Справа № 315/494/20
Номер провадження № 3/315/182/20
10 квітня 2020 року м. Гуляйполе
Суддя Гуляйпільського районного суду Запорізької області Романько О.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рівнопілля Гуляйпільського району Запорізької області, паспорт серії НОМЕР_1 виданий 06.01.1998 року Гуляйпільським РВ УМВС України в Запорізькій області, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183-1 КУпАП України, -
09.04.2020 року до суду надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183-1 КУпАП України.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 25, складеного 02.04.2020 року державним виконавцем Гуляйпільського РВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ткаченко О.В., при примусовому виконанні виконавчого листа № 315/184/14-ц виданого 25.04.2014 року Гуляйпільським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, щомісячно, починаючи стягнення з 22.02.2014 року, на час навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23 років, встановлено, що ОСОБА_1 не сплачував аліменти на утримання сина ОСОБА_2 , довготривалий час, що призвело до боргу по сплаті аліментів, який сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців та згідно розрахунку боргу по аліментах від 31.03.2020 року борг за період з 22.02.2014 року по 21.02.2019 року включно складає 10005,53 грн., що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання та з 06.02.2018 року, коли в законну силу вступив Закон України №2239-VІІІ.
Вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку про те, що протокол не може бути розглянутим належним чином та підлягає поверненню для доопрацювання з огляду на таке.
Питання пов'язані з притягненням особи до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу.
Суд при вирішенні питань, пов'язаних як з підготовкою справи про адміністративне правопорушення до розгляду, так і при її безпосередньому розгляді застосовує в першу чергу приписи, визначені нормами КУпАП.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 183-1 КУпАП передбачена відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Об'єктом правопорушення, передбаченого статтею 183-1 КУпАП, виступають суспільні відносини у сфері забезпечення і дотримання прав дитини та інших передбачених законом суб'єктів на матеріальне утримання з боку осіб, які в силу нормативних приписів зобов'язані таке утримання надавати.
З об'єктивної сторони, адміністративний проступок характеризується бездіяльністю, яка полягає у невиконанні особою свого обов'язку по сплаті аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї. При цьому для утворення складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, є обов'язковим настання суспільно шкідливих наслідків у виді виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання. Визначення періоду і розміру заборгованості здійснюється державним виконавцем, у провадженні якого перебуває відповідне виконавче провадження.
Враховуючи, що положення статті 183-1 КУпАП не пов'язують настання відповідальності з конкретними правовими підставами виникнення обов'язку зі сплати аліментів, такий обов'язок може виникати як на підставі судового рішення, так і з виконавчого напису нотаріуса у випадку невиконання укладеного між особами договору про сплату аліментів.
За своїм характером таке правопорушення є триваючим, і розпочавшись одного разу з протиправної бездіяльності, воно триває у часі до моменту його припинення. Часом вчинення правопорушення вважається період, який розпочинається з моменту початку виконання об'єктивної сторони, тобто першої несплати, яка входить в період заборгованості, і до погашення (припинення) заборгованості у сумі платежів понад шість місяців.
Суб'єктивна сторона проступку характеризується виною у формі як необережності так і умислу, але при відсутності ознак злісного ухилення від сплати аліментів, передбаченого статтями 164, 165 Кримінального кодексу України. При цьому, виходячи з диспозиції статті, не має значення, з яких причин особа не платить аліменти і чи були вони поважними, а достатньо лише факту несплати, який призвів до виникнення заборгованості у загальній сумі платежів понад шість місяців. Проте, наявність в особи об'єктивних чи непереборних причин, які унеможливлювали сплату аліментів (наприклад, тяжка тривала хвороба, надзвичайна ситуація або воєнні дії тощо), мають бути враховані судом при розгляді справи з метою вирішення питання про розмір стягнення або наявності підстав для звільнення особи від відповідальності через крайню необхідність (ст. 18 КУпАП), чи закриття справи за статтею 22 КУпАП.
Суб'єкт правопорушення є спеціальним, це особа, яка на відповідній правовій підставі зобов'язана сплачувати аліменти на утримання іншої особи.
Відповідно до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення аліментів. Частина 12 цієї статті передбачає, що у разі наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби.
Стаття 195 СК України визначає, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Не зважаючи на те, що несплата аліментів є триваючим правопорушенням, державний виконавець має вказати дату, з якої виникла заборгованість зі сплати аліментів, розрахунок таких аліментів, зважаючи на доходи, що одержувалися ОСОБА_1 на дату призначення аліментів та відповідно протягом всього часу існування обов'язків сплачувати аліменти; якщо ж останній не працює - надати відповідні докази, та з урахуванням цього обґрунтований деталізований розрахунок аліментів, зважаючи на вимоги ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 195 СК України та з урахуванням набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів». При цьому, слід звернути увагу на вимоги ч.4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Відтак, докази цього мають бути також надані суду. Визначення розміру заборгованості та її періоду для потреб виконавчого провадження та для визначення саме складів адміністративного правопорушення, передбачених ст. 183-1 КУпАП з відображенням таких відомостей у відповідному протоколі можуть не співпадати.
Далі необхідно зазначити, що згідно ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП визначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 Цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції), зокрема за ст. ст. 181-3 - 185-2 КУпАП.
В свою чергу, згідно п. 21 ч. 1 ст. 255 КУпАП, державні виконавці мають право складати протоколи про правопорушення за ст. ст. 183-1 та 188-13 КУпАП - у частині, що стосується невиконання законних вимог державного виконавця.
Іншим уповноваженим особам не надано право складати протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183-1 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам ст. 256 КУпАП, в якому має бути зазначено: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
В порушення вищевикладених норм, протокол не містить чітко визначеної суті адміністративного правопорушення, з якого вбачається в чому полягає невиконання законних вимог державного виконавця, що має наслідком складення вказаного протоколу саме державним виконавцем, а не уповноваженою на те посадовою особою органів внутрішніх справ (Національної поліції) як це визначено приписами ст. 255 КУпАП. Також, додатково необхідно зазначити обставини щодо заборгованості за минулі роки, оскільки провадження містить відомості, що на час звернення до суду протоколу, особа щодо якої стягувалися аліменти вже досягла 23 років.
Наданий протокол про адміністративне правопорушення також не містить точного зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Так, ст. 183-1 КУпАП складається з трьох частин з окремою диспозицією, проте всупереч вимогам ст. 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення № 25 від 02.04.2020 року не містить зазначення відповідної частини ст. 183-1 КУпАП, тому кваліфікація дій правопорушника ОСОБА_1 з боку державного виконавця підлягає уточненню.
Крім того, встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення в порушення вимог ч.ч. 1-4 ст. 256 КУпАП, не підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відомостей про виконання зазначених вимог за матеріалами справи про адміністративне правопорушення не встановлено.
Суд також звертає увагу на те, що другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення № 25, складеного 02.04.2020 року, направлено правопорушнику 03.04.2020 року, що зазначено в самому протоколі та в супровідному листі № 5827 від 03.04.2020 року, який також міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення. При цьому до матеріалів справи долучено копію підтвердження рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке не отримане ОСОБА_1 , а лише 19.03.2020 року воно поміщене у абонементську скриньку, тобто в матеріалах справи відсутнє підтвердження отримання правопорушником як самого виклику до ВДВС від. 17.03.2020 року, так і другого примірника, складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення № 25 від 02.04.2020 року. Наявне поштове повідомлення не є доказом того, що правопорушник отримав виклик до державного виконавця для складення протоколу, оскільки на поштовому повідомленні відсутній його підпис про отримання такого відправлення.
Абонементна скринька - скринька із засобами для запобігання несанкціонованому доступу, що встановлюється в об'єктах поштового зв'язку і орендується адресатом на визначений термін для одержання на його ім'я поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань.
Згідно п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (зі змінами та доповненнями) адресат - фізична або юридична особа, якій адресується поштове відправлення, поштовий переказ, прізвище, ім'я та по батькові або найменування якої зазначені на поштовому відправленні, бланку поштового переказу в спеціально призначеному для цього місці. Спеціальна шафа/скринька - шафа/скринька із засобами для запобігання несанкціонованому доступу, яка встановлюється у визначених оператором поштового зв'язку місцях для одержання адресатами поштових відправлень у зручний для них час.
Відомостей про наявність такого об'єкту як скринька у відділенні поштового зв'язку на ім'я ОСОБА_1 суду не надано.
Окрім цього, відповідно до абз. 13-15 п. 4 Розділу ХІV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року і зареєстрованої у Мінюсті 02 квітня 2012 р. за № 489/20802 визначено, що у разі складання протоколу в органі державної виконавчої служби або офісі приватного виконавця, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, запрошується для складання та підписання протоколу. У виклику зазначаються дата, час та місце складання протоколу. Виклик вважається належним чином врученим, якщо надісланий за адресою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручено особисто. У разі неявки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у визначений у виклику час виконавець складає відповідний акт, який додається до протоколу.
При дослідженні додатків до протоколу не було виявлено наявним відповідний акт державного виконавця щодо неявки ОСОБА_1 за викликом, не зазначено його і у супровідному листі ВДВС від 06.04.2020 року № 5908.
Відповідно до ст. 257 КУпАП протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення. Протокол про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, разом з іншими матеріалами у триденний строк з моменту його складення надсилається до місцевого загального суду за місцем вчинення такого правопорушення.
Абзац 17 п. 4 Розділу ХІV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року і зареєстрованої у Мінюсті 02 квітня 2012 р. за № 489/20802 передбачає, що протокол державного виконавця про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол приватного виконавця про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протягом трьох робочих днів надсилається для розгляду до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення. До протоколу виконавця додаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
В п. 2.13 Порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 16.02.2015 р. № 3/02-15 (зі змінами згідно з наказом Уповноваженого від 14.02.2018 р. № 3/02-18) визначено, що другий примірник складеного протоколу та копії інших матеріалів, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, рекомендованим листом із зворотним повідомленням про вручення та з описом вкладення протягом 10 календарних днів разом iз супровідним листом в конверті з позначкою «особисто» направляються особі, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, у разі якщо вказана особа: - відмовляється від отримання другого примірника протоколу; - не з'являється для ознайомлення з протоколом. Вiдмiткою про вручення другого примірника протоколу про адміністративне правопорушення у цьому випадку є підпис на зворотному повідомленні про вручення, датою вручення є дата, зазначена на цьому повідомленні.
Відповідно до п. 18 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376 передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення та матеріали про вчинене адміністративне правопорушення відповідно до статті 257 КУпАП надсилаються (надаються) органу (посадовій особі), уповноваженому(ій) розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Ці підзаконні нормативно-правові акти були розроблені та прийняті спеціально для визначеної в них мети та для конкретно визначених уповноважених осіб. Тому, якщо застосовувати положення цих нормативних актів повністю згідно їх змісту, то вбачається, що і питання щодо підтвердження дати отримання другого примірника протоколу може бути вирішене належним чином (доказом цього буде зворотне повідомлення про вручення з підписом особи) і своєчасного направлення матеріалів до суду, оскільки жодним з перелічених підзаконних нормативних актів не визначено, що протокол направляється до суду у триденний строк з дня складення протоколу, у випадку якщо особа його не отримала.
При цьому, суд ще раз додатково звертає увагу на те, що в ст. 257 КУпАП триденний строк з моменту складення протоколу визначений для направлення матеріалів до суду лише щодо адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією. Адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 183-1 КУпАП до корупційних не відноситься.
Окремо заслуговує на увагу і те, що не виконавши всі вимоги, які передбачені КУпАП для складання протоколу, державний виконавець фактично позбавив особу, яка притягується до адміністративної відповідальності її законних прав, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, зокрема, права знайомитися з матеріалами справи, у тому числі з протоколом про адміністративне правопорушення, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання,що може слугувати підтвердженням порушення права на захист, оскільки через не вручення другого примірника протоколу про адміністративне правопорушення така особа не мала можливості підготуватися до свого захисту у суді.
Гарантії права на справедливий суд, закріплені в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Розглядаючи такі справи і досліджуючи питання про розповсюдження гарантій статті 6 Конвенції на вказані випадки, звертаємо увагу, що виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).
При розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачених ст. 183-1 КУпАП склалася практика того, що правопорушники здебільшого не ознайомлені з матеріалами справи ще на стадії складання протоколу і ці обставини тягнуть за собою клопотання цих осіб про ознайомлення з матеріалами справи у суді та залучення захисника. Такий стан речей веде до неможливості розгляду таких справи у визначені законодавством строки. Тому належне виконання вимог норм КУпАП під час складення протоколу про адміністративне правопорушення в подальшому слугує належному та своєчасному розгляду справи у суді.
Відповідно до ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Відповідно до ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи судді необхідно вирішити в т. ч. такі питання: чи правильно складено протокол і інші матеріали справи про адміністративне правопорушення та чи є необхідні для розгляду матеріали.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р., визнано правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене протокол не може розглядатись суддею без усунення порушень, допущених при його складанні, оскільки за наслідками таких встановлених недоліків немає можливості повно, всебічно та об'єктивно розглянути дану справу, а тому матеріали адміністративної справи слід повернути на доопрацювання для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині.
Розгляд справи за таким протоколом призведе до порушення принципів, закріплених у статтях 7, 9, 245 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 183-1, 245, 246, 251-252, 255, 256, 268, 278, 283 КУпАП, суддя,-
Повернути матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 183-1 КУпАП до Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) для належного їх доопрацювання.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: О. О. Романько