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України суд розглядає справу у письмовому провадженні, у відсутність учасників справи та на підставі наявних у справі матеріалів.
Дослідивши надані суду письмові докази по справі, суд враховує наступні норми законодавства.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом тощо.
02.07.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015 року.
Згідно п.п.3, 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Відповідно до ч.2 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Однією з підстав зупинки транспортного засобу є порушення водіями Правил дорожнього руху України.
Нормами ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 254 цього Кодексу визначає, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.
Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
З огляду на статтю 251 цього Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Розглядаючи вимоги позивача про визнання неправомірними діями відповідача щодо: навмисного невиконання ним пунктів 1-6 наказу № 1395, вимог ст.ст. 7,36,251,268 КУпАП щодо порушення порядку збирання доказів, не роз'ясненні прав, порушення порядку проведення медичного огляду, позбавленні на правову допомогу та незаконного складення адміністративного протоколу серії БД № 383738 без наявності ознак наркотичного сп'яніння у відсутності свідків, незаконного вилучення автомобіля, посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу без складення протоколу вилучення автомобіля та незаконного притягнення до адміністративної відповідальності в сумі 349 грн., судом встановлено наступне.
20.03.2020 року позивач керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2103» був зупинений працівниками поліції та за встановленими поліцейським зовнішніми ознаками направив позивача на медичний огляд щодо виявлення стану наркотичного сп'яніння.
На підставі медичного висновку від 30.03.2020 року, відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 383738, яким позивачу інкриміновано порушення п. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України.
Натомість, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.
Таким чином, підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/ бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Разом з тим, складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Надаючи правову оцінку вимогам позивача спрямованих саме на визнання протиправними дій відповідача щодо вчинення дій із допущених процедурних порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а також складання самого протоколу та вилучення автомобіля та документів, суд звертає увагу на наступне.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
Разом з тим, розгляд питання правомірності дій, складання протоколу про адміністративне правопорушення та супутніх таким діям наслідків, як наприклад вилучення автомобіля та документів, в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, не відповідає завданням адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що порушені вимоги позивача щодо неправомірних дій відповідача підлягають розгляду в порядку розгляду безпосередньо протоколу про вчинене адміністративне правопорушення та при вирішенні питання щодо можливого притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до відповідальності за інкриміноване адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Всі заявлені позовні вимоги в цій частині є пов'язаними між собою, підлягають оцінці процедури складання протоколу та наслідків його складення у виді відсторонення від керування автомобілем (або його вилучення, на чому наполягає позивач) позивача, вилучення документів тощо.
Отже, позовні вимоги в частині визнання неправомірними діями відповідача щодо навмисного невиконання ним пунктів 1-6 наказу № 1395, вимог ст.ст. 7,36,251,268 КУпАП щодо порушення порядку збирання доказів, не роз'ясненні прав, порушення порядку проведення медичного огляду, позбавленні на правову допомогу та незаконного складення адміністративного протоколу серії БД № 383738 без наявності ознак наркотичного сп'яніння у відсутності свідків, незаконного вилучення автомобіля, посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу без складення протоколу вилучення автомобіля є предметом іншого судового провадження, у зв'язку з чим не підлягають окремому оскарженню, а відтак і задоволенню у цій справі.
За наведених обставин, суд враховує, що позовні вимоги позивача щодо зобов'язання повернути вилучений автомобіль та документи позивачу є похідними від вимог щодо визнання протиправними діями відповідача по складанню протоколу та вилучення автомобіля та документів, у зв'язку з чим поновлення вказаних прав позивача повинно забезпечуватись також за результатами іншого судового провадження, в залежності від вирішення питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за інкриміноване адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке повністю охоплюється наведеною частиною позовних вимог.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що вказані вимоги позивача також не можуть бути задоволені.
Крім того, суд звертає увагу, що притягнення до адміністративної відповідальності позивача на суму 349 грн., будь-яким чином не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, у зв'язку з чим, наведені обставини не було доведено суду належними та допустимими доказами, а тому в цій частині позовні вимоги щодо визнання неправомірними діями відповідача щодо незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності також не підлягають задоволенню.
З приводу заявлених позовних вимог про скасування постанови відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності 30.03.2020 року у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. та постанови відповідача про притягнення до адміністративної відповідальності 30.03.2020 року у виді штрафу в сумі 170,00 грн., то суд знаходить підстави для задоволення даних позовних вимог.
В силу приписів ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Така позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.03.2018 року у адміністративній справі №760/2846/17.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно зі статтею 14 Закону України від 30.06.1993 року № 3353-ХІІ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на ч. 6 статті 121 КАС України Керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Між тим, у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують порушення позивачем вказаних вимог ПДР України, відповідач не скористався правом надати відзив, пояснення та докази по суті позовних вимог, не висловив своєї позиції у справі, не надав на вимогу суду матеріалів адміністративної справи.
За таких обставин, аналізуючи здобуті судом докази по справі, суд прийшов до висновку, що вказані вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки факт скоєння ним адміністративного правопорушення, а відтак й притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 та частиною 6 статті 121 КУпАП не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі наведеного, суд, керуючись ст.ст.5-6; 8-9, 11, 241 - 245, 250, 293, 295 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до старшого сержанта поліції СРПП батальйону № 4 Новобузького ВП ГУНП в Миколаївській області Петрушенка Сергія Анатолійовича про визнання протиправними дій та скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 427878 від 30.03.2020 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП - скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 427877 від 30.03.2020 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП - скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 15.04.2020 року.
Суддя Казанківського районного суду
Миколаївської області О.О.Томашевський