Справа № 357/1837/20
2-а/357/81/20
03 квітня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий - суддя Кошель Б. І. ,
при секретарі - Тодосієнко О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 м. Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти1 батальйону 2 полку 1 Управління патрульної поліції в м. Києві капрала поліції Сергієнка Михайла Валерійовича, Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського роти1 батальйону 2 полку 1 Управління патрульної поліції в м. Києві капрала поліції Сергієнка Михайла Валерійовича, Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, мотивуючи тим, що 16.05.2019 року поліцейський роти1 батальйону 2 полку 1 Управління патрульної поліції в м. Києві капрал поліції Сергієнко М.В. виніс постанову серії НК №794006, якою притягнув його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за порушення п. 2.9 «д» ПДР: користувався засобами зв'язку, тримаючи їх у руці, а саме мобільний телефон. Позивач зазначає, що постанову на його адресу направлено не було, а про її існування дізнався з єдиного реєстру боржників, та отримав лише 05.02.2020 року після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Вважає, що розгляд справи відбувся з грубими порушеннями його права, без надання будь-яких доказів винуватості. Його пояснення щодо заперечення факту вчинення правопорушення поліцейським не прийняті до уваги. Вважає, що висновок поліцейського про порушення п. 2.9 «д» ПДР ґрунтується на припущеннях, що є грубим порушенням конституційних прав позивача та свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Посилаючись на зазначене, позивач просив суд поновити строк для звернення з позовною заявою, та визнати постанову поліцейського роти 1 батальйону 2 полку 1 Управління патрульної поліції в м. Києві капрала поліції Сергієнка Михайла Валерійовича серії НК №794006 від 16.05.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП неправомірною та скасувати її.
Ухвалою суду від 21.02.2020 року у вказаній справі відкрито провадження.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, про місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, направили до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження, в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, однак, у встановлений судом строк, скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, який мотивований тим, що при винесенні оскаржуваної постанови, він діяв у відповідності до наданих йому повноважень, з дотриманням процедури, встановленої КУпАП та Інструкцією. Зазначає, що у відповідності до ст.252 КУпАП, він, як посадова особа, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, тому вина позивача є доведеною. Позивачу було роз'яснено право, порядок та строки оскарження постанови згідно зі ст.287-289 КУпАП, надано постанову для ознайомлення, що підтверджується відеозаписом з бодікамери.
Відповідач поліцейський роти1 батальйону 2 полку 1 Управління патрульної поліції в м. Києві капрала поліції Сергієнко М.В. в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
Суд, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 16.05.2019 року близько 15:35 год. водій ОСОБА_1 в м. Києві по пр.. Голосіївський, АДРЕСА_1 / АДРЕСА_2 , керував транспортним засобом MASERATI GHIBLI G4 д.н.з. НОМЕР_1 , та був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за адміністративне порушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, а саме: користувався засобами зв'язку, тримаючи їх у руці, а саме мобільним телефоном, чим порушив п. 2.9 «д» ПДР України, про що відповідачем складено оскаржувану постанову серії НК №794006. В графі про отримання постанови, зазначено, що від підпису відмовився.
Позивач вважає дії відповідача протиправними, оскільки висновки відповідача не відповідають фактичним обставинам, а правила дорожнього руху він не порушував.
Разом з цим, позивач просив поновити йому пропущений строк оскарження постанови про накладання адміністративного стягнення, у зв'язку з тим, що оскаржувану постанову позивач отримав 05.02.2020 року, тобто після закінчення 10 денного строку на її оскарження, оскільки згідно ч.2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Відповідно до ч. 1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що клопотання позивача про поновлення строку для звернення до суду із вказаним адміністративним позовом є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи по суті даний спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.6 КАС України).
Адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами (ч.1 ст.286 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII.
За приписами статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно ст. 222 КУАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Крім того, відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 р. та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122 КУАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 283 КУАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ст. 245 КУАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог п. 2.9 д) Правил дорожнього руху України водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Ч.2 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Яка вже зазначалось, постановою у справі про адміністративне правопорушення на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч.2 ст.122 КУпАП.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В ході судового розгляду судом було досліджено диск з відеозаписом з відео реєстратора, який був наданий представником відповідача Управління патрульної поліції в м. Києві в особі представника Рядніна А.А. з якого не вбачається, що ОСОБА_1 при керуванні транспортним засобом розмовляв по мобільному телефону тримаючи його у руці. З відеозапису також встановлено, що інспектор даючи пояснення водієві з приводу зупинки пояснив, що йому здалося, що водій розмовляв по телефону, однак відеореєстратор дане правопорушення не зафіксував. В той час коли водієм дані твердження інспектора заперечувалися. Інших доказів відповідачем не надано.
Таким чином, суд приходить до переконання про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 з приводу скасування оскаржуваної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КпАП України.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Будь-які докази, які б беззаперечно свідчили про те, що позивачем не виконані вимоги ПДР України, за що наступає адміністративна відповідальність, відсутні.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про дорожній рух», ст.ст, 122, 251,280, 283-284 КУпАП, ст.ст. 77, 90, 286 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК №794006 від 16.05.2019 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Білоцерківський міськрайонний суд.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБ. І. Кошель